«Нормипрофесійноїповедінки» врізнихобставинахдозволяють правникуабовимагаютьвідньогорозголошуватиінформаціющодо представництва. Правник може бути зобов’язаний або йому може бутидозволеноіншими положеннямизакону надаватиінформацію щодо клієнта.

Колишній клієнт.

Обов’язок правника зберігати конфіденційність інформації клієнта продовжує бути чинним і після того, як взаємини «клієнт– правник» припинилися.

6.3.4. ЗІТКНЕННЯ ІНТЕРЕСІВ: ЗАГАЛЬНА НОРМА

(а) Правник не мусить представляти клієнта, якщо представни- цтво цього клієнта буде прямо порушувати інтереси іншого клієнта, за винятком тих випадків, коли:

(1) правник обгрунтовано вважає, що представництво інтересів клієнта не вплине несприятливим чином на його взаємини з іншим клієнтом, і(2) кожнийклієнтдаєнацесвоюзгодупісляконсультації з правником.

(б) Правник не мусить представляти клієнта, якщо пред- ставництво цього клієнта може бути суттєво обмежено зобов’язаннямиправникапередіншимклієнтомчитретьою особоюабожособистимиінтересамиправника, завинятком тих випадків, коли:

(1) правник обгрунтовано вважає, що представництво інтересів клієнта не буде порушено несприятливим чином; і (2) клієнт дає на це свою згоду після консультації з правником. Якщо мова йде про представництво кількох клієнтів з однієї справи, то до консультації правника мусить входити пояснення того, що мається на увазі під спільним представництвом, і з яким ризиком і перевагами воно пов’язано.

Коментар

Відданість інтересам клієнта.

Лояльність до клієнта, відданість його інтересам — це обов’язковий елемент у ставленні правника до клієнта. Непри- пустиме зіткнення інтересів може існувати ще до початку пред- ставництва клієнта правником, у цьому випадку правник повинен відсторонитися від справи. Правник повинен застосовувати належні

процедури, доцільні для правничої фірми такого розміру і типу і такого характеру правничої практики, щоб визначати як в судових, такінесудовихсправахтісторони, щоберутьунихучасть, іпитання, що мусять бути вирішені, і визначити, має тут місце дійсне чи по- тенційне зіткнення інтересів.

Дотримання інтересів клієнта, як загальне твердження, озна- чає заборону давати згоду на представництво, що суперечить інтересам клієнта, без згоди на це клієнта. Пункт (а) проголошує цю загальну норму. Так, правнику звичайно не дозволяється бути захисником проти особи, яку правник представляє з якоїсь іншої справи, навіть якщо ці справи цілком не пов’язані. З іншого боку, одночасне представництво з не пов’язаних між собою справ клієнтів, чиї інтереси є суперечливими лише в загальних рисах, наприклад, конкуруючих господарчих підприємств, не вимагає згоди відповідних клієнтів.

Відданості правника інтересам клієнта завдається шкода і тоді, коли правник не може розглянути, дати пораду або вжити необхідних для клієнта заходів через інші свої зобов’язання або інтереси. Зіткнення інтересів, по суті, виключає альтернативи, якими б зміг скористатися клієнт. Можливий конфлікт інтересів сам по собі не забороняє представництва. Вирішальними момен- тами ймовірність виникнення такого конфлікту і те, чи буде цей конфлікт у випадку його виникнення суттєво впливати на неза- лежне професійне рішення правника у виборі альтернатив і чи виключить він дії, яких треба було б вжити в інтересах клієнта. Необхідно враховувати й бажання клієнта миритися з інтересами інших осіб.

Інтереси правника.

Особисті інтереси правника не повинні несприятливо впли- вати на представництво клієнта. Наприклад, потреба правника в грошах не повинна примушувати його брати на себе такі справи, які він не зможе вести належним чином і за належний гонорар. Якщо чесність правника викликає серйозні сумніви, то йому буде дуже важко й навіть неможливо давати клієнту безсторонню кон- сультацію. Правник не може дозволяти своїм діловим інтересам впливати на представництво ним клієнта, наприклад, залучати його до участі у якомусь підприємстві, до якого у правника є таємний інтерес.