82. Сутність та основні принципи нормування праці.

 Нормування праці -  встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції, у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці. Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими відносинами на підприємстві. Нормування праці є також і засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.

Принципи нормування праці:

-Забезпечення прогресивності норм

-Наукова та організаційно-технічна обгрунтованісь норм

-Демократичне залучення працівників до розроблення норм

-Оптимальний вибір об’єкта нормування праці

83. Сутність та основні методи нормування трудових процесів.

Трудовий процес - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, це процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною

У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами.

Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному — на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. За допомогою аналітичних методів проводиться наукове обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, яка нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елементу; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів із врахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховуються затрати часу на кожен елемент, і їх сума, що визначає норму часу на операцію в цілому.

84. Сутність та правове регулювання нормування праці.

Нормування праці -  встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції, у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Правове регулювання нормування праці здійснюється на підставі глави VI КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. № 197 "Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві", а також Рекомендацій щодо нормування праці в галузях народного господарства, затверджених постановою колегії Міністерства праці України від 19 травня 1995 р. № 2, та Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 березня 1999 р. № 44.

86. Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.

Необхідними визнаються витрати, що відповідають ефективному для конкретних умов виробництва використанню трудових та матеріальних ресурсів в умовах дотримання науково обгрунтованих режимів праці та відпочинку.

Організація нормування праці в народному господарстві регулюється Кодексом законів про працю України, постановами кабінету Міністрів, положенням та роз’ясненням Міністерства праці, а також нормативними актами міністерств і відомств України та Рекомендаціями щодо нормування праці в галузях народного господарства.

Нормування праці є невід’ємним елементом оцінки її результатів та нарахування заробітної плати більшості категорій працівників.

Нормативи праці – це розрахункові значення (розмір) витрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, бригади, структурного підрозділу тощо, а також чисельність працівників, необхідних для виконання виробничих, управлінських функцій або обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, в залежності від конкретних організаційно-технічних умов та факторів виробництва.

87. Основними   методами нормування управлінських робіт є метод аналогів , прямого та непрямого нормування. За методом аналогів встановлюються нормативи витрат часу за аналогіє ю з передовими організаціями . Методи прямого нормування використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт . Методи непрямого нормування враховують вплив р ізних факторів на навантаження службовців .

З метою удосконалення організації та нормування управлінської праці доц ільне проведення аналізу витрат робочого часу за допомогою : хронометражу; порівняння фактичних витрат часу по кожному виду робіт з нормативами; порівняння фактичних витрат часу даного менеджера із середніми витратами часу інших менеджерів того ж рівня.

Основними причинами втрат часу в д іяльності управлінського персоналу є : нечітке визначення цілей і пріоритетів , незадовільна організація планування , неорганізованість і недисциплінованість підлеглих , відсутність необхідної інформації для прийняття рішень , нерішучість менеджера, невміння працювати з партнерами, підлеглими , проводити збори і наради .

Отже, оскільки не існує універсальних норм витрат праці   у сфері управління, необхідно створювати та розробляти науково обґрунтовані норми управлінської праці, які дадуть змогу більш об’єктивно оцінити роботу кожного працівника апарату управління, ефективніше використовувати матеріальні стимули, раціоналізувати процеси розподілу і кооперації праці, розробляти прогресивні технології та удосконалювати методи роботи апарату управління. Усі ці фактори дозволять зменшити кількість непродуктивних витрат часу, а також більш раціонально та ефективно використовувати робочий час управлінському персоналу.

88. Поширення нормування праці на такі виробничі сфери, як обслуговування і управління виробництвом дозволяє розширити сферу нормування праці й охопити нормами весь промислово-виробничий персонал.

Для допоміжних робітників застосовуються три види норм: нормативи чисельності робітників, норми обслуговування устаткування, норми часу і виробітку. Розрахунковою основою для нормування їх праці є результати фотохронометражних спостережень. По кожній професії вивчається існуюча організація праці, фактори тривалості робіт, рівень і характер механізації праці, чисельність працюючих, їх склад і функції.

Основою для розрахунку норм є розрахунково-нормувальна карта, технічна характеристика устаткування, результати аналізу організації праці, результати фотохронометражних досліджень.

89. Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Згідно із Законом України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі:

— законодавчих та інших нормативних актів;

— генеральної угоди на державному рівні;

— галузевих, регіональних угод

— колективних договорів;

— трудових договорів

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

90. У системі планування на підприємстві особливе місце займає планування трудових показників. Воно здійснюється у вигляді розробки плану з праці, який є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства. Планування трудових показників здійснюється з метою:

•   забезпечення   неухильного   зростання   продуктивності   праці   і

перевищення темпів її зростання над темпами зростання середньої

заробітноїплати;

•  досягнення економії праці і фонду заробітної плати;

•   дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій   працівників   відповідно   до   кількості   і   якості   їх   праці   при встановленому розмірі загального фонду заробітної плати;

•      посилення   матеріальної   зацікавленості   кожного   працівника   і колективу    загалом     в     поліпшенні     технічно-економічних    показників виробничо-господарської діяльності підприємства;

•    забезпечення потреби в кадрах необхідної кваліфікації, а також

підвищення кваліфікації працівників підприємства.

План з праці складається з двох розділів: промислово-виробнича діяльність і непромислова група .