Обсяг обстеження при гострій кишковій непрохідності.

Обов’язкові дослідження: загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, глюко за крові, група крові та Резус приналежність, per rectum (знижений тонус м’яза зами кача та порожня ампула; можливі калові камені (як причина непрохідності) і слиз із кров’ю під час інвагінації, обтурації пухлиною, мезентеріальній ГКН), ЕКГ, рент генографія органів черевної порожнини в положенні хворого стоячи.

За показаннями: загальний білок, білірубін, сечовина, креатинін, електроліти; УЗД, рентгенографія органів грудної клітки, пасаж барію по кишечнику, ректоро маноскопія, іригографія, колоноскопія, консультація терапевта.

Методи діагностики. Діагностичний алгоритм при ГКН:

І. Збір анамнезу.

ІІ. Об’єктивний огляд хворого.

1. Загальний огляд: нервово психічнийстатус. Огляд шкіри та слизових оболонок тощо.

2. Об’єктивний огляд живота:

а) здуття живота, можлива асиметрія, участь в акті дихання;

б) огляд грижових кілець;

в) поверхнева пальпація живота: виявлення локального або поширеного захисного напруження м’язів передньої черевної стінки;

г) перкусія: виявлення тимпаніту та притуплення;

ґ) первинна аускультація живота: оцінка неспровокованої моторної активності кишечнику: «металевий» відтінок або булькання, у пізній стадії — шум краплі, що падає, ослаблена перистальтика, прослуховування серцевих тонів;

д) глибока пальпація: патологічні утворення черевної порожнини; пальпація внутрішніх органів, визначення локальної болючості;

е) повторна аускультація: оцінити появу або посилення кишкових шумів, виявити симптом Склярова («шум плескоту»);

є) виявити наявність або відсутність симптомів, характерних для ГКН. ж) per rectum.

ІІІ. Інструментальні дослідження:

– рентгенологічне обстеження (див. вище);

– УЗД;

– RRS або колоноскопія (діагностична та лікувальна);

– іригоскопія;

– лапароскопія (діагностична та лікувальна);

– комп’ютерна діагностика (КТ, МРТ, СКТ); ІV. Лабораторні дослідження.

Література.

Основна:

1. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К., 1999. — 612 с.

2. Петровский Б.В. Хирургические болезни. — М., 1980. — С. 335–337.

3. Астапенко В.Г., Малиновский Н.Н. Практическое руководство по хирургическим болезням. — Минск, 1984. — Т. — С. 129–137.

4. Ковальчук А.Я., Спіженко Ю.П., Саєнко В.Ф., Книшов Г.В., Нечитайло М.Ю. Шпитальна хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 590 с.

5. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О. — Т. ІІ. — Дніпропетровськ: Дніпро VAL, 2007. — 628 с.

Додаткова:

1. Ратнер Г.Л., Левина З.И. Задачи по хирургическим ситуациям. — М.: Медицина, 1976.

2. Мішалов В.Г., Короткий В.М. Лекцій з госпітальної хірургії. — К., 2007. — Т. 1. — С. 161–195.

Тема №2: «ГОСТРА НЕПРОХІДНІСТЬ КИШЕЧНИКУ. ПРИНЦИПИ КОНСЕРВАТИВНОГО ТА ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ»

Актуальність теми.

Гостра кишкова непрохідність (ГКН) — одна з найактуальніших проблем аб домінальної хірургії. Це зумовлено значною поширеністю (до 3,4% від загальної кідькості хворих хірургічного профілю), високою (від 15 до 52%) летальністю та ве ликою кількістю ускладнень.

Не зважаючи на значний прогрес у вивченні різних аспектів цього захворюван ня, статистичні дані свідчать, що результати його лікування залишаються незадо вільними. Це зумовлено особливостями патогенезу непрохідності: поширеним ура женням кишечнику, інших органів і систем, швидко та невпинно прогресуючими порушеннями гомеостазу.

Тільки своєчасно встановлений діагноз, адекватне лікування можуть запобігти незадовільним результатам. У той самий час багато діагностичних, а одночасно і так тичних помилок пов’язані з неповним розумінням лікарями особливостей механічної кишкової непрохідності, складності та різнобічності її патогенезу і клінічних проявів.

Мета.

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів.

2. Визначати фактори ризику, етіологічні та патогенетичні чинники.

3. Визначати типову клінічну картину при різних формах ГКН.

4. Виявляти різні варіанти перебігу й ускладнення ГКН.

5. Складати план обстеження хворих з ГКН.

6. На підставі аналізу даних лабораторного й інструментального обстеження проводити диференційну діагностику, обґрунтовувати та формулювати діагноз.

7. Призначати лікування, проводити профілактику ГКН.

8. Виконувати поверхневу та глибоку методичну топографічну ковзну пальпацію органів черевної порожнини.

9. Проводити визначення симптомів «краплі, що падає», «мертвої тиші», Валя, Обухівської лікарні.

10. Проводити промивання шлунка через зонд.

11. Виконувати спорожнювання товстої кишки за допомогою очисних і сифонних клізм.

12. Проводити пальцеве дослідження прямої кишки.

Студент має знати:

1. Анатомічну будову та кровопостачання кишечнику.

2. Розвиток кишкової трубки в ембріогенезі.

3. Визначення поняття «механічна кишкова непрохідність».

4. Етіологію та патогенез ГКН.

5. Класифікацію ГКН.

6. Клінічну картину ГКН залежно від причини та стадії розвитку.

7. Додаткові методи дослідження при ГКН.

8. Диференційну діагностику при ГКН.

9. Показання та протипоказання до оперативного втручання.

10. Принципи оперативного лікування та методи операцій.

11. Принципи передопераційної підготовки та післяопераційного лікування.

12. Ускладнення після операції та методи їх профілактики.

13. Принципи реабілітації хворих після операції.

14. Методи профілактики різних форм ГКН.

Студент має вміти:

1. Встановити попередній діагноз і визначити план додаткових обстежень за підозри на ГКН.

2. Провести об’єктивне обстеження хворого (пальпація, перкусія), перевірити наявність основних симптомів кишкової непрохідності.

3. На підставі додаткових й інструментальних методів дослідження уточнити рівень непрохідності та визначити клінічний варіант перебігу.

4. Скласти план передопераційної підготовки хворого залежно від клінічного випадку.

5. Провести клініко лабораторну діагностику ГКН.

6. Оцінити дані рентгенологічних методів дослідження, біохімічних показників тощо.

7. Призначити диференційне лікування або передопераційну підготовку залежно від форми, строків захворювання та клінічної форми ГКН.

8. Провести зондування шлунка, поставити очисні й сифонні клізми, виконати пальцеве дослідження прямої кишки.

9. Визначити тактику лікування та методи стимуляції кишечника в ранньому післяопераційному періоді.

10. Оформити медичну документацію (історія хвороби, індивідуальна картка, листок непрацездатності, направлення на МСЕК, санаторно курортна картка).

Термінологія.

Термін	Трактування
Паралiтична кишкова непрохiднiсть	часто виникає пiсля рiзних абдомiнальних операцiй, запальних захворювань органiв черевної порожнини, травм і отруєнь
Спастична кишкова непрохiдність	причиною можуть бути отруєння свинцем, недоброякiсною їжею, неврози, iстерiї, гельмiнтози тощо
Гемостатична кишко ва непрохiднiсть	розвивається на основi емболiї або тромбозiв мезентерiальних артерiй i тромбозiв вен
Перфорацiя гастродуоденальної виразки	порушення цілісності стінки кишечника (в місці виразки), що призводить до потрапляння кишкового вмісту в черевну по рожнину
Гострий панкреатит	захворювання підшлункової залози, в основі якого лежать де генеративно запальні процеси, спричинені автолізом тканин її власними ферментами
Гострий холецистит	запалення жовчного міхура