Міністерство охорони здоров’я україни

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

пропедевтики внутрішньої медицини № 1

Завідувач кафедри

Професор В.З.Нетяженко

________________________

(підпис)

Протокол № 13 від «08» січня 2013 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Догляд за хворими (практика)
Модуль № 1	Догляд за хворими, його роль у лікувальному процесі та організація в умовах профільного стаціонару
Змістовний модуль № 1	Структура та основні завдання догляду за хворими в загальній системі лікування хворих терапевтичного профілю
Тема заняття	Послідовність проведення та роль огляду хворого в оцінці загального стану пацієнта
Курс	ІІ
Факультети	Медичні, факультет підготовки лікарів для ЗСУ

Київ – 2013

1. Актуальність теми:

Огляд хворого вважається одним із найдревніших методів в діагностичній медицині. Ним переважно користувались славнозвісні медики древності – Гіппократ, Гален, Діоскорид, а також знаменитий середньовічний лікар Авіценна. Визначними майстрами огляду вважались представники індо-тибетської, китайської і японської медицини. Їх досвід у цій галузі діагностики впродовж віків переймали і засвоювали представники європейської і вітчизняної медицини.

В історії клінічної медицини відомо чимало випадків встановлення діагнозу на основі огляду хворого. Однак в непоодиноких випадках сучасні практичні лікарі, які мають у своєму розпорядженні високоінформативні засоби інструментальної і лабораторної діагностики, на жаль не надають належного значення цьому технічно простому, але надто важливому методу діагностичного обстеження. Далеко не всі сучасні медичні фахівці повністю осягають роль огляду в своєму діагностичному арсеналі і в удосконаленні лікарського діагностичного мистецтва. Проте не слід і перебільшувати значення огляду в структурі повного клінічного обстеження. Відомо, наприклад, що надмірне захоплення так званими “блискавичними” діагнозами (блискавичний від нім. Blitzdiagnosis) на основі лише огляду, що було розповсюджене переважно серед німецьких клініцистів у 20-30 роках ХХ століття, ставало причиною численних діагностичних помилок.

Важлива методична особливість огляду полягає в тому, що метод хоча і є наступним після анамнезу етапом обстеження, в дійсності він проводиться впродовж всього періоду спілкування з хворим – від початкового анамнестичного і подальшого фізичного обстеження.