NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

Стаття 219

Строки досудового розслідування

1. Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1)протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2)протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

2.Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1)двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2)шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3)дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3.Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

1. Процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями.

Кримінальніпроступкитазлочинирозмежовуютьсянетількизанормативно-пра- вовими актами, як-от закон про кримінальні проступки та КК, а також КПК виділяє різні хронологічні межі для здійснення досудового розслідування по них.

Кримінальні проступки, маючи меншу суспільну небезпеку, потребують менших затрат часу для проведення досудового розслідування (дізнання). У зв’язку з цим загальний термін провадження дізнання за кримінальних проступках становить один місяць. Якщо у цей строк унаслідок складності провадження неможливо закінчити досудоверозслідуваннякримінальногопроступку, вінможебутипродовженийдодвох місяців районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором (ч. 1

ст. 294 КПК).

Строкдосудовогорозслідуваннякримінальнихпроступківможебутизменшений, якщо обвинувальний акт направлений у спрощеному провадженні до суду. Відповідно до ст. 381 КПК України обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку розглядається без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, щобув представлений захисником, беззаперечновизнавсвоювинуватість, неоспорюєвстановленідосудовимрозслідуванням обставиниізгоденізрозглядомобвинувальногоактазайоговідсутності, апотерпілий не заперечує проти такого розгляду.

361

Строки досудового розслідування обчислюються з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку чи злочину.

2.Загальний строк досудового слідства, порівняно з чинним КПК України, залишився той же – два місяці. Передбачено можливість його продовження до трьох, шести, дванадцяти місяців. Умовою для продовження строку досудового слідства

єскладність кримінального провадження. Так, продовження строку до трьох, шести, дванадцяти місяців обумовлюється відповідно складністю, особливою складністю та винятковою складністю кримінального провадження. Особлива складність визначається категорією розслідуваного злочину – невеликої чи середньої тяжкості, тоді як підвинятковоюскладністюрозумієтьсяздійсненнядосудовогорозслідуваннятяжких чи особливо тяжких злочинів.

Строки досудового розслідування закінчуються з моменту, коли прокурором буде прийнято одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

До строків досудового розслідування входять строки відкриття матеріалів кримінального провадження сторонам кримінального провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 290 КПК України у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення.

Порядокпродовженнястрокудосудовогорозслідуваннярегламентуєтьсястаттями 294–297 КПК України, де передбачені вимоги до складання клопотання слідчого чи прокурора про продовження строку досудового розслідування, процесуальні затрати часу на його розгляд компетентними органами чи посадовими особами, можливість задоволення та процедура відмови у задоволенні клопотання.

Уразі закінчення загальних строків досудового розслідування, передбачених ч. 2 ст. 219 КПК, прокурорвиноситьпостановупрозакриттякримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК – не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Якщо в подальшому учасником кримінального провадження будуть одержані докази, він повинен подати клопотання слідчому судді про поновлення пропущеного строку досудового розслідування з поважних причин. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя, суд виносить ухвалупропоновлення чивідмову впоновленні процесуального строку (ст. 117 КПК України).

3.Якщо після повідомлення особі про підозру досудове розслідування зупинено відповідно до вимог гл. 23 «Зупинення досудового розслідування» (статті 280–282 КПК), строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування, передбачені цією статтею КПК.

362

Стаття 220

Розгляд клопотань під час досудового розслідування

1.Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представникапровиконаннябудь-якихпроцесуальнихдійслідчий, прокурорзобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

2.Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у випадку неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.

1.Клопотання – письмове звернення з проханням про виконання будь-яких процесуальних дій у кримінальному провадженні, визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Клопотання може вноситись стороною захисту, потерпілим, його представником чизаконнимпредставником. Воноадресуєтьсяслідчомучипрокурору, якийпротягом трьох днів, розглянувши клопотання, приймає одне з таких рішень – задовольняє чи відмовляє у задоволенні клопотання.

Підозрюваний (ст. 42 КПК), його законний представник (ст. 44 КПК), захисник (ст. 45 КПК), потерпілий(ст. 55 КПК), йогопредставникчизаконнийпредставник(ст. 59 КПК) мають право подавати клопотання з моменту набуття ними свого процесуального статусу – прав та обов’язків, передбачених КПК.

2.Якщо клопотання задовольняється, слідчий чи прокурор повинен забезпечити виконанняпрохання, проякезазначаєтьсяуклопотанніособою, щойогозаявила. Для цього слідчий або прокурор, керуючись статтями 111, 112 КПК, надсилає заінтересованійстороніповідомлення пропроведення процесуальної дії абоприйняте процесуальне рішення. У цьому повідомленні зазначаються такі відомості: прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення; адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв’язку; ім’я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса; найменування (номер) кримінального провадження, врамках якогоздійснюється повідомлення; процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється; дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа; інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа; вказівка щодо необов’язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття; підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик (ст. 112 КПК).

При повній або частковій відмові у задоволенні клопотання слідчий, прокурор складає мотивовану постанову, де аргументує прийняте рішення. Така постанова має бути доведена до відома особи, що зверталась із клопотанням. З цією метою цій особі вручається копія постанови, а у разі неможливості вручення копії з об’єктивних причин – надсилається їй поштою.

363

Постанова про відмову (часткову відмову) у задоволенні клопотання, винесена слідчим, прокурором, можебутиоскарженаслідчомусудді(ч. 3 ст. 93 КПК). Загальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачений § 1 гл. 26 КПК (статті 303–308). У них передбачено вичерпний перелік процесуальних рішень слідчого, прокурора, на які особа має право подати скаргу протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо ж рішення останніх оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами ст. 307 КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов’язання припинити дію; зобов’язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Стаття 221

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

1.Слідчий, прокурорзобов’язанийзаклопотаннямсторонизахисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова

унаданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

2.Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

1. З моменту набуття підозрюваним свого процесуального статусу він може використовуватинаданійомуправазаКПК. Так, уп. 14 ч. 3 ст. 42 КПКзазначається, що підозрюваний, за своїм клопотанням, має право ознайомлюватись з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК. Дане процесуальне право надано йому без будь-яких часових обмежень щодо моменту внесення клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також без обмеженьстосовнокількостітаперіодичностіознайомлення. Подачатарозглядклопотань здійснюється слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 220 КПК. Про задоволення клопотання підозрюваний повідомляється письмово із зазначенням дати, часу та місця здійснення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також даних посадової особи, яка здійснюватиме цю дію.

364

У разі відмови у задоволенні клопотання, слідчий, прокурор виносить мотивовану постанову, копію якої надсилає підозрюваному, який протягом 10 днів з моменту одержання копії постанови має право оскаржити її слідчому судді.

Інші представники сторони захисту – захисник та законний представник підозрюваного, реалізуючисвоїпроцесуальніповноваження, маютьправокористуватисьвсіма правами підозрюваного, передбаченими КПК (ч. 5 ст. 44, ч. 4 ст. 46 КПК). Єдина особливість полягає у тому, що тільки після набуття статусу законного представника (постанова слідчого про залучення законного представника підозрюваного) та захисника (постанова слідчого про залучення захисника) вони зможуть відповідно представляти та захищати інтереси підозрюваного і використовувати передбачені КПК його права.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальнимправопорушенням завданоморальної, фізичної абомайновоїшкоди, атакож юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Після прийняття заяви про залучення до провадження як потерпілого та вручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілий може використовувати передбачені ст. 56 КПК права, у тому числі із знайомитись з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення (п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК). Порядокподаннятарозглядуклопотанняаналогічнийякідляпідозрюваного в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Винятком є заборона надання можливості ознайомитись із матеріалами про застосуваннязаходівбезпекищодоосіб, якіберутьучастьукримінальномусудочинстві, атакожтихматеріалів, ознайомленнязякиминаційстадіїкримінальногопровадження може зашкодити досудовому розслідуванню, що визначається на розсуд слідчого, прокурора. Про відмову зазначається у постанові слідчого, прокурора, копія якої надсилається особі, яка заявила клопотання (підозрюваний, законний представник, захисник, потерпілий).

Слідчий, прокурор не може відмовити в ознайомленні з матеріалами, які мають характерзагальнодоступногодокументу. Донихналежатьматеріали, напідставіякихприймалось рішення про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, дані, які підтверджують відповідний процесуальний статусукримінальному провадженні тощо.

2. Участині2 коментованоїстаттіпередбаченаможливістьособи, якаознайомлюєтьсяізматеріаламидосудовогорозслідуваннядойогозакінчення, робитивипискитакопії. Наслідчогонепокладаєтьсяобов’язоксприятиуздійсненніучасникамивиписоктакопій. Однак слідчий не повинен перешкоджати їм у цьому і має надати необхідний час. Учасники, які ознайомлюються із матеріалами справи, не мають права виносити їх за межі робочого кабінету слідчого або органу внутрішніх справ чи прокурора (прокуратури). Реалізація даної процедури можлива за рахунок надання слідчим дозволу виготовляти копіїшляхомфотографування тасканування матеріалів кримінального провадження.

Стаття 222

Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

1. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

365

2. Унеобхіднихвипадкахслідчий, прокурорпопереджаєосіб, якимсталивідомівідомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошуватитаківідомостібезйогодозволу. Незаконнерозголошеннявідомостейдосудового розслідуваннятягнезасобоюкримінальнувідповідальність, встановленузаконом.

1.Усіучасникикримінальногопровадженнямаютьзнатияксвоїправайобов’язки, так і бути обізнаними щодо можливої відповідальності за ті чи інші дії. Таємниця досудовогорозслідування– важливаумовавстановленняістини, авбагатьохвипадках

єпередумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу. Тому забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.

Так, на конституційному рівні, у ст. 32 Основного Закону зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання вйогоособисте ісімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Керуючись положеннями Конституції України, КПК України, у необхідних випадках, пов’язаних із таємницею приватного життя осіб, слідчий, прокурор попереджає учасників кримінального провадження, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому , про їх обов’язок не розголошувати такі відомості, а також роз’яснює наслідки незаконного їх розголошення.

Інші відомості, крім таємниці приватного життя, які не можна розголошувати, визначаютьсяособистослідчим, прокуроромзурахуваннямінтересівдосудовогорозслідування.

2.З метою недопущення розголошення відомостей досудового розслідування, слідчий складає протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, у якому зазначає відомості про: правову кваліфікацію кримінального правопорушення ззазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; процесуальний статус особи, прізвище, ім’я по батькові, дату народження, місце проживання, яка попереджається; характеристику технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, підписи осіб; обставини, за яких особі стали відомі відомості досудового розслідування; спосіб ознайомлення, зауваження і доповнення учасників процесуальноїдії; прізвище, ініціали, підписиосіб, якіознайомленізнедопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування.

У статті 387 КК передбачено кримінальну відповідальність за розголошення без дозволупрокурора, слідчогоабоособи, якапровадиладізнання чидосудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, а також за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи бралацяособабезпосередньоучастьудосудовомуслідствічидізнанні, якщорозголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Пронерозголошенняданихдосудовогорозслідування слідчий, прокурормаєправо попереджати будь-якого учасника кримінального провадження на стадії досудово-

го розслідування, якому стали відомі відомості у зв’язку з його участю під час здійснення останнього.

366

ГЛАВА 20

СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ

Стаття 223

Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1.Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2.Підставамидляпроведенняслідчої(розшукової) діїєнаявністьдостатніхвідомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

3.Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом,

атакож відповідальність, встановлена законом.

4.Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

5.Уразіотриманняпідчаспроведенняслідчої(розшукової) діїдоказів, якіможуть вказуватинаневинуватістьособиувчиненнікримінальногоправопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6.Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводитьсязаучастюособи, якаїїініціювала, та(або) їїзахисникачи представника, крімвипадків, количерезспецифіку слідчої (розшукової) діїценеможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Підчаспроведеннятакоїслідчої(розшукової) діїприсутніособи, щоїїініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та запереченнящодопорядкупроведеннявідповідноїслідчої(розшукової) дії, якізаносяться до протоколу.

7.Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються зобов’язковоюучастюнеменшедвохпонятихнезалежновідзастосуваннятехнічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

367

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

8.Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудовогорозслідування, крімїхпроведеннязадорученнямсудуувипадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними,

австановлені внаслідок них докази – недопустимими.

1.Коментована стаття містить загальні вимоги, які висуваються до всіх слідчих (розшукових) дій. Положення цієї статті підлягають застосуванню при проведенні кожної окремої слідчої дії, але з урахуванням її особливостей та процесуального порядку, передбаченого окремими статтями, що присвячені безпосередньому врегулюванню процедури проведення кожної конкретної слідчої дії.

Відповідно до закону слідчі (розшукові) дії – це регламентовані кримінальним процесуальнимзакономпроцесуальнідії, щоспрямованінаотримання(збирання) або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Значення слідчих дій полягає в тому, що вони є основним способом збирання доказів і звідси – основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань.

Законпередбачаєпроведеннятакихслідчихдій: а) допит, втомучисліодночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (статті 224–226 КПК); б) пред’явлення для впізнання: особи (ст. 228), речей (ст. 229 КПК), трупа (230 КПК); в) обшук (статті 233–236 КПК); г) огляд: місцевості, приміщень, речей та документів (ст. 237 КПК), трупа (ст. 238 КПК), огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК); д) слідчий експеримент (ст. 240 КПК); е) освідування особи (ст. 241 КПК); є) залучення експерта та проведення експертизи (статті 242-243 КПК).

Які з цих слідчих дій і в якій послідовності будуть проведені, залежатиме від конкретних обставин кримінального провадження, внутрішнього переконання слідчого чи прокурора, заявлених стороною захисту клопотань.

2.Слідча дія повинна проводитися тільки за наявності для того законних підстав. Закон відносить до таких підстав наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети слідчої дії.

Зі статті кримінального процесуального закону випливає, що для проведення слідчої дії необхідними перш за все є фактичні складові – «наявність достатніх відомостей» та «можливість досягнення мети» слідчої дії.

У законі не вказується, яка саме сукупність відомостей може бути визнана достатньою для проведення слідчої дії. Передусім законодавець у конструкції частини статті, щокоментується, вживаєсловосполучення вмножині – «єнаявність достатніх відомостей», а значить мова повинна йти не про одиничні повідомлення, відомості, докази, а про їх сукупність.

Також визначення достатності відомостей для проведення слідчої дії пов’язано з їх оцінкою з точки зору достатності та залежить від внутрішнього переконання

368

слідчого чи прокурора. Отже, достатньою уявляється певна сукупність відомостей, яка при її оцінці приводить слідчого чи прокурора до єдиного висновку – про необхідність проведення слідчої дії, під час якої буде досягнута її мета як ідеальна модель того результату, якого намагається досягти слідчий чи прокурор. Звичайно, не може вимагати від слідчого отримання таких підстав для проведення слідчої дії, які з достовірністю будуть встановлювати можливість досягнення її мети, достатнім є високий ступінь достовірності.

Відомості, що вказують на можливість досягнення мети слідчої дії, можуть бути отримані в ході проведення інших слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, уходіпроведенняоперативно-розшуковихзаходів, ревізійтаперевірок, при проведенні інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Мета слідчої дії вказується у конкретних статтях, які врегульовують процесуальний порядок їх проведення.

3.Важливою гарантією для осіб, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені абопорушені підчас проведення слідчої (розшукової) дії, єїхприсутність під час проведення цих слідчих (розшукових ) дій. З цією метою закон покладає на слідчого, прокурора обов’язок вжиття належних заходів для забезпечення їх присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії.

Дотакихзаходів можна віднести, наприклад, виклик слідчим чи прокурором особи, права та законні інтереси якої можуть бути обмежені або порушені під час проведення слідчої (розшукової) дії, для участі в цій дії. Виклик відбувається в порядку, передбаченому гл. 11 КПК.

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, відповідно до їх процесуального статусу та ролі у слідчій дії, роз’яснюються права

іобов’язки, передбаченіКПК, процесуальнийпорядокпроведенняслідчоїдії, атакож вказується на відповідальність, встановлену законом. Зокрема, права та обов’язки підозрюваного закріпленівст. 42 КПК; законногопредставника підозрюваного– уст. 44 КПК; захисника – у статтях 46, 47, ч. 3 ст. 53 КПК; потерпілого – у статтях 56, 56 КПК, його представника – у ст. 58 КПК; цивільного позивача – у ст. 61 КПК; цивільного відповідача – у ст. 62 КПК; представника цивільного позивача та цивільного відповідача – у ст. 63 КПК; свідка – у статтях 66, 67 КПК; перекладача – у ст. 68 КПК; експерта – у статтях 69, 70 КПК; спеціаліста – у статях 71, 72 КПК; понятого – у ч. 7 ст. 223 КПК.

У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягнезасобоюкримінальну відповідальність, встановлену законом (ст. 222 КПК, ст. 387 КК).

4.Кримінально-процесуальний закон не містить чітких вказівок відносно часу провадження слідчих (розшукових) дій, оскільки цезалежить відвнутрішньогопереконання слідчого чи прокурора та слідчої тактики. Він містить тільки одну заборону щодо часу їх проведення – не допускається проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час з 22 до 6 години, за винятком невідкладних випадків.

369

Під невідкладними випадками розуміють ситуації, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Неможливістьвідкластипроведенняслідчої(розшукової) діїдозакінчення нічного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінального провадження. Обґрунтування проведення слідчої (розшукової) дії у нічній час обов’язково повинно бути зазначене у протоколі відповідної слідчої дії.

5.Законпокладаєнапрокурора, керівникаорганудосудовогорозслідування, слідчого обов’язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують йогопокарання, надатиїмналежнуправовуоцінкутазабезпечитиприйняттязаконних

інеупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК). Саме ці загальні положення, які є складовими принципу законності, покладені у підґрунтя вимоги кримінального процесуального закону, відповідно до якої у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення зобвинувальнимактом, клопотаннямпрозастосуванняпримусовихзаходівмедичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Така вимога закону перешкоджає так званому «обвинувальному ухилу» у кримінальномупровадженні, спрямовуєслідчих, прокурорівнавсебічне, повнеінеупереджене проведення досудового розслідування.

6.Відповідно до закону сторона захисту має право збирати докази в тому числі шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 93 КПК). Якщо слідча (розшукова) дія, здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, закон передбачає обов’язкову участь уїїпроведенні особи, яка ініціювала слідчу дію, та (або) її захисника чи представника.

При задоволенні клопотання про проведення слідчої (розшукової) дії, а також наявності до того фактичних та юридичних підстав слідчий чи прокурор зобов’язані здійснити виклик особи, яка ініціювала її проведення. Здійснення виклику відбувається у порядку ст. 135 КПК. Якщо особа відмовляється брати участь у слідчій дії, вона повинна письмово повідомити про це слідчого чи прокурора.

Крім того, слідча дія також може бути проведена без участі особи, яка її ініціювала, та(або) їїзахисникачипредставникавтомувипадку, количерезспецифікуслідчої (розшукової) дії це неможливо. До таких випадків, зокрема, можна віднести, проведення освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, і повинно здійснюватися особами тієї ж статі, що і особа, яка підлягає освідуванню (ч. 2 ст. 241 КПК).

Особи, що ініціювали проведення слідчої дії, мають право ставити запитання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення

370