Тема 2. Загальна характеристика видавничої справи 2007 – 2011 р. План

1. Тенденції у видавничій справі в Україні.

2. Український книжковий проект 2005 – 2008 рр.

3. Динаміка змін у видавничій сфері України в умовах кризи.

4. Виставкова діяльність у книговидавничій галузі: сучасний стан, функції та завдання.

1. - видавничий бізнес в Україні активізується, хоча й повільно;

- зростає кількість назв як свідчення активного пошуку видавцями нових жанрових ніш або нових тем у старих;

- ступінь доступності новинок для українського читача є достатньо віртуальною, оскільки 2/3 тиражів не виходять за межі тисячі примірників, а сумарні тиражі українських видавництв упродовж останніх трьох років не перевищують межу виробництва 1,2 книги на рік на одну душу населення (з урахуванням держзамовлення на підручники за бюджетні кошти).

- вплив політичної ситуації на стан видавничого бізнесу, книга – продукт соціальний, і будь-які потрясіння в суспільстві одразу ж знаходять відображення у зниженні купівельного інтересу до книги;

- 2008 р. різко посилилась тенденція до подальшого зниження розмірів середньостатистичних накладів. Темпи їхнього зростання значно відстають від темпів зростання назв. Так, починаючи з 2005 р., сумарні тиражі збільшились у середньому на 2 млн. з невеликим на рік, або на 4%. На сьогодні спостерігається тенденція до зменшення тиражів. Спостерігається подальше зростання кількості назв: за підсумками 2008 р., 21 тис. Якщо із цього обсягу вирахувати навчальну й соціально значущу літературу, видану за бюджетні кошти і яка не є предметом ринкових відносин, то середній тираж книжок, що надходять у вільний продаж, становитиме менше тисячі примірників;

- збільшення кількості видань українською мовою останніми роками. Хоча сумарні цифри за рік свідчать, що українськомовних видань в Україні виходить більше, ніж російськомовних, то з позиції суто ринкової книги (без урахування бюджетних видань і навчальної літератури) ці пропорції мають інший вигляд – російськомовні видання становлять 51% від загального тиражу, а українськомовні – майже 45%;

- практично всі книжкові мережі залежать від російського бізнесу, оскільки їхня асортиментна база на 80 – 90% наповнена продукцією провідних російських видавництв. Головний масив у поставках російської книги займає розважальна книга, проте широко представлена гуманітарна література, наукова книга, підручники для вищої школи тощо. Точні обсяги імпортованої із Росії книги сьогодні не може назвати ніхто, оскільки все ще зберігається велика кількість контрабандних і приватних поставок, які не враховує офіційна статистика. Суми від реалізації російської книги в Україні оцінюються приблизно в 350 млн. доларів на рік.

Переваги читача мають свої особливості, які змінюються залежно від сезону:

• література, що має прикладний характер;

• художня книга;

• дитяча книга;

- книжкова торгівля в Україні все ще перебуває в складному становищі, оскільки кількість книгарень, порівняно з 1990 р., нині суттєво зменшилась (понад 4 тис. / менше 600). Навіть створювані книжкові крамниці не можуть компенсувати втрати книжкової торгівлі упродовж останніх років.

У червні 2008 р. УАВК вдалося добитися підписання Ю. Тимошенко розпорядження “Про вимоги щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією”, відповідно до якого встановлюються обов’язкові норми забезпечення населення України книготорговими площами. Розмір цих площ визначається кількістю населення на конкретній території. Щоб влада на місцях відчула відповідальність, а не сприймала це розпорядження як рекомендацію, що ні до чого не зобов’язує, на його основі розроблено зміни до Закону України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, із прийняттям яких Верховною Радою органи влади нестимуть пряму адміністративну відповідальність за закриті раніше книжкові магазини.

- падіння інтересу до читання. Крім загальносвітових тенденцій і причин, що їх зумовили, в Україні існували і продовжують існувати явища, що негативно впливають на ставлення населення до освіти і книги як обов’язкової складової цього процесу. До останнього часу наша держава оминала тему пропаганди читання стороною, і вона залишалася справою суто громадських організацій. Найефективнішим заходом була і залишається програма “Книгоманія”, що проводилася кілька років Львівською громадською організацією “Форум видавців”, організатором найбільшої української книжкової виставки.

Після тривалого й системного тиску з боку УАВК через друковані та електронні ЗМІ влада також розпочала рух у цьому напрямі. На рівні уряду в травні 2008 р. затверджена “Концепція державної цільової програми популяризації вітчизняної книжкової продукції на 2009 – 2012 роки”. Проект програми вміщує велику кількість заходів, мета яких – сприяти активізації зацікавленості населення України, особливо молоді, книгою та читанням;

- українська книга хоч і повільно, але все помітніше інтегрується у видавничий простір Європи. Поступово А. Андрухович, М. Матіос, С. Жадан, А. Кокотюха, І. Роздобудько та інші стають відомими європейському читачеві завдяки виданню їхніх творів польською, чеською, німецькою, хорватською, французькою мовами. Найпопулярнішим у Західній Європі можна назвати А. Куркова. Діяльно питанням просунення українських авторів на європейський книжковий ринок займається львівське видавництво “Кальварія”, у списку пропозицій якого нині понад 100 назв 35 авторів.

Контакти українських видавців з російськими в цьому напрямі менш активні. Хоча окремі українські видавництва і набувають права на видання російських авторів в Україні українською мовою, але це швидше епізоди, ніж система. Втім, як і набуття російськими видавцями прав на видання творів українських авторів в Росії.

Відносини, коли імпортуються права на видання, як у всьому світі, а не саме видання, в нашому випадку замінюються саме прямими поставками готової книжки із Росії. Заповнюючи жанрові ніші на книжковому ринку України, російська книга завдяки масовості й ширшого асортименту постійно “пресингує” українську книгу. Вітчизняний видавничий бізнес, будучи фінансово й економічно малопотужним, не здатен активно конкурувати вдома з імпортною продукцією на всьому полі “жанрової” битви. Однак не виключено, що в недалекому майбутньому будуть створені умови, коли у відносинах між українськими і російськими видавцями розпочнуться системні зміни, які базуватимуться на поступовому нарощуванні обсягів купівлі прав і видання в Україні російських авторів, але українськими видавцями, незалежно від мови видання;

- 18 вересня 2008 р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні”, яким для суб’єктів видавничого бізнесу продовжені пільги з оподаткування до 1 січня 2015 р. Тобто впродовж шести років українські видавці, поліграфісти, які виготовляють книжкову продукцію, будуть звільнені від необхідності платити ПДВ і податок на прибуток, а книжкова торгівля – ПДВ. Крім того, розроблено механізми зі спеціального режиму кредитування видавничої галузі України. Підготовлений спільно із службою віце-прем’єр-міністра проект постанови Уряду передбачає покриття за рахунок бюджету облікової ставки НБУ по кредитах, що використовуються суб’єктами видавничої справи для розширення асортиментної бази і збільшення тиражів видань, удосконалення технологій і модернізації технічного парку поліграфічного виробництва, будівництва і обладнання книжкових магазинів.

У лютому Верховна Рада прийняла Закон Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, яким передбачено першочергове право видавництв і книгарень:

• укладати і переукладати договори оренди на використання площ у будівлях, що знаходяться в комунальній чи загальнодержавній власності, без будь-яких додаткових умов конкурсів і тендерів;

• на пільгові ставки орендної плати, що не перевищують 4 % від оціночної вартості орендованих приміщень;

• на викуп орендованих приміщень без конкурсних процедур.

Законом передбачено, що на вітчизняних суб’єктів видавничої справи не поширюється вимога щодо проведення конкурсу на оренду приміщень, що перебувають у державній та комунальній власності. Це стосується вітчизняних видавництв та підприємств із розповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50% книжкової продукції державною мовою.

Зазначеними змінами як центральним, так і регіональним органам влади також буде заборонено передавати в оренду приміщення, зайняті видавництвами і книгарнями, організаціям та установам, рід діяльності яких має інше призначення. В разі відмови орендатора від цих площ або його банкрутства на місці книжкової крамниці все одно в подальшому може бути тільки книгарня.

14 квітня 2008 р. Львівська міська рада встановила пільги на оплату за оренду приміщень для українськомовних книгарень і видавництв. Відтепер річна плата за оренду нерухомого майна визначається у розмірі 1 грн. за рік без ПДВ. Раніше ставка оренди становила 1% від вартості орендованого майна. Річна оплата в розмірі 1 грн. за рік відтепер встановлюється для видавництв, друкованих ЗМІ та видавничої продукції, торгівельних об’єктів з продажу книг, газет, журналів, з часу видання яких до часу укладання договору оренди пройшло більше 15 років, що публікуються винятково українською мовою.

2. Український книжковий проект 2005 – 2008 був спрямований на сприяння розвиткові інформаційно-комунікативної інфраструктури українського книжкового ринку, доступності книжок в українських регіонах та зростання фахового рівня видавців і книгорозповсюджувачів.

За підтримки проекту Центр розвитку бізнес-технологій та УАВК започаткували портал української книжкової індустрії UABooks.info (http://uabooks.info). “Джерела М” вперше в Україні створили базу даних про книжки українських та іноземних видавництв, представлені на українському ринку (http://www.vsiknygy.org.ua). База розрахована на професіоналів ринку – книгарні, бібліотеки, видавництва, а дані оновлюються щодня відповідно до прайс-аркушів видавництв та імпортерів. Видавництва, які хочуть докладно інформувати про свої книжки, можуть зареєструватися та самостійно оновлювати дані. Зареєстровані клієнти, які знайшли потрібні книжки, можуть відправити запит щодо можливості поставки. Для читачів "Джерела М" створили онлайновий книжковий інформаційний ресурс (http://vsiknygy.net.ua): книжкові новини України та світу, історії про українських та закордонних письменників, новини видавництв, рецензії на новинки українського книжкового ринку, книжкова та літературна аналітика, фрагменти нових (ще невиданих) книжок.

У рамках проекту “100 тисяч книжок” книготорговельні компанії “Джерела М” та “Самміт-книга” створили 14 регіональних дистрибуційних центрів у Вінниці, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Запоріжжі, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Рівному, Сімферополі, Ужгороді, Херсоні, Хмельницькому та Чернівцях. Персонал регіональних центрів працює з книгарнями, школами, бібліотеками, вищими навчальними закладами і підприємствами щоб оперативно постачати нові книжки у всі книгарні та бібліотеки України, планувати і реалізовувати рекламні кампанії, планувати і контролювати продажі.

Компанія “ГФК ЮКРЕЙН” вперше в Україні провела комплексне дослідження українського книжкового ринку: шість хвиль дослідження покупців книжок, сегментаційне дослідження ринку книжок в Україні та дослідження українського ринку книжок шляхом опитування видавців і книгорозповсюджувачів.

Так само вперше три роки тривала комплексна програма підвищення фахового рівня видавців і книгорозповсюджувачів. 41 семінар провели фахівці Book Market Research (Краків, Польщі) та голландські консультанти Ґюс Схют та Єрун Канс, а також організували дві стажувальні поїздки співробітників регіональних дистрибуційних центрів до Нідерландів. Ґете-Інститут став партнером проекту і його програма семінарів для видавців і книгорозповсюджувачів триває.

Ґюс Схют, віце-президент Голландської асоціації книгорозповсюджувачів, спеціально для проекту написав посібник “Продаж книжок для менеджерів книгарень” та рекомендації “Продаж книжок в Україні: наступні декілька років”.

Український книжковий проект координували Міжнародний фонд “Відродження” і Fund for Central and East European Book Projects, Amsterdam. Проект реалізований за підтримки програми МАТРА Міністерства закордонних справ Нідерландів, Міжнародного фонду “Відродження” і Fund for Central and East European Book Projects, Amsterdam.

Ґюс Схют. Продаж книжок в Україні: наступні декілька років

The Fund for Central and East European Book Projects (CEEBP) в Амстердамі та Міжнародний фонд “Відродження” в Києві протягом останніх років працюють над поліпшенням інфраструктури книжкового ринку в Україні.

Зусилля щодо збільшення загального професіоналізму на українському книжковому ринку призвели до заснування регіональних дистрибуційних центрів, до створення книжкового порталу (http://uabooks.info), бази надрукованих книжок (Books-in-Print), регулярних досліджень статистики книжкового ринку.

Якість виданих книжок також покращилась. Все більше книгарень стають привітнішими до покупців, багато нових добре оснащених книгарень відкривають свої двері в багатьох містах. Велика кількість іноземних компаній сприймають український книжковий ринок привабливим та підготовленим для інвестування. Досягнення кінцевої мети – професійного функціонування книжкового ринку всією країною – наблизилось впритул.

Найбільш необхідним для подальшого удосконалення є розуміння терміновості. Світ книжок динамічний, і, щоб працювати в умовах існування Інтернет-книгарень, електронних книжок, друку на замовлення та інших елементів цифрової революції, потрібно докладати безперервних зусиль. Швидка модернізація традиційного книгорозповсюдження має передбачати такі зміни: книгарні повинні пропонувати власну додаткову вартість продукції створенням чіткого профілю та унікальної атмосфери, активної діяльності та ліпшого сервісу. Зростання кількості точок продажу важливе для збільшення книжкової продукції для читачів; у Києві одна книгарня на 100 тис. населення (у Нідерландах одна книгарня на 11 тис.).

Другою умовою для удосконалення книжкового ринку є розуміння співпраці. Найбільш досвідчені книжкові ринки світу досягли прогресу за допомогою спільної діяльності учасників, і в інтересах всіх гравців зазначеної сфери полягає розуміння цього моменту.

Роль уряду важлива (зокрема, щодо верховенства права, стимулювання розвитку освіти й бібліотек), проте видавці та книгорозповсюджувачі мусять знати можливості самостійного покращення ситуації із доступністю книжок – поєднання зусиль. Приклади такої діяльності:

- книгорозповсюджувачі повинні співпрацювати за допомогою промоції книжкових подарункових купонів на національному рівні, щоб книжка могла конкурувати на ринку подарунків;

- видавці та книгорозповсюджувачі (можливо, й бібліотеки при нагоді) повинні здійснювати промоцію книжки в загальних промоційних кампаніях: Тиждень Книги, Тиждень Дитячої Книги;

- База даних надрукованих книг мусить використовуватися як публічний інформаційний портал;

- професійні тренінги видавців та книгорозповсюджувачів мусять організовуватися спільно, проводитися он-лайн.

Коли взаємозалежність партнерів книжкового ринку стане очевидною, побічним ефектом, буде введення або повторне визначення правил цього ринку. Наприклад: видавці почнуть усвідомлювати, що в інтересах всього книжкового ринку і їх самих допомагати книгорозповсюджувачам оголошенням точних дат публікацій нових книжок; нерозумним для видавців є продавати книжки за однією ціною і дистриб’юторам, і книгорозповсюджувачам, і покупцям. Іншими словами, для видавця ланцюговий менеджмент є логічною вимогою. Книгорозповсюджувачі, в свою чергу, мусять поліпшити свої платіжні правила.

У всьому світі визнано, що книга поєднує економічний та культурний аспекти. Статус книги може бути поліпшений в подальшому. У цій сфері можна очікувати супровідну роль уряду: постійний наголос на важливості книг в суспільстві вимагає обмежене фінансування, але робить кошти, вкладені у фінансування бібліотек (на сьогодні надто мале) більш ефективними.

У цьому контексті потрібно наголосити на відповідальності мас-медіа в Україні. Увага, яку приділяють книжкам у формі рецензій, інтерв’ю з авторами, новин про книжковий ринок, незадовільна. Заснування добре організованої літературної премії як прикладу об’єднаної книжкової промоції також може привернути увагу мас-медіа.

В інтересах інфраструктури роздрібної книжкової торгівлі, щоб уряд допоміг переконати активних учасників сфери нерухомості, що книгарні – цікавий елемент привабливих купівельних областей. Натомість не потрібно відкривати книгарні державної власності, уряд не повинен бути гравцем на книжковому ринку.

Ще однією важливою порадою для удосконалення книжкової індустрії буде введення роздрібної ціни. У багатьох країнах Західної Європи цей засіб суттєво допоміг досягнути великої кількості нових книг, а ЄС дозолило національним законам створити те, що відомо під назвою “фіксована роздрібна ціна на книгу”.

У той час, коли цінова конкуренція між видавцями залишається поза грою, це має велике значення для тих, хто продає у роздріб. Це і пересічне фінансування книжок, адже немає страху перед знижками на бестселери. Роздрібна ціна розрахована як альтернатива урядовим субсидіям з метою збільшити різноманіття книжок. Доки на книжковому ринку буде існувати конкуренція, це буде вигідно лише тим покупцям, котрі купують бестселери; середня ціна на книжку має тенденцію зростати, а кількість книгарів – зменшуватися.

3. Порівнюючи випуск друкованої продукції у перших кварталах 2008 і 2009 рр., бачимо незначну різницю: у І кварталі 2009 р. вийшло 10 523 назв книг і брошур, накладом 21 412,4 тис. пр., у І кварталі 2008р. - 8 949 назв, накладом - 20 582 тис. пр.

У мовному аспекті бачимо суттєве покращення стану україномовних видань: у 2008 р. укр.. мовою вийшло книг та брошур 6 196 друк.од., а російською - 2 115, накладом 11 655,1, то у 2009 р. укр. мовою - 6 975 назв, накладом - 112,6; рос. мовою - 2 656 друк.од., накладом - 125,6.

За територіальною ознакою випуск видань найбільше відзначилися: м. Київ, Харківська, Донецька і Львівські області.

Найбільше попит упав на підручники для вищої школи – на 62%, особливо це стосується гуманітарних наук, мистецьких видань, довідкової літератури. ВНЗ практично не купували в І кварталі 2009 р. літературу для поповнення фонду вузівських бібліотек через брак коштів. Поступово зростає і кількість видавництв, які скорочують кількість назв і наклади нових видань. Аналогічна ситуація з накладами нових видань: кількість тих видавництв, які впродовж І кварталу скоротили середні наклади своїх видань до 44%, зросла з 55 до 72%.

Залишається високим попит на художню, дитячу, прикладну літературу, картографічну продукцію і, як не дивно, на вітчизняну політичну літературу, хоча вона поки що займає дуже незначний сегмент українського книжкового ринку. У найбільш вигідному становищі знаходяться ті видавництва, які мають інвестиційні ресурси або інші джерела поповнення власних обігових коштів, оскільки протягом останніх 4 – 5 місяців великий гурт видавництв втратив значну частину своїх, і без того незначних, фінансових потенціалів. Певна кількість видавництв намагається поповнити свій гаманець за рахунок пропозиції профільних послуг – видавничо-редакційної підготовки будь-якої друкованої продукції.

4. Важливий чинник розвитку книжкової індустрії – виставкова діяльність, яка сьогодні є обов’язковим елементом інфраструктури ринку. Щорічно в Україні проводяться понад 40 міжнародних, всеукраїнських і регіональних книжкових, поліграфічних та інформаційних виставок-ярмарків, близько 20 з них – за сприяння Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Географія проведення спеціалізованих книжкових виставок обмежується розвиненими економічними та культурно-освітніми центрами – зазвичай це Київ, Одеса, Львів, Донецьк, Харків.

Мотивація участі книговидавничого чи книготорговельного підприємства у виставках-ярмарках потребує чітко визначених цілей та завдань:

- демонстрація власної видавничої продукції, представлення нових послуг;

- безпосередній збут продукції;

- просування на ринку власної фірми, формування її позитивного іміджу;

- вивчення досвіду в галузі видавничої справи, визначення потенційних партнерів;

- вивчення продукції і стратегії конкурентів;

- можливість поспілкуватися з професійною аудиторією в галузі книговиробництва та особистий контакт з потенційним користувачем;

- інтеграція України до світового співтовариства;

- поштовх до розвитку нових методів реклами, системи збуту, формування дилерської мережі, ефективної організації виробництва тощо.

Сьогодні виставкова діяльність є не лише джерелом інформації про книговидання і книгопоширення в Україні та поза її межами, а й важливим комунікаційним каналом у галузі. В межах виставок-ярмарків відбувається фахове спілкування між учасниками, представниками влади, громадськості, фахових асоціацій та мистецьких кіл, проводяться рейтингові акції, номінації, вручення книжкових премій, презентації. Програма заходів охоплює широкий спектр зустрічей з авторами, художниками, постачальниками програмного забезпечення й мультимедіа, вручення літературних нагород, прес-конференції видавництв, організовуються фахові тематичні семінари, дискусії, доповіді, виставки, розважальні заходи тощо. Їхня ефективність та особливості проведення залежать від масштабів виставки, представництва, масовості, складу учасників, організаторської роботи координаторів проекту.