[MB] / modul_s_mikrobov

1. Фіксований мазок забарвлюють карболовим розчином генціановий фіолетового протягом 1-2 хвилин.

2. Протягом 1 хвилини обробляють мазок розчином Люголя.

3. Знебарвлюють спиртом 10-20 сек.

4. Промивають водою.

5. Дофарбовують мазок водним розчином фуксину 1-2 хвилини.

13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення. Енергетичний метаболізм. Для синтезу компонентів мікробної клітини та процесів життєдіяльності,крім поживних речовин потрібна також і енергія.У результаті енергетичного метаболізму енергія накопичується у вигляді молекул АТФ.Хемолітотрофи здатні отримувати енергію з неорганічних сполук.Хемоорганотрофи одержують енергію в процесі реакцій окислення-відновлення,сполучених з реакцією фосфорилювання.Бактерії забезпечують себе енергією за рахунок окислювального фосфорилюваннядихання,субстратного фосфорилюваннябродіннята змішаного. Конструктивний метаболізм.Сукупність біосинтетичних реакцій,в результаті яких із низькомолекулярних сполук утворюються клітинні полімери.Синтез основних органічних компонентів у бактерій відбувається завдяки реакції полімеризації.Для цього використовуються амінокислоти,моносахариди,жирні кислоти.Частина низькомолекулярних сполук потрапляє у бактеріальні клітини іззовні після розщеплення екзоферментами різних поживних субстратів.Більшість інших сполук,утворюються в клітині в результаті катаболізму вуглеводів. Класифікація за типами живлення За джерелами засвоєння вуглецю:

-аутотрофи-синтезують вуглецьвмісні компоненти кліт. з неорганічного вуглецю

-гетеротрофи-використ. органічний вуглець За способами споживання азоту:

-аміноаутотрофи-задовільняють свої потреби в азоті за допомогою фіксації атмосферного азоту або використ. азот з азотовмісних мінеральних солей.

-аміногетеротрофи-використовують азот органічних сполук За рахунок синтезу глюкози та солей амонію:

-прототрофи-синтез. речовини з глюкози та солей амонію

-ауксотрофи-беруть реч. з навколишнього середовища За джерелами енергії:

-фототрофи-використ. сонячну

-хемотрофи-використ. окисно-відновні реакціїхемолітотрофи,хемоорганотрофи 14. Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів. Значення складових компонентів. Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології Типи живлення: автотрофи для створення нових клітин використовують окис водню і гетеротрофи використовують готові сформовані органічні сполуки. Гетеротрофи в свою чергу поділяються на сапрофіти потребують мертві органічні речовини і паразити визивають хвороби в тих істотах, в яких живуть Механізми проникнення поживних речовин: дифузія, полегшена дифузія, транслокація груп коли транспортуєма сполука піддається модифікаційним змінам, активний транспорт затрати енергії Мікробні клітини майже цілком складаються з води біля 80 %. 20 % вмісту клітини припадає на сухі речовини. Якщо їх прийняти за 100 %, то хімічний склад клітини буде такий: вуглецю — 46-50 %. кисню — 30, водню — 6-7, азоту — 7-14, мінеральних речовин — 2-14 %. До мінеральних речовин належать фосфор, калій, натрій, магній, сірка, кальцій, хлор, залізо, цинк, бор, хром та інші. Вода: розчинник для кристалічних речовин, джерело водневих іонів, учасник хім. реакції Білки: утворюють мембрану на поверхні цитоплазми ліпопротеїди, здійснюють хім. реакції ферменти; обумовлюють видову специфічність мікроорганізмів. Полісахариди: розпадаються на глюкозу, фруктозу, галактозу. Класифікація поживних середовищ:

-за консистенцією 1тверді 2напіврідкі 3 рідкі -за походженням 1Природні сироватка крові, жовч, яйця, молоко, морква 2Штучні; 3 Синтетичні -за призначенням і складом 1Основні МПБ, МПА 2Диференціально-діагностичніСередовище Гісса, Середовище Левіна, кровяний МПА, згорнута сироватка 3Спеціальний жовчний бульйон, цукровий бульйон, асцит, агар Вимоги до поживних середовищем: Повноцінність за хім. складом; наявність стимуляторів росту; певна реакція рН; буферність; ізотонічність; вязкість; вологість; прозорість; стерильність. 15.Дихання мо.Класифікація за типами дихання.Аеробний і анаеробний тип дихання.Бродіння.Ферменти і структури мо,що беруть участь у процесі дихання.Методи вирощування анаеробних бактерій. Класифікація за типами дихання Дихання бактерій. Це один із шляхів біологічного окислення, який відбувається з утворенням молекул АТФ, тобто супроводжується нагромадженням енергії. Під час цього процесу одні речовини органічні та неорганічні сполуки служать донорами електронів і при цьому окислюються, акцепторами електронів виступають неорганічні сполуки, вони відновлюються. В одних мікроорганізмів кінцевим акцептором електронів виступає кисень, у інших — неорганічні

сульфати, нітрати, карбонати.

1.Облігатні аероби — мікроорганізми, для оптимальнгоо росту яких необхідно 21 % кисню. До них належать збудники туберкульозу, чуми, холерний вібріон. На поверхні рідких живильних середовищ вони ростуть, як правило, у вигляді плівки.

2.Облігатні анаероби — бактерії, які ростуть при відсутності вільного молекулярного кисню за рахунок процесів бродіння. Вони одержують кисень з органічних сполук у процесі їх метаболізму. Деякі з них не виносять навіть незначної кількості вільного кисню. Такими бактеріями є збудники правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції, бактероїди, фузобактерії та ін. Окремі клостридії можуть бути аеротолерантними. Для культивування їх використовують спеціальні живильні середовища й апарати анаеростати, в яких створюються анаеробні умови за рахунок поглинання кисню або заміни його індиферентиними газами азотом, воднем.

3.Факультативні анаероби факультативні аероби пристосувались, залежно від умов середовища наявності або відсутності кисню, переключати свої метаболічні процеси з використанням молекулярного кисню на бродіння та навпаки. Групу факультативних анаеробів формують численні представники родини кишкових бактерій ешеріхії, сальмонели, шигели, стафілококи та деякі інші бактерії. 4. Мікроаерофіли — особлива група мікробів, для яких концентрація кисню при культивуванні може бути зменшена до 2 %. Вищі його концентрації здатні затримувати ріст. Ця група представлена молочнокислими, азотфіксуючими бактеріями. 5. Капнеїчними називають такі мікроорганізми, які потребують, крім кисню, ще й до 10 % вуглекислого газу. Типовими представниками є збудники бруцельозу бичачого типу. Бродіння — біохімічний процес розкладу вуглеводів, що відбувається під впливом мікроорганізмів або їх ферментів. Ферменти: -супероксиддисмутаза-конвертує О2 в Н2О2 у аеробів та факультативних анаеробів -каталазапероксидаза-розщеплює Н2О2 до Н2О і О2 Методи вирощування анаеробних бактерій 16. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності Ферменти бактерій підрозділяються на екзо- і ендоферменти.

Ендоферменти функціонують тільки усередині клітки. Вони каталізують реакції біосинтезу й енергетичного обміну.

Екзоферменти виділяються кліткою в середовищі та каталізують реакції гідролізу складних органічних сполук на більш прості, доступні для асиміляції мікробною кліткою. До них відносяться гідролітичні ферменти, що грають винятково важливу роль у харчуванні мікроорганізмів.

Харчування мікроорганізмів здійснюється завдяки наявності в клітині різних ферментів, які каталізують всі життєво необхідні реакції.

У залежності від умов утворення ферментів їх розділяють на

конститутивні і індуцибельні. Конститутивними називають ферменти, синтезовані кліткою поза залежністю від субстрату, на якому розвиваються бактерії. Наприклад, ферменти гліколізу. Індуцибельні ферменти синтезуються тільки у відповідь на присутність у середовищі необхідного для клітки субстрату-індуктора Відомі також ферменти, які одержали назву аллостеричних. Аллостеричні ферменти відіграють важливу роль у тонкій регуляції метаболізму бактерій. Ферменти мікроорганізмів характеризують їх біологічні властивості і тому їх досліджують з метою ідентифікації бактерій. У залежності від субстрату гідролітичні ферменти прийнято поділяти на дві великі групи:

- гідролітичні або цукролітичні ферменти, субстратом для який є різні цукри, а продуктами їх розщеплення — кислоти, спирти, альдегіди, Н2О ;

- протеолітичні ферменти, що розщеплюють білки з утворенням поліпептидів, амінокислот, аміаку, індолу, сірководню. Деякі ферменти, так звані ферменти агресії, руйнують тканини і клітки макроорганізму, обумовлюючи тим самим поширення патогенних мікроорганізмів і їхніх токсинів в інфікованих тканинах.

До таких ферментів відносяться плазмокоагулаза, нейрамінідаза, коллагеназа , лецитиназа , гіалуронідаза і деякі інші ферменти.Гіалуронідаза стрептококів,Плазмокоагулаза стафілококів 17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах. Ріст-узгоджене збьільшення всіх структур і компонентів бактеріальної клітини,що призводить до зростання її маси. Розмноження-збільшення кількості бактеріальних клітин,яке відбувається в результаті бінарного поділу з утворенням із материнської клітини дочірніх,які є ідентичними,але не завжди рівноцінними за своїми властивостямиінеквальний поділ. Механізм поділу. Реплікація хромосом має напівконсервативний характер-кожна з ниток ДНК служить матрицею для комплементарного дочірнього ланцюга ДНК: 1.Прикріплення бакт. ДНК до цитоплазматичної мембрани.

2.Розєднання ниток ДНК за допомогою ферментів хелікази та топоізомерази.

3.Звязування

-білків з ланцюгамипопереджують скручування ланцюгів. 4.Утворення реплікативної виделки.Синтез компліментарних ДНКДНК-полімераза 5.Утв. нової ДНК та прикріплення її на цитоплазмі поряд з материнською. 6.Утв. між двома ДНК двошарової мембрани. 7.Розділення бактерій повністю або частковоформув. угрупувань. Основним способом розмноження в бактерій є поперечний розподіл.У бактеріальних клітин розподілу передує подвоєння материнської ДНК.Кожна дочірня клітина одержує копію материнської ДНК.Процес розподілу вважається закінченим, коли цитоплазма дочірніх клітин розділена перегородкою.Клітки з перегородкою розподілу розходяться в результаті

дії ферментів, що руйнують серцевину перегородки.Швидкість розмноження бактерій різна і залежить від виду мікробу, віку культури, живильного , середовища температури. При вирощуванні бактерій у стаціонарних умовах спостерігається кілька фаз росту культур: 1.Фаза адаптації — мікроби адаптуються до живильного середовища. 2.Фаза інтенсивного росту- збільшується розмір клітин. До кінця цієї фази починається розмноження бактерій. 3. Фаза логарифмічного інкубаційного росту — йде інтенсивний розподіл клітин. Триває ця фаза близько 5 годин. При оптимальних умовах бактеріальна клітина може поділятися кожні 15-30 хв. 4. Стаціонарна фаза — число бактерій,що зявилися дорівнює числу відмерлих.Тривалість цієї фази виражається в годинах і коливається взалежності від виду мікроорганізмів. 5. Фаза відмирання — характеризується загибеллю клітин в умовах виснаження живильного ісередовища і нагромадження в ній продуктів метаболізму мікроорганізмів. 18. Бактеріологічний метод дослідження. Етапи виділення чистої культури бактерій ті її ідентифікації Методи бактеріологічного дослідження дозволяють виявити патогенні мікроорганізми. Бактеріологічне дослідження необхідне для уточнення діагнозу вибору методу лікування, для визначення чутливості мікрофлори до різних лікарських засобів, має велике значення для виявлення мікобактерії туберкульозу. Основні бактеріологічні дослідження: Виділень з ока, Виділень з носа, Виділень з вуха бактеріологічний посів , Грудного молока бактеріологічний посів , Жовчі бактеріологічний посів , Кала на дисбактеріоз бактеріологічний посів,Крові на стерильність бактеріологічний посів , Матеріалу з зубоясенної кишені бактеріологічний посів , Матеріалу з мигдалин бактеріологічний посів , Матеріалу з рани бактеріологічний посів ,Мокротиння з бронхів бактеріологічний посів , Сечі бактеріологічний посів , Спинномозкової рідини ліквору бактеріологічний посів , Урогенітальних виділень бактеріологічний посів . Етапи виділення чистих культур мікроорганізмів та їх ідентифікація Виділення чистої культури аеробних мікроорганізмів: Перший день І етап дослідження у стерильний посуд пробірка, колба, флакон забирають патологічний матеріал, вивчають за зовнішнім виглядом, консистенцією, кольором, запахом, готують мазок, фарбують і досліджують під мікроскопом. Посів проводять бактеріологічною петлею, за допомогою шпателя за методом Дригальського, ватно-марлевим тампоном. Чашки закривають, перевертають догори дном, підписують спеціальним олівцем, ставлять у термостат при оптимальній т 37 °С на 18-48 год. Мета — одержати ізольовані колонії мікроорганізмів. Другий день ІІ етап дослідження на поверхні щільного живильного середовища мікроорганізми утворюють суцільний, густий рістізольовані колоніїЧашки ретельно розглядають, вивчають ізольовані колонії, що виросли на поверхні агару Характеристика колоній — важлива складова частина роботи, мікроорганізмам кожного виду притаманні свої особливі колонії.. З підозрілих колоній готують мазки, забарвлюють за методом Грама для вивчення морфологічних та тинкторіальних властивостей збудників, досліджують рухомість бактерій у висячій чи надавленій краплі. Рештки досліджуваних колоній знімають із поверхні середовища, засівають на скошений агарна сектори чашки Петрі із живильним середовищем для одержання чистої культури. Пробірки чашки з посівами — у термостат при оптимальній температурі на 18-24 год. Виготовляється мазок, забарвлюється, досліджується, а мікроорганізми засіваються петлею на поверхню щільного живильного середовища для одержання ізольованих колоній. Третій день III етап дослідження вивчають характер росту чистої культури мікроорганізмів, ідентифікують. Вивчають біохімічні властивості: цукролітичні, протеолітичні, пептолітичні, гемолітичні властивості, утворення ферментів декарбоксилаз, оксидази, каталази, плазмокоагулази. Існують спеціальні живильні середовища, які засівають мо строкатий ряд Гісса, МПБ, згорнута сироватка, молоко та ін..

На підставі вивчення морфологічних, культуральних, біохімічних, антигенних, біологічних та інших властивостей мікробів роблять остаточний висновок про ідентифікацію.

19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів

на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика. Фізичні: 1.Вплив температуриоптимальна темп. для розвитку таксономічної групи За температурними параметрами мо поділяються на:

Психрофіли-холодолюбні15-20С

Мезофіли-30-37С

Термофіли-теплолюбні50-60С 2.Вплив висушуваннявміст води у вегетативних формах=75-85%.Більшість хвороботворних бактерій нормально функціонують при вологості 20%.Але є таке явище як ліофілізація-прискорене висушування у вакуумі із замороженого стану,що продовжує життєздатність мо. 3.Вплив прмененевої енергіїзгубно діє на мо,використовується для знезаражування повітря, виробів мед. призначення,лікарських засобів 4.Вплив осмотичного тискувсередині організму людей мо адаптуються до осмотичного тиску фізіологічних рідин,ззовні-проявляють імунотолерантністьвитримують зміни тиску 5.Вплив рН середовищабільшість мо існуюють у нейтральному рН6,8-7,2,але також є адидофільні морН 5,5-6 і алкалофільні рН 8-9 Хімічні: Одні хімічні речовини можуть використовуватися як поживні, інші не змінюють фізіологічної активності,бактеріостатичні-призупиняють ріст і розмноження,бактеріоцидні-знищують мо. Біологічні: Вплив одних мо на інші-симбіозасоціативний і

конкурентний.Бактерії продукують бактеріоцини і антибіотики,що знищують інші види мо. Вплив специфічного та неспецифічного імунного захисту організму людини на мо. Стерилізація-сукупність фізичних і хімічних способів повного звільнення обєкта стерилізації від усіх видів життєздатних форм мо. Методи: 1. Стерилізація фільтруванням-фільтрація повітря за допомогою вентиляції,яка забезпечує 40-кратний за годину обмін повітря. Тиндалізація-роздрібнена стерилізація щоденним прогріванням до 56-58С по 60хв. протягом 5 діб.

Кипятіння-стерилізація цільнометалічних інструментів,гумових виробів медичного призначення протягом 30-60 хв. Стерилізація пароювологість підвищує чутливість мо до високи температур:

-стерилізація текучою парою-щоденне 30 хв. Прогрівання протягом 3 діб у апараті Коха або автоклаві.

-знезаражування парою з підвищеним тиском-стерилізація в автоклаві з такими параметрами : тиск-1 атмосфера,температура-121С, час-10хв. 2. Променева стерилізація:

-УФ-призводить дотокислення сульфгідрильних груп і пошкодження ДНК бактерій енергією випромінювання.

-Гамма-промені-утворюють в мікробах вільні радикали, ушкоджує нуклеїнові кислоти і ферментні системивикорист. кобальт або цезій 3. Хімічна стерилізація-використання 6% розчину пероксиду водня на 6 год. при 18С або на 3 год. при 50С. Хімічна газова стерилізація-використ. герметичну камеру-газовий стерилізатор.

Антисептика-способи знищення небезпечних мо у ранах, на шкірі, слизових оболонках, та у порожнинах тіла з метою попередження розвитку та лікування інфекційних процесів.

Асептика- комплекс антимікробних заходів деконтамінації обєктів зовнішнього середовища,націлених на запобігання попадання мо в організм людини 20. Методи стерилізації, апаратура. Дезінфекція та стерилізація стоматологічних інструментів. -фізичний Тплова, ультразвукова, променева, електрострумом -фізико-хімічний Адсорбційно-фільтраційна, фільтри свічки, фільтри пластинки -хімічний Обробка: галоїдами, кислотами, альдегідами, лугами, ефірами, спиртами -біологічний Обробка антибіотиками Стерилізація стоматологічних інструментів: 1перед стерилізаційне очищення ручний спосіб: перекис водню + миючий засіб 2контроль якості перед стерилізаційної очистки 3стерилізація інструментів в сухо жаровому стерилізаторі при t 180C протягом 1 год Ріжучі інструменти та стоматологічні дзеркала стерилізують в 6% розчині перекису водню Апаратура: газова горілка, електрична сушильна шафа, аптечні стерилізатори, автоклав 21.Походження та еволюція мо.Сучасна класифікація прокаріотів.Основні таксони.Систематика та номенклатура бактерій.Вид як основна таксономічна одиниця. Бактерії поряд з археями були одними з перших живих організмів на Землі, зявившись близько

3,9-3,5 млрд років тому. Еволюційні взаємини між цими групами ще до кінця не вивчені, є як мінімум три основні гіпотези: Н. Пейс передбачає наявність у них спільного предка протобактеріі, Заварзін вважає архей тупиковою гілкою еволюції еубактерій,за третьою гіпотезою археї — перші живі організми, від яких походять бактерії. Еукаріоти виникли в результаті симбіогенеза з бактеріальних клітин набагато пізніше: близько 1,9-1,3 млрд років тому. Для еволюції бактерій характерний яскраво виражений фізіо-біохімічний ухил: при відносній бідності життєвих форм і примітивній будові, вони освоїли практично всі відомі зараз біохімічні процеси.

22. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики . Класифікація бактерій. Характеристика виду. Інфравидові варіанти

Найбільш поширеною є класифікація Бергі, в якій царство Procaryote ділиться на 4 розділи: 1 Gracilicutes тонка стінка 2 Firmicutes товста стінка 3 Tenericutes позбавлені стінки 4 Mendosicutes є дефекти клітинної стінки Відповідно до новго кодексу номенклатури бактерій запроваджено такі міжнародні класифікаційні категорії царства Procaryote: Розділ — Клас — Порядок — Родина — Рід — Вид. Основною номенклатурною одиницею є вид. Основні принципи систематики: геносистематика визначення подібності і відмінності ДНК бактерій + числова таксономія визначає спорідненість між мікроорганізмами за подібністю численних характеристик + класичні методи враховують морфологію, біохімію, фізіологію та інші властивості бактеріальної клітини В основі сучасної класифікації мікроорганізмів лежить розташуваня їх за таксонами на основі схожості споріднених ознак. Характеристика виду: 1 спільне походження 2 пристосованість до певного середовища життя 3 подібність обміну речовин та характеру міжвидових відношень 4 наявність подібного генетичного апарату, морфологічних та фізіологічних ознак Інфравидові варіанти ґрунтуються на відмінності за якимсь незначними спадковими властивостями: антигенними — сировар; морфологічними — морфовар; хімічними — хемовар; біохімічними або фізіологічними — бровар; патогенністю — патовар; відношенні до фагів — фаговар. 24. Генотипова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації : трансформація, трансдукція, конюгація. Спадкова генотипова мінливість у бактерій настає в результаті зміни генетичних структур.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості сформулював видатний російський генетик і селекціонер М.І. Вавилов. За цим законом, генетично близькі види і роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, вивчивши ряд форм у межах одного виду або роду, можна передбачити наявність форм із подібним поєднанням ознак у межах близьких видів або

родів. Генетичною основою цього закону є те, що ступінь історичної спорідненості організмів прямо пропорційний кількості їхніх спільних генів. Спадкова мінливість може бути комбінативною і мутаційною. Комбінативна мінливість повязана із виникненням різних комбінацій алельних генів рекомбінацій. Трнсформація — передача генетичного матеріалу від донора реципієнту за допомогою ізольованої ДНК Трнсдукція — перенесення бактеріофагом генетичного матеріалу від бактерії-донора до бактерії-реципієнта. Трансдукція: неспецифічна можливе перенесення будь-якого маркера або кількох маркерів і абортивна внесений фагом фрагмент нуклеоїду не включається в нуклеоїд реципієнта Конюгація — передача генетичного матеріалу від однієї клітини іншії безпосереднім контактом редукований статевий процес Мутації — стійкі спадкові зміни морфологічні, культуральні, біохімічні властивостей мікроорганізму, не повязані з рекомбінаційним процесом. Мутації: нуклеоїдні спадкові зміни відбуваються в нуклеоїді і цитоплазматичні виникають у ДНК цитоплазми; великі випадання великої ділянки гена і малі. Біологічні мутагени: бактерії, а також гельмінти, актиноміцети, рослинні екстракти, живі вакцини, продукти окислення ліпідів.Мутагенну активність вірусів відкрито генетиком Шапіро Фізичними мутагенами називаються будь-які фізичні дії на живі організми, які виявляють або прямий вплив на ДНК або вірусну РНК, або опосередкований вплив через системи реплікації, репарації, рекомбінації Пр: іонізуюче випромінювання, радіоактивний розпад, ультрафіолетове випромінювання, альфа-і бета-випромінювання радіоактивних речовин і нейтронне випромінювання. Хімічні мутагени: різні алкілуючі зєднання, деякі антибіотики, деякі харчові добавки, лікарські препарати, продукти переробки нафти й органічні розчинники. 25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів. До позахромосомних факторів спадковості відносять плазміди, транспонози та IS-елементи.

1.Плазміди- незалежні генетичні елементи, що містять додаткові гени.Є незалежними репліконами, їх ДНК замкнена у кільце.Не обєднані з бактеріальною хромосомою.При поділі бактерії розділяються між дочірніми клітинами випадково.

Ф-ції плазмід:регулюють власну реплікацію та кількість утворюваних копій,виконують ряд інших функцій: стійкість до антибіотиків даної бактерійної популяціїR-плазміди, несуть гени вірулентності або токсинівEnt-плазміди, детермінують синтез гемолізину і обумовлюють вірулентність деяких бактервйHly-плазміди, несуть гени синтезу білків, спрямованих проти інших бактерійCol-плазміди, зумовлюють наявність у бактерій F-пілів та

їх здатність обмінюватись генетичним матеріалом шляхом конюгаціїF-плазміди. Будова:складаються з модулів:основного реплікону і генів,які забезпечують перебіг реплікації.

2.Транспозонимігруючі елементи: мобільні елементи ДНК, які пересуваються всередині хромосоми або в позахромосомну ДНК але в межах однієї клітини.Деякі,можуть переміщатися в інші клітини в процесі,що схожують на конюгацію. Ф-ції: впливають на геном хазяїна, оскільки вбудовуються всередину генів або у близько прилеглі ділянки, порушуючи генну структуру чи підпорядковуючи експресію цих генів новим регуляторним елементам.Викликають багато хромосомних мутацій.

Мутація-раптова стрибкоподібна зміна генотипу в організмі, що передається спадково, внаслідок чого виникають організми-мутанти. Доля мутантних організмів залежить від ступеня збереження їх життєздатності. Мутації у мо повязані з набуттям лікарської стійкості, надають їм селективних переваг в умовах повсюдного застосування антибіотиків та інших хіміопрепаратів. Рекомбінації:

-трансформація-явище передачі генетичної інформації бактерії-реципієнта за допомогою ізольованої дезоксирибонуклеїнової кислоти бактерії-донора.Спричинює появу у трансформрваної клітини та її потомства нових ознак,характериних для донорської клітини.

-трансдукція-перенесення спадкового матеріалу від клітини-донора до клітини- реціпієнта за допомогою помірного бактеріофага.Якщо ДНК донора не включається в хромосому реціпієнта, то при поділі клітин така ДНК передається тільки одній дочірній клітиніабортивна трансдукція,а якщо ДНК донора включається у зромосому реціпієнта-всім дочірнім клітинам.

-конюгація-передача хромосомного матеріалу клітини-донора клітині-реципієнту в процесі прямого контакту. 26. Значення генетики у розвитку загальної і медичної мікробіології, вірусології, молекулярної біології. Мікробіологічні основи генної інженерії. Схема одержання генних структур і спадково змінених організмів. Досягнення генної інженерії, використання генноінженених препаратів у медицині. 27.Генетичні методи дослідження мо. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне значення. До генетичних методів діагностики відносять: 1.Рестрикційний аналіз 2.Метод молекулярної гібридизації 3.Риботипування та опосередкована транскрипцією ампліфікація рибосомальної РНК 4.Полімеразна ланцюгова реакція Дозволяє виявити мікроб без виділення чистої култури, за наявністю ДНК мікробів. З досліджуваного матеріалу виділяють ДНК.ДНК нагрівають і вона розпадається на 2 нитки.До ДНК додають праймери комплементарного 3-кінцям ДНК початкового гена.Суміш охолоджують.При цьому праймери звязуються к комплементарними ділянками ДНК. До суміші додають ДНК-полімеразу та

нуклеотиди та встановлюють температуру,оптимальну для функціонування ДНК-полімерази.Якщо ДНК ген і праймер комплементарні відбувається приєднання нуклеотидів до 3-кінців праймерерів і ,у результаті,синтез 2 копій гена.Цей цикл повторюють знову і знову. Проводять реакцію у ампліфікаторах.Широко застосовується для діагностики вірусних і бактеріальних інфекцій.