Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

Термін

Визначення

1. Адинамічна зона.

Відсутність пульсації по крайутворюючому контуру серцево-судинної тіні (рубець після інфаркту міокарда, випотний перикардит та інше).

2.Звапнування аорти.

Відкладення солей кальцію в інтимі судини (атеросклероз).

3.Вальсальвт проба.

Функціональна проба (при максимальному вдиху здійснюється спроба видиху при закритій голосовій щілині).

4.Кальціноз клапанів серця.

Результат ревматичного ендокардиту, сифілісу, атеросклерозу.

5.Систолічна експансія лівого передсердя.

Швидке збільшення лівого передсердя при систолі шлуночка. Спостерігається при ізольованій або переважаючій недостатності мітрального клапану.

6. Гіпертрофія міокарду.

Збільшення об’єму і ваги м’язу серця. В нормі товщина міокарду ЛЖ – 10-15мм, ПЖ – 5-8мм.

7. Міогенна дилятація.

Стійке, безповоротне збільшення порожнин серця, виникає при розтягуванні і подовженні м’зових волокон в діастолі та систолі.

8. Тоногенна диляація.

Адаптаційна дилятація, звичайно передує гіпертрофії або сполучається з нею.

9. Тонус м’язу.

Стан скорочення серцевого м’язу у фазі діастоли, визначає властивість протидії міокарда швидкому наповненню порожнини серця кров’ю.

10. Мюллера проба.

Функціональна проба, необхідна для уточнення тонусу міокарда. Здійснюється максимальний видих і спроба вдихнути при закритій голосовій щілині.

11. панцирне серце.

Тотальне звапнування перикарду.

12. Симптом “коромисла”.

Функціональний симптом, що складається із руху двох суміжних контурів серединної тіні в одну і ту ж фазу серцевого циклу в протилежних напрямках (мітральна, аортальна недостатність, відкритий артеріальний проток).

13. Передавальна пульсація.

Зміщення контуру прилеглих органів і тканин при скороченнях серця.

14. Регуртація крові.

Течія крові в протилежному, у порівнянні з нормою, напрямку (мітральна і трьохстулкова недостатність).

15. Крапельне (висяче) серце.

Положення серця вертикальне, форма мітральна, розміри серця невеликі. Спостерігається у осіб край астенічної статури, яка межує з патологією, тому що функціонально не є повноцінним.

16. Серцево-легеневий коефіцієнт

( )

Це відношення поперечного розміру серця до поперечного розміру грудної клітини, яке вимірюється на рівні правого серцево-діафрагмального кута. В нормі у дорослих:

1:1,9-1,21; у підлітків – 1:1,8-1:1,9.