Розділ 2.3. Принципи й завдання статевого виховання учнів

Зміст розділу

Характеристика принципів статевого виховання: природовідповідності, культуровідповідності, свободи, реальності, соціальності, взаєморозуміння й довіри, незбудження сексуального потягу, конкретності й зрозумілості, самореалізації. Завдання статевого виховання дітей молодшого шкільного віку, підлітків та старшокласників.

Ключові слова розділу: культура стосунків статей, маскулінність, статева поведінка, статева роль, статеве виховання, статеворольова соціалізація, стать, фемінінність.

Цілі та завдання курсу.

Успішне вивчення розділу дозволяє:

Знати принципи та завдання статевого виховання учнів.

Володіти ключовими поняттями розділу.

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.4.

При вивченні Розділу 2.4. важливо проаналізувати принципи статевого виховання учнів, зупинитися на завданнях статевого виховання учнів.

Навчальний матеріал. Пункт 1.

Інструкції: прочитайте пункт 1., та законспектуйте принципи статевого виховання учнів.

Статеве виховання учнів повинне будуватися на певних теоретичних засадах. Такими засадами є принципи й завдання статевого виховання.

Сформульовано такі принципи.

Принцип природовідповідності (В.Ратіхій, Я.А.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинський та ін.). Застосування його в нових умовах вимагає розробки екологічної й гуманістичної педагогіки. Цей принцип дозволяє звернути увагу на саму людину – дівчинку/хлопчика, дівчину/юнака як частину природи, на її сутнісні сили, тілесність і духовність як рівноцінні компоненти цілісної індивідуальності.

Сучасне тлумачення принципу природовідповідності пов’язує соціальне виховання із загальними законами розвитку природи й людини, індивідуальними й віковими особливостями статеворольової соціалізації, формуванням відповідальності за розвиток самого себе як суб’єкта життєдіяльності [115, 32].

Принцип природовідповідності передбачає визнання духовного й тілесного начал у дитині як рівноцінних. Процес дорослішання дитини – це не тільки духовне збагачення, але й фізична зміна людини, формування ставлення дитини до свого тілесного „Я”, уявлення про тіло як про засіб взаємин з навколишнім світом, як регулятор статевої поведінки. Поведінка людини – це сукупність природжених і набутих реакцій. Вона містить рефлекси й інстинкти, сексуальні й несексуальні реакції. Положення про тріаду гормони – мозок – поведінка має важливе значення: завдяки людському мозку можливим є самоуправління спонук та інстинктів; становлення цілісного „образу Я” є доцільним відповідно до статеворольових та індивідуальних особливостей дівчинки, дівчини / хлопчика, юнака.

Принцип культуровідповідності (педагогіка в XVII ст.: Д.Локк, К.А.Гельвецій, І.Г.Песталоцці, А.Дистерверг, К.Д.Ушинський, П.Ф.Каптерєв, С.І.Гессен та ін.). Він передбачає орієнтацію на культуру суспільства, традиції народу, правила окремих субкультур, культурний рівень конкретної дитини на фоні загального розвитку культури – формування культури взаємин статей, надання їм естетичного й емоційного смислів, а не зведення міжособистісних стосунків до примітивної сексуальної взаємодії (І.С.Кон, В.Є.Каган).

З позиції принципу культуровідповідності статеворольова соціалізація розглядається як соціокультурне явище, статеве виховання школярів у контексті конкретної соціокультурної ситуації, реальної життєдіяльності молодших школярів, підлітків і старшокласників. „З дорослішанням дівчинки або хлопчика важливо допомогти їм навчитися суб’єктивно аналізувати власні емоційні переживання, розуміти їх мотиви, нести відповідальність за вираження власних почуттів, адекватних за ступенем, інтенсивністю й формою конкретній ситуації, поважати почуття інших; формувати в дітей довільність в емоційній сфері, інтелектуалізацію, окультурювання власних переживань; створювати педагогічні умови для оволодіння статеворольовою поведінкою й самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності відповідно до норм культури сучасного суспільства” [157, 154].

Зі змінами в суспільстві відбуваються й зміни статевих ролей, культури стосунків статей. На зміну жорсткому протиставленню маскулінності / фемінінності приходять динамічні уявлення про чоловічі й жіночі ролі, що ґрунтуються на партнерських стосунках. Від чоловіка й жінки вимагається не тільки засвоєння загальноприйнятих норм статеворольової поведінки, але й оволодіння гнучким статеворольовим репертуаром, розвиток власної унікальності, своєрідності, самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності. Якщо раніше на перший план ставились зовнішні заборони, то тепер їх змінили завдання самореалізації дівчинки і хлопчика, дівчини і юнака; виникає потреба в саморегуляції статеворольової поведінки школярів.

Принцип свободи незалежного розвитку людини передбачає, що кожен чоловік і кожна жінка мають право на власний внутрішній світ, жіночу / чоловічу індивідуальність, право на інтимні, потаємні почуття, стосунки. Прагнення до абсолютної свободи в сексуальних зв’язках є не що інше, як втеча від власної відповідальності й обмеження себе в справжній свободі шляхом відмови від самостійного свідомого вибору статеворольової поведінки, від самоздійснення неповторної жіночої / чоловічої індивідуальності. Статеве виховання націлене на подолання неузгодження свободи й відповідальності, створює необхідність прислухатися до свого внутрішнього „Я”, формує затребуваність у самостійній відповідальній, гідній статеворольовій поведінці дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків.

Принцип реальності (реалістичності) розглядає статеве виховання в контексті реального життя, побудоване на основі закономірностей психосексуального розвитку школярів. Статеворольова соціалізація певною мірою є і стихійною соціалізацією, чинниками якої можуть бути ненавмисні соціалізуючі впливи природи, групи однолітків, значимі люди своєї й протилежної статі, засоби масової комунікації, випадкові спостереження. Важливими є реалістичне уявлення вчителя про можливості виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації, урахування її тенденцій, наявних у сучасному світі.

Принцип реалістичності визнає положення про те, що сексуальний інстинкт, який має дуже важливу біологічну функцію, повинен бути контрольованим і дисциплінованим нарівні з будь-яким іншим потягом – без насилля й страху, коли виявляється незручним для якоїсь галузі його вільний відтінок. Сексуальний інстинкт є нормальною людською потребою, і уявлення про нього не повинні мати негативне емоційне забарвлення. Необхідно бачити різницю, яка існує між насильницьким придушенням інстинкту – джерелом багатьох нервових, психічних розладів, нездорових фантазій, що нервують – і сублімацією, трансформацією інстинкту в різноманітній діяльності й проявах любові. Люди, які прагнуть насильницьки придавити інстинкт, нерідко страждають від його сильних непередбачених проявів. Прагнення обманути, цілком знищити тільки заганяють його в глибину підсвідомості (З.Фрейд), де він вислизає з-під нагляду й може мститися, посягати на здоров’я, настрій духу, характер, опосередковано впливати на статеворольову поведінку людини.

Розглядуваний принцип спрямований якраз не на повне придушення сексуальності, а на свідому саморегуляцію статеворольової поведінки школярів за допомогою трансформації й сублімації сексуальної енергії в інші форми любові й види діяльності.

Принцип соціальності розкриває найважливіші умови соціалізації, статеворольової соціалізації, якими, за О.В.Мудриком, є мега-, макро-, мезо- й мікрочинники, що сприяють засвоєнню статевих ролей і норм сексуальної культури. Ця система чинників може й позитивно, і негативно впливати на процес статеворольової соціалізації молодших школярів, підлітків і старшокласників. Вихователі, організовуючи виховний процес, повинні сприяти позитивній статеворольовій соціалізації.

Принцип взаєморозуміння й довіри. Відповідно до цього принципу розуміння дитини не означає прийняття її позицій як власних, воно передбачає толерантне (терпиме) ставлення до чужих поглядів, невтручання в особисте життя іншої людини, що спонукає до взаєморозуміння, довіри, взаємоповаги дорослих і дітей, хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. Молодші школярі, особливо дівчатка, з довірою ставляться до своїх учителів, легко відкривають їм свої таємниці. Підлітки, навпаки, прагнуть віддалитися від дорослих, щоб відчути власну дорослість. Старшокласники знову ніби наближаються до дорослих, оскільки потребують допомоги в професійному й індивідуальному статеворольовому самовизначенні, однак зберігають дистанцію. Застосування принципу взаємодопомоги й довіри передбачає прагнення дорослих до зближення з підлітками й старшокласниками й разом з тим уміння поважати їх потребу в збереженні дистанції, право на інтимність думок, почуттів, переживань, готовність завжди при необхідності допомогти їм.

Принцип незбудження сексуального потягу, відповідно до якого в роботі з дітьми молодшого шкільного віку слід не затримувати їхню увагу надовго, не вдаватися до надто детальних пояснень, включати їх в активні, різноманітні види предметно-практичної, творчої діяльності; у роботі з підлітками й старшокласниками – сприяти саморегуляції статеворольової поведінки, формуванню культури взаємостосунків статей, розвитку щирих, взаємошанобливих, взаємовідповідальних, емоційно насичених стосунків.

Принцип конкретності й зрозумілості в руслі статевого виховання не припускає натяків, двозначностей, сором’язливого замовчування. Відповіді з використанням грамотної термінології повинні бути конкретними, зрозумілими, ураховувати рівень розвитку дитини, допомагаючи дівчинці або хлопчикові в розв’язанні життєвих ситуацій, що склалися, сприяючи позитивній статеворольовій соціалізації.

Принцип самореалізації передбачає визнання різносторонності особистості хлопчика / дівчинки, статеворольової поведінки залежно від ситуацій, створення умов для розвитку й самовдосконалення чоловічої / жіночої індивідуальності в процесі реальної життєдіяльності, найбільш повного саморозкриття, самоздійснення своєї унікальності [157, 153 – 158].

Пункт 2.

Інструкції: прочитайте пункт 2., та законспектуйте завдання статевого виховання учнів.

Реалізація педагогічної діяльності у сфері статеворольової соціалізації ґрунтується на розв’язанні завдань виховання школярів різного віку.

Завдання статевого виховання дітей молодшого шкільного віку (6 – 10 років).

1. Формування початкових знань про мотиви створення сім’ї, про появу дитини на світ, про статеві відмінності хлопчиків і дівчаток, про себе як представника чоловічої / жіночої статі, індивідуальності, яка має власні достоїнства; уявлень про статеворольову поведінку чоловіків і жінок, про мужність і жіночність як позитивні особистісні якості чоловіків і жінок, про стосунки статей як показник щирої дружби, емоційної прив’язаності, любові.

2. Виховання поваги до себе й інших. Формування у хлопчиків і дівчаток навичок статеворольової поведінки, умінь взаємодіяти й співробітничати між собою.

3. Розвиток у молодших школярів здатності бути відкритими й емоційно чуйними, умінь виражати свої почуття й оцінювати власні й інших людей прояви любові й прив’язаності.

4. Формування у дітей потреби бути самостійними, бажання допомагати дорослим, прагнення турбуватися про близьких, навичок самообслуговування й виконання елементарної хатньої роботи, умінь правильно поводитись з незнайомими людьми.

Завдання статевого виховання підлітків (10 – 14 років).

1. Ознайомлення з закономірностями психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток підліткового віку, навчання адекватно усвідомлювати й переживати зміни зовнішності й внутрішнього світу, що відбуваються в період статевого дозрівання.

2. Виховання поваги до себе, формування умінь і навичок статеворольової поведінки, здатності бути самостійним у своїх вчинках, потреби в саморозвитку й самовдосконаленні; орієнтація на установлення гармонійних стосунків з дорослими й ровесниками своєї й протилежної статі.

3. Залучення підлітків до активної трудової, спортивної, творчої й розумової діяльності як ефективного способу позбавлення від сексуального напруження, спрямування сексуальної енергії в русло творчості. Розвиток умінь контролювати й регулювати власну статеворольову поведінку.

4. Виховання у хлопчиків і дівчаток шанобливого ставлення до представників своєї й протилежної статі; розвиток здатності бачити в людині не тільки зовнішні достоїнства, але й внутрішні, духовні якості, які характеризують її як особистість; орієнтація підлітків на чисті, світлі, романтичні почуття й стосунки.

Завдання статевого виховання старшокласників (15 – 17 років):

1. Ознайомлення старшокласників з особливостями сексуальності чоловіків і жінок, юнаків і дівчат; формування у них здатності регулювати власну статеворольову поведінку, стримувати сексуальні бажання, не керуватися миттєвими поривами, нести відповідальність за здійснені вчинки.

2. Формування умінь і навичок статеворольової поведінки, яка відповідає суспільним нормам, умінь установлювати оптимальні стосунки з людьми в сім’ї, виробничій (навчальній), дозвільній діяльності, в емоційно-міжособистісних стосунках та інших сферах життя, виховання культури стосунків статей.

3. Розвиток здатності кохати, ніжно, турботливо, поважаючи особистість коханого, з належною увагою ставитись до сексуальної сторони свого життя. Формування розуміння того, що сексуальні стосунки цінні й корисні тільки тоді, коли вони є логічним продовженням психологічної й духовної близькості двох людей, які кохають одне одного.

4. Надання старшокласникам допомоги в усвідомленні своїх достоїнств і недоліків, формуванні власного стилю статеворольової поведінки. Орієнтація на самовдосконалення чоловічої / жіночої індивідуальності, формування у своєму характері позитивних якостей маскулінності / фемінінності, потреби дотримуватись здорового способу життя, стежити за зовнішньою привабливістю, внутрішнім душевним станом, сексуальним здоров’ям.

Питання для самоконтролю

1. Які принципи статевого виховання подаються у розділі?

2. Які завдання статевого виховання дітей молодшого шкільного віку?

3. Які завдання статевого виховання підлітків?

4. Які завдання статевого виховання старшокласників?

Висновки

Проводячи підсумки вищевикладеного можна зробити висновок, що статеве виховання учнів повинно базуватися на певних принципах, до яких ми відносимо принципи: природовідповідності, культуровідповідності, свободи, реальності, соціальності, взаєморозуміння й довіри, незбудження сексуального потягу, конкретності й зрозумілості, самореалізації.

Також виховна діяльність у галузі статеворольової соціалізації учнів потребує постановки завдань статевого виховання молодших школярів, підлітків й старшокласників.