ОЕФ

Рис. 1.23. Основні методи державного регулювання цін на ЛЗ у зарубіжних країнах

Включення ЛЗ до переліку препаратів, що відпускаються без-

коштовно або зі знижками, за умови зниження цін на них. У Бельгії, Данії, Франції, Греції, Італії, Нідерландах та Португалії застосовується Позитивний перелік лікарських засобів. До його складу входять ліки, вартість яких повністю або частково відшкодовується пацієнтам за рахунок державного бюджету чи фондів обов’язкового медичного страхування (залежно від системи фінансування закладів охорони здоров’я). Створення Позитивного переліку є своєрідним методом регулювання цін на медикаменти. Державні органи використовують можливість включення конкретного лікарського препарату до «пільгового» переліку як засіб тиску на фармацевтичні компанії. За умови зменшення ціни на препарат його включають до Позитивного переліку, що, у свою чергу, забезпечує гарантовано високий обсяг закупок. Необхідно зазначити, що у багатьох країнах при створенні Позитивних переліків перевага надається медикаментам вітчизняного виробництва. Такий підхід сприяє підтримці розвитку національної фармацевтичної промисловості.

Встановлення опорних цін. Цей метод регулювання цін на фармацевтичну продукцію застосовується у країнах із розвиненою страховою системою фінансування закладів охорони здоров’я, що передбачає доплати застрахованим пацієнтам за отримані лікарські засоби. Метод встановлення опорних цін не стосується запатентованих ліків. Суть методу полягає в тому, що лікарські засоби класифікують за групами, які об’єднують препарати-аналоги.

81

Для кожної групи аналогів визначається опорна ціна. Гроші за будь-які ліки з даної групи відшкодовуються за рахунок страхових фондів тільки у межах встановленої опорної ціни. Різницю між реальною та опорною цінами на лікарський засіб сплачує сам пацієнт.

У Європейському регіоні ініціатором впровадження методу опорних цін стала Німеччина, де на сьогодні таким чином регулюється половина витрат на фармацевтичну продукцію. Цей метод регулювання цін використовують також у Данії, Нідерландах, Норвегії та Швеції. Передбачається його впровадження у Греції, Іспанії, Італії, Фінляндії.

При використанні даного методу вирішальне значення мають принципи розподілу ЛЗ на групи, а також критерії встановлення розміру ціни, яку обирають як опорну. При віднесенні ЛЗ до однієї групи основну роль відіграє взаємозамінність препаратів.

Взаємозамінні препарати — це ЛЗ з подібним механізмом терапевтичної дії, спектром показань та способом введення, які не мають клінічно значущих розбіжностей у відношенні позитивних та негативних ефектів.

Система опорних цін впроваджується постадійно. На першій стадії здійснюється встановлення опорних цін на ідентичні за хімічним складом препарати. Для кожного препарату обчислюють добові витрати: як середнє арифметичне за усіма формами випуску, розмірами упаковок та дозами. Цей механізм передбачає чітке визначення поняття «добова доза». На другій стадії встановлюють опорні ціни на препарати, які мають однакові активні компоненти. Середні добові дози, обраховані на першій стадії, узагальнюють у межах більшої групи препаратів. На третій стадії обраховують середню ціну для усіх препаратів групи з однаковою терапевтичною дією. Опорна ціна може визначатись як ціна того препарату, ціна якого за стандартну дозу дорівнює обрахованій середній ціні або є ближчою до неї.

Для визначення співвідношення між рівнями опорних цін на різні групи лікарських засобів застосовують складніші критерії:

1)порівняльну тяжкість захворювань, для лікування яких використовують ліки певної групи. Наприклад, опорна ціна на лікарські засоби, що діють на органи кровообігу може бути вищою за ціну на препарати з протиалергічною дією;

2)порівняльну витратну ефективність застосування препаратів різних груп;

3)здатність лікарських засобів позитивно впливати на стан здоров’я хворих у довгочасній перспективі.

82

Метод опорних цін, звичайно, використовують у поєднанні з методом обмеження ціни на новий препарат граничною надбавкою до вартості існуючого аналога.

Обмеження ціни на новий препарат граничною надбавкою до вартості існуючого аналога. Цей метод передбачає, що ціна на новий препарат повинна бути визначена на основі аналізу його переваг над існуючими аналогами. При цьому встановлюють, що вартість нового препарату може бути вищою за ціну аналогів не більш, ніж на 30–50% (у різних країнах гранична надбавка має свій розмір). Вища ціна на новий препарат встановлюється, якщо доведена значна клінічна ефективність цього препарату порівняно з існуючими аналогами. Наприклад, клінічно доведено, що застосування нового препарату скорочує тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі.

Встановлення цін на ЛЗ на базі співвідношення цін в інших краї-

нах. Держава встановлює таке правило: ціна на препарат на внутрішньому ринку не повинна перебільшувати середню ціну на цей препарат або його аналог в інших країнах. Встановлення ціни на рівні середніх цін в інших країнах — метод дуже приємний з політичної точки зору. З одного боку, рівень цін обумовлюється об’єктивними зовнішніми факторами, з іншого — усуваються можливі претензії від населення, та фармацевтичних компаній. Так, у Греції встановлюється фіксована ціна, яка враховує собівартість, транспортні витрати та розмір мінімальної ціни на препарат у трьох країнах західної Європи. В Італії ціна на імпортні медикаменти обраховується як середня між цінами у Великій Британії, Німеччині, Іспанії та Франції.

Переговори уповноважених органів державного управління та виробників про розміри цін та заплановані доходи. Такий метод дер-

жавного регулювання цін на рецептурні ЛЗ застосовується у Франції. Із кожною фармацевтичною компанією узгоджується план її доходів. Чим більші обсяги продажу фармацевтичної компанії, тим нижчими повинні бути встановлені нею ціни. При цьому уповноваженими органами,насамперед,враховуєтьсятерапевтичнаефективністьлікарських препаратів. Компаніям держава надає привілеї для проведення досліджень та просування на фармацевтичному ринку вітчизняних ЛЗ. Державні органи застосовують також деякі пільги у разі інвестування компаніями капіталу у Франції та випуску препаратів-дженериків.

Встановлення цін на препарати вітчизняного виробництва шляхом ведення переговорів уряду з виробниками введено у Польщі. У деяких випадках уряди західноєвропейських країн (Великої Британії, Німеччини, Греції, Італії) навіть тимчасово «заморожували»

83

ціни або наказували знизити фактичні ціни підприємств на певний відсоток.

Регулювання розміру прибутку виробників ЛЗ. Велика Британія — єдина західноєвропейська країна, що використовує метод контролю за прибутком фармацевтичних компаній. Департамент охорони здоров’я розробляє план регулювання цін на ЛЗ. Цей план має характер неофіційного узгодження між Департаментом охорони здоров’я та Асоціацією Британської фармацевтичної промисловості про розмір прибутків, отримуваних компаніями від продажу препаратів Національній службі охорони здоров’я. План стосується лише прибутків від продажу оригінальних препаратів, але не охоплює дженерики і не деталізується для кожного ЛЗ.

Вивчення літератури та нормативних актів України щодо ціноутворення на ЛЗ дозволяє виділити сім історичних періодів застосування різноманітних підходів до регулювання цін (таблиця 1.17).

Щодо сучасного стану державного регулювання, то світова практика свідчить про введення єдиного переліку основних ЛЗ, який доцільно рекомендувати для закупівлі бюджетним закладам охорони здоров’я та застосовувати при складанні типових формулярів надання медичної допомоги на етапі впровадження страхової рецептури. Для забезпечення доступності основних ЛЗ необхідно використовувати механізми державного регулювання цін.

Вказана Постанова КМУ № 1499 має значні недоліки, які взагалі не дозволяють здійснювати регулювання. По-перше, у нормативному документі не визначено поняття оптової ціни виробника та митної вартості. Таким чином, відсутня база обрахування граничної торговельної надбавки. По-друге, доцільним є введення обмеження розміру граничної торговельної надбавки оптової мережі при реалізації медикаментів.

У цілому, сьогодні відсутній єдиний методологічний підхід до нормативно-правового визначення існуючих видів цін, до порядку формування, встановлення і застосування цін, у першу чергу, регульованих, що не дозволяє проводити ефективну державну політику ціноутворення.

Наприкінці зазначимо, що у цей час спеціалісти опрацьовують проект нової редакції Закону «Про ціни і ціноутворення», введення якого повинно забезпечити реалізацію цінової політики держави на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, сприяти ефективному захисту економічної конкуренції, запобіганню загострення цінової ситуації на товарних ринках, здійсненню ефективного захисту малозабезпечених верств населення.

84

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте фактори впливу на ціну ЛЗ.

2.За якими ознаками можна класифікувати ціни на ЛЗ?

3.Вкажіть структуру ціни реалізації виробника, відпускної ціни підприємства оптової торгівлі, роздрібної ціни на ГЛЗ.

4.Назвіть структуру роздрібної ціни екстемпорального ЛЗ.

5.Як обраховується митна вартість ЛЗ?

6.Чим зумовлена необхідність втручання держави в економіку та фармацевтичний сектор?

7.За якими ознаками класифікують методи державного регулювання?

8.Дайте характеристику методу опорних цін.

9.Дайте характеристику методу, що базується на співвідношенні цін в інших країнах.

10.Назвіть методи державного регулювання ціноутворення, які використовує Україна.

Завдання для самостійної роботи та самокорекції знань

1. Вкажіть формулу обрахування індексу цін на ЛЗ:

2.Ціна реалізації виробника на лікарський препарат Рифампіцин капс. 0.15 № 20 (Борщагівський ХФЗ) у січні 2003 р. складала 6,15 грн., а у січні 2004 р. – 5,80 грн. Розрахуйте індекс ціни реалізації виробника за минулий період.

3.Фармацевтична фірма планує підписання контракту із зарубіжним виробником. Охарактеризуйте рівень ціни та розподіл обов’язків з транспортування, митного очищення та страхування, якщо будуть запропоновані умови CIP.

4.Аптека реалізує Глібенкламід табл. 0,005 № 50 (Здоров’я), ціна виробника якого складає 1,40 грн. Розрахуйте роздрібну ціну лікарського препарату за умови його придбання ЛПУ на бюджетні кошти та при реалізації населенню.

5.Укажіть формулу обчислення торговельної націнки при реалізації ЛЗ:

Σторговельних накладень Тнац. = Товарообіг у цінах закупівлі · 100%;

86

Σторговельних накладень Тнац. = Товарообіг у цінах продажу · 100%;

Товарообіг у цінах продажу Тнац. = Товарообіг у цінах закупівлі · 100%.

6.Аптека закуповує L-тироксин табл. 0,05 №50 (Фармак) за ціною 4,00 грн., а реалізує населенню по 5,00 грн. Розрахуйте та порівняйте показники рівня торговельних накладень та торговельної націнки на лікарський препарат.

7.Укажіть основні функції, які виконує ціна:

а) облікова; б) фінансова; в) розподільча; г) економічна;

д) стимулююча.

8. Укажіть, на яких рівнях у сучасний період здійснюється регулювання цін на ЛЗ в Україні:

а) загальнодержавному; б) регіональному;

в) рівні фармацевтичного підприємства; г) загальнодержавному та регіональному рівнях.

1.3. Принципи та методи оподаткування суб’єктів господарювання у фармації

1.3.1. Податкова система України

Сукупність податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів, державних цільових фондів, які утримуються у встановленому законами порядку, складають систему оподаткування (податкова система).

Податкова система — це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і строки стягнення податків та платежів, які мають податковий характер та необхідні державі для виконання її функцій.

Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність суб’єктів господарювання, стимулює економічну та інвестиційну активність.

Практика показує, що наслідком збільшення ставок і обсягів стягнених державою податків завжди є збільшення інфляції. Збільшення обсягів податків найчастіше призводить до зростання цін та скорочення попиту. Наслідком цього є погіршення фінансового стану суб’єктів господарювання, що тягне за собою подальше поглиблення кризи та спад виробництва у загальноекономічному масштабі.

87

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» №77/97 – ВР від 18.02.97 р. з урахуванням змін та доповнень (далі Закон). Вказаний закон визначає принципи побудови та призначення системи оподаткування.

Принципами побудови системи оподаткування є:

•стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

•обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків

ізборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування на звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

•рівнозначністьіпропорційність— стягнення податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку

ізабезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

•рівність — недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

•соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

•стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

•економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язковихплатежів)напідставіпоказниківрозвиткунаціональної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

88

•рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

•компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

•єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу) податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

•доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Структура системи оподаткування згідно з законом, представлена на рис. 1.24.

Для виконання своїх державних функцій в Україні формуються:

—бюджетні фонди;

—державні цільові фонди.

До бюджетних фондів належить Державний бюджет і місцеві бюджети (обласний, місцевий, районний).

Грошові ресурси Державного бюджету призначені для здійснення заходів щодо розвитку соціальної сфери, вирішення загальнодержавних питань, утримання Збройних Сил України, утримання органів управління та ін.

Грошові кошти місцевих бюджетів призначені для здійснення різних соціально-економічних програм у регіонах України.

Державні цільові фонди створюються відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов’язкових платежів), що стягуються з фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності.

Державні цільові фонди включаються до бюджету України, окрім Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

89

Система оподаткування в Україні

Рис. 1.24. Структура системи оподаткування в Україні (за Н. М. Ткаченко «Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність»)

90