2.Морфологічна класифікація нейронів (замалювати схематично).

Базується на кількості відростків:

1)уніполярні (мають один відросток - аксон);

2)біполярні (мають два відростки – аксон і дендрит);

3)псевдоуніполярні (один відросток, який на певній відстані галузиться на два відростки – аксон і дендрит);

4)мультиполярні (мають багато відростків, серед яких один - аксон).

3.Функціональна класифікація нейронів (замалювати схематично в складі рефлекторної дуги).

Грунтується на функції нервової клітини у складі рефлекторної дуги:

1)аферентні (рецепторні, чутливі) сприймають подразнення і трансформують його у нервовий імпульс;

2)асоціативні (вставні) передають нервовий імпульс між нейронами;

3)еферентні (моторні, рухові, секреторні) забезпечують передачу нервового імпульсу на робочу структуру.

4.Хроматофільна субстанція. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (замалювати схематично).

Під електронним мікроскопом ця структура виявляється гранулярною ЕПС з паралельним розташуванням її сплощених цистерн (так звана ергастоплазма), де інтенсивно синтезується білок. Тигроїд є показником функціонального стану нейрона. Під світловим мікроскопом – грудочки і зерна, які фарбуються базофільно, локалізовані у перикаріоні та дендритах нейронів і не виявляються в аксонах.

5. Нейрофібрили. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (змалювати схематично).

Нейрофібрили – органели спеціального призначення нейронів, їх можна виявити у цитоплазмі при імпрегнації сріблом. Вони мають вигляд тонких ниток діаметром 0,3-0,5 мкм, утворюють щільну сітку в перикаріоні і мають паралельну орієнтацію у складі дендритів і нейритів, включаючи їх найтонші кінцеві розгалуження.Методом електронної мікроскопії виявлено, що нейрофібрилам відповідають пучки нейрофіламентів (мікрофіламентів) діаметром 6-10 нм і нейротубули (мікротрубочки) діаметром 20-30 нм. Мікрофіламенти і мікротрубочки належать до системи цитоскелета нейронів. Останній побудований головним чином з білка спектрину, який є аналогом спектрину еритроцитів і був відкритий пізніше в тканині головного мозку.

6. Нейроглія. Класифікація (схематично), будова та значення різних типів нейроглії.

Середовище, що оточує нейрони. Термін був запропонований Вірховим у 1846. Побудована з клітин. ЇЇ функції: опорна, розмежувальна, трофічна, секреторна, захисна.

Поділяється на:

Макроглію

Астроцити, які зустрічаються винятково в головному та спинному мозку, мають характерний малюнок відростків, що надає клітині зіркоподібного вигляду (завдяки чому в назві з'явився префікс астро-). Головною функцією астроцитів є підтримка, завдяки різним механізмам, сприятливого хімічного середовища для передачі нервових сигналів.

Олігодендроцити, котрі також зустрічаються тільки в ЦНС, формують шарувату жиро-насичену «обгортку», що називається «мієлін», навколо багатьох, але не всіх, аксонів всередині ЦНС. Мієлін відіграє важливу роль у визначенні швидкості розповсюдження електричного нервового сигналу як вибірковий ізолятор. В периферійній нервовіій системі цю функцію електричного ізолятора виконують виробляючі мієлін Шванівські клітини.

Епендимні клітини (або епендимоцити) вистілають заповнені рідиною шлуночки та інші порожнини мозку. Биттям наявних у них війок вони спонукають до руху заповнюючу мозкові порожнини цереброспінальну рідину.

Клітини мікроглії походять безпосередньо від стовбурових клітин («батьківських» клітин для всіх інших типів клітин в нервовій системі; астроцити та олігодендроцити розвиваються вже з мікроглії). Мікрогліальні клітини мають багато функцій, притаманних макрофагам, і є, завдяки цьому, «сміттярами», що поглинають загиблі клітини або відокремлені завдяки деякому ушкодженню частини нормальних клітин. На додаток мікроглія, як і макрофаги в інших тканинах, секретує сигнальні молекули — насамперед широкий спектр цитокінів, котрі також продукуються клітинами імунної системи — що можуть запобігати місцевим запаленням та впливати на процеси виживання або загибелі оточуючих клітин. Завдяки цьому деякі нейробіологи кваліфікують мікроглію як спеціалізований тип макрофагів. В разі ушкодження кількість мікроглії на ушкодженій ділянці значно зростає: деякі з «додаткових» клітин утворюються із вже існуючих в мозку клітин мікроглії, а деякі — з макрофагів, що мігрують до ушкодженої ділянки та потрапляють в мозок через місцеві розриви в кровоносних судинах.