- •1.Основні закони механіки та методи аналітичного опису механічних систем. Порівняльний аналіз механіки Ньютона, Лагранжа, Гамільтона
- •2. Відмінності постулатів класичної та релятивістської механіки.Основні представлення спеціальної теорії відносності .
- •3.Механіка суцільних середовищ.Основні моделі та методи аналітичного опису.
- •4. Електромагнітна взаємодія в фізичних явищах.Система рівнянь Максвела.
- •5.Застосування термодинамічного методу в молекулярній фізиці.
- •Математические основания квантовой механики [править]
- •Шрёдингеровское описание [править]
- •Стационарное уравнение Шрёдингера [править]
- •Принцип неопределённости Гейзенберга [править]
- •Неопределенность между координатой и импульсом [править]
- •Неопределенность между энергией и временем [править]
- •7.Стати
- •8. Фізичні принципи лазерів.Характеристики лазерного випромінювання. Режими роботи лазерів. Спектр випромінювання лазерів різних типів
- •2.Метали та неметали
- •Властивості та застосування[ред.]
- •19. Загальна схема фотофізичних та фотохімічних процесів у конденсованому середовищі. Типова енергетична діаграма та можливі квантові переходи в молекулярних органічних середовищах.
- •20. Процеси поглинання. Загальні закономірності поглинання. Зв'язок коефіцієнта поглинання з імовірністю квантового переходу. Правила відбору.
- •2.2.Зв'язок коефіцієн та поглинання з імовірністю квантового переходу
- •21. Флюоресценція. Основні закономірності та механізми виникнення. Приклади. Ексимери, ексиплекси.
- •3.4. Типові центри випромінювання в органічних середовищах
- •22. Фосфоресценція. Основні закономірності та механізми виникнення. Приклади.
- •23. Наноелектроніка. Основні ідеї та моделі функціональних макромолекул.
- •24. Спектральні властивості та енергетична структура макромолекул рнк та днк. Природа центрів флюоресценції та фосфоресценції у цих макромолекулах.
20. Процеси поглинання. Загальні закономірності поглинання. Зв'язок коефіцієнта поглинання з імовірністю квантового переходу. Правила відбору.
Якщо енергія фотонів, що розповсюджуються в молекулярних
середовищах EΦ ≥ ΔE , де ΔE - енергетична різниця між основним та
першим збудженим рівнем молекул, можуть відбуватися процеси поглинання.
Нехай є деяке однорідне середовище, на яке падає потік фотонів (рис.16). I0 -
інтенсивність світлового потоку, що падає на плоскопаралельний шар
речовини, I - після проходження шару товщиною l (нагадаємо, що інтенсивність
світла в системі CI вимірюється в Дж/м2⋅с, а на практиці для даної довжини хвилі часто використовується розмірність фотон/см2⋅с).Виділимо нескінченно тонкий шар речовини товщиною dx. Припустимо, що на цей шар падає потік фотонів інтенсивністю I'. Вважатимемо, що кількість фотонів, яка поглинається в шарі dx, пропорційна кількості фотонів, що падає на шар (I'), та його
товщині dx.Тому інтенсивність світла після проходження шару зменшується на величину
dI '~ −I 'dx
Або, якщо ввести коефіцієнт пропорційності:
dI '= −kI 'dx
«
Коефіцієнт
поглинання»
k
в
(2.4)
є
характеристикою як окремих структурних
одиниць середовища,
так
і особливостей організації самого
середовища.
Залежність коефіцієнта
поглинання від ν, λ чи v з хвилькою(ν -частота, λ-довжина хвилі випромінювання) називають спектром поглинання (рис.17). Як правило, λ вимірюється в 0A або в нм, хвильове число ν з хвилькою в обернених сантиметрах.

У випадку розчинів величина k не є об’єктивною характеристикою поглинаючих центрів, оскільки залежить від концентрації. Тому є раціональним у формулу Бугера ввести величину
k/c наступним чином:
(
закон
Бугера Ламберта-Бера).
Величина
ε =
k/c
характеризує
вже поглинальну здатність одиничної
концентрації і тому може бути
характеристикою даного типу поглиначів.
називають
молярним
коефіцієнтом екстинкції і, як правило, позначають буквою ε.
2.2.Зв'язок коефіцієн та поглинання з імовірністю квантового переходу
При отриманні формули Бугера виходили з того, що dI = kIdx . Розділивши обидві чатини на hν, отримаємо число поглинутих квантів частоти ν:

де ρ - спектральна густина енергії падаючого випромінювання. З іншого боку, згідно із співвідношенням Ейнштейна кількість стимульованих переходів в одиницю часу в плоскопаралельному шарі з одиничною площею товщиною dx у спектральному інтервалі dν
dNdν = ρ dB n dx ,
де dB - коефіцієнт Ейнштейна, пов'язаний з імовірністю переходу в молекулі в інтервалі dν; n - концентрація поглинаючих центрів. Порівнюючи (3.11) з попереднім виразом, отримуємо
Д
ля«вузьких»
смуг
поглинання з максимумом ν0
та
враховуючи,
що
величина ν
змінюється
значно повільніше,
ніж
k(ν),
вираз
може бути спрощений:
і
нтеграл
кравця.
Імовірність квантового переходу P=ρB. Квантово- механічний розрахунок імовірності переходу в одиницю часу дає вираз:






