§ 1. Значення та види обліку

Виникнення господарського обліку та потреба в ньому пов'язані з вимогами матеріального виробництва, в процесі якого людина створює необхідні для існування і розвитку суспільства матеріальні блага. Для раціонального здійснення цього процесу та його ефективності він має бути керованим. Головними інструментами керування матеріальним виробництвом є господарський облік і контроль.

Техніка обліку передбачає декілька етапів. Це насамперед спосте­реження за господарськими процесами та їх подальше обчислення в певних показниках, що загальноприйнято реєструється за попередньо розробленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завер­шується узагальненням одержаних даних. Практика свідчить, що тільки за допомогою згрупованих і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва показників можна успішно управляти економічною діяльністю підприємства.

Отже, господарський облік є кількісним відображенням та якісною характеристикою процесів виконання завдань економіки на її різних ділянках з метою якомога ефективного керівництва та управління цими процесами.

Протягом історичного розвитку в процесі загального підвищення рівня матеріально-технічної культури змінювалися і вдосконалювали­ся також методи, техніка і форма обліку — від примітивних засобів і способів до використання складних сучасних комп'ютерних систем. Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприєм­ства базується на найраціональнішому використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також часу праці в процесі виробництва.

Головне завдання обліку — всебічне відображення та фіксування господарських явищ. Облік має не просто реєструвати господарські процеси, а й активно впливати на них, виявляти внутрішні резерви виробництва, сприяти виконанню планів, попереджати безгосподар­ність та диспропорції в плануванні розвитку економіки, боротися із втратами і непродуктивними витратами, виявляти причини відхилень від плану.

Велику роль облік відіграє як у забезпеченні збереження товарно- матеріальних цінностей і фінансових ресурсів, так і в досягненні їх якомога ефективного та раціонального використання.

Таким чином, облік — це насамперед кількісний відбиток і вимір господарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва з огляду на різноманітність їхньої сутності потребують наявності різ­них вимірників для кількісного відображення.

У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: на­туральні, трудові й грошові.

За допомогою натурального вимірника одержують дані про кіль­кість однорідних об'єктів обліку в одиницях виміру В аналітичному обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів тощо використовують такі натуральні вимірники: довжини (сантиметри, метри та ін.), ваги (грами, кілограми та ін.), площі (ква­дратні метри, гектари та ін.), обсягу (літри, кубічні метри та ін.).

Трудовий вимірник часу (дні, години, хвилини) використовується з метою обліку кількості відпрацьованого часу і праці, витрачених на ви­готовлення певної продукції. Він застосовується під час нарахування заробітної плати працівникам підприємств, а також визначення середньо­спискового складу працівників, рівня продуктивності праці тощо.

Грошовий (вартісний) вимірник є універсальним, оскільки він ви­ступає своєрідним спільним знаменником усіх господарських операцій і явищ, відображених в натуральних або трудових вимірниках.

Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, державі забез­печується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутріш­ньогосподарським, статистичним та бухгалтерським.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік — це система об­роблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для вну­трішніх користувачів у процесі управління підприємством. Він здійсню­ється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо) і забезпечує спостереження і реєстрацію певних виробничих і комерційних операцій та інших чинників господарської діяльності підприємства, організації, установи. Мета управлінського обліку — швидке одержання інформації про перебіг виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік існує для опера­тивного планування і спостереження за розвитком виробництва, ви­конанням робіт, наданням послуг. Він охоплює господарські і вироб­ничі операції, що безпосередньо не відображуються на рахунках бухгалтерського обліку. З допомогою цього обліку одержують дані про щоденний випуск, відвантаження і реалізацію продукції, товарів, тру­дові витрати, додержання умов договірних постачань тощо.

За допомогою статистичного обліку вивчають кількісну характе­ристику масових господарських процесів з метою розкриття їхньої якісної своєрідності, використовуючи для цього особливі наукові при­йоми. Відомості про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує із бухгалтерського обліку.

Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити по­казники зростання продуктивності праці, зниження собівартості про­дукції тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних про­цесів і прогнозувати їх подальший розвиток. Отже, на основі статис­тичного обліку визначають кількісні та якісні показники роботи кож­ного підприємства.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реє­страції, нагромадження, узагальнення, зберігання та передавання ін­формації про діяльність підприємства для зовнішніх і внутрішніх ко­ристувачів, до яких належать юридичні та фізичні особи, з метою прийняття ними рішень. Основною умовою правильної організації бухгалтерського обліку є застосування найраціональніших форм і ме­тодів обліку, підвищення рівня його технічного озброєння.

Усі три види господарського обліку тісно пов'язані між собою і доповнюють один одного.

^„^«ш § 2. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Згідно зі ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність» і Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітно­сті є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати ді­яльності та рух грошових коштів підприємства.

У свою чергу, в ст. 4 цього Закону сформульовано такі основні принципи, за якими необхідно здійснювати бухгалтерський облік та

17

фінансову звітність: обачність — застосування в бухгалтерському об­ліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і втрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення — фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій та подій, здат­них вплинути на рішення, що ухвалюються на її основі; автоном­ність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відо­кремлена від власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підпри­ємства; послідовність — постійне (рік у рік) застосування підприєм­ством обраної облікової політики, зміна якої можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звіт­ності; безперервність — активи та зобов'язання підприємства оціню­ються з огляду на припущення, що його діяльність триватиме далі; нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фі­нансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи цього періоду з витратами, що були здійснені для їх одержання; в цьо­му разі доходи і витрати відображуються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності з часу їхнього виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; пріоритет суті перед фор­мою — операції обліковуються відповідно до їхньої суті, а не лише згідно з юридичною формою; історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства на основі витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник — всі госпо­дарські операції підприємства в його фінансовій звітності вимірюють­ся та узагальнюються в єдиній грошовій одиниці; періодичність — можливість поділу діяльності підприємства на певні проміжки часу з метою складання фінансової звітності.