Остеохондроз хребта

Остеохондроз (від грецького – osteon – кість та сondros – хрящ) – це дегеративно-дистрофічне захворювання міжпозвонкових дисків, що супроводжується біохімічними змінами тканини позвонків. Згідно даних медичної статистики, до 80 % дорослого населення країни страждає остеохондрозом. Разом із тим, слід зазначити, що у теперішній час це захворювання достатньо часто зустрічається в юнацькому та навіть дитячому віці. Остеохондроз – важке системне захворювання, і боротьба з ним повинна бути комплексною та активною, вона перш за все потребує певних знань, умінь та бажання людини бути здоровою.

Розвитку остеохондрозу сприяє обмеження рухової активності людини. Недостатні фізичні навантаження, які пригнічують активність м’язів, призводять до дегенеративно-дистрофічних змін хребцевих сегментів, котрі є причиною порушення опірно-амортизаційної функції хребта [7, с. 4-3].

Патологічні процеси в кістково-хрящевій тканині хребцевого стовпа призводять до виникнення невралгічних симптомів на фоні остеохондрозу – корінцевим болям різної локалізації. Клінічні прояви остеохондрозу пов’язані з анатомо-біохімічними особливостями рухових сегментів різних відділів хребта і стадією захворювання. В основі розвитку клінічних синдромів лежить зтискання нервів, що відходять від спинного мозку, за рахунок вип’ячування міжхребцевих дисків. У залежності від стадії болі можуть провокуватися зовнішніми факторами (надмірним фізичним напруженням, незручними позами, переохолодженням), виникати зненацька, або поступово, супроводжуючись відчуттям оніміння ділянок тіла.

При ураженні шийного відділу хребта виникають запаморочення, болі у верхніх кінцівках, грудному відділі – міжреберна невралгія, болі у ділянці серця – кардеопатії, котрі імітують захворювання серця. Невралгічні прояви у поперековому відділі супроводжуються болями в нижніх кінцівках, у області тазу, спини (простріли (люмбаго) в ногу, руку, міжреберні). Болі призводять до напруження груп м’язів і порушенню кровозабеспечення ділянок хребта. Для профілактики та лікування остеохондрозу найбільш єфективним є комплексний підхід, до якого входить самомасаж, самовитяжкка, спеціальні вправи тощо [7, с. 3-5].

До чинників, що сприяють виникненню або агостренню захворювання відносять:

1. Надлишкова маса тіла.

2. Погана постава.

3. Низький рівень фізичної підготовленості.

4. Незбалансована фізична активність.

5. Взуття на високих підборах.

6. Нераціональне піднімання тягарів.

7. Меблі непродуманої конструкції.

8. Постійне м’язове напруження.

9. Індивідуальна міцність тканин хребта відносно до різних навантажень.

10. Природжена недорозвиненість кісткової системи та ін.

Завдання оздоровчої роботи при остеохондрозі хрепта:

1. Розслаблення хребта.

2. Витягування хребта.

3. Корекція постави.

4. Щоденне регулярне корегування нормальних фізіологічних і біомеханічних взаємин хребців, дисків і суглобів.

5. Зміцнення м’язів тулуба і шиї [36, с. 20].

Таблиця 12