51.Концепція «природного права» т.Гоббса.

Томас Гоббс – представник матеріалізму й номіналізму. Він вважав, що реально існують тільки одиничні речі, а загальні поняття-це лише назви речей. Тому будь-яке знання має своїм джерелом досвід, він є двох типів: перший як результат сприйняття, другий як знання про назви речей. Джерелом дургого досвіду є розум. На перший план Гоббс висував механічне тлумачення реальності, жива чуттєвість перетворювалась в нього на абстрактну чуттєвість геометра, світ-це геометричне місце точок, площин і тіл. Людина – це машина з природними властивостями, держава – це „Левіафан” – міфічне біблійне чудовисько, яке керує людськими долями, підпорядковує собі людей, народ; свобода – це передусім відсутність опору, а не „сутісна сила”. Держава, на думку філософа, має земне (природне), а не божественне походження, її необхідність зумовлена природою людини, потребою жити суспільно за наявності різноспрямованих егоїстичним інтересів, потреб, пристрастей, властивостей та сил кожного окремого індивіда. Людина посідає проміжне місце між природою та суспільством. Усі люди від природи є рівними. Проте різниця у вихованні та «тілесній будові» породжує в них неоднакові прагнення. Це, у свою чергу, викликає суперництво, ворожість. Громадянську війну Гоббс розглядав як «хворобу держави», за якою слідують шаленство, розклад, занепад. Філософ звеличував цінність громадянського миру й засуджував революції та бунтівні заколоти як руйнівні чинники соціальності. Гоббс був переконаний, що вся влада в державі має належати правителю – і законодавча, і виконавча, і судова, і зовнішньополітична. Будь-який поділ влади, на думку філософа, неминуче призводить до непорозумінь, суперечок та громадянської війни.

Англійський мислитель Т. Гоббс (1588-1679 рр..) Звернувся до внутрішнього світу людини. Проблеми етики і політики він розглядав у творі: "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської".Гоббс стверджує егоїстичного індивіда, орієнтованого на владу і користь. Витікаючий звідси висновок, що мораль (поряд з політикою, релігією) є більш або менш доцільним угодою, оговором між людьми, містить в собі сильний соціальний заряд. Антропологія, етика і політика Гоббса є передумовою і основою просвітницьких громадських теорій наступного століття.Гоббс механістично розуміє людини; мова йде про те, щоб розглядати людину, виходячи з його власної діяльності як суспільної істоти. Механистическую антропологію він тлумачить як остаточний поворот до об'єктивного розуміння людської поведінки, як кінець раболіпства перед фетишами права, політики і моралі.Гоббс виходить з тези, що закони людської поведінки настільки ж суворі і необхідні, як ті природні сили, які змушують камінь падати на землю. Йому належить ідея природних законів соціального поведінки людини - не окремого індивіда, а людського роду, «штучної людини», яким є держава.При розгляді етики Гоббса зазвичай вся увага приділяється її найбільш яскравою особливості - характером людини, орієнтованого на насильство і панування, оцінці природного стану індивідів як стану війни всіх проти всіх. Коли Гоббс говорить, що людина людині - вовк, він точно описує те зміна в громадських вдачі, яке пов'язане з класовим ладом взагалі, з появою на історичній арені буржуазії в особливості. Гоббс застосовує до вчення про суспільство, етиці та психології нове, здобуте механікою поняття буття. Джерелом, з якого Гоббс виводить свою громадську теорію, є натуралістичний витлумачений індивід.Соціальні відносини - це договір, який неминучий з точки зору живого, рухомого потребами суб'єкта. На думку філософа, усі громадська будівля складається з двох елементів: егоїстичних індивідів, що розглядаються в якості соціальних атомів, і відносин цих індивідів.Мораль - це не споконвічна суб'єктивна здатність, не речовинна субстанція в суб'єкті. Вона не є також самодостатнім вимогою, буттям трансцендентних ідей. Прояв цінності, яку ми надаємо один одному, є те, що зазвичай називається повагою і неповагою, говорить Гоббс.Морально цінним є все те, що викликає повагу, а повага виступає як соціальне вираження влади. Гідність Гоббс розшифровує як ту ціну, яка дається людині державою. Любити чи боятися також пов'язане з визнанням влади. Не є в цьому відношенні винятками ощадливість, справедливість і т.д. Вся мораль є системою установлень виражають реальні відносини корисності.Підводячи підсумок, можна сказати, що Т. Гоббс у своїй теорії спробував знайти компроміс, гармонію між індивідуальними можливостями людини (його емоціями, пристрастями, розумом, надихаючими і стимулюючими його в життя) і упорядочивающей, владної функцією держави, яка без насильства обійтися не може . Правда, моделі насильства можуть бути різні: від авторитарної моделі до договірної, побудованої на принципі угоди.