Історія фізики

доктор фіз.-мат. наук, професор

Макара Володимир Арсенійович

справедливість закону Бойля — Маріотта при низьких тисках. Запропонував спосіб градуювання спиртового термометра. Передбачив існування абсолютного нуля температури. Вивчав тертя, повторно, після Леонардо да Вінчі відкрив (1699 закони зовнішнього тертя твердих тіл. Удосконалив (1703) пірометр.

Амонтон Ґійом помер 11 жовтня 1705 року в Парижі.

Наукові публікації

•Guillaume Amontons, Remarques & Expériences Phisiques sur la construction d'une nouvelle Clepsidre, sur les Barometres, Thermometres, &

Hygrometres, Paris, 1695.

•Guillaume Amontons, «Moyen de substituer commodément l'action du feu à la force des hommes et des chevaux Pour mouvoir les Machines, 20 juin 1699», in Histoire de l'Académie Royale des Sciences, Année 1699, Avec les Mémoires de Mathématique & de Physique, pour la même Année. Troisième édition, revûë, corrigée et augmentée, A Paris, Chez Gabriel Martin, Jean Baptiste Coignard fils, Louis Guerin, ruë S. Jacques, 1732, (Mémoires) p. 112.

Йоганн Генріх Ламберт (26 серпня 1728, Мюльхаузен, Ельзас - 25 вересня 1777, Берлін) — німецький фізик, астроном, філософ, математик, член Берлінської (1765) та Баварської (1771) АН.

Родився в Мюльхаузені (Ельзас, тоді приєднане до Швейцарії, нині Франція). Знання здобув самоосвітою. У 1748-1758 працював домашнім вчителем, потім багато подорожував. Проводив астрономічні спостереження в Цюриху. У Мюнхені брав участь в організації Баварської АН. Повернувшись до Швейцарії, брав участь у геодезичних роботах з уточнення кордону між Італією та Швейцарією. З 1765 до кінця життя працював у Берлінській АН.

Фізичні дослідження в області фотометрії, теплопровідності, гігрометрії. У 1760 вийшла його фундаментальна праця «Фотометрія, або про вимірювання і порівняння світла, кольорів і тіней», яка мала велике значення для оптики — в ній розроблені теоретичні основи фотометрії, основоположником якої він є разом з П'єром Бугером. Сформулював закон (закон Ламберта), згідно з яким яскравість розсіюваного світла (дифузної) поверхні однакова у всіх напрямках. У ній Ламберт фактично встановив основні поняття фотометрії (сила світла, яскравість і освітленість) і ряд фотометричних закономірностей, зокрема, що освітленість обернено пропорційна квадрату відстані і прямо пропорційна синусу кута, утвореного променями світла з освітлюваною поверхнею. Тут же вміщено його закон поглинання світла середовищем, який був спочатку встановлений в 1729 П'єром Бугером (закон Бугера — Ламберта). У творі «Пірометрії», що вийшов у світ посмертно в 1779, описав досліди над тепловим випромінюванням, розглянув поширення тепла вздовж стрижня, показав, що теплові промені, як і світлові, поширюються прямолінійно і їхня інтенсивність змінюється назад пропорційно квадрату відстані. Кількість теплоти і температуру вважав (1755) різними поняттями. Вивчав теплове розширення повітря, рефракцію світла в атмосфері та інше.

Георг Вільгельм Ріхман (11 липня (22 липня) 1711 — 26 липня (6 серпня) 1753) — російський фізик; діючий член Академії наук і мистецтв (ад’юнкт с 1740, професор фізики с 1741).

Основні роботи по калориметрії та електриці. Вивів формулу для визначення температури суміші однорідних рідин, які мають різні температури. Проводив досліди по теплообміну і випаровуванню рідин в різних умовах. Запропонував першу діючу модель електроскопа зі шкалою. Загинув при проведенні дослідів з атмосферною електрикою.

За допомогою сконструйованих ним самим приладів, Реньо провів чисельні досліди по

вимірюванням швидкості звука в газах. Перевірив

Никола Леонар Саді Карно ( 1 червня 1796 — 24 серпня 1832) — французький фізик і математик .

Карно, колишнього президента Франції. Саді Карно здобув хорошу домашню освіту. У 1812 блискуче закінчив ліцей Карла Великого і поступив в Політехнічну школу — найкращий на той час навчальний заклад Франції. У 1814 він закінчив Політехнічну школу шостим за успішністю і був направлений в Інженерну школу в місті Мец. Після завершення Інженерної школи у Меці в 1816 був розподілений в інженерний полк, де провів кілька років.

У 1819 виграв конкурс на заміщення вакансії в Головному штабі корпусу в Парижі і перебрався туди. У Парижі Карно продовжив навчання. Відвідував лекції в Сорбонні , Колеж де Франс, Консерваторії мистецтв і ремесел. Там він познайомився з хіміком Нікола Клеманом, який займався вивченням газів. Спілкування з ним збудило інтерес у Карно до вивчення парових машин.

У 1824 вийшла перша і єдина робота Саді Карно — «Роздуми про рушійну силу вогню і про машини, здатні розвивати цю силу» (фр. Réflexions sur la puissance motrice du feu et sur les machines propres à développer cette puissance). Ця робота вважається основоположною в термодинаміці . У ній

було проведено аналіз існуючих у той час парових машин, і було виведено умови, за яких ККД досягає максимального значення (у парових машинах того часу ККД не перевищував 2%). Крім цього у цій же роботі були запроваджені основні поняття термодинаміки: ідеальна теплова машина, ідеальний цикл, оборотність і необоротність термодинамічних процесів.

У 1828 Карно полишив військову службу. Він багато працював. Помер Карно в 1832 році від холери . За тодішніми правилами боротьби з епідемією все його майно, в тому числі і папери, було спалено. Таким чином, його наукова спадщина була втрачена. Вцілів лише один записник — у ньому зокрема було сформульовано Перший закон термодинаміки .

На честь вченого названо астероїд головного поясу, відкритий 8 квітня 1991 року — 12289 Карно (12289 Carnot).

Цикл Карноо— ідеальний термодинамічний цикл.

Цикл Карно на діаграмі температура — ентропія

•Робоча речовина нагрівається за сталої температури (ізотермічний процес).

•Робоча речовина розширюється за сталої ентропії (адіабатичний процес).

•Робоча речовина охолоджується за сталої температури (ізотермічний процес).

•Робоча речовина стискається за сталої ентропії (адіабатичний процес).