[MB] / modul_s_mikrobov

1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Тенденції розвитку сучасної мікробіології. Значення медичної мікробіології в практичній діяльності лікаря стоматолога Мікробіологія — галузь науки, яка займається дослідженням мрфології, фізіології, біохімії, молекулярної біології, генетики, екології мікроорганізмів, їх ролі і значення в кругообігу речовин, у патології людини, тварин і рослин. Галузі мікробіології: -бактеріологія -мікологія -протозоологія -вірусологія -імунологія Завдання медичної мікробіології — вивчення етіології інфекційних хвороб, практичне застосування методів мікробіологічної діагностики, специфічної профілактики та терапії Предмет медичної мікробіології-такі види мо,які в процесі еволюційного розвитку адаптувалися до людського організму,в ньому накопичуються,розмножуються,ведуть паразитичну діяльність,викликаючи інфекційні захворювання. Зараз активно прогресує галузь синтетичної мікробіології,створюються нові генетично змінені форми мікробів,проводяться маніпуляції з різними генами. 2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію. Левенгук-сконструював мікроскоп і зміг розгледіти рухливих дрібних істот.Він зробив першу морфологічну класифікацію бактерій. Пастер- основоположник наукової мікробіології.Він довів неможливість самозародження життя,запропонував методи стерилізації та пастеризації.Обгрунтував роль мо у виникненні захворювань.Довів,що мо спричинюють гниття та бродіння. Відкрив анаеробів,отримав вакцину проти сибірки і сказу. Кох-удосконалив мікробіологічну техніку,застосував імерсійні обєктиви, мікрофотографію,використав анілінові барвники.Запропонував метод виділення чистої культури на щільні поживні середовища.Відкрив збудників туберкульоза і холери, обгрунтував терію та практику дезінфекції. Етапи розвитку мікробіології: -евристичний -морфологічний -фізіологічний -хіміотерапевтичний -імунологічний -вірусологічний -молекулярно-генетичний 3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль Самойловича, Дженера, Мечнікова, Івановського, Ерліха, Виноградського, Берінга, Рамона, Домагка, Флемінга, Заболотного, Зільбера, Жданова, Чумакова, бернета.Розвиток мікробіології в Україні. Самойлович-досліджував чуму,запрпонував сортування хворих,роботу медперсоналу в чумних джерелах. Мечніков-звернув увагу на роль мікробів у житті людини,започаткував учення про нормальну мікрофлору.Запропонував пробіотичні препарати,заклав основи герентології та вчення про дисбактеріози.Заснував бактеріологічну станцію і почав застосовувати щеплення проти сказу. Виноградський-довів явище хемосинтезу і кругообігу речовин за рахунок життєдіяльності мікробів. Ерліх-досліджував вплив на трипаносоми барвників і довів їх згубну дію,ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів. Домагк-відкрив пронтозил і довів його активність проти бактерій. Флемінг-відкрив пеніцилін. Дженнер-запрпонував для профілактики натуральної віспи щеплення матеріалом,одержаним із пустул корів,хворих на коровячу віспу. Зільбер-сформував вірусо-генетичну концепцію виникнення злоякісних пухлин. Жданов-вчення про універсальну векторну роль вірусів як регуляторів генофонду біосфери. Заболотний-відкрив інститут мікробіології у Києві. Чумаков-вивчав збудників трансмісивних вірусних інфекцій та запропонував вакцини проти них.

Розвиток в Україні Учень Л. Пастера, найближчий співробітник і друг І.І. Мечникова, M.Ф.Гамалія заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу.Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог Заболотний. Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу,дифтерії, черевного й висипного тифів.Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріофагів В. Г.Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін. знайшлипрактичне застосування в профілактиці лікування дизентерії,стафілококових хвороб. 4. Досягення мікробіології. Оригінальні методи мікробіологічних досліджень. Мікроскопія у мікробіологічних дослідженнях. Імерсійні обєктиви. Види світлової та електронної мікроскопії. Внесок Пастера, Коха, Мечнікова в розвиток мікробіології Досягнення мікробіології:

1. Можливість швидко виростити величезні популяції мікробів і виявити серед них рідкісні варіанти дозволила найдокладнішим образом досліджувати природу спадковості мікроорганізмів, аж до молекулярного рівня. Отримані дані про механізми спадкування були поширені на усі форми живого і лягли в основу генної інженерії.

2.Випускаються також препарати для потреб харчової ферментні препарати, різні закваски для хлібопечення і приготування молочнокислих продуктів, текстильної, хімічної, медичної, кондитерської, парфумерної та інших галузей промисловості.

3.За допомогою мікроорганізмів дістають додаткові джерела енергії у вигляді біогазу, етанолу, метанолу 4.Вакцинація в боротьбі з інфекційними захворюваннями + у екології, фармацевтиці, медицині патогенні для людини мікроби, ветеринарії Оригінальні методи мікробіологічних досліджень: - мікроскопічний; — мікробіологічний; — біологічний; — серологічний; — алергологічний Мікроскопічні методи досліджень включають приготування мазків і препаратів. У більшості випадків результати мікроскопічних досліджень носять орієнтовний характер наприклад, визначають відношення збудників до фарбування, так як багато мікроорганізмів позбавлені морфологічних і тинкторіальних особливостей. Проте мікроскопією матеріалу можна визначити деякі морфологічні ознаки збудників наявність ядер, джгутиків, внутрішньоклітинних включень і т.д., а також встановити факт наявності або відсутності мікроорганізмів у надісланих зразках.

Імерсійні обєктиви: Застосування імерсії дозволяє отримати таке збільшення, що дозволяє розрізняти дрібні деталі в структурі або тонкі колірні відтінки. Для медико-біологічних досліджень традиційними є три типи імерсійних рідин: масляна імерсія, водна імерсія і гліцеринова імерсія. Крім того, Імерсійна рідина може служити для зменшення кількості розсіяного світла за рахунок усунення відблисків від обєкта. Види світлової мікроскопії: Метод світлого поля і його різновиди, Метод темного поля і його різновиди, поляризаційна мікроскопія, Метод фазового контрасту, Метод інтерференційного контрасту, Метод дослідження в світлі люмінесценції, Метод спостереження в ультрафіолетових променях, Метод спостереження в інфрачервоних променях, Мікрофотографування і мікрокіносемка. Види електронної мікроскопії: метод реплік, метод декорування, Амплітудна електронна мікроскопія, Фазова електронна мікроскопія, Лоренцова електронна мікроскопія, Кількісна електронна мікроскопія Луї Пастер: основник наукової мікробіології. Розробив метод виділення чистих культур, відкрив анаребіоз, вакцину від сибірки, сказу Роберт Кох: відкрив збудника холери, туберкульозу, анілінові барвники Мечніков: відкрив явище фагоцитозу 5.Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій. Ознака Прокаріоти Еукаріоти Розмір 0,5-5 мкм 40мкм Життєві форми Одноклітинні,нитчасті Одноклітинні,нитчасті,багатоклітинні Генетичний матеріал Кільцева ДНК знаходиться в цитоплазмі.Немає сформованих ядра,хромосом,ядерця Лінійна ДНК звязана з білками і РНК утворює хромосоми,що знах. в ядрі Органели Рибосоми-дрібні,ЕПР відсутній,оргрнел мало і жодна не має подвійної мембрани.Внутрішні мембрани зустрічаються рідко,на них відбувається дихання і фотосинтез Багато органел.Всі вони вкриті одинарноюКГ,ЕПР,лізосоми або подвійноюядро,мітохондрії,хлоропласти оболонками. Склад клітинних оболонок Тверді,складаються з полісахаридів та амінокислот.Речовина,що надає міцності-муреїн У наземних рослин і грибів оболонки тверді,містять полісахариди.Реч.,що надає міцності рослинам-целюлоза,грибам-хітин Структури для дихання фотосинтезу У бактерій-мезосоми,у ціаней-цитоплазматичні мембрани Мітохондрії

Мембрани,що не мають специфічної упаковкихлоропласти відсутні Хлоропласти,що мають спеціальні мембрани,які утворюють ламели Здатність до фіксації молекул. азоту Деякі здатні Не здатні

Форми бактерій з дефектом синтезу кліт. стінки можуть бути створені лише в експериментальних умовах.Для цього,оброблені лізоцимом бактерії поміщують в розчин,осмотичний тиск якого однаковий з осмотичним тиском всередині мо і якщо мо виживають,то вони можуть існувати у вигляді сферичних тіл.Так з грампозитивних бактерій утворюються протопластипозбавлені кліт. стінки,а з грамнегативних-сферопластиз частково зруйнованою кліт. стінкою. L-форми — особливі форми бактерій, які втратили клітинну стінку частково або повністю. . Назву отримали на честь Лістеровського інституту у Лондоні.На відміну від сферопластів та протопластів, які не можуть розмножуватись, L-форми зберігають здатність до розмноження та розвитку. L-форми утворюються при дії агентів, що блокують синтез клітинної оболонки антибіотики, в умовах підвищеної осмотичної концентрації середовища. Найбільш активними агентами індукції L-форм є антибіотики типу пеніциліна та циклосерина. Культивування на середовищах з підвищеним вмістом деяких амінокислот, також дає подібний результат.L-форми описані майже для всіх патогенних та умовно-патогенних бактерій. 6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. Спороутворення Морфологія:

- кокоподібні стрептококи, стафілококи, мікрококи, диплококи, тетракоки, сарцини - паличкоподібні: бактерії, бацили, клостридії, грамнегативні паличкоподібні кишкова паличка - звивисті: вібріони, спірили, спірохети Будова: оболонка, цитоплазма, нуклеоїд, капсула слизовий шар, війки або джгутики непостійні, спори непостійні. Оболонка: капсула, цитоплазматична мембрана, клітинна стінка. Джгутики положення: монотрихи, амфітрихи, лофотрихи, перитрихи. Спори розміщення: термінальне, центральне, субтермінальне. Вегетативна форма — форма росту та розвитку. У спорових формах бактерії дуже стійкі і можуть зберігатися роками сибірська виразка. Якщо спори потрапляють у сприятливі умови, то вони швидко переходять у вегетативну форму. Спори бувають круглими, овальними або еліптичними; деякі забезпечені ребрами жорсткості, що підсилюють стійкість до механічних впливів. При мікроскопічному дослідженні спори виділяються високим коефіцієнтом світло переломлювання.У зрілій спорі помітні: центральна, погано забарвлювана ділянка спороплазма, двошарова ЦПМ і оболонка спори. Спороплазма протопласт пори включає цитоплазму, бактеріальну хромосому, системи білкового синтезу

і деякі інші наприклад, анаеробного енергоутворення. Оболонка спори двошарова. Внутрішній шар стінка спори утворений з пептидогліканів. Зовнішній шар власне оболонка утворюють кератиноподібні білкові структури з низькою проникністю. Деякі бактерії в несприятливих умовах здатні утворювати особливі захисні форми — спори [від грец. sporos, насіння]. Спори характеризуються високим коефіцієнтом світлопереломлювання і розташовуються внутрішньоклітинно, тому їх також називають ендоспори, а утворюють їх бактерії — спорангії. 7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет. Зовнішня мембрана має типову тришарову будову. Цитоплазма підрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар ектоплазма більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній ендоплазма -зернистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходяться органоїди загального призначення — мітохондрії, ЕПР та ін.. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органоїди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо. Органоїдами руху найпростіших є: 1 псевдоподії 2 джгутики 3 війки

Будова органоїдів живлення не однакова і залежить від способу живлення різних найпростіших. Велика частина найпростіших харчується частинками твердої їжі. У таких організмів для перетравлювання їжі існує травна вакуоля — крапля рідини, що містить травні ферменти, котра утворюється під час потрапляння їжі в ендоплазму. Травна вакуоля оточує харчову частинку й переміщається тілом найпростішого, їжа перетравлюється і всмотується в цитоплазму. Залишки неперетравленої їжі разом з травною вакуолею викидаються назовні. Найпростіші, котрі здебільшого ведуть паразитичний спосіб життя, засвоюють їжу всією поверхнею тіла, використовуючи в основному механізм піноцитозу. Нарешті, невелика група найпростіших харчується подібно рослинам і має хлоропласти. Органоїди виділення представлені скоротливою або пульсуючою вакуолею, що має вигляд невеликого міхурця, наповненого водянистою рідиною. Класифікація 1.саркододжгутиконосці: амеби — збудники амебіазу, лямблії — збудники лямбліозу, лейшманії — збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу, трипаносоми — збудники сонної хвороби, трихомонади ротові, кишкові і піхвові; піхвова — збудник трихомоніазу та ін.

2.інфузорії — кишкові балантидії збудники балантидіазу

3.споровики- малярійні плазмодії — збудники малярії, токсоплазми — збудники токсоплазмозу.

Спірохети Це спіральне-звивисті рухливі бактерії , що мають розміри 0,1-3 мкм- 5-25 мкм до 500 мкм. Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіралеподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що

складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку,їх ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла наприклад, лептоспіри бувають S- і С-подібної форми. Між циліндром і поверхневою мембраною розміщуються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до середини цитоплазматичного циліндра, другим — до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Грмом, тому використовують міроскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським-Гімзою. Класифікація Спірохети

-борелії-мають 3-10 крупних пологих нерівномірних завитків

-трепонеми-спіралеподібні бактерії з 12-14 дрібними завитками

-лептоспіри-нагадують пружину із загнутими кінцями,мають 18-20 первинних завитків 8. Класифікація і морфологія грибів. Дріжджі та дріжджеподібні гриби роду Сandida. Нитчасті плісняві гриби Класифікація грибів заснована на способі їх розмноження:- Ascomycetes , — Basidiomycetes , — Zygomycetes — Oomycetes .

гриби мають ядро з ядерною оболонкою, цитоплазму з органелами, цитоплазматичну мембрану яка містить фосфоліпіди і стероли і потужну клітинну стінку, що складається з глюкану, целюлози, хітину, білка, ліпідів та ін.. Гриби складаються з довгих тонких ниток гіф, сплітаються в грибницю, або міцелій. Гіфи нижчих грибів, фікоміцетів, не мають перегородок. У вищих грибів. еуміцетів. гіфи розділені перегородками; їх міцелій багатоклітинний. Гриби розмножуються спорами статевим і безстатевим способами, а також вегетативним шляхом брунькування або фрагментація гіф. За будовою гриби можна розділити на дві групи — нитчасті або плісняві, або міцеліальні і дріжджові. Дріжджі — внетаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у звязку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих органічними речовинами субстратах. Обєднує близько 1500 видів, що відносяться до аскоміцетів та базидіоміцетів. Гриби рода кандіда: вони відносяться до дріжджеподібних грибів і відрізняються від справжніх дріжджів здатністю утворювати міцелій і відсутністю статевого способу відтворення, тобто відносяться до неспороутворюючих дріжджів. Можуть рости на агарових поживних середовищах. Антигени збудників володіють алергізуючими і антигенними властивостями. Гриби роду кандіда нерідко виявляються як сапрофіти в мікрофлорі порожнини рота, кишечника, піхви. Плісняві гриби — різні гриби в основному, Зіго-і аскоміцети утворюють розгалужені міцелії без великих, легко помітних неозброєним оком, плодових тіл Багато нитчастих грибів виробляють вторинні метаболіти-антибіотики і мікотоксини, що гнітюче або токсично діють на інші живі організми. 9. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі

розчини,прості та складні методи фарбування. 1.Світлова мікроскопія:

-світлопільна-різновид оптичної світлової мікроскопії, де візуалізація досліджуваного обєкта ґрунтується на вибірковому поглинанні ним або елементами його структури світла з різною довжиною хвилі.

-темнопільна- заснована на розсіюванні світла мікроскопічними обєктами . При темнопольній мікроскопії в обєктив попадають тільки промені світла, розсіяного обєктами при бічному висвітленні . Прямі промені від освітлювача в обєктив не попадають.Застосовується темнопольная мікроскопія переважно для вивчення спірохеті виявлення але не вивчення морфології великих вірусів.

-фазово-контрастна- заснована на інтерференції світла: прозорі обєкти, що відрізняються по показнику переломлення від навколишнього середовища, виглядають або як темні на світлому тлі позитивний контраст, або як світлі на темному тлі негативний контраст. Фазово-контрастна мікроскопія застосовується для вивчення живихмікроорганізмів і кліток у культурі тканини.

-люмінісцентна-в основі лежить явище люмінесценції, тобто здатності деяких речовин світитися при опроміненні їх короткохвильової синьо-фіолетової частиною видимого світла або ультрафіолетових променів з довжиною хвилі, близької до видимого світла. Люмінесцентна мікроскопія використовується в діагностичних цілях для спостереження живих чи фіксованих мікроорганізмів, пофарбованих люмінесцентними барвниками флюорохромами у дуже великих розведеннях, а також при виявленні різних антигенів і антитіл за допомогою іммунофлюоресцентного методу.

-поляризаційна — заснована на явищі поляризації світла і призначена для виявлення обєктів, що обертають площину поляризації.Застосовується в основному для вивчення мітозу.

-ультрафіолетова-в основі лежить здатність деяких речовин ДНК, РНК поглинати ультрафіолетові промені. Вона дає можливість спостерігати і кількісно встановлювати розподіл цих речовин у клітці без спеціальних методів фарбування. 2.Електронна-принципово відрізняється від світлової. В електронному мікроскопі замість світлових променів для побудови зображення використовується потік електронів у глибокому вакуумі. Зображення в електронному мікроскопі спостерігають на флюоресцуючому екрані і фотографують. Як обєкти використовують ультратонкі зрізи чи мікроорганізмів тканин товщиною 20-50 нм, що значно менше товщини вірусних часток.За допомогою електронного мікроскопа вивчають ультратонку будову мікроорганізмів і тканин, а також проводять імунну електронну мікроскопію.

Виготовлення бактеріологічних препаратів 1.Знежирене предметне скельце проводять через полумя газового паяльника,охолоджують і кладуть на робоче місце. 2.Бактеріологічну петлю прожарюють у полумї,тримаючи її як олівець у правій руці. 3.Не випускаючи петлі,лівою рукою беруть прбірку з 0,9% розчином натрію хлориду,а 4 і 5 пальцями правої руки виймають ватно-марлеву пробку. 5.Вінце пробірки пропускають через полумя паяльника. 6.Петлю вводять у пробірку і охолоджують її торкаючись стінки. 7.Занурюють петлю у пробірку і набирають краплю фіз. розчину. 8.Виймають петлю, проводять пробку і відкритий край пробірки через полумя.ставлять пробірку у штатив. 9.На центр скельця наносять взятий ізотонічний розчин. 10.Петлю стерелізують.Уліву руку беруть пробірку з досліджуваним матеріалом,відкривають пробку з дотриманням усіх правил. 11.Петлю охолоджують і набирають невелику к-кість матеріалу. 12.Взятий матеріал наносять на скло біля краплі фіз. розчину,розтираючи та емульгуючи його в краплі,готують мазок,діаметром 1-1,5 см. 13.Петлю прожарюють. Барвники та фарбуючі розчини 1.Феноловий фуксин Циля 2.Фуксин Пфейфера

3.Насичений спиртовий розчин метиленової синьки 4.Метиленова синька за Леффлером 5.Водно-спиртовий розчин метиленової синьки Складні методи фарбування 1.За Грамом 2.За Ромамовським-Гімзою 3.Фуксин Пфейфера 4.Метод Циля-Нільсена 5.Метод Нейссера 10. Анілінові барвники, використання у мікробіології. Принципи готування фарбуючих розчинів. Прості та складні методи фарбування. Фарбування за Грамом, фактори, які впливають на фарбування бактерії за Грамом. Властивості, що спільні для грам позитивних або для грам негативних бактерій Анілінові барвники — органічні сполуки, що утворюються при окисленні аніліну або його солей; широко використовуються в гістологічної техніки, мають бактерицидну, а деякі — канцерогенну дію. Цей препарат має бактерицидну і бактеріостатичну активність щодо грампозитивних бактерій, особливо стрепто-і стафілококів, а також протипаразитарні і фотосенсібілізуючі властивості. У медицині використовуються деякі анілінові барвники фуксин, діамантовий зелений, метиленовий синій, метиловий фіолетовий. Розрізняють прості і складні диференціальні способи фарбування мікроорганізмів. просте фарбування дозволяє швидко вивчити морфологічні особливості мікроорганізмів. Найбільш придатними є основні і нейтральні анілінові барвники. Для простого забарвлення використовують тільки один барвник, найчастіше червоного кольору — фуксин, фіолетового — генціанвіолет. Складні методи фарбування: Метод Ціля-Нільсена призначений для диференціації кислотостійких бактерій збудників туберкульозу та лепри від некіслотоустойчівих. Метод Нейссера використовується для виявлення зерен волютину. Метод Буррі є негативним методом забарвлення: забарвлюється фон, і не фарбуються самі мікроорганізми. Для цього використовують барвники, не фарбують бактерії, наприклад туш. Метод Буррі-Гінса використовується для фарбування капсульних бактерій і заснований на тому, що капсула не сприймає барвники. Метод фарбування за Романовським-Гімзою універсальний метод фарбування. При фарбуванні найпростіших їх цитоплазма набуває блакитний колір, а ядра — червоно-фіолетовий. Основні відмінності складних методів фарбування від простих: Використання декількох барвників.; Використовування додаткових інгридієнтів, що не мають забарвлюючих властивостей. Метод Грама є універсальним методом забарвлення і рекомендується для фарбування прокариотических клітин. Фарбування за Грамом є важливим методом для диференціації різних видів мікроорганізмів за тинкторальними властивостями Фактори, які впливають на фарбування бактерій за Грамом: Точне виконання правил приготування мазка, тривалості фарбування та знебарвлюваності спиртом. Крім того, має значення вік культури та мінливість мікроорганізмів. Для грам позитивних бактерій є спільне: чутливість до лізоциму, пеніциліну, йоду; нечутливість до дії пепсину панкреатину; слабо виражені імуногенні властивості; можуть бути ксимлостійкими; можуть утворювати ендоспори, екзотоксин; війки не виявлені Для грам негативних бактерій є спільним: перетравлюються ферментами ШКТ; мало чутливі до дії лізоциму, пеніциліну, йоду; імуногенні властивості добре виражені; чутливі до дії кислот; ендоспор не утворюють; рідко утворюють екзотоксин; можуть утворювати війки 11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій. Бактеріологічна лабораторія-науково-дослідні,науково-практичні,практичні установи,які проводять бактеріологічні,серологічні та мікробіологічні дослідження.Їх організовують при науково-дослідних інститутах,навчальних закладах,клінічних лікарнях та санітарно-епідеміологічних станціях. Правила роботи в мікробіологічних лабораторіях: 1. Всі співробітники повинні працювати в медичних халатах, шапочках і змінного взуття. 2. У лабораторії забороняється палити і приймати їжу. 3. При випадковому потрапляннні заразного матеріалу на стіл, шкіру це місце необхідно ретельно обробити дезінфікуючим розчином. 4. Зберігання, спостереження за культурами мікроорганізмів і їх знищення повинні проводитися відповідно до спеціальної інструкції.

5. Після закінчення роботи руки слід ретельно вимити, а при необхідності обробити дезінфікуючим розчином. У кожній лабораторії передбачені: а бокси для роботи з окремими групами бактерій або вірусами, б приміщення для серологічних досліджень, приготування поживних середовищ, стерилізації, миття посуду; в віварій з боксами для здорових і піддослідних тварин;, г реєстратура для прийому та видачі аналізів.

Поряд з цими приміщеннями у вірусологічних лабораторіях є бокси для спеціальної обробки досліджуваного матеріалу і для роботи з клітинними культурами. Лабораторії забезпечені наступним обладнанням: імерсійним мікроскопами з додатковими пристосуваннями, люмінесцентним мікроскопом, термостатами, приладами для стерилізації автоклав, сушильну шафу, свертивателі, рН-метрами, апаратом для отримання дистильованої води дистилятор, центрифугами, технічними, аналітичними вагами, апаратурою для фільтрування фільтр Зейтца тощо, водяними банями, холодильниками, апаратом для виготовлення ватно-марлевих пробок, набором інструментів бактеріологічні петлі, шпателі, голки, пінцети та ін, лабораторним посудом пробірки, колби, чашки Петрі, матраци, флакони, ампули, пастерівські і градуйовані піпетки. В лабораторії є місце для забарвлення мікроскопічних препаратів, де знаходяться розчини фарб, спирт, кислоти, фільтрувальний папір та ін Кожне робоче місце забезпечене газовим пальником або спиртівкою і банкою з дезінфікуючим розчином. Для повсякденної роботи лабораторія повинна мати у своєму розпорядженні необхідні поживні середовища, хімічні реактиви, діагностичні препарати. У великих лабораторіях є термальні кімнати для масового вирощування мікроорганізмів, постановки серологічних реакцій. 12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи. Методика фарбування бактерій за Грамом Бактеріоскопічний мікроскопічний метод сукупність способів виявлення та вивчення морфологічних і тинкторіальних властивостей бактерій мікробів Застосовують для встановлення діагноза інфекції. захворювання чи іншого викликаного мікробами процесу, а також при ідентифікації виділеної чистої к-ри. У лабораторній практиці використовують такі типи мікроскопічних препаратів: 1 висячу краплю 2 придавлену краплю 3 тонкий мазок крові, гною, мокротиння та ін; 4 товсту краплю 5 агар-мікроскопію 6 препарат-відбиток 7 фіксований мазок. У Бактеріологічній практиці частіше застосовують останній тип препарату. Приготування його складається з декількох етапів: 1 забору і доставки матеріалу для дослідження 2 приготування препарату. Для цього досл. матеріал наносять на чисте, знежирене предметне скло з допомогою бактерій. петлі і розподіляють по площі в 1 см2. Щільний густий матеріал або к-ру з щільного середовища вносять бактерій. петлею в краплину фізрозчину, ретельно розмішують і розподіляють по склу на такому ж просторі, як і в попередньому випадку. Величина внесеного матеріалу залежить від передбачуваної кількості бактерій в ньому. 3 приготовлений мазок висушують на відкритому повітрі або в теплому струмені повітря від газового пальника, 4 препарат фіксується на склі для забезпечення безпеки подальшої роботи, прикріплення бактерій до скла, кращого сприйняття ними фарби, оскільки структури вбитих бактерій легше і міцніше сприймають барвники; 5 фіксовані мазки забарвлюють одним з простих або спеціальних методів фарбування , занурюючи мазок в барвник або наливаючи його на препарат так, щоб вся поверхня препарату була вкрита суцільним шаром барвника, і добре просушують на повітрі. Погано висушений препарат дає каламутне зображення при імерсійної мікроскопії через утворення емульсії; 7 мікроскопії мазка. Цінність Б.м. полягає в простоті, доступності методик і швидкості отримання результатів 30 — 60 хв і менше. Метод фарбування за Грамом