Складне речення

Складним називається речення, що складається з двох і більше частин, які мають будову простих речень, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Наприклад: Темряву три­вожили криками півні, Танцювали лебеді в хаті на стіні (В. Симоненко); Буду тебе ждати там, де вишня біла Вигля­дає з саду тихо і несміло (В. Симоненко).

У кожнім із цих складних речень по два граматичні цен­три: півні тривожили і лебеді танцювали; буду ждати і виш­ня виглядає.

У складному реченні можливі й три, чотири (і більше) граматичні центри. Тому складним можна ще назвати таке ре­чення, у якому два і більше граматичних центри.

Примітка. Граматичний центр в односкладних реченнях вира­жений одним головним членом.

За будовою складне речення поділяється на частини від­повідно до кількості граматичних центрів. Ці частини називають ще простими реченнями. Але вони нагадують прості речення тільки за структурою, адже вживаються ці частини не як са­мостійні цілісні інтонаційно закінчені одиниці, а в складі од­нієї комунікативної одиниці – складного речення. Крім того, нерідко одна з частин (Буду тебе ждати там) без другої части­ни взагалі не має смислової повноти.

Найголовніші засоби зв’язку між частинами складного ре­чення – сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок роз­міщення частин, видо-часові та особові форми присудків.

Якщо частини складного речення поєднуються за допомо­гою сполучників або сполучних слів, то вони належать до сполучникових речень (складносурядні, складнопідрядні). Ко­ли ж частини складного речення поєднуються без сполучників чи сполучних слів, то вони називаються безсполучниковими.

У реченні Та знов зерно приймає нива, Щоб колос визрів на землі (М. Яременко) дві частини складнопідрядного речення поєднані сполу­ч­ником щоб, а в реченні Лечу в далекі голубі простори, Де розцвітала юність золота (М. Драй-Хмара) ча­стини поєднані сполучним словом – прислівником де. Різни­ця між сполучником і сполучним словом суттєва, адже спо­лучні слова як повнозначні частини мови – завжди члени речення (у нашому прикладі де – обставина місця).

Безсполучникові складні речення поєднуються специфіч­ною синтезуючою інтонацією: Вже скоро осінь закурличе: Як гарно слухать дзвін зорі! (М. Яременко), але тільки разом во­ни мають інтонацію завершеності.

Об'єднуючу синтаксичну функцію може відігравати й по­рядок розміщення частин. Так, у реченні В. Симоненка Буду тебе ждати там, де… розміщення частин диктується парою слів: там – де. А видо-часові форми дієслів-присудків першо­го речення (тривожили – танцювали) служать для зіставлен­ня обох частин.

Складносурядне речення

Складносурядне – це таке складне речення, в якому час­тини поєднуються інтонацією і сполучниками сурядності як рівнозначні. Наприклад: Поменшало рибачок на Дніпрі, І веле­людні пляжі спорожніли (М. Луків); 3 вирію лелеки поверта­ються, А прожитих років не чекай (Микита Чернявський); Чи то галич налетіла чорна, чи то гору турки обступили? (Д. Павличко); Мене водило в безвісті життя, та я вертався на свої пороги (Д. Павличко).

Частини складносурядного речення поєднуються сполучниками сурядності: єднальними, протиставними й роз­діловими.

Єднальні сполучники і (й), та (і), а (і), ні… ні, ані… ані об'єднують частини складносурядного речення, які познача­ють події, що відбуваються одночасно або послідовно: Тихо кличуть ключі журавлині, і за горами тане їх клин (Т. Ма­сенко); Не стало снігу – й люди ожили, Підвладні силам віч­ної природи (І. Гнатюк).

Протиставні сполучники а, але, та (але), проте, а проте, зате, так, однак поєднують частини складносурядного ре­чення, в яких зміст однієї протиставляється змісту іншої: Вершники впали, а коні й донині спішать на Вкраїну (Г. Поло­винко); Гуде бджола під сонячним крилом, Але журби ніщо вже не заглушить (Д. Чуб).

Розділові сполучники або, чи, то… то, не то… не то, чи то… чи то поєднують у складносурядному реченні частини, які передають взаємовиключення або чергування певних дій, подій, явищ: Не то далекі громи загоготіли, не то задрижала земля (Б. Лепкий); Чи це кличе грі­зне Запоріжжя, Чи засіяна невгамовна Січ? (М. Щербак).