NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

відповідної слідчої (розшукової) дії, які слідчий чи прокурор повинні заносити до протоколу.

7. Закон передбачає залучення понятих при проведенні слідчих дій. Понятий – це незаінтересованаурезультатахкримінальногопровадженняособа, запрошенаслідчим чи прокурором для посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів. Участьпонятихєгарантієюправильногобезпосередньогосприйняттяприпровадженніслідчихдій, обставинтафактів, щомаютьзначеннядлякримінальногопровадження, їх належного фіксування у процесуальних документах.

Мета участі понятих у проведенні слідчих дій – посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів.

Під«незаінтересованістю» понятогослідрозумітивідсутність йоговласногопроцесуального інтересу укримінальному провадженні. Наявність такого інтересу єпідставою для відмови у його залученні як понятого. Крім того законом встановлюється перелік осіб, які також не можуть бути залучені як поняті. Це потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів.

Уявляється також, що як понятих не можна запрошувати осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку; недієздатних; учасників кримінального провадження; осіб, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння; осіб, які мають фізичні або психічні недоліки, що перешкоджають сприйняттю змісту, ходу і результатів слідчої дії, перешкоджають робити заяви і зауваження, приносити скарги на дії слідчого: сліпих або таких, що мають низький зір, глухих, німих; осіб, що мають громадянство інших держав або проживають на значному віддаленні від місця проведення досудового розслідування. Такожзаконзабороняєзалучатиякпонятихпрацівниківправоохороннихорганів. Поняття«працівникправоохороннихорганів» урозумінніцієїстаттіслід тлумачитипоширювальноівідноситидотакихпрацівниківнетількиосіб, якізаконом наділені владними повноваженнями щодо початку досудового розслідування, проведення слідчих дії, здійснення нагляду у формі процесуального керівництва тощо, оперативних співробітників, співробітників міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, співробітників спецпідрозділів, водіїв автомобілів, що належать правоохоронним органам, тощо. На корпоративну або іншу службову заінтересованість у результатах кримінального провадження таких осіб може вказати сторона захисту, що спричинить визнання отриманих за їх участю доказів недопустимими.

Передтимякзапроситипонятого, необхіднопересвідчитися вйогоособі. Доцільно перевірити паспорт або інший документ та впевнитися в тому, що особа вже досягла 18-річного віку.

Закон встановлює імперативну вимогу щодо обов’язкової участі не менше двох понятих у проведенні обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи.

Також слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих для пред’явленняособи, трупачиречідлявпізнання, оглядутрупа, втомучисліпов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Утім при проведенні цих слідчих дій закон встановлює винятки із загального провила щодо участі понятих. Якщо слідчий чи прокурор застосовують безперервно відеозапис ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, понятих можна не запрошувати.

371

Разом з тим закон надає право запросити понятих для участі у будь-яких процесуальних діях, якщо слідчий чи прокурор визнають це за доцільне.

Понятий має право: брати участь у слідчій дії і робити з приводу слідчої дії заяви і зауваження, що підлягають занесенню до протоколу; знайомитися з протоколом слідчої дії, у проведенні якої він брав участь.

Понятий не має права розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, якщо він був про це заздалегідь попереджений (ч. 3 ст. 66 КПК).

Поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Недотримання вимог закону щодо участі у слідчих діях понятих тягне визнання доказів, отриманих під час проведення цієї слідчої дії, недопустимими.

8. Слідчі(розшукові) діїможутьпроводитисятількивмежахстроків, передбачених КПК. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відповідних відомостей щодо кримінального правопорушення до ЄРДР (ч. 2 ст. 214 КПК) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Проведення слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення недопускаєтьсяітягнезасобоювідповідальність, встановленузаконом. Уневідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений тільки огляд місця події (ч. 3 ст. 214 КПК).

Проведення слідчих (розшукових) дій негайно припиняється після закінчення граничного строку досудового розслідування, визначеного КПК (ч. 2 ст. 113).

Строки досудового розслідування встановлені ст. 219 КПК. Загальні положення продовження строку досудового розслідування, процесуальний порядок продовження та порядок їх обчислення передбачені статтями 294–296, 115 КПК. Прокурор повинен внести відомості про закінчення досудового розслідування до ЄРДР (ч. 3

ст. 283 КПК).

Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням встановлених законом строків досудового розслідування, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

Закон встановлює єдиний виняток із загального правила щодо строків, протягом яких можуть проводитися слідчі дії. У разі якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами (ч. 3 ст. 333 КПК). У цих випадках слідчі (розшукові) дії проводяться за дорученням суду в порядку, передбаченому главами 20 та 21 КПК.

372

Стаття 224

Допит

1.Допитпроводитьсязамісцемпроведеннядосудовогорозслідуванняабовіншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

2.Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.

3.Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, апотерпілий– задаваннязавідомонеправдивихпоказань. Занеобхідності до участі в допиті залучається перекладач.

4.У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

5.Підчасдопитуможезастосовуватисяфотозйомка, аудіо– та/абовідеозапис.

6.Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

7.За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

8.Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

9.Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі – за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінальногопровадження, дляз’ясуванняякихпроводитьсядопит, післячогослідчим, прокуроромможутьбутипоставленізапитання. Особи, якіберутьучатьудопиті, їхзахисникичипредставникимаютьправоставитиоднаоднійзапитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

373

Укримінальнихпровадженняхщодозлочинівпротистатевоїсвободитастатевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитанихосібдляз’ясуванняпричинрозбіжностейвїхніхпоказанняхнеможебути проведенийзаучастюмалолітньогоабонеповнолітньогосвідкачипотерпілогоразом

зпідозрюваним.

1.Показання відповідно до ст. 95 КПК, – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі підчас допитупідозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Таким чином, допит – це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка полягає в одержанні слідчим від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта показань про обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Підставами для проведення допиту є наявність достатніх відомостей, про те, що певній особі відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження та їх можна отримати шляхом проведення допиту.

Порядок здійснення виклику особи для проведення допиту, зміст повістки про виклик, поважніпричининеприбуттяособинавикликтанаслідкинеприбуттядетально передбачені статтями 135–139 КПК.

Місце допиту визначається слідчим самостійно, виходячи з обставин кримінального провадження і обраної тактики. Як правило, допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування. Разом з тим закон надає слідчому право допитати особувіншомумісцізапогодженнямзособою, якунеобхіднодопитати. Цеможебути місце її проживання, роботи, відпочинку, навчання, лікування, відбування покарання, тримання під вартою або інше місце перебування особи.

Допит за місцем проживання або роботи доцільно проводити, якщо, наприклад, декілька свідків проживають або працюють в одному місці, якщо слідчий не бажає передчасно розголошувати факт їх виклику для допиту; у випадках якщо явка свідка або потерпілого утруднена (хвороба, похилий вік, наявність малолітніх дітей та ін.) тощо.

Закон(ст. 104 КПК) неміститьвимогипронеобхідністьобов’язковогомотивування рішення допитати особу не в місці провадження досудового розслідування. Проте у вступній частині протоколу допиту, яка складається відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК, доцільно зазначити цей факт, а до матеріалів кримінального провадження долучитидокумент, щопояснюєвказанерішення(наприклад, довідкулікаряпростан здоров’я особи, копію лікарняного листа і та ін.).

Закон встановлює неможливість проведення допиту не в місці проведення досудового розслідування без попереднього погодження із особою, яку має намір допитати слідчий чи прокурор. Тобто у будь-якому випадку, незалежно від процесуального статусуособи, якумаютьнамірдопитати, якщоцяслідчадіяпроводитьсянезамісцем досудового розслідування, місце допиту слід додатково погодити.

Викликані утомусамому кримінальному провадженню свідки повиннідопитуватися окремо, тобто так, щоб вони не мали можливості спілкуватися між собою ні до

374

допиту, ні після його завершення. Особа, що провадить слідчу дію, зобов’язана вжити певних заходів для дотримання вимог закону: виклик для допиту в різний час і з такимрозрахунком, щобдопитанийсвідокнеспілкувався зіншоюособою, прибулою надопит; поміщення свідків урізнікімнати, попередження прообов’язокнерозголошувати відомості досудового розслідування (ст. 222 КПК). Ці заходи поширюються і на ті випадки, коли необхідно перешкодити спілкуванню свідків із потерпілим, підозрюваним.

Такі умови провадження допиту забезпечують найсприятливішу обстановку для отримання правдивих показань, допоможуть усунути вплив на свідків із боку інших осіб.

Закон також вимагає, щоб допит свідків відбувався за відсутності інших свідків. Одночаснийдопитдвохсвідківуодномукабінеті, кімнатіабоіншомуприміщенні(хоч биірізнимислідчими) недопускається. Братиучастьудопитімаютьправотількиособи, вказані в законі, а саме: прокурор (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); якщо це необхідно – перекладач (ст. 68, ч. 3 ст. 224 КПК); експерт (п. 3 ч. 2 ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 77 КПК); захисник (ст. 45); адвокат свідка (п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК), законний представник, педагог, психолог, лікар (ст. 226 КПК) тощо.

Допит, що здійснюється за клопотанням сторони захисту або потерпілого, проводиться за участю особи, яка його ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в допиті (ч. 6 ст. 223 КПК).

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагогаабопсихолога, азанеобхідності– лікаря(статті44, 58, 226 КПК).

2.Тривалість допиту визначається часом, необхідним і достатнім для отримання віддопитуваноговрозумномурежимівідомостей, щомаютьзначеннядлякримінального провадження. Але оскільки проведення допиту пов’язано із важким психологічним напруженням, частиною другою коментованої статті встановлюється загальний час проведення допиту, який не може перевищувати вісім годин на день. Причому через кожні дві години допиту слідчий повинен робити перерву.

Закон не передбачає тривалості перерви. Слідчий визначає її за своїм внутрішнім переконанням. Але слід пам’ятати, що довготривалий допит може мати негативний результат, оскільки допитуваний втомлюється, знижується його пам’ять, виникає роздратованість, психологічний дискомфорт тощо. Штучне затягування допиту може розглядатися особою як негативний вплив на неї, катування або нелюдське поводження.

Отже, при визначенні загального часу для допиту, а також часу для перерви слід враховувати вік особи, яка допитується, стан її психіки, психологічний контакт зі слідчим, можливий хворобливий стан, що підтверджений довідкою лікаря чи самостійновстановленийслідчим, час, якийпотрібнийдлявідпочинку, прийомуїжітощо.

3.Хідслідчої діїможнауявитиувиглядічотирьохетапів: 1) з’ясування данихпро особудопитуваного, роз’яснення порядкупроведення слідчої дії; 2) роз’ясненняйого прав і обов’язків; 3) вільна розповідь; 4) відповіді на запитання слідчого, прокурора.

Якщо в слідчій дії бере участь перекладач, слідчий перед початком допиту пересвідчується в особі і компетентності перекладача, з’ясовує його стосунки з підозрюваним, потерпілим, свідком і роз’яснює його права і обов’язки (ч. 4 ст. 68 КПК).

375

Перш ніж приступити безпосередньо до допиту, необхідно пересвідчитися в особі допитуваного (перед першим допитом доцільно перевірити документи особи, викликаної на допит). Крім прізвища, імені, по батькові, слід з’ясувати інші важливі відомості, щовстановлюютьособу: рікнародження, місце проживання чиперебування, місце роботи, номер домашнього, службового і мобільного телефону (якщо є) і та ін. Потім слідчий роз’яснює особі мету виклику, порядок ведення допиту, називає присутніх осіб.

Свідок зобов’язаний дати правдиві показання під час досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 66 КПК), тому він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, передбачену статтями 384 і 385 КК України.

Дача показань потерпілим є його правом, а не обов’язком (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), тому про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань він не попереджається.

Такероз’ясненняобов’язківсвідкатапотерпілогозасвідчується їхпідписом, який повинен бути поставлений у протоколі після запису про встановлення особи, але до внесення відомостей анкетного характеру, оскільки останні є складовою частиною його показань.

Експерт зобов’язаний прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту (п. 2 ч. 5 ст. 69 КПК). За відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом (ст. 70 КПК).

Оскільки дача показань не є обов’язком підозрюваного, допит може відбутися тільки в тому випадку, коли він погодився або сам виявив бажання давати показання.

Відповідно до КПК, на особу, що здійснює кримінальне провадження, покладається обов’язок роз’яснити надані допитуваному законом процесуальні права. Закон не вимагає, щоб цей факт був зафіксований у протоколі допиту (ч. 3 ст. 104 КПК). Уявляється, що відмітка про роз’яснення прав особі, що допитується, повинна бути зроблена в протоколі допиту, що слід засвідчити її підписом.

Допит по суті справи починається пропозицією розповісти все відоме особі про обставини, у зв’язку з якими вона викликана, або у формі нагадування про подію, очевидцем або учасником якої вона була. Можливість втручання в хід вільної розповіді з боку допитуючого обумовлена тактичними міркуваннями.

Оскільки найчастіше допитуваний вільною розповіддю не вичерпує теми допиту (ненадаєзначенняяким-небудьобставинам, невисвітлюєїхчереззабування, неуважність, у зв’язку з невмінням правильно і логічно сформулювати свою думку), слідчий післязакінченнярозповідімаєправоставитизапитання, якимивінуточнює, деталізує розповідь, з’ясовуєджерелавідомостей, щоповідомляються, причинисуперечностей

упоказаннях, якщо вони є.

Упроцесі допиту можуть ставитися уточнювальні, доповнювальні, нагадувальні, контрольні запитання, пред’являтися речові докази, документи, висновки експертів, зачитуватисяпоказанняіншихосіб, відтворюватисязвуко– тавідеозапис. Постановка навідних запитань не допускається. До їх числа належать запитання, що підказують своїм формулюванням бажану відповідь.

376

Припровадженні допитунеможназалишатипозаувагоюфакт, щотакаслідча дія належить до числа тих, тактика яких має яскраво виражений етичний аспект. Методи і прийоми проведення допиту повинні відповідати не лише вимогам кримінального процесуального закону, а й етичним нормам.

Підчасдопитумаєбутизабезпечена повагадолюдської гідності, забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу

упринизливихумовах, примушуватидодій, щопринижуютьїїгідність (ст. 11 КПК).

Уході допиту фіксуються не лише усні показання, а й факт складання свідком схем, малюнків, креслень, діаграм (графічної інформації). Така графічна інформація повинна складатися на окремому аркуші і є додатком до протоколу допиту.

4. Як вже було зазначено, дача показань не є обов’язком підозрюваного. Його допит може відбутися тільки в тому випадку, коли він погодився або особисто виявив бажаннядаватипоказання. Отже, увипадку, колипідозрюванийвідмовивсявідповідати на запитання, давати показання, особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви. Така імперативна норма передбачена законодавцем з метою запобігання можливого тиску на підозрюваного, примушування йогододаванняпоказань. Показання, отриманіслідчимвнаслідоккатування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, визнаються судом такими, що істотно порушують права і основоположні свободи людини, є недопустимими, не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86, п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК).

Факт відмови підозрюваного відповідати на запитання чи давати показання повинен бути зафіксований у протоколі допиту з указівкою мотивів, якщо підозрюваний їх повідомив.

Слід також зазначити, що підозрюваний може відмовитися від відповіді не на всі,

ана конкретні запитання. У цьому випадку слідчий повинен скласти протокол відповідно до вимог закону та позначити, на які саме запитання підозрюваний відмовився відповідати.

5. Рішенняпрофіксаціюпроцесуальноїдіїзадопомогоютехнічнихзасобівпідчас допиту приймає особа, яка проводить слідчу дію. За клопотанням учасників допиту застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим.

Якщодопитфіксуєтьсязадопомогоютехнічнихзасобів(аудіо– та/абовідеозапис), текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому (ч. 2 ст. 104 КПК). У такому разі протокол слідчої дії складається, в ньому позначається вступна частина, як це передбачено ч. 3 ст. 104 КПК, але в описовій частині необхідно зазначити, що показання осіб зафіксовані на носії інформації, який додається до протоколу. Причому у матеріалах кримінального провадження повинні зберігатися оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Процесуальний порядок та умови використання технічних засобів фіксування кримінального провадження (фотозйомка, аудіо– та/або відеозапис), порядок підготовки протоколу допиту та додатків до нього передбачені статтями 104–107 КПК.

377

6.Закон визначає випадки можливого використання особами під час допиту власних документів та письмових нотатків. Цей перелік є вичерпним. Вони використовуються, якщопоказанняпов’язанізбудь-якимиобчисленнямитаіншимивідомостями, якіскладнозберегтивпам’яті(наприклад, назвинормативно-правовихактів, конкретні дати певних подій, прізвища осіб, їх адреси, телефони тощо).

Документи, які можуть бути оголошені під час проведення допиту, повинні належати допитуваному та стосуватися обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Цінотаткитадокументиможутьбутиоглянутіслідчим, таякщоценеобхідноі, якщо вонинемістятьознакречовихдоказів, приєднанідосправи. Закономдозволяєтьсятакож копіювання оригіналів цих документів та приєднання їх до справи (ч. 7 ст. 99 КПК).

7.Якщодопитуванаособавиявилабажаннявикластисвоїпоказаннявласноручно, цьому повинна передувати вільна усна розповідь. Слід звернути увагу, що при власноручному викладі показань не йдеться про складання протоколу допитуваним. Присутність слідчого у такому разі є обов’язковою, оскільки в його обов’язок входить належне складання протоколу. Анкетна частина протоколу, роз’яснення прав та обов’язків, порядку проведення допиту, попередження про відповідальність за відмовувіддаванняпоказаньізазавідомонеправдивіпоказаннязаповнюютьсяслідчим. Після викладу особою своїх показань власноручно слідчий продовжує допит для доповнення і уточнення показань. Додаткові записи може робити як сама особа, що допитується, так і слідчий.

8.Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом осіб, які не підлягають допиту як свідки (ст. 65 КПК), зобов’язані роз’яснити їм право відмовитися давати показання. Ціособивправіневідповідатиназапитаннязприводутихобставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі.

Слід, проте, зазначити, що захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача укримінальному провадженні, адвокат, нотаріус, медичні працівники, священнослужителі (пп. 1–5 ч. 2 ст. 65 КПК) з приводу довірених відомостей можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.

Також, закріплюючи таку загальну засаду кримінального провадження , як свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, ст. 18 КПК передбачає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

378

Право не говорити нічого з приводу підозри проти затриманого роз’яснюється йому при затриманні уповноваженою службовою особою (ч. 4 ст. 208 КПК). Крім того, при затриманні складається та під розпис вручається затриманому протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК та ч. 5 ст. 208 КПК, обов’язково вказується повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого, передбачений ст. 42 КПК.

Перед допитом свідка слідчий повинен роз’яснити йому права, передбачені ст. 66 КПК, у тому числі право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показаннящодовідомостей, якізгіднозположеннямист. 65 КПКнепідлягаютьрозголошенню. Разом з тим слід відмітити, що конституційне право особи відмовитися даватипоказаннянезвільнюєособувідявкизавикликомслідчогочипрокурора. Предмет показань осіб, які мають імунітет свідка, може не вичерпуватися отриманням відомостей виключно по цих питаннях. До речі, не виключена можливість добровільної дачі показань особами, які мають імунітет свідка.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди представника дипломатичної установи.

Факт відмови особи давати показання повністю або частково повинен бути зафіксований у протоколі з указівкою мотивів, якщо вони були повідомлені.

Уразіякщосвідокнемаєправаімунітетусвідка, слідчийповиненщеразроз’яснити йому обов’язок дачі повних і правдивих показань, їх значення для розкриття вчиненого злочину і покарання винних. Лише після цього слідчий має право скласти протокол про відмову свідка від надання показань, який разом з іншими необхідними документами направляє прокурорудлявирішенняпитанняпровнесення відповідних відомостейдоЄРДР(абоособистовноситьтаківідомостідоЄРДР, прощоповідомляє прокурора) та початок досудового розслідування за ст. 385 КК.

9. Коментована частина статті містить процедуру проведення слідчим чи прокуроромодночасногодопитудвохчибільшевжедопитанихосібдляз’ясуванняпричин розбіжностей у їхніх показаннях (очна ставка).

Закон містить обов’язкові умови для проведення такого допиту: 1) особи повинні бути заздалегідь допитані; 2) згідно з протоколами допитів в їх показаннях знайдені розбіжності.

Очна ставка проводиться без попереднього винесення про це постанови. Вона може бути проведена слідчим між будь-якими особами, які раніше були допитані: свідками, потерпілими, підозрюваними, експертами (наприклад, при суперечливих показаннях, що пояснюють результати експертизи), між підозрюваним і потерпілим, підозрюваним і свідком, потерпілим і свідком. Законодавець надає можливість провести очну ставку між двома чи більшою кількістю осіб.

Пропроведенняочноїставкиможутьтакожклопотатиучасникипроцесу: підозрюваний, його захисник, потерпілий, його представник.

Закон не зобов’язує слідчого провести очну ставку, а надає йому таке право. Проте при вирішенні питання про задоволення клопотання підозрюваного про проведен-

379

ня очної ставки слідчий повинен враховувати міжнародно-правовий стандарт, сформульований в п. 3 «d» ст. 6 КЗПЛ, суттю якого є переважне право на очну ставку при клопотанні про це з боку обвинуваченого (підозрюваного).

Закон не вказує, чи повинні бути знайомі між собою особи, що беруть участь упровадженніцьогодопиту, томуособистезнайомствоабойоговідсутністьнеможуть бутиперешкодоюдляйогопроведення. Обов’язковоюпередумовоюєпопереднядача ними показань з приводу одних і тих же обставин і наявності в цих показаннях розбіжностей. Водночас очна ставка не повинна підміняти собою пред’явлення для впізнання. Томупринеобхідностіототожненняоднимучасникомдопитуіншогонеобхідно спочатку провести впізнання, а потім очну ставку.

Допит між особами, у показаннях яких є розбіжності, проводиться з метою викриття особи, яка дає неправдиві показання. Тому, приймаючи рішення про його проведення, слідчий повинен бути переконаний у правдивості показань однієї з осіб, з якими проводиться ця слідча дія, і що ця особа не потрапить під вплив тих, хто дає неправдиві показання.

Рішення про те, в який момент і між якими особами, у показаннях знайдені розбіжності, належить до тактичних і залежить від ходу кримінального провадження, внутрішнього переконання слідчого чи прокурора. Причиною відмови від проведення допиту між особами, в показаннях яких є розбіжності, може бути очевидна безперспективність цієїслідчоїдії, можливістьпсихічноговпливунаодногозучасників, ознайомлення допитуваних з матеріалами кримінального провадження, недостатньо підкріпленими іншими доказами, можлива змова між учасниками допиту і подальша зміна ними показань. Усунути розбіжності в показаннях у такому разі можна також іншими передбаченими в законі засобами, наприклад, додатковим допитом окремих осіб, призначенням повторної (додаткової) експертизи тощо.

Стаття закону не указує, які саме розбіжності в показаннях раніше допитаних осіб маютьбутиусунуті. Рішенняцьогопитанняналежитьдокомпетенціїслідчого, прокурора. Проте слід враховувати істотність розбіжностей, що є в показаннях допитаних, їх здатність вплинути на повноту, всебічність і об’єктивність встановлення обставин, які підлягаютьдоказуваннюукримінальномупровадженні, абонаправильнуоцінкудоказів.

У процесі проведення допиту між особами, в показаннях яких є розбіжності, можуть бути не лише усунуті розбіжності або з’ясовані їх причини, а й одержані нові раніше невідомі фактичні дані.

Специфікою допиту осіб, у показаннях яких є розбіжності, є те, що участь у цій слідчій дії беруть декілька допитуваних, а також спірним характером питань, що є предметом допиту, що і створює складнішу психологічну атмосферу, ніж при допитіоднієїособи. Томудопроведеннятакогодопитуслідчийчипрокурорзобов’язані готуватисязособливоюретельністю. Вониповиннівизначитипредметдопиту, скластипланйогопроведення, встановитипослідовністьдопитуосібічерговістьзапитань, які мають бути висвітлені. Крім того, вони зобов’язані своєчасно поклопотатися про заходи, що виключають неконтрольоване спілкування між допитуваними (зокрема, знаками, мімікою), змову між ними, погрози, тиск одного з учасників на інших тощо.

Перед початком допиту слідчий чи прокурор виконують вимоги, передбачені ч. 3 коментованої статті, а саме встановлюється особа, роз’яснюються відповідно до процесуального статусу її права, а також порядок проведення допиту.

380