NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfперш ніж накладати арешт на спільне майно подружжя доцільно визначити в ньому частку підозрюваного, обвинуваченого.
Для встановлення вартості майна, на яке накладається арешт, можна запросити спеціаліста, якимможебутитоварознавецьчиоцінщик. Оцінкамайна, майновихправ −цепроцес визначення їхвартості надату оцінки запроцедурою, встановленою нор- мативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності (ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р.). Майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємнічастини), машини, обладнання, транспортнізасобитощо; паї, цінніпапери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
5.У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд в ухвалі зазначає заборону відчужувати, розпоряджатися або користуватися та вказівку на таке майно. Використаннямайнатазаборонарозпоряджатисьтакиммайномможутьбутизастосованілише
утих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню (ч. 4 ст.170 КПК). Не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи (ч. 5 ст. 170 КПК).
Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт, визначений в Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яказатвердженанаказомГенеральноїпрокуратуриУкраїни, МВСУкраїни, ДПАУкраїни, СБ України, Верховним Судом України, Державною судовою адміністрацією України 27.08.2010 р. № 51/401/649/471/23/125. Майно, на яке накладено арешт, пе-
редається назберігання представникові територіальної держадміністрації абожитло- во-експлуатаційної організації, державної служби охорони ОВС, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цьогомайна чи йогородичу, якому роз’яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене. Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при КМУкраїни, можуть бути передані на зберігання до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.
6.Якщо ухвала слідчого судді, суду про арешт тимчасово вилученого майна не буде постановлена протягом 72 годин із дня находження клопотання, дане майно повертається особі, у якої його було вилучено.
7.Арешт майна або відмова у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ст. 309 КПК), а тому з метою забезпечення можливості реалізації цього права копія ухвали надсилається заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
341
Стаття 174
Скасування арешту майна
1. Підозрюваний, обвинувачений, їхзахисник, законнийпредставник, іншийвласник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, маютьправозаявитиклопотанняпроскасуванняарештумайнаповністюабочастково. Такеклопотанняпідчасдосудовогорозслідуваннярозглядаєтьсяслідчимсуддею, а під час судового провадження – судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
2.Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
3.Прокурородночаснозвинесеннямпостановипрозакриттякримінальногопровадження скасовує арешт майна.
4.Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, увипадкувиправданняобвинуваченого, закриттякримінальногопровадженнясудом, непризначеннясудомпокаранняувидіконфіскаціїмайна, залишенняцивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
1.Арешт майна має бути скасованим, якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано. Питання про скасування арешту майна розглядається на підставі клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, інших власників або володільців майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Адже неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст.172 КПК), а з метою забезпечення арешту майна клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна (ч. 2 ст. 172 КПК).
Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченогонастаттюКК, санкціяякоїнепередбачаєдодатковоговиду покарання у виді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою
їїзабезпечення; встановлення обставин, які свідчать, що майно, на яке накладено арешт, невідповідає критеріям, зазначеним уч. 2 ст. 167 КПК; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
2.Клопотання про скасування арешту майна має бути розглянуто під час досудового розслідування слідчим суддею, а під час судового провадження – судом в строк
342
не пізніше 3 днів після його надходження. Особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, повідомляється про час та місце розгляду. Зміст повідомлення має відповідати вимогам, визначеним в ст. 112 КПК.
3.Рішення про скасування арешту майна може прийняти прокурор при закритті кримінального провадження повністю або в тій частині обвинувачення, в межах якого був накладений арешт на майно. Підстави закриття кримінального провадження визначені в ст. 284 КПК. Враховуючи, те що рішення прокурора про закриття кримінальногопровадження можутьбутиоскаржені заявником, потерпілим, підозрюваним протягом 10 днів з моменту прийняття цього рішення (ч. 1 ст. 303, ст. 304 КПК), рішення про скасування арешту майна має бути виконано після вступу в силу рішення про закриття провадження, тобто по закінченні 10-денного строку з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження і повідомлення про це зацікавлених осіб.
4.Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільномупозові. Суд відмовляє вцивільному позовіуразі встановлення відсутності події кримінального правопорушення. Цивільний позов залишається без розгляду у разі: виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушенняабойогонепричетностідовчиненнякримінальногоправопорушення; якщо
всудове засідання не прибув цивільний позивач чи його представник (частини 2 3 ст. 129 КПК). Якщоцивільнийпозовзалишенобезрозгляду, тоособамаєправопред’явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК). У таких випадках питання про арешт майна вирішується в порядку цивільного судочинства.
Арешт може бути скасовано як повністю, так і стосовно конкретного майна (його певної частини). Для цього за наявності певних підстав можливо виділити частину майназарешту(наприклад, сумувідшкодованоїшкоди, завданоїкримінальнимправопорушенням). У разі скасування арешту на окремі види майна (нерухомість, автотранспорті засоби, цінні папери, банківські вклади) копію ухвали слідчого судді чи судупроскасування арешту необхідно направляти увідповідні органиіустанови, що інформувались про арешт цього майна. Повернення майна, звільненого від арешту, доцільно оформляти протоколом повернення майна, який слід складати у трьох примірниках, один з яких вручати власнику майна, другий − особі, що здійснювала зберігання майна, третій − долучати до матеріалів кримінального провадження.
Стаття 175
Виконання ухвали про арешт майна
1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
1. Ухвала слідчого судді або судупроарештмайна виконується слідчим, прокуроромнегайновпорядку, визначеномувданійухвалі. Умовиіпорядоквиконаннярішень судів, щопідлягаютьпримусовомувиконанню, уразіневиконанняїхудобровільному порядку, визначено в ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.
343
Властивості, якиминаділенодеякемайно, певнимчиномвпливаютьнаспецифіку процедури накладення арешту. Цестосується накладення арештунанерухоме майно, грошові кошти, що знаходяться у банках чи кредитних установах, цінні папери.
Порядок виконання арешту нерухомого майна визначений у ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р., де зазначено, що державна реєстрація обтяження (заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном) проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном (п. 8 ст.16) за наявності рішення органів досудового провадження (п. 3 ч. 2 ст.19). Однією
зпідстав внесення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна є заява про реєстрацію обтяження об’єкта нерухомого майна, що подається у зв’язку
знакладенням арешту на об’єкти нерухомого майна (п. 2.1. «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна», затверджене Наказом МЮ від 09.06.1999 р. №31/5 (у редакції наказу МЮ від 18.08.2004 р. № 85/5)). Органи та посадові особи в день накладення заборони (арешту) надсилають реєстратору заяву встановленого зразка (п. 2.2 вказаного Наказу).
Накладення арешту на грошові вклади означає виключення цих грошових коштів
зцивільного обігу на певний період, заборону відповідній особі реалізувати своє право на розпорядження цими грошовими коштами. Частина 2 ст. 59 ЗУ «Про банки
ібанківську діяльність» визначає, що зупинення видаткових операцій здійснюється вмежах суми, наякунакладено арешт, крімвипадків, колиарештнакладено безвстановлення такої суми. Арешт на вклади тягне за собою припинення банком будь-яких витратних операцій по рахунку в межах суми, визначеної в рішенні слідчого судді чи суду. Порядок інформування банківських установ визначений в п. 28 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностейтаіншогомайнаорганамидізнання, досудовогослідстваісудувід 27.08.2010 р., дезазначено, щослідчий, прокурорнадсилаютьвідповіднимбанківським установам судові рішення про накладення арешту на внески і заощадження інших видів, внесені в банківські установи. Арешт не може бути накладений на кореспондентські рахункибанку. Порядок інформування банківських установ, щознаходяться за межами України, про вилучення банківських документів, про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кре- дитно-фінансових установзамежами України, визначається відповідними міжнародними угодами.
Участині 8 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано, що арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому КМУ, а саме − Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженому постановою KМУ від 22.09.1999 р. № 1744 «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери». Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їх виду та форми випуску, як одного власника, так і кількох співвласників. У разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія рішення надсилається реєстратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством, а у разі накладення арешту на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або зне-
344
рухомлені цінні папери − зберігачу (п. 5). Цінні папери, на які накладено арешт, підлягають опису в порядку, передбаченому законодавством. У процесі проведення описуцінних паперів складається акт за встановленою формою, вякому зазначається їх вид, найменування випуску, категорія та кількість (п. 6). Виявлені під час опису іменніцінніпапериудокументарнійформітацінніпаперинапред’явникаудокументарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов’язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку. Крім того, іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем наособовомурахункувласника. Блокуванняполягаєвприпиненні реєстрації переходу права власності наіменні цінні папери, обтяжені зобов’язаннями (п.7). Цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідноїобліковоїопераціїневідкладно післяотриманнякопіїпостановидержавного виконавця. У цьому разі частина або вся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису (п. 8).
Особи, яким передано на зберігання майно, на яке накладено арешт, (керівник банку, представник територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, власник цього майна чи його родич) попереджаються про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищеннямайнаабоіншінезаконнідіїзмайном, здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.
345
РОЗДІЛ IIІ
ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
ГЛАВА 19
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
Стаття 214
Початок досудового розслідування
1.Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
2.Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
3.Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або безтакоговнесеннянедопускаєтьсяітягнезасобоювідповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайнопіслязавершенняогляду. Уразівиявленняознаккримінальногоправопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідуваннярозпочинаєтьсянегайно; відомостіпроньоговносятьсядоЄдиногореєстру досудових розслідувань при першій можливості.
4.Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
5.До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1)дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявленнязіншогоджерелаобставин, щоможутьсвідчитипровчиненнякримінального правопорушення;
2)прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
346
3)інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4)короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5)попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6)прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7)інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
6. Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудовогорозслідування, підставупочаткудосудовогорозслідування таіншівідомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.
7. ЯкщовідомостіпрокримінальнеправопорушеннядоЄдиногореєструдосудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
1.Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається
змоменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).
Однією зі сторін, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.
Слідчий – службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).
Ключовоюстороноюкримінальногопровадженнятакожвиступаєпрокурор, яким згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК є Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.
Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, починаючи змоменту надходження інформації від заявника доорганудержавної влади,
347
що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, як в усній формі (викладена громадянином і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана громадянином до відповідного органу, установи особисто).
Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальніправопорушення– приймаєтьсязаявапровчиненекримінальнеправопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Поданнязаявичиповідомленняпрокримінальнеправопорушеннярегламентується КПК, ЗУ «Про звернення громадян» та відомчими наказами правоохоронних органів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», заява – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК України).
Потерпілим, згідност. 55 КПКУкраїниєфізичнаособа, якійкримінальнимправопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якійкримінальнимправопорушеннямзавданомайновоїшкоди. Праваіобов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінальногоправопорушення. Потерпіломувручаєтьсяпам’яткапройогопроцесуальніправатаобов’язкиособою, якаприйнялазаявупровчиненнякримінальногоправопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Другий екземпляр пам’ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповідною відміткою про її вручення потерпілому.
Про прийняття і реєстрацію заяви особа, що її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ – довідку про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК).
Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування. Керівник визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслідування. Такадіяпроцесуальнооформляється дорученням пропроведеннядосудового розслідування, у якому мають бути зазначені: відомості про слідчого, якому дорученопровестидосудоверозслідування; відомостіпрочастамісцейогопроведення; прізвище, ім’я, побатьковізаявника, відомостіпроіншеджерелообставин, щоможуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; відомості про керівника органу досудового розслідування, його підпис, ініціали, прізвище.
348
УКПК передбачено можливість одержання інформації про кримінальне правопорушення не тільки через надходження заяв чи повідомлень, а і шляхом самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Під будь-яким джерелом розумієтьсявиявленняінформаціїслідчим, прокуроромпропевнекримінальнеправопорушення під час досудового розслідування іншого, співробітниками оперативних підрозділівзарезультатамипроведеннязаходів, спрямованихнарозкриттякримінального правопорушення, надходження інформації з інших органів державної влади під часвиконанняпокладенихнанихзакономобов’язківчереззасобимасовоїінформації.
Уразіякщокримінальнеправопорушеннявиявляєтьсябезпосередньопрацівником правоохоронногооргану, складаєтьсярапортіззазначеннямвідомостей, якістановлять зміст ЄРДР. Рапорт передається керівнику органу досудового розслідування, який визначаєпопереднюправовукваліфікацію ідоручаєслідчомупровестидосудоверозслідування.
2. Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування. Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідування, слідчий відразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР..
ЄРДР– цествореназадопомогоюавтоматизованоїсистемиелектроннабазаданих, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, формування звітності та надання відомостей про заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, результати кримінального провадження.
ЄРДРутворенотаведетьсявідповіднодовимогКПКУкраїнизметоюзабезпечення: єдиногообліку кримінальних правопорушень таприйнятихунихзарезультатами досудовогорозслідуваннярішень; оперативногоконтролютанаглядузадодержанням законів підчас провадження досудового розслідування; організації аналізу станузлочинності в державі.
ВнесеннюдоЄРДРпідлягаютьвідомостіпро: кримінальнеправопорушення; прийняті рішення за кримінальними провадженнями на всіх стадіях досудового розслідування; осіб, які вчинили кримінальні правопорушення; результати судового провадження.
Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) йоговчинення або завизначенням прокурора відповідного рівня.
РеєстраторамиЄРДРє: прокурори; слідчі– органівпрокуратури, органіввнутрішніх справ, органів Служби безпеки.
Внесення відомостей реєстратором здійснюється шляхом заповнення реквізитів статистичних карток або автоматичного вибору відповідних даних у довідниках та включення їх до документів первинного обліку: про виявлене кримінальне правопорушення – форма 1; про наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення – форма 1.1; про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилученняпредметів злочинноїдіяльності – форма1.2; наособу, якавчинилакримінальне правопорушення, –форма 2; про рух кримінального провадження форма – 3.
Після внесення відомостей до ЄРДР реєстратором проводиться накладення електронного цифрового підпису. Використання електронного підпису здійснюється від-
повідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
349
У разі виникнення процесуальної необхідності, відомості зЄРДР надаються увигляді витягу зреєстру. Витяг зЄРДР– документ, який свідчить про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про їх відсутність у ньому. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом реєстратора.
3.Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такоговнесеннянедопускаєтьсяітягнезасобоюпередбаченузакономюридичнувідповідальність. З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, щодієвимзаходомбудепритягнення додисциплінарної відповідальності.
Єдиною процесуальною дією, яку КПК дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події. Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.
При виявленні ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, передбачена вимога негайно розпочати досудоверозслідування. Відомості проньоговносятьсядоЄРДРприпершійможливості. Першою можливістю визнається прибуття морського чи річкового судна до порту на території України.
Відповідно до ст. 520 КПК капітан судна України зобов’язаний негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як йому стали відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Законом визначений чіткий перелік тих процесуальних дій, якіповинніпроводитисьізїхфіксуваннямувідповіднихпроцесуальнихдокументах, атакожіззастосуваннямтехнічнихзасобівфіксуваннякримінальногопровадження (крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин): застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилученнямайна(складаєтьсяпротокол) тазаконногозатримання(складаєтьсяпротокол) (п. 1 ч. 2 ст. 520 КПК) на строк, необхідний для доставлення особи на територію України (ч. 1 ст. 522 КПК); проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи (складається протокол) і особистого обшуку без ухвали суду (складаєтьсяпротокол), оглядумісцявчиненнякримінальногоправопорушення(складається протокол) (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК).
Визначивши чіткий перелік процесуальних дій, які повинен провести капітан судна, законодавецьуновомуКПКобмежуєйогокомпетенціюупорівняннізчинним, за яким він мав право проводити дізнання по злочинах.
Капітан судна України зобов’язаний забезпечити доставлення затриманої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки, і повідомити слідчого про факт законного затримання рапортом. Керівник органу досудового розслідування доручає продовжити кримінальне провадження слідчому, в якому капітан морського, річкового судна буде залучатисьяксвідок, івінзобов’язанийнадаватипоясненняслідчому, прокурорущодо проведених ним процесуальних дій.
4.Законом передбачено обов’язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення,
350