Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
+ 6 укр. Кисіль Постановка.doc
Скачиваний:
223
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
232.45 Кб
Скачать

Іv.Міжпредметна інтеграція.

Вертикальна інтеграція.

Дисципліна

Знати

Вміти

1. Попередні

Анатомія

Фізіологія

Пропедевтика ортопедичної стоматології

Анатомічну будову порожнини рота, зубів, зубних рядів.

Морфофункціональні особливості зубо-щелепної

системи

Зуботехнічний інструментарій

фізико-хімічні властивості основних та допоміжних

матеріалів, що використо-вуються для виготовлення часткових знімних протезів на етапі постановки штучних зубів

Правильно конструювати базис часткового знімного протезу в залежності від анатомічних особливостей порожнини рота. Здійснити вибір штучних зубів

Проводити загіпсовку моделей в оклюдатор. Оцінювати пра-вильність фіксації центральної оклюзії. Моделювати базис ЧЗП.

Проводити постановку

штучних зубів (пластмасових та порцелянових) на штучних

яснах та на приточці.

  1. Наступні

Майбутня професійна діяльність

Застосування часткових знімних протезів з різними типами штучних зубів при заміщенні часткових дефектів зубних рядів

Правильно оцінювати якість

постановки зубів при протезуванні частковими знімними протезами.

3. Внутрішньо–предметна інтеграція в ортопедичній стоматології

Клініко-лабораторні етапи

виготовлення часткових

знімних протезів.

Засвоїти послідовність дій при виготовленні часткових знімних протезів

V. 3mict теми заняття

Після визначення та фіксації центральної оклюзії або центрального співвідношення, співстановлені за допомогою блоків або валиків моделі необхідно загіпсувати в оклюдатор або артикулятор. Для цього моделі вставляють в оклюдатор, слідкуючи за тим, щоб штифт висоти впирався в площадку нижньої рами і між моделями та рамами оклюдатора залишалось місце для гіпса. Якщо місця нема, зрізають надлишки гіпса з цоколя моделей. Останні необхідно змочити. Потім замішують гіпс, накладають невелику кількість його на гладку поверхню стола і занурюють нижню раму оклюдатора. Накладають ще невелику кількість гіпсу і на нього встановлюють, центруючи, з’єднані між собою моделі. Шпателем покривають цоколь нижньої моделі та згладжують з усіх боків. Після цього шар гіпсу накладають на модель верхньої щелепи, опускають верхню раму оклюдатора. При цьому слідкують, щоб штифт висоти постійно торкався площадки і щоб моделі не зміщувались. Після затвердіння гіпсу знімають дерев’яні палички, що закріплюють моделі. Обережно відкривають оклюдатор і знімають з моделей воскові шаблони з прикусними валиками, або оклюзійні блоки.

Однак всі оклюдатори мають спільний недолік: вони відтворюють лише вертикальні рухи нижньої щелепи. При використанні фарфорових зубів необхідна перевірка постановки штучних зубів також при сагітальних і трансверзальних рухах, що можливо лише в артикуляторі.

Для знімних протезів застосовують пластмасові, порцелянові та композитні штучні зуби. Поява штучних зубів із пластмаси в 40-х роках нашого сторіччя призвела поступово до майже повної відмови від штучних зубів з порцеляни. Для цього були досить переконливі причини. Зуби з пластмаси хімічно з'єднуються з базисом з тієї ж пластмаси, технологія їхнього виготовлення значно простіша (відпала необхідність у крампонах для передніх і каналах для бічних зубів), оральна поверхня передніх зубів і їх колір відповідали формі і кольору природних зубів, вони набагато дешевше порцелянових. Надалі, однак, виявилося, що зуби з пластмаси мають ряд недоліків: згодом змінюють колір, швидко стираються, у зв'язку з чим може знижуватися прикус і можливі зміни у скронево-нижньощелепних суглобах, не флюоресціюють при штучному освітленні. Тому в знімних протезах знову стали застосовуватися зуби з порцеляни та композиту.

Колір і фасон зубів визначає лікар в залежності від кольору і форми зубів, що наявні в порожнині рота. Величину зубів визначає зубний технік, орієнтуючись не тільки на наявні зуби, але і на розмір дефектів, величину і форму альвеолярного відростку, вид прикусу. При відсутності всіх передніх зубів верхньої щелепи їх підбирають по орієнтирах, зроблених лікарем при визначенні центральної оклюзії: по відстані між лініями іклів підбирають ширину зубів, а по відстані між лінією посмішки і нижнім краєм оклюзійного валика— довжину (висоту) зубів.