NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

з’ясування» та«опитування». Утімуявляється, щовідомості, якінадаютьсявходіопитування, є таким процесуальним джерелом доказів, як показання, що надаються, як це зазначеновч. 1 ст. 95 КПК, підчасдопиту. Саметомупопередньоз’ясуванняобставин перед пред’явленням для впізнання повинно відбуватися за правилами допиту (ст. 224 КПК) з обов’язковим роз’ясненням учасникам слідчої дії їх процесуальних прав, обов’язківтаможливоївідповідальностісвідківтапотерпілихзадачузавідомонеправдивихпоказань, асвідківщейзавідмовудаватипоказання. Саметакийпорядокуявляється більш прийнятним, оскільки під час опитування можуть бути надані неправдиві відомості, за дачу яких особа не буде нести жодної відповідальності.

Якщо в процесі з’ясування обставин свідок, потерпілий, підозрюваний у своїх показаннях указують на наявність в особи, яку впізнають, будь-якої чітко вираженої або такої, що рідко зустрічається, неповторної ознаки (відсутність ноги, руки, ока, наявність татуювання, родимої плями, шраму характерної конфігурації і та ін.), пред’явлення для впізнання у такому разі є необов’язковим. Наявність у особи таких особливих, неповторних ознак і ототожнення цієї особи можна здійснити шляхом проведення її допиту або освідування.

Пред’явлення особи для впізнання можливе і тоді, коли одна з осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, заявляє про особисте знайомство з іншою, а остання це заперечує. У таких випадках у протоколі допиту впізнаючого, що заявив про особисте знайомство, необхідно також відобразити основні ознаки зовнішності, прикмети особи, яку він може впізнати.

Якщоособа, щовпізнає, заявляє, щонепам’ятаєніякихзовнішніхознак, заякими вінмігбивпізнатипевнуособу, абонеможеназватиприкмети, заякимивпізнаєіншу особу, необхідно з’ясувати причину цього. Можливо, допитуваний має хорошу зорову пам’ять, але йому важко описати зовнішність особи. Для людини, що не має таких навичок, опис зовнішності іншої особи – завдання психологічно більш важке, ніжсамевізуальневпізнання. Уційситуації, можливо, доцільновідкластислідчудію, перенісши її проведення на пізніший час. Відпочивши, нервові клітини відновлять свою нормальну роботу, порушену в результаті стресу, перенапруження, і тимчасово забуте може бути відтворене знов (така властивість пам’яті у психології називається ремінісценцією).

Якщо впізнаючий заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, алевпевнений, щоможевпізнатиїїзасукупністюознак, упротоколіобов’язково слід зазначити ці ознаки.

При проведенні пред’явлення для впізнання слід ураховувати правильність вибору моменту проведення цієї слідчої дії. Загальновідомо, що впізнаючий із часом забуваєобразраніше сприйнятої особиабооб’єкта, щоєпроцесом, якийцілкомможна пояснити з погляду психології. Таким чином, зволікання з провадженням вказаної слідчої дії містить небезпеку того, що після певного часу особа, що раніше сприймалася, або об’єкт можуть взагалі бути невпізнані, або впізнаючий не зможе аргументувати свій висновок про впізнання, або забування призведе до заміни того, що запам’яталосячимосьсхожимзним, щоспричинитьпомилковевпізнавання, поставить під сумнів доказове значення слідчої дії. Якщо ж особа, яка впізнає, категорично заявляє, що не пам’ятає особу або річ, які передбачається пред’явити для впізнання,

391

необхідності у провадженні такої слідчої дії немає. Тому питання про пред’явлення до впізнання у вищеописаних ситуаціях повинне вирішуватися у кожному окремому випадкузоглядунаособливостіобставиникримінальногопровадження, впізнаючого і внутрішнє переконання слідчого чи прокурора.

При пред’явленні для впізнання участь понятих є обов’язковою. Слідчий, прокурор зобов’язані запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання. Тому слідчий чи прокурор зобов’язані вжити заходів, що виключають зустріч цих осіб і будь-які способи впливу на впізнаючого. Така вимога закону пояснюється урахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам’ятовується і відтворюється той образ людини, що сприйнятий пізніше. Отже, необхідно, щоб між сприйняттям впізнаючим особи, яка пред’являється для впізнання, під час вчинення злочину чи при інших обставинах, та моментом пред’явлення для пізнання не було опосередкованої ланки, тобто вони не повинні більше зустрічатися. Цимжепояснюєтьсязаборонанапроведенняпред’явленняособидлявпізнання після впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису, що міститься у частині шостій цієї статті. Неприпустимо також проводити повторне пред’явлення особи для впізнання тим самим впізнаючим та за тими самими ознаками.

Забороняється такожнадавати особі, щовпізнає, будь-які відомості проприкмети особи, яка підлягає впізнанню. Інакше можна ставити питання пронедотримання вимог закону при проведенні слідчої дії та визнання її результатів недопустимими.

Недоцільно пред’являти для впізнання одну особу іншій, якщо: а) жодна з них не заперечує факту знайомства; б) у особи, що впізнає, є фізичні або психічні недоліки, щоберутьпідсумнівможливістьвпізнання; в) особа, щовпізнає, ранішебралаучасть у слідчих діях, у ході яких вже бачила особу, що пред’являється для впізнання. Недоцільнотакожпред’являтиособудлявпізнання, якщосуттєвозміниласяїїзовнішність. У цьому випадку можна пред’явити особу для впізнання за фотознімком чи відеозаписом.

2. Починаючи проведення слідчої дії, особа, яка їїпроводить, повиннароз’яснити права і обов’язки особам, які беруть у ній участь, а також процесуальний порядок її проведення.

Особа, що підлягає впізнанню, пред’являється впізнаючому разом з іншими особами в кількості не менше трьох. Понятий не може бути одночасно особою, що пред’являється для пізнання. Особи, серед яких пред’являється той, що підлягає впізнанню, повинні бутиоднієї статі іпоможливості схожі знимзазовнішністю (вік, зріст, вага, статура, форма і колір обличчя, довжина і колір волосся, колір очей) і одягом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Наявність в особи, що підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких вона пред’являється (це можуть бути, наприклад, наручники на підозрюваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волосся, пом’ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої

392

прикмети), мимовільно привертає увагу впізнаючого, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потрібно впізнати. Слід враховувати расову і національну приналежність особи. Неприпустимо пред’явлення для впізнання осіб різних національностей, коли виявляються національні особливості зовнішності.

Виконуючи вимоги процесуального закону, необхідно у відсутності впізнаючого запропонувати особі, що пред’являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред’являються для впізнання. Цей прийом спрямований на посилення гарантій прав того, хто підлягає впізнанню.

Узаконіневирішенепитанняпропроцесуальнестановищеосіб, щопред’являються для впізнання. Запрошувані для участі у провадженні цієї слідчої дії громадяни, як правило, охочейдутьназустрічпроханнюслідчогочипрокурора, алеразомзтимвони можуть і відмовитися. Таким чином, для участі у провадженні слідчої дії як особи, що пред’являється для впізнання, потрібна особиста згода такої особи. Громадянин повиненбутиознайомленийізпроцедуроюпред’явленнядлявпізнання, щобсприяти успішному проведенню цієї слідчої дії відповідно до закону. Особа, що провадить впізнання, має право попередити осіб, що беруть участь у проведенні слідчої дії, про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, що стали їм відомі, тапрокримінальнувідповідальністьзаце, встановленузаконом(ст. 222 КПК).

Після того, як особа, яка підлягає впізнанню, займе місце серед осіб, що пред’являються, запрошується впізнаючий і йому після роз’яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред’являються для впізнання, і вказати особу, яку він пізнає. Підганяти пізнаючого не можна. На його прохання з дозволу слідчого чи прокурора всі особи, що пред’являється для впізнання, або ті, на кого вкаже впізнаючий, можуть змінити своє положення: встати, пройти деяку відстань, зробити певні рухи, жести, сказати фрази. У такому випадку неприпустимими є прийоми, що скеровують увагу впізнаючого на особу, яка підлягає впізнанню, що містять підказку і програмують результат впізнання.

Результатом пред’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної особи), встановлення схожості, невпізнання.

Якщо впізнаючий упізнав кого-небудь із пред’явлених осіб, то на прохання прокурора або слідчого він указує рукою на цю людину, щоб всім присутнім було зрозуміло, про кого саме йде мова. Потім необхідно запропонувати впізнаючому назвати прикмети, за якими він впізнав указаного ним громадянина, з’ясувати, чи не бачить він якихнебудь змін у зовнішньому вигляді особи, що впізнана, якщо такі спостерігаються, та в чому вони конкретно виражені. Слід також уточнити, скільки разів раніше і за яких обставин бачив впізнаючий цю особу, навести короткі відомості про характер злочину і про конкретні дії особи, що впізнана. Впізнаючий не повинен повторювати свої колишні показання в повному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі.

При заяві впізнаючого про те, що він нікого з пред’явлених осіб не впізнав, необхідно з’ясувати, на чому заснований висновок впізнаючого: або він не пам’ятає образ людини, що раніше спостерігалася ним, або добре пам’ятає його і абсолютно переконаний, що серед пред’явлених осіб немає того, якого він бачив раніше.

Якщо при провадженні слідчої дії впізнаючий вкаже як на особу, ним впізнану, на кого-небудь з громадян, серед яких знаходиться той, що підлягає впізнанню, або на

393

понятого, слідчий повинен вислухати всі доводи впізнаючого і зазначити цей факт

упротоколі.

Услідчій практиці може виникнути необхідність пред’явлення декількох осіб одному пізнаючому. У таких випадках провадиться пред’явлення для впізнання кожної особи окремо.

4. Закон встановлює ряд заходів, спрямованих на забезпечення безпеки особи впізнаючого. З цією метою впізнання може проводитися за умов, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням.

Підставидляпровадженнятакоговидупізнанняповиннітлумачитисяособою, що провадить дану слідчу дію, поширювально. Тобто таке впізнання може бутипроведене не лише для забезпечення фізичної безпеки впізнаючого, але і з метою попередження можливих процесуальних порушень із боку особи, яку впізнають. Слід ураховувати цілий ряд чинників. Наприклад, особисті якості впізнаючого суб’єкта (стан здоров’я, стать, вік, залежність від підозрюваного тощо), особисті якості особи, що пред’являється для впізнання (схильність до застосування насильства, минулі судимості, наявність злочинного оточення і невиявлених співучасників, вчинення протиправної дії по попередніх справах, обізнаність про хід розслідування), обставини, пов’язані з самим кримінальним провадженням (тяжкість злочину, спосіб його вчинення тощо).

Уходіпроведеннявпізнанняпозавізуальнимтааудіоспостереженнямтакожмають бути дотримані вимоги частин 1–3 статті, що коментується. Для об’єктивного і законного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше 4 понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, перебувають поза візуальним та аудіоконтактом, у різних приміщеннях.

Практикою розроблені декілька способів пред’явлення для впізнання поза візуальнимтааудіоспостереженням. Суб’єктуможебутизапропонованоспостерігатиосіб, що пред’являються, через ширму або із затемненої частини приміщення, де проводиться впізнання, із суміжної кімнати при відкритих дверях, а також у спеціально обладнаному приміщенні, поділеному надвоє перегородкою із спеціального скла.

Припроведенніцієїслідчоїдіїуприміщенні, деперебуваєособа, взятапідзахист, обов’язковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки, про що зазначається у протоколі.

Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається у протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

5. Припред’явленнідлявпізнанняособі, щодоякоїзгіднозКПКтаЗакономУкраїни «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 р. вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу пред’явлення для впізнання не вносяться і зберігаються окремо.

6. Якщосамуособупред’явитидлявпізнаннянеможливо, закондопускаєвпізнання її за фотознімками або матеріалами відеозапису. Таке впізнання можна провести, якщоособа, щопідлягаєпізнанню, померла, місцезнаходження їїневідоме, перебуває

урозшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні.

394

Впізнання за фотографією або відеозаписом провадиться в тому ж процесуальному порядку, що і впізнання особи, передбачене частинами 1–2 цієї статті, але

здеякими особливостями. У матеріалах кримінального провадження має бути вказано, де і за яких обставин були знайдені фотографії чи відеозапис, які необхідно пред’явити.

7.Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впізнаннютаіншіфотознімки, якихмаєбутинеменшетрьох) однаковихзаформатом, наклеюються на бланк протоколу пред’явлення для впізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріпляються печаткою іутакомувигляді пред’являються впізнаючому в присутності не менше двох понятих. Черговість розміщення знімків узгоджується із понятими. У протоколі указуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографіїпредставленідлявпізнання. Вимогизаконущодопроцесуальногопорядку пред’явлення для впізнання за зовнішніми ознаками особи виконуються і при впізнанні за фотографією. Тобто особи на інших фотознімках мають бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

У тому випадку, якщо об’єкт впізнання (особа) відбито на кіно– або відеоплівці, матеріали відеозапису можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не меншечотирьохосіб, якіповиннібутитієїжстатіінеповинніматирізкихвідмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Інакше необхідний монтаж із фрагментів, що забезпечують додаткові кадри з участю інших осіб, разом

зякими буде пред’явлена особа для впізнання. Такий відеозапис долучається до матеріалів кримінальної справи.

8.При пред’явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами та інших спеціалістів. Якщо у слідчій дії бере участь неповнолітній, то обов’язково запрошуються його законний представник, педагог, психолог або у разі необхідності – лікар.

Психолог може залучатися до участі у слідчій дії не тільки у випадках, коли в ній бере якщо в ній приймає участь неповнолітній. Він може надати психологічну допомогу потерпілому чи свідку, які знаходяться у стані сильного душевного хвилювання після вчиненого злочину, спостерігання відповідної події тощо.

Процесуальний порядок залучення вказаних осіб передбачений статтями 44, 71, 491 КПК.

9.Пред’явлення для впізнання може бути проведене за динамічними (функціональними) ознаками: особливостями голосу, мови (у тому числі і за фонограмою), ходи. Таке впізнання проводиться за правилами коментованої статті. Особливостями є те, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, щовпізнає, таособами, якіпред’явлені длявпізнання. Дляоб’єктивногоізаконногопровадженняслідчоїдіївтакомупорядкунеобхіднаучастьнеменшечотирьох понятих, оскількивпізнаючийітой, коговпізнають, повинніперебуватипозавізуальним контактом, але у присутності понятих.

395

Стаття 229

Пред’явлення речей для впізнання

1.Перед тим, як пред’явитидля впізнання річ, слідчий, прокурор абозахисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це

упротоколі. Забороняєтьсяпопередньопоказуватиособі, якавпізнає, річ, якаповинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

2.Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших одноріднихречейодноговиду, якостіібезрізкихвідмінностейузовнішньомувигляді,

укількостінеменшетрьох. Особі, якавпізнає, пропонуєтьсявказатинаріч, якувона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

3.Якщоіншиходноріднихречейнеіснує, особі, якавпізнає, пропонуєтьсяпояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

1. Усвідомлюючи змістстатті, уявляється доцільнимзвернутисядозагальноприйнятого в цивільному законодавстві поняття речі. Відповідно до ЦК річчю є предмет матеріальногосвіту, щодоякогоможутьвиникатицивільніправатаобов’язки(ст. 179).

Таким чином, для впізнання можуть пред’являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо) і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов’язано, жилі будинки, насадження, підприємства, як майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).

Тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режимречі, крімвипадків, встановленихзаконом(ст. 180 ЦК), отжепред’явленнядля впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті.

Процесуальний порядок пред’явлення речей длявпізнання схожийізпроцесуальним порядком пред’явлення для впізнання осіб.

Особа, якій пред’являється річ для впізнання, називається впізнаючий (або той, хто впізнає). Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані.

Пред’явлення для впізнання речі проводиться без винесення про це спеціальної постанови. Пред’явлення речі для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред’явлення матеріальних об’єктів, які є речовими доказами, під час проведення інших слідчих дій, наприклад, пред’явлення знаряддя вчиненого злочину підозрюваному в ході допиту.

Обов’язковоюумовоюпроведенняцієїслідчоїдіїєпопереднєопитуванняслідчим, прокурором або захисником впізнаючого про те, чи може особа впізнати річ та про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила. За результатами опитування складається протокол з дотриманням вимог статей 104, 231 КПК.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, що повинна бути пред’явлена для впізнання. Така вимога закону пояснюється урахуванням властивос-

396

тейлюдськоїпсихіки, оскількикращезапам’ятовуєтьсяівідтворюєтьсятойобраз, що сприйнятий пізніше. Неприпустимо також надавати впізнаючому будь-які відомості про прикмети речі, яка буде пред’являтися для впізнання.

При пред’явленні речі для впізнання участь понятих є обов’язковою. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).

При пред’явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

2. Починаючи до проведення слідчої дії, слідчий чи прокурор повинні роз’яснити права і обов’язки особам, що беруть у ній участь, а також процесуальний порядок її проведення.

Підібрані для впізнання речі розкладаються нарівній поверхні вдобре освітленому місці. До кожної речі, що пред’являється, прикріплюється бирка з порядковим номером, або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред’явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред’являється річ для впізнання.

Порядокрозміщенняречейузгоджується зпонятими. Річ, щопідлягає впізнанню, пред’являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред’являються, слід розуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей і та ін. Доцільнорічдлявпізнанняпред’являтисередіншихречейукількостівідтрьохдоп’яті. Цеобумовлюєтьсятим, щонадмірнезбільшеннякількостіоб’єктів, щопред’являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.

При розслідуванні злочинів проти власності, злочинів у сфері господарської діяльності та ін., іноді виникає необхідність впізнання речі, що визначена не індивідуальними, тобтотількиїйвластивимиознаками, щовирізняютьїїз-поміжіншиходно- рідних речей, індивідуалізуючи її, а родовими ознаками. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (сировина, продукція сільськогосподарського виробництва, партії продуктів харчування, будівельні матеріали тощо). Якщо предмети матеріального світу не мають ніяких індивідуальних ознак, що дозволяють судити про їх приналежність, немає необхідності пред’являти їх для впізнання. Для їх ідентифікації доцільно призначити експертизу.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж вказати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можнапідганяти особу. Впізнаючий повиненнетількивказатинаріч, якувінвпізнав, а й вголос назвати її номер.

Результатом пред’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної речі), встановлення схожості або невпізнання.

3. Упрактиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання таких речей, які не можна пред’явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде

397

про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді речі, аналогів яких не існує в світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних художників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо.

Закон надає можливість пред’явити для впізнання лише одну таку річ. Особа, яка впізнає, повиннапояснити, заякимиознакамивонавпізналаріч, щоїйпред’являється в одному екземплярі.

Стаття 230

Пред’явлення трупа для впізнання

1. Пред’явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу.

1. Пред’явлення для впізнання трупа є одним із засобів встановлення його особи. Трупидлявпізнанняпред’являютьсяблизькимродичамабоіншимособам, якідобре знали не лише загальні риси зовнішності померлого, а й особливі прикмети. Враховуючи важливі етичні моменти, а також специфічність об’єкта, труп для впізнання може бути пред’явлений лише один, тобто на цей різновид пред’явлення для впізнання не

поширюється правило про пред’явлення для впізнання серед схожих осіб.

Труп може пред’являтися як у місці виявлення, так і в морзі. З метою усунення змін трупа, що пов’язані з трупними явищами, його пошкоджень під час або після вчинення злочину судовою медициною розроблені методи часткового відновлення прижиттєвого вигляду покійного (так званий «туалет» або «реставрація» трупа).

Для впізнання може пред’являтися труп особи або його частини.

Пред’явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особливості. Найчастіше в такій слідчій дії беруть участь близькі родичі, члени сім’ї, друзі, колеги і знайомі, які знали за життя померлого. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній підготовці впізнаючого до проведення впізнання. З цією метою може бути запрошений психолог. Особливо це актуально, коли йдеться про катастрофи, аварії, що викликали загибель багатьох людей.

Смертьдужезмінюєзовнішністьлюдини. Томуважливопередпред’явленнямдля впізнання попередньо з’ясувати, чи може впізнаючий впізнати труп, опитати її про зовнішній вигляд і прикмети померлого, що слід зафіксувати у протоколі. Такі дії активізують пам’ятьвпізнаючого ідозволять підвищити ступінь надійності результатів пред’явлення для пізнання трупа.

За етичними міркуваннями для участі у пред’явленні для впізнання трупа, якщо це можливо, як понятих доцільно запросити співробітників моргу чи лікарні.

Стаття 231

Протокол пред’явлення для впізнання

1. Про проведення пред’явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впіз-

398

нала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

2.У разі проведення пред’явлення для впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п’ятою і шостою статті 228 цього Кодексу, у протоколі, крім відомостей, передбаченихцієюстаттею, обов’язковозазначається, щопред’явленнядля впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред’явлена для впізнання, не бачила

іне чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого пред’явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

3.Якщопроводилосяфіксуванняходуслідчої(розшукової) діїтехнічнимизасобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред’явлення для впізнання проводилося вумовах, колиособа, якупред’явилидлявпізнання, небачилаінечулаособи, якавпізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

1. Хідірезультатипред’явленнядлявпізнанняфіксуютьсявпротоколі, якийскладається відповідно довимог, передбачених устаттями 104–106 цьогоКодексу, підчас проведення слідчої дії чи, що буває найчастіше, після її завершення.

Протокол складається з вступної, описової та заключної частин. У вступній частиніповинніміститисявідомостіпромісце, часпроведення(часпочаткуізакінчення) таназвуслідчої дії; особу, якапроводитьпред’явленнядлявпізнання(посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові,); прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживаннявсіхосіб, якібулиприсутніпідчаспроведеннядії(захисник, перекладач, спеціаліст, поняті).

Якщовходіпред’явленнядлявпізнаннязастосовувалисятехнічнізасобифіксації, до протоколу заноситься інформація про те, що особи, які беруть участь у слідчій дії, заздалегідь повідомлені проїхзастосування, зазначаються характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються, умови та порядок їх використання.

У описовій частині протоколу пред’явлення для впізнання мають бути вказані анкетні дані особи, що впізнається, її зріст, риси обличчя, колір волосся, одяг, процесуальне становище, атакож прізвища, імена, побатькові, основні ознаки, вік, зріст, колір волосся, одяг і адреси тих осіб, серед яких вона пред’являється для пізнання.

Якщо для впізнання пред’являлася річ, у протоколі описується як вона, так й інші речі, які пред’являються разом з нею. Обов’язково має бути наголошено на тому, що речі однорідні, не мають різких відмінностей у зовнішньому вигляді. Указується, як розміщені речі, зазначаються їх порядкові номери.

Процес пред’явлення для впізнання відбивається у протоколі в тій послідовності, в якій проводилася ця слідча дія. Указується факт роз’яснення особам, що беруть участь упровадженні слідчої дії, їхніх правтаобов’язків; факт роз’яснення особі, що підлягає впізнанню, її права зайняти будь-яке місце серед осіб, що пред’являються для впізнання, і указується конкретне місце, яке вона зайняла. Має бути зазначений факт попередження відповідних осіб про кримінальну відповідальність за надання

399

завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК), також за відмову від давання показань

(ст. 385 КК).

Упротоколі фіксується пропозиція впізнаючому уважно подивитися на осіб, які пред’являються для впізнання, оглянути речі чи труп і відповісти на запитання, чи бачив він цю особу або річ раніше, за якими ознаками він упізнав особу, річ чи труп. Показання впізнаючого заносяться до протоколу по можливості дослівно. При цьому особливоточномаютьбутивказанітіознакиіприкмети, заякимивпізнаючийвпізнав об’єкт.

2. Якщо впізнання проводилося поза візуальним спостереженням, в протоколі вказуються всі обставини і умови проведення такого пред’явлення для впізнання.

При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з КПК вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться, не долучаються до матеріалів досудового розслідування і зберігаються окремо.

Якщо впізнання провадилося за фотознімками або матеріалами відеозапису, це такожзазначаєтьсяупротоколі. Фотографіїкількістюнеменшечотирьох(фотознімок

зособою, яка підлягає впізнанню та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох) однаковихзаформатомнаклеюються набланкпротоколупред’явленнядлявпізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріпляються печаткою. У протоколі указуютьсяпрізвища, імена, побатьковіосіб, чиїфотографії представлені длявпізнання.

3. Якщовпроцесіслідчоїдіїпроводиласяфіксаціяїїходуірезультатівтехнічними засобами (фотографування, відеозапис), то цей факт також зазначається в протоколі, а до протоколу долучаються додатки (ст. 105 КПК) – фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. Винятком є ситуації, якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає. У цих випадках всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

Узаключній частині протоколу повинні міститися відомості про спосіб ознайомлення учасників слідчої дії зізмістом протоколу, зауваження ідоповнення дописьмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Передпідписаннямпротоколуучасникампроцесуальноїдіїнадаєтьсяможливість ознайомитися із текстом протоколу. Якщо надходять зауваження з приводу порядку проведеннявпізнання, вониповиннібутизанесенідопротоколу. Якщозауваженьізаяв не надійшло, про це також має бути вказано у протоколі.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами.

Протоколпідписуютьусіучасники, якібралиучастьупред’явленнідлявпізнання, поняті і слідчий чи прокурор. Додатки до протоколу також повинні бути посвідчені його учасниками. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення її з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою (ч. 5 ст. 104 КПК).

Уразі відмови особи, яка брала участь у пред’явленні для впізнання, підписати протокол, про це зазначається у протоколі. Такій особі надається право дати письмовіпояснення щодопричинвідмови відпідписання, які заносяться допротоколу. Факт

400