Тема 6. Захворювання органів травлення.

Причини захворювань і механізми розвитку органів травлення надзвичайно складні й багатогранні. При захворюваннях системи травлення відбуваються зміни рухової, секреторної і всмоктуючої функцій шлунково-кишкового тракту. Патологічні процеси шлунково-кишкового тракту, як правило, зумовлені порушенням нервової регуляції.

Найчастіше серед захворювань органів травлення зустрічається гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки.

Гастрит

Гастрит характеризується запаленням слизової оболонки шлунку, може бути гострим і хронічним. Гострий гастрит найчастіше є наслідком прийому речовин, що чинять подразнюючу дію на слизову оболонку шлунку (алкоголь, недоброякісна або незвична їжа, деякі ліки, харчова токсикоінфекція, гостре отруєння [10, с. 246-247]. Певну роль у виникненні гастриту відіграють інфекції: грип, тиф, туберкульоз, тонзиліти і т.д. При цьому на шлунок діють не власне мікроби, а токсини, що поступають через кров [22, с. 29].

Встановлено також, що кисневе голодування організму, виступаючи важливим патогенетичним чинником, чинить великий вплив на перебіг і результат багатьох внутрішніх захворювань. Відомо й інше: залози слизової оболонки шлунку вельми чутливі до кисневої недостатності. Тривала гіпоксія веде до атрофії слизової оболонки шлунку з розвитком ферментативної і секреторної недостатності. Гіпоксію слизової оболонки шлунку посилює перерозподіл крові через виконання великих фізичних навантажень. Основна порція крові прямує до життєво важливих органів (мозок, серце, печінка), а також до м’язів, тоді як змінний кровотік в органах черевної порожнини редуцирується.

Хронічний гастрит характеризується запальною зміною слизової оболонки шлунку ендогенної або екзогенної природи. Характерними ознаками хронічного гастриту, є: неприємний присмак у роті, відрижка кислим, нудота, особливо зранку, метеоризм і болі, що нагадують виразкові. При гастриті з секреторною недостатністю можливі проноси.

Велику роль у виникненні хронічного гастриту грають зловживання алкоголем, куріння, наркотики, неповноцінне харчування (хронічна нестача в їжі білків тваринного походження, вітамінів А, В, С, Е, РР і ін.), а також нерегулярність (порушення режиму харчування) прийому їжі. Часто причиною виникнення хронічного гастриту є виконання інтенсивних фізичних навантажень, у тому числі і під час занять спортом.

Гастрити підрозподіляються (із урахуванням секреторної функції шлунку) на гастрит із секреторною недостатністю; гастрит із підвищеною секрецією і кислотністю; гастрит із нормальною секреторною функцією. У спортсменів часто зустрічається гастрит із підвищеною секрецією і кислотністю, який нерідко переходить у виразкову хворобу.

Найчастіше хронічний гастрит із підвищеною кислотністю зустрічається у чоловіків. Симптоми: печія, кисла відрижка тощо. При пальпації живота відчувається помірний біль, інколи спострігається неврастенічний синдром (підвищена дратівливість, поганий сон, швидка стомлюваність та ін.).

Завдання оздоровчої роботи та комплекс фізичних вправ аналогічні таким при виразковій хворобі. Для лікування гастриту рекомендується дієтотерапія, комплекс лікувальної фізичної культури, прогулянки, ходьба на лижах, плавання, їзда на велосипеді тощо. Обмежуються різкі рухи. Під час загострення забороняється виконання вправ для м’язів черевного пресу. Лікувальна гімнастика включає загальнорозвиваючі і дихальні вправи, а також вправи на розслаблення. Корисний вплив при наявності гастриту надає контрастний душ, дихальна гімнастика, масаж та самомасаж.

Завдання масажу (самомасажу): знеболити; нормалізувати секреторну і рухову функції шлунку; активізувати крово- і лімфообіг; усунути венозний застій; стимулювати функцію кишковика.

Методика массажу (самомасажу): массаж (самомасаж) живота виконується при максимальному розслабленні м’язів черевної стінки. Застосовують площинне погладжування, розтирання, розминання м’язів черевної стінки, косих м’язів живота, а також вібрацію. Потім за ходом товстого кишковика (починаючи з висхідної його частини) проводиться погладжування кінчиками пальців правої руки. Прийоми погладжування повторюють 4 – 6 разів, після чого роблять декілька поверхневих кругових погладжувань, аби дати черевній стінці відпочити. Потім проводять биття кінчиками пальців за ходом кишковика та його струс. Закінчують масаж черевної стінки площинним погладжуванням і діафрагмальним диханням. Тривалість масажу 10–15 хв. [10, с. 247-248].