Складне речення з різними видами зв'язку

Складні речення можуть мати різний вид зв'язку: суряд­ний, під­ряд­ний, сполучниковий і безсполучниковий. Серед них зустрічаються частини:

1) із безсполучниковим і сполучниковим зв'язком: На дру­гий день Ярина ледве звелася з постелі; вона взялася за відра, щоб піти на роботу, але почула, що не має сили (М. Коцю­бинський);

2) із сурядним і підрядним зв'язком: Люда побачила, що сніпки покривали дощату ляду, і в ту ж мить вони почули при­глушений голос, що виходив з-під землі (М. Трублаїнї).

Тут речення з чотирьох частин складається з двох складно­підрядних, поєднаних сурядним зв'язком.

463. Прочитайте речення, визначте, яким видом зв'язку поєднані між собою його частини та назвіть вид кожної частини. Спишіть. Складіть схему кожного речення.

1. Річка втратила свою вчорашню голубу барву, що мала на­сиченість і бездонність неоглядного неба, й тепер у плоских бере­гах тече сумовита вода (Є. Гуцало). 2. Мало не врізавшись човном у пісок, товариш різко загальмував, розвернувся – і тепер ми пливли вздовж пляжу, на якому хлопці з дівчатами грали в м'яча (Є. Гуцало). 3. Позад мене крила вітряка перелопачували вітер і сніг, поперед мене в долині готувалися до весілля верби-наречені, а за ними ревнивим затуманеним оком дивилося небо (М. Стель­мах). 4. Поменшав світ, померкли дні мої, а ночі так тривожать, що я прокидаюсь мокрий од сліз (М. Стель­мах). 5. Вологі берез­неві вітри дмухають звідти на Київ, на Володи­мир­ську гірку, роз­буджуючи в душі все те ласкаве, миле, далеке, що досі мовби дрімало десь у глибинах, а з першим подихом весни знов пі­діймається, пробивається на поверхню (О. Гончар). 6. Традиційна укра­їн­ська хата – це колиска нашого народу, де творилася його журлива і оптимістична доля, жеврів і вибухав його гнів, напина­лися струни болю, складалися пісні та легенди, де люди перейма­лися буденними клопотами, кохалися, народжувалися і вмирали, щоб поступитися міс­цем прийдешнім поколінням (А. Данилюк). 7. Моя господиня розпо­ві­да­ла, що в гаю в ніч на Івана Купала па­пороть розцвітає і багато сміливців бігало колись до гаю, щоб зірвати той загадковий цвіт, який має принести людині щастя (Я. Конура). 8. Прости мене, прапрадіде-козаче, Прости мене, мій споконвічний краю, За те, що на російській мові плачу Об тім, що мови рідної не знаю (А. Гарун). 9. Бешкетному цьому створінню дорога вже пахне пригодами, ніч обіцяє ризики й тривожності, передгроззя таємно тішить дитячу душу, оченята грають змі­шаною з острахом цікавістю до цих просторів, до очеретів, ти­хих плес, до насупленого потемнілого небосхилу (О. Гончар). 10. Щойно прибитий вогонь знову оживав, ріс, вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя поповзло поміж людей, рвалося вперед, швидко змикаючись між собою, зухвало накидаючись на високу стерню, яка немовби сама тяглася до вогню, назустріч своїй погибелі (О. Гончар).

Період

Періодом називається ускладнене або складне речення з чітко виділеними двома частинами, попередньою і заключ­ною. У попередній частині з'єднується кілька однорідних (од­нотипних) синтаксичних одиниць, у яких подібні форми при­судків, однаковий порядок слів. Їх називають членами пері­оду. Друга частина (заключна) є головною щодо попередньої.

Вимовляється перша частина з поступовим підвищенням тону до паузи. Друга частина характеризується зниженням то­ну й уповільнен­ням темпу вимови.

Між частинами періоду звичайно ставиться кома і тире: Пани не тільки панували над хуторами й селами, над родови­ми й передовими маєтностями; не тільки переорювали широ­кі й довгі лани селян та хуторян, іноді їх міняючи на довгоно­гих хортів, – панський дух витав скрізь і всюди: і в городі, і в повіті, і в губернії (Панас Мирний).

464. Проаналізуйте будову поданого періоду. Читаючи вголос, ви­значте інтонаційну й синтаксичну розчленованість, місце головної па­узи. З'ясуйте, на які складові членується попередня частина періоду.

Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо в небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскаче по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках по плечі в текучому мареві, – ніщо не розвіє, ніщо не порушить сте­пового величного спокою (О. Гончар).