- •4) Поверхневим комплексом клітини
- •6. Типи гаструляції:
- •13. Закладка провізорних органів:
- •5.Міжклітинна речовина сполучної тканини (волокна, основна речевина), будова, значення.
- •17. Пластинчаста кісткова тканина. Гістогенез, перебудова та регенерація кісткової тканини
- •18. Назвати і схематично замалювати клітини, які продукують та руйнують кісткову тканину
- •1. М’язові тканини. Морфо функціональна та філогенетична класифікації (схематично)
- •2. Гладка м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично), регенерація.
- •3. Гладка м’язова тканина. Способи взаємодії гладких міоцитів в тканині (замалювати схематично)
- •4. Посмугована скелетна м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично). Регенерація
- •5. Посмугована м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця міофібрили (замалювати схематично)
- •6. Посмугована скелетна м’язова тканина. Поняття про червоні та білі м’язові волокна. Будова м’яза як органа (замалювати схематично)
- •7. Серцева м’язова тканина. Будова (замалювати схематично)
- •8. Кардіоміоцити. Класифікація. Морфо-функціональна характеристика
- •9. Скоротливі кардіоміоцити. Особливості будови (замалювати схематично)
- •10. Вставні диски. Замалювати схематично, вказати типи контактів.
- •1.Нервова тканина. Джерело розвитку. Загальний план будови та ф-і зони нейронів (замалювати схематично).
- •2.Морфологічна класифікація нейронів (замалювати схематично).
- •3.Функціональна класифікація нейронів (замалювати схематично в складі рефлекторної дуги).
- •4.Хроматофільна субстанція. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (замалювати схематично).
- •5. Нейрофібрили. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (змалювати схематично).
- •6. Нейроглія. Класифікація (схематично), будова та значення різних типів нейроглії.
- •7.Нервові волокна. Морфофункціональна характеристика мієлінових нервових волокон (замалювати).
- •12. Рухові нервові закінчення. Морфофункціональна характеристика (намалювати ультрамікроскопічну схему будови).
- •Нервова тканина
7. Серцева м’язова тканина. Будова (замалювати схематично)
Серцевий м’яз побудований з волокон, які анастомозують між собою, утворюючи сітку. М’язові волокна утворені одно- або двоядерними м’язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму.
8. Кардіоміоцити. Класифікація. Морфо-функціональна характеристика
Розрізняють скоротливі кардіоміоцити і провідні (атипові). Серед останніх за морфологічними та функціональноми особливостями можна визначити 3 типи клітин: пейсмейкерні (невеликі розміри, багатокутна форма, невелика к-сть міофібрили, які не мають упорядкованої орієнтації, Т-система відсутня, багато піноцитозних пухирців та кавеол – ці клітини генерують імпульси до скорочення); перехідні клітини (тонкі витягнуті клітини, міофібрили більше, ніж у попередніх, розташування менш упорядковане – передають збудження до клітин пучка і скоротливих елементів міокарда); волокна Пуркіньє (великі, міофібрили на периферії, орієнтовані у різних напрямках – збудження від перехідних клітин до скоротливих кардіоміоцитів шлуночків).
9. Скоротливі кардіоміоцити. Особливості будови (замалювати схематично)
Ядро локалізується в центрі клітини, в порівнянні з скелетними м’язовими волокнам, більше саркоплазми, мало міофібрили. Значна к-сть мітохондрій, саркоплазматична сітка не так сильно розвинена, як у склетних, не утворює великих термінальних пластинок. У клітинах серцевого м’яза Т-трубочки заходять всередину на рівні Z-пластинок. Т-трубочки у 2 рази ширші, вистелені базальною мембраною, яка лежить назовні від сарколеми. Тут відсутня типова картина тріад. Скоротливі кардіоміоцити сполучаються між собою з утворенням так званих вставних дисків.
10. Вставні диски. Замалювати схематично, вказати типи контактів.
На гістологічних препаратах вставні диски мають вигляд темних смужок, що йдуть упоперек волокна. У поперечних ділянках вставного диска є міжклітинні сполучення трьох типів. Перший – десмосомоподібні контакти, які забезпечують міцне з’єдання клітин; другий – розкидані у поперечних ділянках невеликі щілинні контакти (нексуси), які забезпечують метаболічний зв’язок сусідніх клітин. У поздовжніх ділянках вставного диску є багато щілинних контактів великих розмірів, яким належить головна роль у проведенні імпульсів на типові серцеві міозити. Третій – зони прилипання
1.Нервова тканина. Джерело розвитку. Загальний план будови та ф-і зони нейронів (замалювати схематично).
Розвивається з нервової пластинки, яка є потовщенням ектодерми на спинному боці зародка. Нервова пластинка послідовно перетворюється у нервовий жолобок і нервову трубку, яка, замикаючись, відокремлюється від шкірної ектодерми. Частина клітин нервової пластинки лишається між нервовою трубкою і шкірною ектодермою у вигляді пухкого скупчення клітин, так званого нервового гребеня або гангліозної пластинки. Клітини гребеня мігрують у латеральному і вентральному напрямках і дають такі похідні: ядра черепних нервів, нейрони спинномозкових і автономних вузлів, нейролемоцити (нейроглію), пігментні клітини шкіри.
Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і розміщених між ними допоміжних клітин. Нейрони здатні сприймати подразнення, перетворювати його на нервові імпульси і проводити їх до інших нейронів або певних органів. Кожний нейрон складається з тіла і відростків. У тілі розташоване ядро й інші органели. Відростки можуть бути двох типів. Довгий, розгалужений на кінці, має назву аксон. Довжина аксона може сягати десятків сантиметрів, а інколи до 2-3 м. Його функція — проведення нервового збудження від тіла нейрона. Переважно короткі, деревоподібно розгалужені відростки нейрона називають дендритами; ними нервове збудження проводиться до тіла нейрона.