2. Соціально-економічна політика уряду зунр.

Перед урядом ЗУНР стояли надзвичайно складні соціально-економічні завдання. Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення населення та армії продуктами харчування. В Галичині не вистачало продовольства. Ще гострішою була нестача промислових товарів.

Уряд Наддніпрянської України надав допомогу галичанам  ним було надіслано 1000 вагонів продуктів харчування (у тому числі 500 вагонів цукру) й асигновано певну кількість грошей для закупівлі продуктів харчування. Проте ця допомога виявилася недостатньою. Тому Державний Секретаріат внутрішніх справ змушений був здійснити низку радикальних заходів. Усі запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності Секретаріат зосередив у своїх руках. Було встановлено державну монополію на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкіри, худоби, свиней. Позитивним було й проголошення 8-годинного робітничого дня.

В обіг було введено власну валюту  гривню і карбованець. Чималу роботу провів Секретаріат залізниць, пошт і телеграфів, якому вдалося налагодити рух поїздів. Для підготовки нового залізничного персоналу Секретаріат подбав про залізнично-технічні курси. З січня 1919 pоку налагодилася робота пошт. Діяли телеграф, а почасти й телефон.

З найбільшими труднощами зіткнулися секретаріати фінансів й торгівлі та промислу. Першому Секретаріату підпорядковувалися митне управління, скарбова сторожа, управління мір та маси. Обом секретаріатам не вистачало фахівців. Прибутки державної скарбниці були мінімальними. З огляду на повне зубожіння населення надходження від податків були незначними.

Секретаріат громадських робіт займався використанням корисних копалин (нафти, вугілля, солі). Він здійснював нагляд за шляхами і державними пилорамами. Було введено заборону на вивіз нафти. Пекучим завданням Секретаріату була відбудова зруйнованої економіки Галичини. З цією метою в повітах діяли технічні, будівельні експозитури. Взимку 1919 pоку було заготовлено необхідну кількість лісу для відбудовчих робіт.

Секретаріат земельних справзаймався реалізацією земельного закону, прийнятого Українською Національною Радою, здійснював нагляд за тим, щоб вся земля оброблялася. З цією метою при повітових комісаріатах були призначені рільничі референти. Діяли повітові, а в селах сільські аграрні комісії. Аграрна реформа уряду ЗУНР передбачала експропріацію земель великих землевласників, декларувався намір поділити поміщицькі земель між незаміжніми селянами. Для проведення реформи створювалися земельні органи, але остаточне здійснення земельної реформи відкладалося до завершення війни. Секретаріат здійснював керівництво лісовими інспекторами й управами державних маєтків. Однак аграрне питання так і не було остаточно вирішено урядом, що налаштовувало багатьох селян і робітників проти його політики і давало можливість комуністам посилити свій вплив у краї.

Навесні 1919 pоку економічний стан ЗО УHP наблизився до катастрофи. Внаслідок жорстоких боїв на її території протягом п’яти років були зруйновані й спалені сотні містечок і сіл, промислових об’єктів. Різко зменшилася кількість працездатного населення. Крім великих людських втрат на фронтах, близько 700 тис. галичан були вивезені в Росію та Австро-Угорщину. 100 тис. осіб воювали в лавах Української Галицької Армії. При цьому в гірських районах краю, передусім на Гуцульщині, лютував голод. 19 населених пунктів Зборівського повіту було повністю зруйновано.