Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
книги РЭ архив.часть 1 / 528033_A3AC8_shpory_regionalnaya_ekonomika_i_ekologiya.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
1.03 Mб
Скачать

113. Нормативи та стандарти якості компонентів довкілля.

Одним з найефективніших засобів охорони довкілля є екологічне нормування. З його допомогою регулюється допустиме навантаження на екосистеми, а також встановлюються межі впливу господарської діяльності на середовище проживання.

  1. Система нормативів якості довкілля включає:

  2. Нормативи екологічної безпеки;

  3. Гранично допустимі викиди й скиди в довкілля забруднюючих хімічних речовин, які встановлюються для джерел забруднення;

  4. Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Основою екологічного нормування є розробка ГД концентрацій, ГДВ і ГДС, крім того, тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) і орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБВ) забруднюючих речовин.

Ці нормативи і норми регламентують якість навколишнього середовища, використовуючи на практиці у плануванні раціональне природокористування.

Найпоширенішими серед них є ГДК – така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний вплив якої на організм людини, тварини і рослин не викликає відхилень у їх нормальному функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутнього поколінь.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на 4 класи:

  1. Надзвичайнонебезпечні (нікель, ртуть);

  2. Високонебезпечні (сірководень);

  3. Помірнонебезпечні (сажа);

  4. Малонебезпечні (бензин).

Чим більш шкідлива речовина, тим складніше здійснити захист атмосферного повітря і тим нижчий його ГДК.

Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова та середньодобова норма. Крім того, використовуються два типи ГДК: у повітрі робочої зони і населеного пункту.

Регламентування викидів забруднюючих речовин у довкілля виконується шляхом встановлення ГДВ даних речовин в атмосферу – це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує їх ГДК для населення, рослиного та тваринного світу.

Аналогічно здійснюється нормування скидів забруднюючих речовин у водне середовище – шляхом встановлення ГДС – маси речовини у стічних водах, максимально допустимої для відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.

В багатьох країнах регламентується шумове забруднення, електромагнітні поля, вібрація.

115. Принцип відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону.

Дотримання цього принципу дозволить уникнути порушень природної рівноваги завдяки чітко визначеному збалансованому циклові використання і відновлення.

Таке порушення законів функціонування природних систем відбувається у двох випадках:

а) за перевищення рівня антропогенного навантаження.

Це виражається в надмірній концентрації виробництва. Протягом багатьох років у практиці територіального планування виходили з того, що собівартість виробництва продукції знижується при збільшенні концентрації виробництва. При цьому не лише ігнорувались обмежені відновлювальні властивості природно-ресурсного потенціалу регіону; часто-густо споживання окремих видів ресурсів виробництвом перевищувало їх наявність. Так виникли регіони гостроекологічної кризи в Україні - в Донбасі, Придніпров’ї , а в Росії – на Уралі , в Поволжі й Кузбасі тощо.

Особливо багато еколого-економічних проблем спричинила концентрація виробництва у великих містах. Через надмірну концентрацію промисловості впровадження природоохоронних заходів перетворюється у велику проблему;

б) за невідповідності спеціалізації виробництва специфіці природно-ресурсного потенціалу.

Така невідповідність спостерігається у рекреаційних регіонах України – Криму, Карпатах, де найоптимальніше використання рекреаційних ресурсів сприяло б формуванню рекреаційного комплексу і виробництва, яке його обслуговувало б. Проте розвиток галузей важкої промисловості та інших екологічно небезпечних галузей призвів тут до погіршення якості повітря, питної води і навіть деяких мінеральних джерел.

Соседние файлы в папке книги РЭ архив.часть 1