- •Відповіді до задач
- •6 Курс. Кардіомегалія. Задача 1.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 2.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 3.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 4.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 5.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 6.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 7.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 8.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 9.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 10.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 11.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 12.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 13.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 14.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 15.
- •6Курс. Кардіомегалія. Задача 16.
Відповіді до задач
6 Курс. Кардіомегалія. Задача 1.
Ревматична хвороба серця: недостатність мітрального клапана.
Усім пацієнтам із гострою ревматичною лихоманкою показана госпіталізація із виконанням постільного режиму протягом перших 2-3 тижнів захворювання з подальшим поступовим розширенням рухового режиму, призначення дієти, що містить достатню кількість повноцінних білків із обмеженням прийому хлориду натрію, рідини, збільшенням вмісту калію, магнію та вітамінів в раціоні.
Етіотропна терапія здійснюється бензилпеніциліном у добовій дозі 1 500 000 впродовж 10 - 14 діб із наступним переходом на використання дюрантних форм препаратів - біциліну-5 або бензатин бензилпеніциліну. Біцилін -5 призначається в дозі 600 000 ОД 1 раз на 2 тижні, а бензатин бензилпеніцилін 600 000 - 800 000 ОД внутрішньом'язово кожні 2 тижні. У випадках алергічних реакцій на препарати пеніциліну показано призначення макролідів.
Патогенетичне лікування - нестероїдні протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, індометацин, діклофенак натрію, німесулід та ін.). Ацетилсаліцилова кислота (аспірін) призначається у середніх дозах (для дітей до 12 років 0,2 г/ кг/ добу, не більше 1-2 г в 3-4 прийоми, підліткам - до 3-4 г на добу). При тяжкому кардиті - преднізолон 1-2 мг/кг/добу в 3 приймання 2-4 тижня з поступовою його отміною та послідуючим переходом на аспірін.
При сформованій ваді серця - вторинна профілактика ревматизму проводиться пожиттєво.
6Курс. Кардіомегалія. Задача 2.
Набряк легень.
Заходи інтенсивної терапії: підвищене положення тіла на 30 (для зниження тиску в малому колі кровообігу та покращення вентиляційно-перфузійного співвідношення), оксигенотерапія, підвищення скорочувальної здатності міокарду (допамін, добутамін, препарати дигіталіса тощо), зменшення пренавантаження та підвищення діурезу (лазікс 1-2 мгкг через 6-12 год із швидкістю 0,1-1,0 мгкггод), пригнічення дихального центру та седативна терапія (старшим дітям призначають морфін 0,1-0,2 мгкг pro dosi або інфузій 0,5 мгкг в 50 мл 5% глюкози з швидкістю 1-5 млгод (10-50 мкгкггод), дітям молодше 5 років з цією метою призначають діазепам 0,2 мгкг pro dosi), зменшення постнавантаження (ніфедіпін під язик 0,5-1 мгкг через 6-12 год дітям старше року), венозні джгути на 3 кінцівки із заміною кожні 20-30 хв по схемі обертання старшим дітям. Підтримуюча терапія: достатня оксигенація, відсутність щільного сповивання, зігрівання тіла, виключення інвазивних маніпуляцій,
Суворий облік гідробалансу, харчування з обмеженням калоражу та речовин, що викликають метеоризм.
6Курс. Кардіомегалія. Задача 3.
Дилатаційна (рестриктивна) кардіоміопатія.
Лікування.
Обмеження фізичного навантаження.
Серцеві глікозиди та інші кардіотонічні засоби протипоказані.
При порушенні розслаблення міокарда доцільним є призначення антагоністів кальцію (верапаміл, ніфедіпін).
При порушеннях серцевого ритму - відповідне лікування (аміодарон, ін.).
При серцевій недостатності - відповідне лікування (діуретики тощо).
В майбутньому показана трансплантація серця
Параклінічні дані:
ЕКГ - зниження вольтажу зубців, порушення ритму та провідності,
Рентгенографія - збільшення відділів серця,
ЕхоКГ: відповідні зміни ехоанатомії, діагностика порушень діастолічної функції та скоротливості міокарда, можливий випіт у порожнину перикарда.