
- •Дистанційний курс
- •Передмова
- •Методичні рекомендації
- •Інструкція „Як працювати з курсом”
- •Міністерство освіти і науки України
- •Глосарій
- •Потижневий розклад
- •Навчальні модулі дистанційного курсу
- •Розділ 1.1. Проблема статевого виховання дітей та молоді в психолого-педагогічному контексті
- •Розділ 1.2. Сутність статеворольової соціалізації
- •1. Гендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків
- •2. Особливості гендерної соціалізації
- •Сексуальність як характеристика статі
- •Розділ 1.4. Особливості статеворольової соціалізації учнів різного віку
- •§ 1.4.1. Особливості статеворольової соціалізації учнів молодшого шкільного віку
- •§ 1.4.2. Особливості статеворольової соціалізації підліткового віку
- •§ 1.4.3. Особливості статеворольової соціалізації дітей раннього юнацького віку
- •Гендерні особливості статевого дозрівання та психосексуального розвитку особистості
- •Розділ 1.5. Сім'я - провідний інститут статевої соціалізації
- •Статева соціалізація дитини в умовах сімейного виховання
- •Розділ 1.7. Культурне середовище як агент статевої диференціації
- •Модуль 2. Зміст статевого виховання дітей та молоді розділ 2.1. Організація статевого виховання у школі
- •Розділ 2.2. Методика виховання учнів у процесі статеворольової соціалізації
- •Розділ 2.3. Принципи й завдання статевого виховання учнів
- •Література
Глосарій
Андрогінна особистість – статева ідентичність, яка поєднує в собі низку позитивних аспектів традиційно чоловічої й традиційно жіночої поведінки.
Гендер – система взаємин між чоловіками і жінками, створена через соціальні зв’язки (на відміну від природних взаємин), так звана „соціальна стать”.
Гендерна педагогіка – сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям різної статі відчути себе в школі комфортно, успішно підготуватись до статеворольової поведінки в сім’ї.
Гендерна соціалізація – процес спрямованих і спонтанних впливів на особистість, що допомагає їй засвоїти норми, правила поведінки та установки відповідно до культурних уявлень про роль, становище й призначення статей у суспільстві, робить повноцінним чоловіків чи жінок і прилучає її до усталеної системи гендерних ролей.
Гендерне виховання – процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Вітчизняна педагогіка розуміє гендерне виховання як виховання особистості певної статі, а не сексуального партнера.
Гендерний стереотип - це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і рис характеру чоловіків чи жінок.
Девіантна поведінка – система вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийнятим в суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушення процесів самоактуалізації та ухилення від морального та етичного контролю особистості над власною поведінкою.
Інтимність – прагнення і здатність до емоційної і, можливо, фізичної близькості з іншою людиною.
Концепція андрогінії – концепція, за якою людина, незалежно від своєї біологічної статі, може бути наділена як рисами маскулінності, так і фемінінності, поєднуючи в собі як традиційно жіночі, так і традиційно чоловічі якості.
Культура стосунків статей – система свідомих взаємозв’язків, у які вступають представники протилежної статі і які відтворюються в спілкуванні на основі засвоєння й присвоєння норм моралі, що відповідають загальнолюдській тенденції морального прогресу.
Маскулінність – вираженість чоловічих психосексуальних і фізичних якостей. Це те, що додано до анатомії для отримання чоловічої гендерної ролі.
Маскулінність/фемінінність – один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, чим є чоловік/жінка, які якості йому/їй приписують.
Методика – цілісна сукупність способів доцільної організації виховання. М. – галузь педагогічного знання, у якій вивчаються й створюються способи доцільної організації виховної діяльності.
Психологічна стать – ставлення людини до себе як до чоловіка чи жінки, усвідомлення й прийняття власної статевої належності, засвоєння стереотипів маскулінності та фемінінності. Психологічна стать поєднує в собі певні особливості генетичної, хромосомної статі та специфічні риси статі соціальної з її ідеальними уявленнями про справжнього чоловіка і справжню жінку.
Психосексуальна культура – сукупність досягнень людського суспільства, стосовно норм і правил сексуальної, статеворольової поведінки, сексуальних стосунків, статевого виховання підростаючого покоління.
Психосексуальний розвиток – розвиток комплексу властивостей і якостей, що характеризують статеву належність людини з точки зору її поведінки, дозрівання здатності кохати, створити в майбутньому власну сім’ю, народити і виховати дітей, а також спілкуватися з людьми, враховуючи їх статеву належність.
Сексуальна ідентифікація – суб’єктивне відчуття себе чоловіком чи жінкою, виконання відповідної соціально-сексуальної ролі.
Сексуальність – сукупність психічних реакцій, переживань і вчинків, пов’язаних з виявленням і задоволенням статевого потягу. С. – це складова особистості, взаємозалежність її біологічних, психологічних, соціокультурних вимірів функціонування як статевої істоти.
Соціалізація – двосторонній процес, який містить, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків; з іншого боку, процес відтворення індивідом систем соціальних зв’язків за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище.
Статева ідентифікація – уявлення дитини про приналежність до певної статі, під час якої закладаються не тільки риси особистості взагалі, але й основи мужності й жіночності, які надзвичайно сильно впливають на весь подальший хід формування особистості чоловіка і жінки. Первинна статева ідентифікація складається у дітей до трьох, максимум до п’яти, шести років.
Статева ідентичність – єдність поведінки й самосвідомості індивіда, який зараховує себе до певної статі й орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.
Статева роль – це система середовищних стандартів, приписів, нормативів, очікувань, яким повинен відповідати індивід, щоб його визнавали чоловіком (хлопчиком) чи жінкою (дівчинкою).
Статева свідомість – усвідомлення людиною себе самої як носія певної статі, а також вироблення системи емоційно-етичних установок.
Статева соціалізація – процес, у ході якого індивід засвоює певну статеву роль і правила сексуальної поведінки.
Статевий потяг – особливе ставленню до представників певної статі, викликане деякими специфічно статевими їх особливостями.
Статеві або статеворольові стереотипи – укорінені, тверді уявлення про те, якою повинна бути поведінка чоловіка й жінки.
Статеворольова поведінка – система дій, очікувана від людини певної статі, яка залежить від соціально-статевого статусу (чоловік, жінка) і реалізується відповідно до соціально-статевої ролі й уявлень про себе як особистість певної статі.
Статеворольова соціалізація – процес і результат загального й психосексуального розвитку дівчинки/хлопчика по мірі входження в соціальні відносини відповідно до особливостей вікових етапів дорослішання.
Статеворольове виховання – спеціально організована, цілеспрямована педагогічна діяльність з оволодіння вміннями й навичками статеворольової поведінки, становлення жіночої/чоловічої індивідуальності, яке передбачає врахування статеворольових та індивідуальних особливостей розвитку хлопчиків і дівчаток шкільного віку.
Стать – комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, які визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) чи жінку (дівчинку).
Фемінінність – вираженість жіночих психосексуальних та фізичних якостей і форм поведінки.
Фемінофобія – у хлопчиків страх перед проявом у себе жіночості.