Сімейство arcidae l a m a r c k

Рід Barbatia G r a y, 1840

Вид Barbatia appendiculata

О п и с. Раковина чотирикутно-овальна, рівностулкова, нерівностороння. Верхівка невисока, але досить велика, зміщена вперед та сильно нависає над замковим краєм, розташовується в передній третині раковини. Передній край раковини короткий, опуклий. Нижній подовжений, слабо-овальний. Задній край кілька відтягнутий і розширений, має також овальний обрис, причому найбільша опуклість його знаходиться у середній частині. Верхня частина заднього краю дещо усічена, переходить у прямолінійний замковий край під кутом 130-135 градусів. Частина стулки, що знаходиться між заднім краєм та задньою частиною замкового краю, сильно сплощена. Перехід від замкового краю до переднього здійснюється майже під прямим кутом. Раковина випукла. Найбільша випуклість відповідає приверхівній частині. Схили цієї випуклості асиметричні: у сторону переднього краю вона спадає швидше, ніж у сторону заднього. Від основи випуклості до нижнього краю, дещо у нерівному напрямку від передньої частини раковини до задньої, проходить невелика депресія, особливо добре помітна у дорослих екземплярів. Зовнішня поверхня раковини прикрашена численними радіально тими, що розходяться, ребрами, кількість їхня варіює від 44 до 48. Ребра двохроздільні, частина їх роздвоюється вже біля основи верхівки, а інші, більша частина, приблизно на середині стулці. Інтеркостальні проміжки у верхівкової частині дуже вузькі; у середній та черевної частинах стулок ширина їх дорівнює ширині спарених ребер, а біля переднього та заднього країв стулки вони дещо ширші ребер. Розміри біфурцируючих ребер неоднакові як у межах суміжної пари ребер, так і у складі кожної пари. У цілому ребра більш ширші та плоскі у задній частині стулки. Радіальні ребра пересічені низькими овальними концентричними борозенками, дещо звужені у верхівкової частині. На поверхні ребер, у місцях перетину їх концентричними борозенками, знаходяться овальні бугорки. Ширина їх дорівнює ширині ребер. На широких ребрах заднього краю вони сплощені та розпливчаті. Зубний майданчик вузький, довгий та прямий; несе суцільний ряд зубів, у кількості біля 40. У центральній частині зуби короткі, стовбчасті, майже вертикальні; по краям більш довгі, тонкі та косі (приблизно по вісім - десять на кожному краю).

Розміри раковин сягають: довжина - 15 мм, висота - 9 мм, випуклість стулок - 3 мм.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Дані екземпляри мають велику схожість з A. appendiculata S o w. з еоценових відкладів Англо - Паризького басейну, маючи відмінність від неї лише за рахунок більш різко вираженої грануляції ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.48).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Бучакський та трактемирівський горизонти бучакського ярусу (середній еоцен), нижній та середній горизонти київського ярусу (верхній еоцен). За межами України зустрічається у кременистих пісковиках околиць с. Хрипуна Воронезької області Росії, що належать трактемирівському горизонту бучакського ярусу. У європейських країнах характерний для середнього та верхнього еоцену (Франція, Англія, Бельгія, Північна Італія).

Вид Barbatia auversiensis D e s h a y e s

О п и с. Раковина довга, овально-трапецивидна, слабовипукла, різко нерівностороння. Верхівка уплощена, маленька, близько присунена до переднього краю та трохи нависає над замковим майданчиком. Передній край раковини доволі випуклий та відносно короткий. Задній край слабо овальний, розширений та дещо усічений. Перехід від переднього та заднього країв до довгого слабо пологому поступовий. Замковий край прямолінейний. Перехід від нього до переднього та заднього краям доволі різкий. На поверхні стулки, майже у середній частині її, від верхівки вниз йде невелика депресія, яка поступово становиться пологою донизу та зникає біля черевного краю. Поверхня раковини прикрашена 33-34 ребрами, які радіально розходяться. Ребра розділені інтеркостальними проміжками, ширина котрих у передній частині стулки у один-півтора рази більша, ніж ширина ребер, а на іншій частині дорівнює ширині ребер. Окрім радіальних ребер, на поверхні стулок спостерігається значно більш тонкі та низькі валикоподібні концентричні ребра, січні інтеркостальні проміжки та які частково переходять на сторону ребер. Присутні дві системі ребристості, які обумовлюють осередковий характер скульптури поверхні стулки. Концентричні ребра з'являються поблизу верхівки та зберігають між собою майже рівні відстані. Окрім концентричних ребер, на поверхні стулки спостерігаються три-чотири глибокі борозенки - сліди припинення росту. Замковий майданчик прямий, майже рівний по довжині замковому краю. Зубний ряд безперервний, густо усаджений валикоподібними зубами, у приверхівковій частині вертикальностоячими , у крайових частинах нахиленими у сторону від верхівки. Кількість зубів на передньому краю 14-15, на задньому 18-19. Край раковини зі внутрішньої сторони зазубрений. Розміри раковини: довжина - до 14 мм, ширина - до 8 мм, випуклість стулки - 3 мм.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Найбільш схожа на Barbatia auversiensis D e s h a y e s з відкладів бартонського ярусу Англо-Паризького басейну. Відрізняється від цього виду більш подовженою формою раковини та більш приближеною до переднього краю верхівки. Також схожа на Arca incomposita K o e n e n. Відрізняється лише у більш овальному обрису переднього краю у A. incomposita ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с. 45).

М і с ц е п о х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен). За межами України - відклади латторфського ярусу Північної Німмечини та бартонського ярусу Англо-Паризького басейну.

Рід Limopsis S a s s i, 1827

Вид Limopsis costulata G o l d f u s s var. crassicosta

S o k o l o v (nomen in coll.)

О п и с. Форма раковини округла, дещо витягнута у довжину або злегка витягнута у бік, з усіченим нижньозаднім кутом. Найбільш витягнуті у бік великі екземпляри. Верхній замковий край раковини короткий та прямий; задній - широкий та овальний. Верхівка невелика, злегка загнута та витягнута вперед, за межі переднього краю. Випуклість стулок різна. Найбільш пласкі є округлі форми, більш випуклі - подовженні. Поверхня раковини прикрашена густими ребрами, які радіально розходяться. Серед них виділяються первинні ребра, більш високі та товсті, та вторинні, які розташовуються між ними. Вони більш низькі та тонкі. Вторинні ребра по мірі приближення до верхівки стають тоншими та поступово зникають. Окрім того, поверхня раковин вкрита густими хвилястими концентричними борозенками та слідами наростання. У місцях перетину борозенок та ребер на останніх утворюються здуття - бугорки, котрі дуже чіткі та великі у нижній частині стулки та мало помітні, згладжені на верхівці. Від взаємного перехрещування ребер та борозенок на поверхні раковини утворюється сітчастий малюнок, причому радіальні ребра є більш помітними, чим концентричні лінії. Слід помітити, що скульптура поверхні раковини не відрізняється постійністю. Наприклад, на деяких екземплярах вторинних ребер нема чи вони ледве помітні. На інших, окрім окрім вторинних, видно тонкі третичні ребра, завдяки котрим сітка на поверхні раковин стає дуже густою. Трапляються екземпляри, у котрих первинні та вторинні ребра однакові за висотою та товщиною. Замковий апарат при переході до переднього та заднього країв утворює невеликі вушка. Вушко, яке знаходиться у сторону заднього краю, має дещо великі розміри. Трикутова лігаментна ямка невелика та трохи зміщена до переднього краю, завдяки чому кількість зубів на задній частині зубного майданчику на два-три більше, ніж на передній. Розміри найбільших раковин: висота - 11 мм, довжина - 10 мм, випуклість стулки - 4 мм.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Дана раковина сильно схожа на латторфський Lsmopsis costulata G o l d f. Відмінність полягає у більш грубої скульптурі, у різко розставлених радіальних ребрах, у більш широких та рідше розташованих концентричних борозенках. Від другого верхнєеоценового вида Limopsis scalaris D e s h. з бартонського ярусу Англії наша форма відрізняється більшою випуклістю середньої частини раковини та більш низкою верхівкою. Окрім того, англійська форма зверху більш вузька, завдяки чому ареальний майданчик у неї коротше, причому передня та задня частина її майже рівні; верхівка займає майже центральне положення, а кількість зубів на обох частинах замкового краю однакова чи майже однакова. Вушок, які утворилися при перетині замкового краю з переднім та заднім, у англійського немає ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с. 59).

З б е р е ж е н н я. кілька десятків непошкоджених екземплярів.

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

Вид Limopsis striata R o u a u l t

О п и с. Маленька, різко асиметрична, дуже випукла раковина, чотирьохкутно-овальної форми. Верхівка невелика, але висока, дещо сильно загнута, трохи видається над переднім краєм. Раковина різностороння, скошена у більшій чи меншій степені. Задня її частина трохи уплощена та трохи відтягнута, передня - випукла. Перехід від короткого овального нижнього краю до переднього плавно закруглений, до заднього - більш різкий. Замковий край прямий та дуже короткий. Замкова ямка невелика, трикутна, знаходиться під самою верхівкою, майже на краю стулки, який тут дещо ширший та уплощен. Зубний майданчик вузький. зубний ряд роз'єднаний лігаментним майданчиком. На задній частині майданчику чотири-п'ять зубів у вигляді бугорків, досить високих. У великих екземплярів один чи два зуба складаються з невеликої висхідній, вертикальної, та більш значущої горизонтальної частин. На передньому майданчику три-чотири зуба у вигляді різноманітних по формі пластинчатих шипів.

З б е р е ж е н н я. кілька десятків непошкоджених екземплярів.

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен). За межами України відома у верхньоеоценових відкладах Ломбардської западини у шарах Приабони.