Міністерство охорони здоров’я україни

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

пропедевтики внутрішньої медицини № 1

Завідувач кафедри

Професор В.З.Нетяженко

________________________

(підпис)

“______” _____________ 2009 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Пропедевтика внутрішньої медицини
Модуль № 1	Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб
Змістовний модуль № 1	Введення в клініку внутрішніх хвороб. Основні правила розпитування та огляду хворого
Тема заняття	Загальний огляд хворого. Діагностичне значення симптомів, виявлених під час огляду хворого.
Курс	ІІІ
Факультети	ІІ, ІІІ медичні, факультет підготовки лікарів для ЗСУ

Тривалість заняття – 3 академічні години

Київ – 2009

1. Актуальність теми:

Огляд хворого вважається одним із найдревніших методів в діагностичній медицині. Ним переважно користувались славнозвісні медики древності – Гіппократ, Гален, Діоскорид, а також знаменитий середньовічний лікар Авіценна. Визначними майстрами огляду вважались представники індо-тибетської, китайської і японської медицини. Їх досвід у цій галузі діагностики впродовж віків переймали і засвоювали представники європейської і вітчизняної медицини.

В історії клінічної медицини відомо чимало випадків встановлення діагнозу на основі огляду хворого. Професійний огляд хворого вимагає виняткової спостережливості, яка набувається досвідом. Зразки такої спостережливості в діагностиці хвороб лікар має знаходити не лише в славнозвісних особистостях минулої і сучасної клінічної медицини, але й і в численних літературних і мистецьких творах, присвячених медичній тематиці. Неперевершені зразки зовнішніх проявів хвороби відкриються кожному лікарю у творах великих письменників – Толстого, Тургєнєва, Чехова, Вересаєва, в живописних полотнах Репіна та інших митців. Однак в непоодиноких випадках сучасні практичні лікарі, які мають у своєму розпорядженні високоінформативні засоби інструментальної і лабораторної діагностики, на жаль не надають належного значення цьому технічно простому, але надто важливому методу діагностичного обстеження. Далеко не всі сучасні медичні фахівці повністю осягають роль огляду в своєму діагностичному арсеналі і в удосконаленні лікарського діагностичного мистецтва.

Проте не слід і перебільшувати значення огляду в структурі повного клінічного обстеження. Відомо, наприклад, що надмірне захоплення так званими “блискавичними” діагнозами (блискавичний від нім. Blitzdiagnosis) на основі лише огляду, що було розповсюджене переважно серед німецьких клініцистів у 20-30 роках ХХ століття, ставало причиною численних діагностичних помилок.

Важлива методична особливість огляду полягає в тому, що метод хоча і є наступним після анамнезу етапом обстеження, в дійсності він проводиться впродовж всього періоду спілкування з хворим – від початкового анамнестичного і подальшого фізичного обстеження.