Лікування.

Хірургічне лікування за абсолютними показаннями. Вибір методу операції при перфоративній виразці:

а) в стадіях шоку та уявного благополуччя виконують радикальні операції, спрямовані на ліквідацію патологічного процесу та лікування хворого:

– в разі локалізації виразки в шлунку — резекція шлунка;

– в разі локалізації виразки в ДПК — вирізання виразки з пілоропластикою, яке може бути доповнене одним з видів ваготомії, рідше — резекція шлунка (в разі ве ликих виразок з кальозними краями або повторних перфорацій);

б) стадії бактеріального перитоніту виконують симптоматичну операцію, спрямовану на збереження життя хворого:

– зашивання перфоративного отвору;

– тампонада перфоративного отвору пасмом великого чепця за Оппелем — Полікарповим;

в) за відмови хворого від оперативного втручання або неможливості виконання екстреної операції застосовують консервативне лікування (метод Тейлора), яке по лягає у встановленні назогастрального зонда з постійною аспірацією шлункового вміс ту (для прикриття перфоративного отвору сусіднім органом), антибактеріальній, аналгезивній, антисекреторній терапії, корекції водно електролітних порушень, під триманні гемодинаміки. Варто зазначити, що ефективність методу Тейлора вкрай низька, тому його застосування потрібно розглядати як вимушений або тимчасовий захід.

Кровотеча з гастродуоденальних виразок — виникає внаслідок арозії судин у виразці.

Клініка та діагностика:

– скарги на появу слабості, запаморочення можуть супроводжуватися зниженням інтенсивності болю, характерного для виразки у конкретного пацієнта;

– поява блювання кров’ю або вмістом на зразок «кавової гущі»;

– мелена;

– блідість шкіри;

_{– зниження АТ, підвищення ЧСС;}

– під час ендоскопічного обстеження — наявність у шлунку свіжої або зміненої крові, згустків, виразки, що кровоточить або прикрита тромбом.

Лікування залежить від стану хворого, активності кровотечі та її джерела:

а) перша група — хворі з активною кровотечею:

– з приймального відділення лікарні хворого переводять одразу в операційну;

– проводять катетеризацію двох центральних вен для відновлення дефіциту ОЦК і крововтрати (швидкість введення розчинів становить 300–500 мл/хв до зу пинки кровотечі (ендоскопічними або хірургічними методами), потім швидкість інфузії зменшують у 10 разів);

– термінова ендоскопія для уточнення джерела кровотечі, його активності та проведення заходів для тимчасового гемостазу (зрошення джерела кровотечі препа ратами, що коагулюють, плівкоутворювальними препаратами, лазерне опромінен ня, кліпування судини, що кровоточить);

– неефективність гемостатичного впливу на виразку, наявність активної кровотечі обґрунтовують показання до операції як етапу реанімаційної допомоги.

б) друга група — хворі з нестійким гемостазом:

– з приймального відділення лікарні хворого переводять у відділення інтенсивної терапії для проведення гемостатичної, кровозамінної та патогенетичної терапії;

– у шлунок хворого після гастроскопії встановлюють назогастральний зонд, за допомогою якого здійснюють контроль гемостазу;

– призначають місцеву (судинозвужувальні препарати — норадреналін, адреналін) і загальну гемостатичну (дицинон, кріопреципітат) терапію;

– призначають препарати, що впливають на секреторну активність слизової обо лонки шлунка (блокатори протонної помпи або Н₂ блокатори гістаміну) і зв’язу вання секрету (антациди);

– проводять інтенсивну терапію гіповолемічних порушень і коригують крововтрату;

– здійснюють динамічний ендоскопічний контроль (кожні 6–8 год);

– за рецидиву кровотечі або неможливості домогтися стійкого гемостазу показана операція.

в) третя група — хворі зі стійким гемостазом:

– хворих зі стійким гемостазом госпіталізують у хірургічне відділення, де про водять обстеження і призначають комплексну терапію виразкової хвороби та від новлення дефіциту ОЦК і крововтрати;

– за неефективності проведеної повноцінної терапії протягом 4—8 тиж приймають рішення щодо планової операції.

Види хірургічних операцій при виразковій хворобі, ускладненій кровотечею: а) хворі, що страждають на виразкову хворобу, ускладнену кровотечею, мають абсолютні показання до хірургічного лікування в разі неможливості досягти гемос тазу ендоскопічним методом і медикаментозними засобами (на висоті кровотечі оперують 7–10% хворих);

б) операції, які виконуються при кровотечі за абсолютними показаннями, поділяють на:

– екстрені — як реанімаційний захід протягом 2 год після госпіталізації хворо_{го в стаціонар;}

– термінові — протягом 2–24 год після госпіталізації в стаціонар за умови рецидиву кровотечі або неможливості досягти стійкого гемостазу;

– відстрочені — через 24–72 год після госпіталізації в стаціонар у пацієнтів, яким була показана термінова операція, але вони потребували тривалішої підготовки або у них виник рецидив кровотечі.

Характер оперативних втручань при виразковій хворобі, ускладненій кровоF

течею:

а) за локалізації виразки в ДПК:

– перевагу надають органозберігаючим операціям в обсязі ваготомії, вирізання або ушивання виразки, що кровоточить, або ваготомії в сполученні з економною дистальною резекцією шлунка;

б) за локалізації виразки в шлунку:

– за компенсованого стану хворого показана резекція шлунка;

– за тяжкого стану хворого обсяг операції зменшують до висічення стінки шлунка з виразкою.

Пенетрація гастродуоденальних виразок — це проникнення та поширення ви разки за межі стінки шлунка або ДПК в сусідні органи і тканини. Виразка поступо во заглиблюється, досягає зовнішньої оболонки шлунка і проникає в тканину, що прилягає до його стінки або ДПК.