Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
gistologiya_modul.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
556.54 Кб
Скачать

1)Клітинна теорія. Основні положення: 1.Клітина- елементарна жива система.

2.Клітини різних організмів подібні за своєю будовою.

3.Розмноження клітин відбувається шляхом поділу вихідної клітини.

4.Клітина частина цілісного організму.

2)Клітина – це елементарна жива система, яка складається з плазмолеми, цитоплазми та ядра і є основою будови, розвитку, функціонування, пристосування, відтворення та відновлення цілого організму.

3)Поверхневим комплексом клітини є клітинна оболонка (плазмолема). В основі будови плазмолеми знаходиться елементарна біологічна мембрана. Елементами клітинної оболонки є: глікокалікс,внутрішня пластинка - підмембранний або кортикальний шар цитоплазми і власне біологічна мембрана. Структуру описує модель Сінгер-Нікольсона: подвійний шар фосфоліпідів (гідрофобними кінцями всередину), який пронизують білки (інтегральні, периферійні), над поверхнею біомембрани розташовані глюкопротеїди і гліколіпіди. Функції: розмежування внутрішнього вмісту клітини від її мікрооточення, транспорт метаболітів, примембранний метаболізм, рецепція сигналів з боку зовнішнього середовища, забезпечення взаєморозпізнавання і взаємодії клітини з утворенням міжклітинних контактів

4) Поверхневим комплексом клітини

Див 3

5)Міжклітинні контакти. Найпростіша форма міжклітинного зв’язку має назву адгезії (прилипання,злипання). Один із можливих шляхів зміцнення міжклітинних контактів - збільшення площі контактних ділянок двох сусідніх клітин. Подальше зміцнення зв’язку між клітинами досягається шляхом іммобілізації (знерухомлення) поверхні сусідніх ділянок плазмолеми клітин, що контактують,за допомогою проміжних філаментів і кортикального шару цитоплазми. Такий тип зв’язку між клітинами має назву десмосоми. У місцях контакту епітеліальних клітин з базальною утворюють структури,які мають назву напівдесмосом. Щільний замикальний контакт,у його ділянці відбувається максимальне зближення плазматичних мембран сусідніх клітин. Він характерний для апікальної поверхні клітин,що вистеляють травний канал. Щілинний контакт або нексус забезпечує безпосередній обмін молекулами між сусідніми клітинами. Синапс - спеціалізований контакт між нервовими клітинами.

6)Органели-постійні структури цитоплазми,які мають певну будову і виконують спеціалізовану ф-ю. Мікроскопічні і субмікроскопічні. Мембранні й не мембранні. До мембранних органел належать: мітохондрії, лізосоми,пероксисоми, ЕПС, КГ. Немембранними органелами є протеасоми, рибосоми, мікрофіламенти, мікротрубочки, центросома. Ці 10 органел називають органелами загального призначення. Ці органели можуть утворювати характерні конгломерати у цитоплазмі клітин.

7) Мембранними органелами є лізосоми, мітохондрії, пероксисоми, ЕПС, КГ. Комплекс Гольджі мембранна органела загального призначення,в якій завершується процес формування продуктів синтетичної діяльності клітини. КГ нагромаджує секреторні речовиниі забезпечує їх виведення за межі клітини. Має вигляд цистерн і трубочок.

8).ЕПС -субмікроскопічна мембранна органела загального призначення,яка утворює єдину внутрішньо цитоплазматичну циркуляційну систему. Розрізняють гранулярну і агранулярну ЕПС. Агранулярна ЕПС утворена лише мембраною. Ф-я гранулярної ЕПС пов’язана з метаболізмом ліпідів і вуглеводів, детоксикацією шкідливих для клітин хімічних сполук, а також депонування іонів Са. Гранулярна ЕПС утворена біомембраною, до якої збоку гіалоплазми прикріплені рибосоми. Ф-я зумовлена наявністю рибосом і полягає у біосинтезі білків.

21. Ядерце – це найщільніша структура ядра, яка добре помітна у живій нефарбованій клітині. Форма ядерець сферична, розмір 1-5 мкм. Ядерце добре фарбується основними барвникам через велику кількість РНК. Кількість ядерець відповідає хромосомному набору, тому у диплоїдних клітин їх зазвичай 2 на одне ядро. Ядерце – це не самостійна структура, а похідне хромосом. Вони містять ядерцеві організатори, що містяться в зонах вторинних перетяжках. В ядерці утворюються рРНК та субодиниці рибосом. Субмікроскопічна будова ядерця: наявність гранул діаметром 15-20 нм і фібрил товщиною 6-8 нм. Навколо ядерця знаходяться компактна зона приядерцевогогетерохроматину.

22. Індекс Гертвіга, або ядерно-цитоплазматичне співвідношення – це постійне співвідношення між об’ємами ядра і цитоплазми. Залежно від значення цього індексу клітини поділяють на ядерні (з великим індексом Гертвіга) і цитоплазматичні (з малим ІГ).

23. Клітинний цикл – це весь період існування клітини від поділу до поділу, або від поділу до смерті. Весь клітинний цикл поділяють на власне мітоз (М), пресинтетичний (G1), синтетичний (S) та постсинтетичний (G2) періоди. В G1 періоді починається підготовка клітин до синтезу ДНК, синтезуються ферменти, необхідні для синтезу ДНК, метаболізму РНК і білка. В S періоді подвоюється кількість ДНК та центріолей клітинного центру. В G2 періоді відбувається синтез іРНК, рибосом, тубулінів. Власне мітоз поділяється на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу. Після завершення телофази утворюються дві дочірніх ідентичних клітини, які переходять в новий G1 період.

24. Репродукція клітин полягає в їх розмноженні. Це одне з найважливіших біологічних явищ і є проявом загальної закономірності, яка полягає в тому, що неодмінною умовою існування біологічних систем протягом досить довгих проміжків часу є їхня продукція. Розмноження клітин здійснюється шляхом поділу вихідної клітини. Це положення є одним з основних у клітинній теорії.

25. Хромосоми - це щільні паличко- або ниткоподібні тільця, які фарбуються базофільно. Поява хромосом – найхарактерніша ознака поділу клітини. Морфологію Х найкраще вивчати під час метафази. Кожна Х складається з 2 хроматид. У кожній Х є звужене місце – первинна перетяжка. Відповідно до її розміщення хромосоми поділяються на метацентричні, субметацентричні та аероцентричні. У центрі ПП знаходиться кінетохор- центр організації мікротрубочок. Кінцеві ділянки хромосом називаються теломерами, що є регуляторами тривалості життя клітини.

26. Власне мітоз поділяється на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу. Профаза: 2n4c (формування веретена поділу, розходження центріолей до полюсів). Метафаза: 2n4c (вільно розташовані хромосоми по екваторі(метафазна зірка)). Анафаза:4n4c (синхронно починають рухатись до протилежних полюсів, відокремлення двох ідентичних наборів хромосом) . Телофаза: рання 4n4c, пізня 2п2с (деконденсація і збільшення в об’ємі, поділ клітинного тіла, формування дочірніх ядер);

27. Мейоз – характерно для процесу утворення статевих клітин.

Редукційний І

Екваційний ІІ

профаза

2n4c

п2с

метафаза

2n4c

п2с

анафаза

2n4c

2п2с

телофаза

2n4c; п2с

2п2с, пс

В результаті утворюється 4 генетично не ідентичних статевих клітини.

28. Смерть клітини – некроз(виникає внаслідок дії фізичних, хімічних і біологічних факторів) і апотоз(запрограмована смерть клітини, яка виникає без первинного ушкодження). Каріопікноз – каріорексис – каріолізис-лізис

Загальна ембріологія

1. Статеві клітини (гамети) – сперматозоїди та яйцеклітини. Сперматозоїд: довжина – 60 мкм, має головку, шийку та хвіст. Хвіст включає проміжну, основну і термінальну частини. Головка містить ядро і акросому – комплекс Гольджі. Шийка містить проксимальну і дистальну центріоль. Від останньої відходить аксонемний комплекс хвоста. Сперматозоїдам властивий хемотаксис та реотаксис. Яйцеклітина людини має округлу форму, діаметр близько 130мкм. Гаплоїдний набір хромосом, багата на включення жовтка. У цитоплазмі містяться: ГрЕС, рибосоми, різні види РНК, тубуліни. Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, у результаті якого виникає одноклітинний зародок з власним координованим і програмованим шляхом розвитку – зигота. У людини запліднення здійснюється в ампельній частині маткової труби. Яйцеклітина потрапляє туди пасивно – завдяки скороченням фімбрій, коливанням війок епітеліоцитів, перистальтичних скорочень м’язової оболонки маткової труби. Сперматозоїди досягають ампульної частини маткової труби завдяки рухомості, хемотаксису та реотаксису.

2. Яйцеклітина людини має округлу форму, діаметр близько 130мкм. Гаплоїдний набір хромосом, багата на включення жовтка. У цитоплазмі містяться: ГрЕС, рибосоми, різні види РНК, тубуліни. Типи яйцеклітин: 1)Первинно оліголецитальна, 2)помірно телолецитальна, 3)різко телолецитальна, 4)вториннооліголецитальна. 1)Невеликих розмірів, містить невелику кількість жовтка, майже рівномірно розподіленого у цитоплазмі. Для таких клітин характерне повне, рівномірне, синхронне дроблення(у ланцетників). 2)Містить помірну кількість жовтку в районі вегетативного полюсу. Дроблення повне, нерівномірне, асинхронне(у амфібій). 3)багато жовтка, дроблення часткове(міробластичне), дискоїдальне(дробиться тільки диск цитоплазми на анімальному полюсі(птахи, рептилії, риби). 4)найбільші за розміром, мало жовтка. Дроблення повне, нерівномірне, асинхронне(ссавці і людина)

3. Яйцеклітина людини – вториннооліголецитальна - найбільша за розміром, мало жовтка. Дроблення повне, нерівномірне, асинхронне. Запліднення внутрішнє. Морула має форму тутової ягоди. Її центральні клітини зв’язані нексусами, через які здійснюється інформаційна взаємодія, вони формують епібласт(ВКМ). Периферійні клітини пов’язані щільними контактами, утворюють бар’єр, який обмежує внутрішнє середовище морули. Вони формують трофобласт(ЗКМ). На 4 добу зародок потрапляє у матку. Там формується бластоциста, що має вигляд пухирця, стінку якого утворюють видовжені клітини трофобласта. Всередині міститься бластоцель, на одному з полюсів якої міститься ембріобласт.

4.Основні етапи ембріогенезу: заплідненя, дроблення, гаструляція, гісто- та органогенез. Гаструляція це складний процес хімічних і морфологічних змін, що супроводжуються розмноженням, ростом, спрямованим переміщенням і диференціацією клітин. Багатоклітинний зародок на цій стадії називається гаструлою. Він починає активно рости і збільшуватись в розмірах. Під час гаструляції утворюються зародкові листки і зачатки органів. Відбувається в 2 фази: ранню і пізню. У ранній фазі відбувається утворення зовнішнього і внутрішнього зародкових листків. Гаструляція здійснюється такими способами: іміграція, інвагінація, епіболія і делямінація.

5. Гаструляція – це стадія утворення зародкових листків (ектодерми, ентодерми, мезодерми). Перед гаструляцією на 2-му тижні ембріогенезу ембріобласт розділяється на 2 шари: епібласт і гіпобласт. Епібласт і гіпобласт утворюють зародковий диск.Гаструляція в людини відбувається шляхом іміграції. На 14-16-й день ембріогенезу на поверхні епібласта в результаті переміщення клітин утворюється первинна смужка і первинний вузлик.

Соседние файлы в предмете Гистология