2. Класифікація виробничого освітлення

Освітлення буває природним, штучним та сумісним. Сприятливим для організму є природне освітлення. Сумісне освітлення - це таке освітлення, при якому в світлий час доби одночасно використовується природне та штучне освітлення. При цьому недостатнє за умовами зорової роботи природне освітлення постійно доповнюється штучним, яке задовольняє вимогам санітарних норм з проектування штучного освітлення приміщень з недостатнім природним освітленням. Умови застосування того чи іншого виду освітлення передбачаються відповідними нормативними документами.

Природне освітлення поділяється на бічне (одно- або двостороннє), здійснюване через світлові отвори в зовнішніх стінах (рис. 9.1 а, б), верхнє, що здійснюється через аераційні та захисні ліхтарі, отвори в дахах та перекриттях (рис. 9.1, в), комбіноване - поєднання верхнього та бічного освітлення (рис. 9.1, г).

Нормативне значення коефіцієнта природного освітлення для будівель, які розташовуються у III поясі світлового клімату України, визначається за виразом:

Непостійність природного освітлення приміщеннь в часі зумовила введення величини вимірювання - коефіцієнта природної освітленості КІТО. Це відношення природної освітленості Е_вн, лк, в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба до одночасного значення освітленості, створеної світлом відкритого небосхилу Е , лк і визначається виразом:

де є''¹ - значення для будівель, розташованих в III поясі світлового клімату; приймають е_н^ш = 1;

ц - коефіцієнт світлового клімату (на території України ц = 0,9); с- коефіцієнт сонячності клімату (визначається в межах 0,75...0,95).

Норми природного освітлення приміщень встановлюються з урахуванням обов'язкового очищення шибок: для приміщень з незначними виділеннями пилу, диму, кіптяви – не менше чотирьох разів на рік. Для створення нормативного освітлення в приміщеннях підприємств лісового комплексу в темний час доби, а також в приміщеннях, не передбачається природне освітлення або воно недостатнє, влашто­вується штучне освітлення.

Рис. 9.1. Криві розподілу природного освітлення.

а - при односторонньому бічному освітленні; б - при двосторонньому бічному; в - при верхньому; 1- рівень умовної робочої поверхні; 2 - крива, що характеризує зміну освітлення в приміщенні; 3 - рівень середнього значення КПО є . при верхньому та комбінованому освітленні; М - точка мінімальної освітленості при бічному односторонньому освітленні е_тіп.

Відомо два види розрахунку природного освітлення: проектний і перевірочний.

Проектний розрахунок дозволяє визначати площу та кількість світлових отворів (вікон, ліхтарів) та використовується при проектуванні виробничих приміщень. Перевірочний метод полягає у визначенні фактичної величини коефіцієнта природної освітленості, застосовується при реконструюванні виробничих приміщень.

З врахуванням розмірів приміщення встановлюється вид необхідного природного освітлення (бічне одностороннє, двостороннє, сумісне, комбіноване). При ширині приміщення до 12 м рекомендується бічне одностороннє освітлення, при ширині більше 12 м і до 24 м - бічне двостороннє, більше 24 м - комбіноване.

При проектному розрахунку визначається загальна площа світлових отворів - вікон та ліхтарів.

При бічному освітленні - за формулою:

при верхньому освітленні - за формулою:

де 5_л - площа підлоги приміщення, м ;

е_ті- мінімальне значення природної освітленості, % (визначається залежно від зорового розряду робіт, що виконуються);

е_сер - середнє значення коефіцієнта природного освітлення при верхньому освітленні, визначається за формулою:

де п - кількість місць визначення (перше та останнє місця приймаються на відстані 1 м від зовнішніх стін, або від середніх рядів колон);

е_ге_?е_? ■■■е_п- значення кофіцієнта природної освітленості в місцях характерного розрізу приміщення (характерним розрізом приміщення є поперечний розріз посередині приміщення, площина якого перпендикулярна до площини скління світлових прорізів - при бічному освітленні або до поздовжньої осі приміщення - при верхньому освітленні);

к^ Н- світлотехнічна характеристика вікон та ліхтарів;

г_рг- відповідно коефіцієнти, що враховують відбиття світла від конструктивних елементів при бічному та верхньому освітленні.

При перевірочному розрахунку природного освітлення визначається фактичне значення КПО є. та порівнюється з нормативним е_н

Виконуючи перевірочний розрахунок, необхідно обгрунтувати прийняті величини, користуючись при цьому методикою проектного розрахунку.

Освітлення вважається задовільним, якщо є. >е . Якщо ж є. < є ,

ц) Н (р Н

необхідно збільшити площу вікон або ліхтарів в приміщенні, що реконструюється.

Штучне освітлення за конструктивним виконанням поділяється на два види - загальне та комбіноване. Система загального освітлення використовується в приміщеннях, де по всій площі виконуються однотипні роботи. Розрізняють загальне рівномірне освітлення, при котрому світловий потік розподіляється рівномірно по всій площі приміщення без врахування робочих місць і загальне локалізоване освітлення (з врахуванням робочих місць).

При виконанні точних зорових робіт (слюсарні, токарні, фрезерні, контрольні тощо) в місцях, де обладнання створює глибокі різкі тіні або

робочі поверхні розташовані вертикально, поряд із загальним освітленням застосовується місцеве освітлення. Сукупність місцевого та загального._; освітлення називається комбінованим. Застосування лише місцевого і освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого; травматизму. і

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, проходу людей, руху транспорту та є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

При проектуванні штучного освітлення виробничого приміщення необхідно вибирати тип джерела світла, систему освітлення, вид світильника, передбачати найбільш доцільні висоти влаштування світильників та розміщення їх в приміщенні; визначати число світильників і потужність ламп, необхідних для створення нормованої освітленості на робочому місці і здійснити перевірку наміченого варіанту освітлення на відповідність його нормативним вимогам.

Для визначення загального рівномірного освітлення горизон­тальної робочої поверхні використовують метод світлового потоку. Світловий потік Р, лм однієї лампи розжарювання або групи газорозрядних (люмінесцентних) ламп одного світильника визначається за формулою:

де Е - нормативна мінімальна освітленість, лк; 5- площа освітлюваного приміщення, м²;

к- коефіцієнт запиленості, котрий залежить від характеру виробництва, переважно А: = 1,3... 1,8;

2- коефіцієнт нерівномірності освітлення, переважно 2= 1,1... 1,2;

п - кількість світильників, шт.;

Н - коефіцієнт використання світлового потоку.

Показник приміщення ер визначають залежно від типу світиль­ника, відбивної здатності стін та стелі, розмірів приміщення, і можна виразити формулою:

де А та. В- довжина та ширина приміщення, м;

Н- висота підвіски світильників над робочою поверхнею, м.

За отриманим значенням світлового потоку за стандартами визначається найближча стандартна лампа і вибирається необхідна електрична потужність. При виборі лампи допускається відхилення світлового потоку від розрахункового в межах 10.. .20 %.

За прийнятою потужністю електролампи ТУ та світловим потоком Е визначається дійсна освітленість за виразом:

де Р_т - світловий потік встановленої лампи.

Освітленість в приміщенні вважається нормальною, якщо Е_д>Е_н. У випадку Е_д<Е_н необхідно збільшити потужність електроламп для створення нормального освітлення або їх кількість.

На виробництвах застосовується загальне рівномірне освітлення приміщень і робочих місць. Проте робочі місця деяких працівників потребують підвищеного рівня освітленості. В таких випадках застосовують комбіноване освітлення. Застосування лише місцевого освітлення забороняється.

Аварійне освітлення влаштовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу тощо. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5 % від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначається для безпечної евакуації людей і передбачається в місцях, небезпечних для їх проходу: у проходах і на сходах, які слугують для евакуації людей при їх кількості понад 50 чол., по основних проходах виробничих приміщень, де працює більше 50 чол., в приміщеннях громадських будівель, де можуть перебувати одночасно понад 100 чол. Це освітлення повинно забезпечуватися на підлозі основних проходів (або на землі) та на східцях освітлення 0,5 лк -в приміщеннях і 0,2 лк - на відкритих територіях. Крім того, вихідні двері приміщень підприємств з чисельністю людей більше 100 чол. повинні бути забезпечені світловими покажчиками зеленого кольору з білим або жовтим написом "Вихід", ввімкненим до мережі аварійного освітлення. Якщо чисельність відвідувачів становить понад 200 чол., такі самі покажчики встановлюються і в місцях виходу з виробничих та адміністративно-побутових приміщень.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж границь території, котра охороняється спеціальним персоналом. Найменша освітленість у нічний час - 0,5 лк. Сигнальне освітлення застосовується для фіксації границь небезпечних зон, вказує на наявність небезпеки, або безпечний шлях евакуації.

Правильна організація освітлення передбачає не лише дотримання норм освітленості, котрі регламентують мінімальну освітленість для кожного виду робіт, але й дотримання гігієнічних вимог до якості освітлення, таких як рівномірність освітлення робочої поверхні, обмеження надмірної яскравості, блиску, осліплюючої дії, різких тіней та контрасту.

На підприємствах періодично перевіряють рівень освітлення на робочих місцях та загальне освітлення приміщень, а також справність аварійного освітлення: чистять та миють світильники, замінюють лампи, котрі вийшли з ладу. Рівень освітлення робочої поверхні контролюють люксметром.