12-12-2012_21-08-57 / Норми укрансько лтературно мови, Синявський (1941)
.pdfОлекса Синявський
Олекса Наумович Синявський, один з найвизначніших українських мовознавців, народився 1887 р. в селі Андріївці (Таврія). 1899 закінчив початкову школу. Навчався в сільській нижчій ремісничій школі (не закінчив) та середній електротехнічній школі в Одесі (не закінчив). 1909 екстерном закінчив гімназію (Дорпат). З 1909 р. студент фізикоматематичного факультету, 1910 – 1914 – студент історично-філологічного факультету Харківського університету. 1914 року заарештований, ув’язнений і висланий з Харкова під нагляд поліції (в Полтаву) на 2 роки. Відбув заслання, повернувся до Харкова 1916 року, закінчив екстерном університет і отримав диплом 1-го ст. Брав активну участь в акціях, пов’язаних з українським національним рухом. З травня 1917 залишений при катедрі слов’янської філології (на підставі недрукованих праць) без стипендії на 2 роки. З осені 1917 до початку 1918 року працював управителем і учителем першої на Слобожанщині української гімназії, комісаром при Харківській шкільній окрузі (з грудня 1917 р.), головою Комісаріяту у справах Харківської шкільної округи (квітень – вересень 1918 р.), викладав на 10 курсах українську мову. Брав участь у видаванні українських часописів ("Рідне Слово", "Нова Громада"), редагував українські підручники у видавництві "Союз". Опублікував «Короткий нарис української мови» (1918).
1919 р. перевівся на катедру української мови. В липні 1919 року прикомандирований до Історично-філологічного відділу Української АН. З 1920 року працював у Харківському інституті народної освіти. 1922 р. українсько-американське видавниче товариство надрукувало його «Порадник української мови». 1923 р. вийшов посібник «Украинский язык» (витримав 5 видань), 1924 р. – «Діалектологічний порадник». З осені 1928 року – в Києві. Очолив Діяктелогічну комісію ВУАН (яка 1930 р. увійшла до складу Інституту мовознавства), був професором університету і педагогічного інституту.
4 серпня 1937 року заарештований. 23 жовтня 1937 засуджений до розстрілу. Вирок виконано 24 жовтня 1937 року. Військова колегія Верховного Суду СРСР 18 січня 1958 р. вирішила: "Приговор Военной Коллегии Верховного Суда СССР от 23 октября 1937 г. в отношении Синявського Алексея Наумовича по вновь открывшимся обстоятельствам отменить и дело о нем прекратить за отсутствием состава преступления".
Редактор остаточного варіянта "Українського правопису", ухваленого на Правописній конференції у Харкові 1927 р. Автор книги "Норми української літературної мови" (1931), яка справила значний вплив на стандартизацію мови, стала видатною подією в історії українського мовознавства і досі залишається взірцем.
Як зауважив Юрій Шевельов: "Формування основ новітньої української літературної мови закінчилося творчістю Т.Шевченка, який мову своїх творів будував не на говірці свого села, а на використанні відомих йому різних говірок і старої літературної традиції.
Після того, розвиваючися й збагачуючися далі, українська літературна мова вбирала в себе різні елементи – слова, граматичні форми, синтаксичні конструкції – з різних українських говірок (а також почасти і з чужих мов) і таким чином, зберігаючи свою києво-полтавську основу, зробилася мовою справді всеукраїнською, не бувши тотожною (як і кожна літературурна мова) з жадною з українських говірок. Норми її, поступово виробляючися й відстоюючися, були фактично відтворені в мові найкращих майстрів українського слова – письменників, публіцистів і науковців. Одночасно поодинокі мовознавці робили спроби зафіксувати ці норми в граматиках і словниках. Ці спроби завершуються двома монументальними працями, які і сьогодні мають значення авторитету і закону для української літературної мови. Для фонетики і граматики це є книжка Олекси Синявського "Норми української літературної мови" (Харків, 1931; друге видання – Львів, 1941); для лексики – "Російсько-український словник" Української Академії Наук, якого вийшло шість книжок (Том I: А – Ж; том II в 3 книжках: З – Н; том III в 2 книжках: О – П. Київ, 1924 – 1932). Правда, під Совєтами ці книжки заборонені (а IV том Академічного словника взагалі не міг бути виданий), бо вони не відповідають русифікаційній політиці влади, одначе для вільного українського слова вони й далі лишаються найвищим авторитетом у справі норм української літературної мови".
Слід сказати, що з нормами наразі не все гаразд. Хочеться того, чи ні, а правописні проблеми доведеться розв’язувати: в дечому повертаючись до норм, установлених в 20-
роки (скажімо, послідовне передання грецької «θ» (тети) як «т», чи німецького «еі» як «ай»
(«яй») тощо), дещо вдосконалюючи, щось відкидаючи, але у будь-якому разі виходячи з внутрішніх законів української (тільки!) мови, як це робили справжні мовознавці й насамперед О. Синявський.
На жаль, в незалежній Україні "Норми української літературної мови" поки не перевидано.
Крім «Норм» подано також статтю Синявського "Коротка історія "Українського правопису". Матеріяли, що стосуються правописних дискусій, можна знайти на сайті http://pravopys.vlada.kiev.ua.
Олександер Телемко
Нормалізація літературної мови
Говорячи про працю над нормалізацією літературної мови, мусимо передусім назвати імена Миколи Сулими і, особливо, Олекси Синявського.
Завдання, що стояли перед кодифікаторами літературної мови в двадцятих роках, були величезної трудности. Українське письменство, творене на основі народної мови, існувало вже понад сторіччя, але впливів різних діялектів далеко ще не переборено. Уже перших кілька сторінок з творів П. Куліша, Ганни Барвінок чи Бориса Грінченка вказували на північноукраїнські діялектні впливи. У Галичині витворювався був окремий варіянт літературної мови. Усі сходилися на традиції Шевченка, але цієї традиції не вистачало навіть для поетичної мови нових часів, не кажучи вже про мову наукову або ділову. Звичайно, цих розбіжностей не треба перебільшувати, вони не перешкоджали загалом комунікативній функції мови, але до повної стандартизації всіх деталів було ще дуже далеко.
З першого погляду може здатися, що відповідь можна й треба було знайти в говірках. Адже утерта фраза каже, що літературна мова українська базується на києво-полтавських говірках. Тож чи не найпростіше було б просто порівняти все наявне в письменстві, прийняти збіжне з києво-полтавськими говірками, а решту відкинути? У дійсності це далеко не так просто. Передусім самі київські й полтавські говірки дуже сильно зрізничковані. Києво-полтавського діялекту як єдности немає. По-друге, навіть у межах кожної конкретної говірки на терені Полтавщини й Київщини, як у межах мало не кожної говірки взагалі, повсякчас існує ціла низка вагань і варіянтів, паралельно вживаних… Щоб із цієї різноманітности, часом навіть хаотичної, вибрати в кожному випадку один варіянт і проголосити його нормою, треба підійти до діялектного матеріялу з певними критеріями, а не шукати цих критеріїв у ньому.
Становище ускладнялося тим, що вже існувала потужна традиція літературної мови, і було б принайменше нерозумно відкидати ті елементи її, які вже прищепилися, хоч би вони й не знаходили опертя в жадній київській чи полтавській говірці. Одначе і традиція сама собою не дає і не може дати гарантії доцільности закріплення певного варіянту для літературної мови. Зважити слід не тільки на минуле, а й на майбутнє, взяти до уваги тенденції й розуміння лінії розвитку. Переоцінка традиційного зробила б літературну мову з самого початку важкою для засвоєння, а в дальшому вирила б безодню між розмовною й літературною мовою. Недооцінка традиційного перервала б зв’язок сучасного з минулим, тим часом у минулому лежать джерела, що поять живущими соками сучасність.
Усі ці труднощі й небезпеки мали в той час не теоретичний, а виразно практичний характер. Можна підставити певні прізвища під певні напрямки й підходи. Найчисленнішою й впливовою була етнографічна школа в мовознавстві, школа, що шукала чистоти української мови в народній пісні й оповіді старих записів, а тим самим у своїх практичних висновках була виразно архаїзаторською. Чільним представником цієї школи був Євген Тимченко, надто своїми працями з синтакси, у словництві близько до неї стояв Агатангел Кримський, що позначилося на редагованому ним першому томі Академічного словника (1924). Свого крайнього вияву погляди етнографічної школи досягли в «Нарисах з української синтакси» О. Смеречинського (1932). Данину поглядам етнографічної школи віддала Олена Курило в своїх «Увагах до сучасної української літературної мови» (перше видання 1920, третє, поширене, 1925. Пізніше Курило чимало відійшла від цих поглядів), а за кордоном Іван Огієнко.
Погляди етнографічної школи в мовознавстві легко ширилися з двох причин. Поперше, ґрунт був підготований … мовним романтизмом… Якщо мова – вияв і вислів душі нації, то вона повинна бути самобутня, чиста від усяких чужих впливів, незаймана. Подруге, в усякому молодому національному відродженні природно перепідкреслюється потреба очищення від чужих впливів, твориться культ національної своєрідности, окремішности за всяку ціну. Так воно було і в молодій українській державі, і патос цей був
якоюсь мірою принесений і в українізаційний рух двадцятих років, дарма що там діяльність обмежено в головному до культурної сфери.
Праця етнографічної школи була дуже корисна, поскільки вона виявляла національні питоменності української мови і виводила на світло денне чуже, позбавлене коріння й ґрунту. Праця ставала до певної міри небезпечною, коли те, що здавалося національно питоменним, безоглядно накидалося літературній мові, не звертаючи уваги на те, наскільки воно було ще живе й життєздатне і наскільки воно забезпечувало різноманітність жанрів і стилів модерної літературної мови.
Заслугою Синявського й почасти Сулими було те, що вони підійшли до надбань і пропозицій етнографічної школи критично. Традиції народно-етнографічної мови вони піддали переглядові в світлі традиції нашої літературної мови і в світлі перспектив майбутнього розвитку. В цьому пляні багато важило вивчити мову провідних письменників минулого й сучасности. Так виросли першорядної ваги праці Синявського про мову Г. Сковороди, Котляревського, Шевченка, праці Сулими про мову Шевченка, Лесі Українки, Тесленка, Хвильового. Вони завершилися синтетичною, хоч і конспективною «Історією української літературної мови» Сулими, виданою випусками в серії заочних лекцій харківського ВЗІНО (Всеукраїнський заочний інститут народної освіти, 1928).
А далі на цій основі починалася вже практична праця над усталенням норм літературної мови в її поодиноких ділянках. У складанні «Українського правопису» 1928 р. брало участь багато мовознавців, але в головному його опрацював і надав йому печать духа свого Синявський. Йому належить (у «Нормах української літературної мови», 1931) вперше опрацьовані норми української ортоепії, морфологічні норми. Синтаксичні норми – заслуга Синявського і почасти Сулими («Українська фраза», 1928). У словнику близько до цього стояли впорядники другого й третього томів Академічного словника на чолі з Єфремовим, Ганцовим, Голоскевичем, М. Грінченко і А. Ніковським.
Увсій цій праці йшлося про синтезу народної й книжної традиції, з використанням, але критичним використанням, праць етнографічної школи. Про европейську українську літературну мову, що виростала з традиції, але переростала її. Про понадговіркову синтезу говірок. Про живий зв’язок з традицією, зв’язок творчий.
Утридцятих роках усю цю працю проголошено націоналістично-шкідницькою, а прізвища її учасників не згадувано аж до недавнього часу. Книжки їхні вилучено, цитувати їх заборонено. Усе зроблене ними піддано нещадному переглядові. Але, незважаючи на всю безоглядну суворість, безжальність і сліпоту терору, після деяких вагань усе істотне з усталеного Синявським збереглося до сьогодні. Усі совєтські зміни не спромоглися справді скасувати й знищити те, що зробив Синявський і його однодумці. Так, внесено дещо чуже, щоб наблизити мову до російської, почасти відсіяно деякі елементи західньоукраїнського походження, пересунено центр ваги говіркових впливів на східні говірки. Але в головному реґляментація, запроваджена Синявським, хоч і без імени її творця, лишилася. Це, може, найкращий доказ її тверезости, життєздатности й науковости. Бо вона справді була побудована на широкій аналізі, на тверезому оцінюванні, на синтезі. В її основі лежало не механічне відштовхування від чогось неприємного (адже, перефразовуючи, Ніцше, можемо сказати, що той, хто тікає від чогось, не вільний у виборі свого шляху), а самостійна, суверенна, власна традиція й тенденція розвитку української мови, зокрема літературної мови.
Не можна приписати формування літературної мови одній людині. Літературна мова виростає з співпраці визначних і менш визначних сучасників і з переємности досвіду й змагань поколінь. Проте не можна заперечувати й того, що окремі індивідуальності – письменники, журналісти, мовознавці – можуть надати літературній мові виразнішого характеру в певному напрямі. Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати, хто, які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови, то, мабуть, не буде перебільшенням назвати троє прізвищ: Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Олекса Синявський. Шевченко заклав перші
загальнонаціональні основи української літературної мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом, зумовленим величиною його генія. Наступником поета став учитель: Борис Грінченко своїм методичним підходом, своєю впертою працьовитістю й посидющістю дав досі неперевершенну словникову, а в межах словника і граматичну, і правописну кодифікацію літературної мови. Третім прийшов Синявський, науковець і професор університету, що вніс у проблеми нормалізації глибоке знання, науковий досвід і методу не тільки відчуття тенденцій розвитку, а й розуміння їх.
Тільки через двадцять років після появи «Норм» Синявського вийшов колективний «Курс сучасної української літературної мови» під ред. Л. Булаховського, який де в чому переглянув підхід Синявського, а де в чому деталізував його, але ледве чи перевершив… Праці Синявського і його однодумців живуть у самому характері сучасної української літературної мови, але вони зберігають свою актуальність і як порадники, джерело довідок і цілком ще сучасні й живі наукові розвідки.
Юрій Шевельов
ОЛЕКСА СИНЯВСЬКИЙ
НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО ЛЬВІВ 1941
ЗМІСТ |
|
Передмова....................................................................................................................................... |
13 |
ЛІТЕРИ І ЗВУКИ. .................................................................................................................. |
16 |
Альфабет § 1. ........................................................................................................ |
16 |
Апостроф та знак наголосу § 2. .......................................................................... |
16 |
йо, ьо § 3................................................................................................................ |
17 |
г – ґ § 4................................................................................................................... |
17 |
дж, дз § 5. .............................................................................................................. |
17 |
і – и § 6................................................................................................................... |
18 |
Ненагол. е й и § 7. ................................................................................................ |
18 |
Ненагол. о й у § 8. ................................................................................................ |
18 |
л – ль § 9. ............................................................................................................... |
19 |
і – ї § 10.................................................................................................................. |
19 |
Додаткові уваги § 11. ........................................................................................... |
20 |
ЗВУКОЗМІНИ........................................................................................................................ |
21 |
Вступні уваги § 12................................................................................................ |
21 |
о, е – і § 13............................................................................................................. |
21 |
у – о § 14................................................................................................................ |
26 |
у – в, і – й § 15....................................................................................................... |
27 |
Чергування в дієсловах § 16................................................................................ |
29 |
а з о § 17. ............................................................................................................... |
31 |
ри ли § 18............................................................................................................... |
31 |
Подвоєння приголосних § 19.............................................................................. |
32 |
г – з – ж к – ц – ч х – с – ш § 20..................................................................... |
33 |
Приголосні перед -ство, -ський § 21. ................................................................. |
33 |
Приголосні перед ч § 22. ..................................................................................... |
33 |
2 ступ. прикметинків § 23. .................................................................................. |
34 |
чи – ши § 24. ......................................................................................................... |
34 |
д – дж т – ч ... в дієслов. § 25.............................................................................. |
34 |
ж ч ш і т перед ц § 26. .......................................................................................... |
35 |
-ся після приголосн. § 27. .................................................................................... |
35 |
Дзвінкі глухі приголосні § 28. ............................................................................ |
35 |
Випад приголосн. § 29. ........................................................................................ |
35 |
Приголосні в прийменниках – приростках § 30. .............................................. |
35 |
Знак м’якшення (ь) § 31....................................................................................... |
36 |
Групи приголосних у прізвищах § 32. ............................................................... |
36 |
СЛОВОЗМІНА. .............................................................................................................................. |
37 |
ІМЕННИК............................................................................................................................... |
37 |
Поділ іменників § 33............................................................................................ |
37 |
Іменники на р § 34................................................................................................ |
38 |
Іменники на я § 35................................................................................................ |
39 |
Перша відміна. ............................................................................................................................... |
40 |
Назовний однини § 36.......................................................................................... |
40 |
Кличний однини § 37........................................................................................... |
41 |
Родовий однини § 38............................................................................................ |
41 |
Давальний однини § 39........................................................................................ |
44 |
Знахідний однини § 40......................................................................................... |
45 |
Орудний однини § 41........................................................................................... |
45 |
Місцевий однини § 42.......................................................................................... |
45 |
Назовний множини § 43. ..................................................................................... |
46 |
Родовий множини § 44. ....................................................................................... |
47 |
Давальний множини § 45. ................................................................................... |
49 |
Знахідний множини § 46. .................................................................................... |
49 |
Орудний множини § 47. ...................................................................................... |
49 |
Місцевий множини § 48. ..................................................................................... |
50 |
Друга відміна.................................................................................................................................. |
50 |
Уваги до таблиці § 49. ......................................................................................... |
50 |
Третя відміна. ................................................................................................................................. |
50 |
Уваги до таблиці § 50. ......................................................................................... |
50 |
ПРИКМЕ́ТНИК...................................................................................................................... |
51 |
Зразки відмінювання § 51.................................................................................... |
51 |
Тверді – м’які прикметники § 52........................................................................ |
51 |
Тверді прикметники § 53..................................................................................... |
52 |
М’які прикметники § 54. ..................................................................................... |
52 |
Додаткові форми прикметинків § 55.................................................................. |
53 |
2. та 3. ступ. прикм. § 56...................................................................................... |
54 |
Прикметники-іменники § 57............................................................................... |
55 |
Застереження до прикм. § 58. ............................................................................. |
55 |
ЗАЙМЕННИК. ....................................................................................................................... |
56 |
Особовий́ і зворотний́ § 59. ................................................................................. |
56 |
Присвійний́ § 60. .................................................................................................. |
56 |
Вказівний́§ 61. ..................................................................................................... |
56 |
Пита́льний § 62..................................................................................................... |
57 |
Неозна́чений § 63. ................................................................................................ |
57 |
Скла́дений § 64. .................................................................................................... |
57 |
Інші займенники й форми § 65. .......................................................................... |
57 |
Наголос у займенниках § 66................................................................................ |
58 |
ЧИСЛІВНИК. ......................................................................................................................... |
59 |
Відмінювання числівників § 67. ......................................................................... |
59 |
Рядові числівники § 68. ....................................................................................... |
60 |
Дробові числівники § 69...................................................................................... |
60 |
ДІЄСЛОВО. ............................................................................................................................ |
60 |
Дієйменниќ . .................................................................................................................................... |
60 |
Закінчення дієйменника § 70. ............................................................................. |
60 |
Дійсний спосіб. .............................................................................................................................. |
61 |
Теперішній (і майбутній) час........................................................................................................ |
61 |
Зразки відмінювання § 71.................................................................................... |
61 |
Ознаки 1. й 2. груп § 72. ...................................................................................... |
61 |
а – я, у – ю, и – ї, е – є в закінч. § 73................................................................... |
63 |
Зміни приголосних при відмінюванні § 74. ...................................................... |
63 |
-ся, -сь в дієсловах § 75........................................................................................ |
64 |
їсти, дати, -вісти, бути § 76. ................................................................................ |
64 |
Майбутній час. ............................................................................................................................... |
|
64 |
Доконаний – недоконаний § 77. ......................................................................... |
64 |
|
Минулий і передминулий час....................................................................................................... |
65 |
|
Закінчення минулого і передминул. часу § 78.................................................. |
65 |
|
Наказовий спосіб............................................................................................................................ |
|
66 |
Зразки відмінювання § 79.................................................................................... |
66 |
|
Коли -и, -ім, -іть § 80. .......................................................................................... |
67 |
|
Коли и й і скорочуються § 81. ............................................................................ |
67 |
|
Умовний́ спосіб. ............................................................................................................................. |
|
68 |
Форми умовн. спос. § 82...................................................................................... |
68 |
|
Видові форми дієслів..................................................................................................................... |
|
68 |
Вступні уваги § 83................................................................................................ |
68 |
|
Недоконаність – доконаність § 84...................................................................... |
69 |
|
Протяжні́– наворотні́§ 85. ................................................................................. |
70 |
|
Значіння приростка по § 86................................................................................. |
72 |
|
Найпоширеніші форми тривання § 87. .............................................................. |
74 |
|
Дієприкметники й дієприслівники............................................................................................... |
76 |
|
Дієслівні прикметники § 88. ............................................................................... |
76 |
|
Дієприкметники § 89. .......................................................................................... |
76 |
|
Дієприслівники § 90............................................................................................. |
79 |
|
Присудок на -но, -то § 91. ................................................................................... |
80 |
|
НЕВІДМІНЮВАНІ СЛОВА. ........................................................................................................ |
80 |
|
ПРИСЛІВНИК........................................................................................................................ |
|
80 |
Вступні уваги § 92................................................................................................ |
80 |
|
Прислівники чину § 93. ....................................................................................... |
82 |
|
Прислівники місця § 94. ...................................................................................... |
83 |
|
Прислівники часу § 95......................................................................................... |
84 |
|
ВИ́ГУК. ................................................................................................................................... |
|
84 |
Розряди вигуків § 96. ........................................................................................... |
84 |
|
ПРИЙМЕННИКИ́ |
Й СПОЛУЧНИКИ́ .................................................................................. |
86 |
§ 97......................................................................................................................... |
|
86 |
СЛОВОТВІР. .................................................................................................................................. |
|
86 |
Вступні уваги § 98................................................................................................ |
86 |
|
НА́РОСТКИ............................................................................................................................ |
|
87 |
Наростки іменникові. .................................................................................................................... |
|
87 |
Значіння їх і вживання § 99................................................................................. |
87 |
|
Наростки прикметникові............................................................................................................... |
97 |
|
Значіння їх і вживання § 100............................................................................... |
97 |
|
Наростки дієслівні....................................................................................................................... |
|
101 |
Значіння і їх вживання § 101............................................................................. |
101 |
|
ПРИ́РОСТКИ........................................................................................................................ |
|
102 |
Значіння і їх вживання § 102............................................................................. |
102 |
|
СКЛАДНІ СЛОВА............................................................................................................... |
107 |
|
Вступні уваги § 103............................................................................................ |
107 |
|
Складні іменники § 104. .................................................................................... |
108 |
|
Складні прикметники § 105. ............................................................................. |
109 |
|
Складні дієслова § 106....................................................................................... |
109 |
|
Складні прислівники § 107................................................................................ |
109 |
ЗАПОЗИЧЕННЯ З ІНШИХ МОВ. ..................................................................................... |
110 |
Старі й нові запозичення § 108......................................................................... |
110 |
НАГОЛОС. ........................................................................................................................... |
111 |
Вступні уваги § 109............................................................................................ |
111 |
Наголос в іменниках § 110. ............................................................................... |
112 |
Наголос у прикметниках § 111. ........................................................................ |
118 |
Наголос у дієсловах § 112. ................................................................................ |
118 |
Наголос у прислівниках § 113. ......................................................................... |
120 |
ОРТОЕПІЯ І ПРАВОПИС. ................................................................................................. |
122 |
Вступні уваги § 114............................................................................................ |
122 |
н д т л перед і § 115............................................................................................ |
123 |
Ненаголошене е й и та о у § 116. ...................................................................... |
123 |
і – и § 117............................................................................................................. |
125 |
Приголосні в прийменниках та приростках § 118.......................................... |
125 |
Звукозміни в групах приголосних § 119.......................................................... |
126 |
Подробиці вимови § 120.................................................................................... |
126 |
Як писати складі слова (розділка) § 121. ......................................................... |
127 |
Як писати частки (аби, будь, небудь, же, би...) § 122..................................... |
127 |
Як переносити слова § 123................................................................................ |
127 |
Коли писати великі літери § 124. ..................................................................... |
128 |
Правопис чужих слів. .................................................................................................................. |
129 |
ла – ля, лу – лю і т. ін. § 125.............................................................................. |
129 |
г – ґ § 126............................................................................................................. |
129 |
ф – т § 127. .......................................................................................................... |
129 |
Коли писати одну, а коли дві приголосні § 128.............................................. |
129 |
Коли писати в, коли у, й § 129.......................................................................... |
130 |
и – і – ї § 130. ...................................................................................................... |
130 |
е – є § 131. ........................................................................................................... |
130 |
ю чи і § 132.......................................................................................................... |
130 |
ай (яй) чи ей § 133. ............................................................................................. |
130 |
тр, др – тер, дер § 134......................................................................................... |
130 |
Апостроф і ь у чужих словах § 135. ................................................................. |
131 |
Відмінні й невідмінні іменники § 136.............................................................. |
131 |
Як писати чужі слов’янські власні назви § 137. ............................................. |
131 |
СИНТАКСА.................................................................................................................................. |
131 |
ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ............................................................................................................. |
131 |
Члени речення і пари................................................................................................................... |
131 |
Ознаки речення § 138......................................................................................... |
131 |
Синтаксичні пари § 139. .................................................................................... |
132 |
Способи парування слів § 140. ......................................................................... |
132 |
Помічні слова у реченні § 141. ......................................................................... |
133 |
Подвійна залежність слів § 142. ....................................................................... |
134 |
Місце членів речення § 143............................................................................... |
135 |
Стилістичний поділ синтаксичних пар § 144.................................................. |
139 |
Головна пара................................................................................................................................. |
141 |