4. Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні к. Поппера.

Карл Поппер (1902–1994) Праця написана у 1945р. На думку К. Поппера „відкрите“ суспільство – це вища форма організації суспільства, яку він називає „великим“, „благим “ суспільством Відкрите суспільство, на думку К. Поппера, – це суспільство, у якому вивільнюються критичні здатності людини, а отже, панує дух раціонального критицизму, це сус-во, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси, що існує потреба в установках, які б захищали права людей. вперше в такому контексті цей термін вжив Анрі Бергсон. Характерними елементами відкр. сусп.-ва є плюралізм в культурі, економіці, політиці з розвиненими соціальними структурами і правовою державою. Для індивідів, котрі проживають в такому сус-ві, є характерним раціонально-критичним тип мислення і відповідна установка поводження, можливість свідомо керувати сусп.. роз-ком і формувати держ. інститути відповідно до демократичних принципів. В такому сус-ві існує гармонія між обмеженим втручанням влади і вільним ринком – це т. зв. парадокс держави. К. Поппер пропонує перевести сус-во на наукову організацію, а для цього варто реформувати соціал. науки таким чином, щоб вони були відкриті для критики і опиралися на соціальний досвід. При цьому всі соціал. зміни треба проводити поступово, щоб запобігти конфліктам між людьми. «Вона не повинна примушувати громадян до чого-небудь, навіть до щастя». Це так званий самостійний варіант демократії. Основою відк. сус-ва є приватна власність, її недоторканість є основною організацією і самоорганізацією. Ще одна основа – це демократичні свободи особистості. Для Поппера соціум – це добре організоване раціональне наукове співтовариство. Таке сус-во має значно менше відношення до держави і економіки, ніж до особистості та її волі. Демократію слід розглядати як спосіб захисту нашої волі. Демократія, тобто воля більшості, може сприяти збереженню свободи, але вона ніколи не спроможна сама пособі створювати свободу, якщо кожного окремого громадянина це не хвилює. К. Поппер виділив дві найважливіші харак-ки відкр. сусп.-ва: 1) у ньому є законним вільне обговорення і результати публічних дискусій впливають на політику; 2) у ньому є інститути, що сприяють волі тих, що не шукають вигоди. побудова такого сусп.-ва залежить від багатьох факторів: істор. минулого, традицій, політ. інституцій, методів виховання. Основні риси відкритого сусп.-ва: верховенство права, демократично обрана влада, інститут громадського сусп.-ва, захист національних меншин, парадокс держави – гармонія між владою і вільним ринком. Праця з’явилася як реакція на поширення різноманітних ідеологій, наслідком яких була побудова «закритих суспільств» - марксизму-ленінізму, фашизму і нацизму. Відкрите сусп.-во Поппера – це сусп.-во влади розуму, свободи, рівності, справедливості. «Відкрите суспільство» у К. Поппера є суспільством демократичним. Його ж ворогами є ті мислителі, які торують шлях до тоталітаризму. Провідне місце в когорті останніх, на думку К. Поппера, посідає К. Маркс. Саме під цим кутом зору він критикує марксизм, руйнує його засади, спростовує як утопіч­ні, а тому — такі, що не можуть бути зреалізовані. Тоталітаризм, вважає К. Поппер, укорінюється там, де сво­бода особистості підпорядковується будь-якому суспільному утворенню — класу, нації, расі, державі, колективу тощо. Марксизм, на його думку, постає у вигляді теоретичного під­ґрунтя одного з різновидів такого підпорядкування, а саме — заміщення особистості «класом». Як механізм та засоби цього постають обґрунтовані марксизмом «об'єктивні закони суспіль­ного розвитку». Критику марксизму К. Поппер здійснює в трьох ґрунтовних взаємопоєднаних колах. У першому колі філософ аналізує історичні джерела форму­вання марксистської соціально-філософської доктрини. Друге коло критики спрямоване на теоретичні та методоло­гічні підвалини марксизму. Головними об'єктами 3-го кола критики постають: 1) інтерпре­тація К. Марксом обрисів капіталістичного суспільства; 2) марк­систська оцінка його протиріч, тенденцій та перспектив розвитку; 3) обриси майбутнього соціалізму, яким його бачив К. Маркс.

К. Поппер теоретично обґрунтовує створення таких інституцій, які захищають свободу критики, свободу думки, а отже, й свободу людини. Завдання практичного втілення в життя цих інституцій він покладає на соціальну інженерію. За К. Поппером, соціальна інженерія є діяльністю з проектування нових соціальних інституцій, а також включає в себе перебудову та управління тих, що вже існують, шляхом реформ. Соціальна інженерія забезпечує розвиток суспільства методом поступових реформ. Наукове підґрунтя цього методу полягає у зборі фактичної інформації, потрібної для зміни інституцій відповідно до цілей, вимог, інтересів людей. Соціальний інженер або технолог віддає перевагу раціональному розглядові інституцій як засобів, які обслуговують певні цілі, й оцінює їх виключно з позиції їхньої доцільності.

Сьогодні великим прихильником ідей Поппера про відкрите суспільство є Джордж Сорос, який заснував у Нью-Йорку 1979 року Інститут відкритого суспільства, першу Східно-Європейську фундацію – в Угорщині 1984 року. Сьогодні Дж. Сорос фінансує мережу фундацій, які працюють у 31 країні Центральної та Східної Європи і колишнього Радянського Союзу, а також у Південній Африці, Гаїті і США. Діяльність фундацій спрямована на розбудову і підтримку інфраструктури відкритого суспільства.