значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об’єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

§ 2. Форми права користування рослинним світом

Використання природних рослинних ресурсів в житті людиниґрунтуєтьсяназаконодавчовизначеномуколіцілей. Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про рослинний світ» природні рослинні ресурси використовуються за умови додержання встановлених вимог з метою: природоохоронною; рекреаційною; оздоровчою; культурно-освітньою; виховною; науково-дослідною; господарською.

У свою чергу, господарська діяльність в галузі використання природних рослинних ресурсів здійснюється: а) для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин; б) для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; в) для потреб бджільництва; г) для потреб мисливського та рибного господарства.

В Україні використання природних рослинних ресурсів здійснюється у двох формах: в порядку загального або спе-

273

Екологічне право України

ціального використання (ст. 8 Закону України «Про рослинний світ»).

У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади

угалузі охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів.

Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється. Також забороняється торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів.

Загальне використання природних рослинних ресурсів

уразі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції (ст. 9 Закону України «Про рослинний світ»).

На підставі ст. 10 Закону України «Про рослинний світ»

спеціальне використання природних рослинних ресурсів

274

Особлива частина

здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом. У випадку використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення дозвіл видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Його видача здійснюється у межах лімітів використання природних рослинних ресурсів.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

-власники земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України;

-користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення

275

Екологічне право України

фермерського господарства, особистого селянського господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 11 Закону України «Про рослинний світ»).

Особливістю загального використання природних рослинних ресурсів в Україні є його безоплатність. У свою чергу, спеціальне використання природних рослинних ресурсів є платним. Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Законодавцем від сплати зазначеного збору звільняються наступні суб’єкти спеціального використання природних рослинних ресурсів:

276

Особлива частина

-науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження об’єктів рослинного світу з метою їх охорони, невиснажливого використання та відтворення, за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України;

-власники земельних ділянок;

-користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань,

занесених до Зеленої книги України, для задоволення природними рослинними ресурсами власних потреб без права їх реалізації.

Порядок визначення збору та нормативи плати за спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України «Про рослинний світ»).

§ 3. Правове регулювання охорони рослинного світу

До Червоної книги України занесено 511 видів рослин. За багатством біорізноманіття Україна поступається в Європі тільки Франції, і це покладає на неї високу відповідальність за його збереження. Біорізноманіття є природним капіталом, а отже, рівень його збереження визначатиме вже в найближчому майбутньому долю держави. Збереження біорізноманіття є сьогодні також однією з вирішальних умов збереження самобутності нації. Це пов’язано з тим, що різноманіття, і насамперед рослинного світу, який є автотрофним блоком біосфери і початковою ланкою всіх

277

Екологічне право України

процесів, які відбуваються в екосистемах, забезпечує функціонування, стабільність та екорівновагу біосфери.

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

-збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об’єктів рослинного світу;

-збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

-науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

-здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;

-охорони об’єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

-здійснення заходів щодо відтворення об’єктів рослинного світу;

-регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров’я населення.

Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу (ст. 5 Закону України «Про рослинний світ»).

Правова охорона, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу здійснюється відповідно до законів України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» та інших нормативно-правових актів.

278

Особлива частина

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Червону книгу України» Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї.

На підставі ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України» охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України забезпечуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, які є суб’єктами використання тваринного і рослинного світу, та громадянами відповідно до закону.

Охорона об’єктів Червоної книги України забезпечується шляхом:

-установлення особливого правового статусу рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, заборони або обмеження їх використання;

-урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення нормативно-правових актів;

-систематичної роботи з виявлення місць їх перебування (зростання), проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій;

-пріоритетного створення заповідників, інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають

279

Екологічне право України

(зростають) об’єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу;

-створення центрів та «банків» для збереження генофонду зазначених об’єктів;

-розведення їх у спеціально створених умовах (зоологічних парках, розплідниках, ботанічних садах, дендрологічних парках тощо);

-урахування спеціальних вимог щодо охорони об’єктів ЧервоноїкнигиУкраїнипідчасрозміщенняпродуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної

документації, проведення екологічної експертизи.

Відтворення об’єктів Червоної книги України забезпечується шляхом:

-сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови, де вони перебували (зростали);

-утримання і розведення у штучно створених умовах. Відповідно до п. 1 Положення про Зелену книгу Украї-

ни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 12861, Зелена книга України є

офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

1 ЗП України. – 2002. – № 33. – Ст. 512.

280

Особлива частина

Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, забезпечується шляхом:

-установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;

-створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;

-врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо;

-проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;

-запровадження особливих видів режиму збереження;

-проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан;

-установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання;

-приєднання України до відповідних природоохорон-

них конвенцій, укладення міжнародних угод у цій сфері (п. 4 Положення про Зелену книгу України).

Відтворення рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, здійснюється на основі науково обґрунтованих заходів шляхом:

-сприяння їх природному відновленню;

-запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;

-їхформуваннянаштучностворенихоб’єктахприроднозаповідного фонду (п. 5 Положення про Зелену книгу України).

281

Екологічне право України

§ 4. Управління та контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу

Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції (ст. 6 Закону України «Про рослинний світ»).

Спеціальним органом державної влади у галузі охорони, використання та відтворення рослинних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Згідно з п. 30 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР, державна політика у зазначеній галузі передбачає:

-удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу;

-здійснення заходів щодо запобігання техногенним процесам, які негативно впливають на об’єкти рослинного світу;

-проведення моніторингу популяцій;

-інвентаризація місцезростань рідкісних та зникаючих видів рослин, занесених до Червоної книги України;

-урегулювання питань ввезення на територію України та вивезення за її межі об’єктів рослинного світу, особливо тих, які включені до Конвенції про міжнародну

282

Особлива частина

торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою знищення тощо.

Для галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу характерні такі основі спеціальні функції державного управління, як:

1)ведення державного обліку і кадастру рослинного світу з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а також для здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також власників та користувачів (в тому числі орендарів) земельних ділянок, на яких зна-

ходяться об’єкти рослинного світу, відомостями про стан рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.

Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 38 Закону України «Про рослинний світ»).

2)ведення моніторингу рослинного світу, який є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визна-

283

Екологічне право України

чається Кабінетом Міністрів України (ст. 39 Закону України «Про рослинний світ»).

На підставі ст. 7 Закону України «Про рослинний світ» громадяни та їх об’єднання відповідно до законодавства мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об’єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи.

Законом України «Про рослинний світ» визначено два види контролю у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу: державний і громадській.

Державний контроль у зазначеній галузі здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища і його органами на місцях, місцевими державними адміністраціями, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади відповідно до законодавства України (ст. 36 Закону України «Про рослинний світ»).

Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження громадських інспекторів, що здійснюють контроль за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, визначаються відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 37 Закону України «Про рослинний світ»).

284

Особлива частина

§ 5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

На підставі ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Законодавець визначив, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у:

1)самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів;

2)порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів;

3)протиправному знищенні або пошкодженні об’єктів рослинного світу;

4)порушеннівимогохорониумовмісцезростанняоб’єктів рослинного світу;

5)порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об’єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об’єктів рослинного світу;

6)перевищенні лімітів використання природних рослинних ресурсів;

7)самовільному проведенні інтродукції та акліматизації дикорослих видів рослин;

8)реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів;

9)закупівлі лікарської та технічної сировини дикорослих рослин у юридичних або фізичних осіб, які не мають дозволу на їх спеціальне використання;

285

Екологічне право України

10)порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її територію об’єктів рослинного світу;

11)невнесенні збору за використання природних рослин-

них ресурсів у встановлені строки.

Зазначений перелік правопорушень є невичерпним. Тому, законами України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

До дисциплінарної відповідальності притягаються на підставі норм трудового законодавства посадові особи, які мають професійну правосуб’єктність у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу і при цьому порушують вимоги законодавства про рослинний світ.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначена адміністративна відповідальність за наступні порушення законодавства про рослинний світ: самовільне випалювання рослинності або її залишків (ст. 771 КУпАП); порушення законодавства про захист рослин (ст. 831 КУпАП); виготовлення та збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу (ст. 851 КУпАП); незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУпАП); порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах (ст. 881 КУпАП); порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними (ст. 882 КУпАП); порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90 КУпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 912 КУпАП).

286