Лекція 4-5

Тема. Загальні питання методики

План

1. Предмет, завдання і специфіка методики навчання української мови як другої

2. Методи і прийоми навчання української мови: загальна характеристика.

3. Форми організації навчально-виховного процесу. Вимоги до уроків

4. Типи й структура уроків

Література

1. Горбунова Т.Ю. Розвиток методики української мови в початкових класах шкіл з російською мовою навчання/ Педагогіка і методика початкової освіти. Вип.. 4 – К. 1967.

2. Коваль Г.П. Методика викладання російської мови в школах з українською мовою навчання: Навчальний посібник для студентів. — К.:Вища школа, 1989 (рос. мовою).

3. Коваль Г. П., Деркач Н. І. Пасічник Я. А. Захарчук 3. О. та інші. Дидактичні структури уроків, їх зміст та методичне забезпечення в початкових класах. Сучасні вимоги до уроків. — Рівне, 1997.

4. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителя. — К.: Магістр — 5, 1997

5. Хорошковська О.Н. Лінгводидактична система початкового навчання української мови у школах з російською мовою викладання. – К., 1999.

6. Хорошковська О.Н., Кутенко Л.О. Уроки усного українського мовлення в 1 кл. чотиріч. почат. шк.. з рос. мовою навч.: Посіб. для вчителя. – К.: «Початкова школа», 2002. – 128 с.

7. Хорошковська О.Н.Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання. – К.: Промінь, 2006.- 256 с

1. Предмет, завдання і специфіка методики навчання української мови як другої

Методика навчання мови — це окрема педагогічна наука, яку називають лінгводидактикою, оскільки во­на є окремою галуззю навчання —дидактики — і сто­сується навчання мови.

Предметом дослідження методики на сучасному етапі розвитку початкової школи є формування вмінь усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання-розуміння, або аудіювання, говоріння, читання і письма), мовних та правописних знань, умінь і навичок. На основі вивчення навчального процесу методика розроб­ляє методи, прийоми і способи навчання, які є най­більш ефективними для даних умов.

До умов, які беруться до уваги під час розробки ме­тодики навчання української мови як державної у школах усіх національних спільнот, слід насамперед віднести вік учнів, тип школи (в Україні існують шко­ли з українською, російською, румунською, угорською та іншими мовами навчання), а також наявність (пов­на чи часткова) або відсутність мовного середовища. Важливе значення має основна ціль навчання.

Розглянемо ці умови з погляду методики. Методика навчання української мови не може бути однаковою для дітей різних вікових груп, наприклад для учнів початко­вих класів і середніх. Визначаючи методи і прийоми навчання, вона має враховувати психофізіологічні ха­рактеристики учнів, а також психологічні й психолінг­вістичні особливості засвоєння навчального матеріалу учнями певної вікової групи.

Методика навчання української мови не може бути однаковою для тих, хто навчається в українській школі і добре володіє українською мовою, і тих, хто навчається в школах з російською або іншою мовою ви­кладання і тільки тут опановує українську мову, вив­чаючи її як другу, близькоспоріднену або далеку рідній. Саме тому методика поділяється на методику засвоєння рідної мови і другої.

Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською чи польською мовою викла­дання має враховувати і чинник спорідненості ук­раїнської та російської (польської) мов, і психологічні та психолінгвістичні особливості, характерні для за­своєння української мови як другої. Зважаючи на це, вона будується на основі врахування знань, умінь і навичок, здобутих дітьми на уроках першої мови, і залежно від цього рекомендує методи і прийоми, спря­мовані на активізацію чи корекцію мовленнєвих умінь та навичок, одержаних на уроках рідної мови, або на засвоєння нових знань та формування відповідних умінь. Усе це вносить певну специфіку в методику на­вчання. Визначаючи методи й прийоми, слід брати до уваги також чинник мовного оточення: українську мову діти можуть слухати по радіо й телебаченню, на вулиці, а часто і вдома від дідусів та бабусь.

Близькоспорідненість української та російської (так само польської) мов, наявність мовного середовища спричинює рецептивне (на рівні розуміння, хоч і непо­вного) володіння мовою. І в цьому докорінна відмінність процесу засвоєння української мови від іноземної.

Як уже зазначалося, методика має брати до уваги й основні цілі навчання. На сучасному етапі вони поля­гають у формуванні мовленнєвої (комунікативної), мовної й соціокультурної компетенції учнів, тому вона має рекомендувати такі методи і прийоми, завдяки яким можна було б досягти поставленої мети.

Основні цілі навчання та результати порівняльного аналізу систем рідної й української мов є основними критеріями для визначення змісту навчання ук­раїнської мови як державної. Таким чином, методика української мови, що вивчається як друга, дає нам відповіді на запитання «чого навчати?», «як навчати?» та «кого навчати?».

Розглянемо, що спільного в методиках навчання ук­раїнської мови як рідної і як другої.

Методика навчання української мови, і як рідної, і як другої, стосується одного й того самого предмета — української мови. Тому в методах, прийомах і засобах навчання є багато спільного. Це зумовлено насамперед лінгвістичною природою української мови. Напри­клад, у методиці опанування орфографії української мови (і рідної, і другої) враховується, що написання, які вивчаються у початкових класах, мають переваж­но фонетичну природу, тому під час їх засвоєння доцільно спиратися на вимову, використовувати зву­ковий і звуко-буквений аналіз; із практичних вправ ре­комендується списування з проговорюванням, слухові диктанти тощо.

А які ж відмінності у цих методиках? У методиці навчання української мови як другої насамперед потрібно враховувати чинник співвідношення систем двох мов — рідної й української. Ця проблема — одна з основних у методиці навчання української мови як другої і взагалі других мов. Вона охоплює низку інших, зокрема раціональної побудови курсу ук­раїнської мови у початкових класах, врахування спільного і відмінного у змісті навчального матеріалу першої й української мов, проблеми транспозиції й інтерференції, пов'язані з психологічними й пси­холінгвістичними особливостями засвоєння ук­раїнської мови як другої.

Треба зважати й на той факт,, що більшість учнів не володіє усним українським мовленням, -тоді як на початковому етапі навчання рідної мови вони на до­статньому практичному рівні володіють ним. Очевид­но, саме цим пояснюється, що основна увага на уроках рідної мови приділяється писемному мовленню і на­вчальний процес у школі розпочинається з опанування грамоти, а засвоєння української мови як другої — з формування вмінь усного мовлення. Має відмінності й методика навчання грамоти.

Так, урахування знань та вмінь з першої мови, наприклад з читання і письма, у процесі навчання ук­раїнської мови як другої спонукає до пошуків більш раціональних прийомів і способів навчання, які були б економнішими щодо затрати часу і водночас не по­вторювали всі етапи навчання грамоти, а отже, були б ефективнішими.

У методиці української мови як другої є спільне і з методикою рідної мови (першої), так само, як і ук­раїнської (рідної). Наприклад, уроки, на яких вив­чається властивий лише українській мові матеріал, проводяться так само, як і уроки російської чи ук­раїнської (перших). Це уроки формування знань, умінь і навичок. Така сама структура уроків повторен­ня та закріплення знань. Однаковими є способи пе­ревірки досягнень учнів (поточні, семестрові), а також методи і прийоми навчання, зокрема такі, як бесіда, списування, диктанти, перекази, твори тощо. Проте ці методики мають низку відмінностей, про які йшлося вище. Саме ці відмінності і становлять специфіку навчання української мови як другої.

Пропонований посібник з методики має на меті озб­роїти майбутнього вчителя розумінням її основ та вмін­ням свідомо добирати найефективніші методи і прийоми навчання залежно від основних і проміжних цілей, а також особливостей навчального матеріалу української мови. Крім того, посібник з методики допоможе усвідо­мити зміст і вимоги шкільної програми, особливості змісту і структури підручників, навчить правильно буду­вати урок, формувати потрібні вміння і навички з мови й мовлення.