AktyalniProblemy-2010

Шкутко Н.В. Хвойные растения в зеленом строительстве Белоруссии. – Мн.: Ура-

джай, 1975. – 96 с.

Шкутко Н.В. Хвойные экзоты и их хозяйственное значение. – Мн.: Наука и техника, 1970. – 270 с.

Hann D.W. Extending southwest Oregon’s Douglas-fir dominant height growth equation to older ages. – Corvallis (Oreg.), 1998. – 16 p.

Poage N.I., Tappeiner I.C. Long-term patterns of diameter and basal area growth of oldgrowth Douglas-fir trees in western Oregon // Canad. J. Forest Res. – 2002. – 32, № 7. – P. 1232-1243.

Видове різноманіття представників роду Sorbus L.

ЦИМБАЛ О.М., НЕБИКОВ М.В., ОПАЛКО О.А.

Національний дендропарк «Софіївка» НАН України вул. Київська, 12а, м. Умань, 20300, Україна e-mail: sofievka@ck.ukrtel.net

Рід Sorbus L. (2n=34) налічує понад 80 видів горобини, з яких певне значення мають лише горобина звичайна — S. aucuparia L., горобина садова, або домашня S. domestica L., та берека, або глоговина, S. torminalis (L.) Crantz. (Опалко, 2000). Плоди горобини використовуються у харчуванні та народній медицині як лікувальнопрофілактичний засіб при авітамінозі, застуді, гіпертонії та інших захворюваннях

(Небиков, 2009).

Горобина має дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють токарні вироби й меблі (Єлін, 1987), вона добре полірується, набуваючи при цьому чудового блиску, що цінується при виробленні паркету (Курьянов,1986). Рослини горобини найбільш декоративні навесні, коли вони вкриваються білими пухнастими квітками, та восени – завдяки яскравому забарвленню плодів і листків. З садових форм S. aucuparia L. цікавими є ´Pendula´ з довгими, звисаючими майже до землі пагонами, 'Moravica' з тонкими червоними пагонами і дрібнішими темно-зеленими листками та жовтоплода 'Autumn spire'. Всі види горобини ― середньопродуктивні весняні медоноси, добрі пилконоси; їх середня нектаропродуктивність досягає 3040 кг з 1 га. Мед з горобини червонуватий, з сильним ароматом (Єлін, 1987).

Представники роду Sorbus можуть схрещуватись не тільки з близькими видами, а й з видами інших таксономічних груп і давати від них потомство. Відомі міжродові гібриди горобини з аронією чорноплідною, глодом, грушею, іргою і яблунею (Поплавская, 2004). Селекціонерами різних країн виведено понад 25 сортів плодової горобини. Існує також велика кількість декоративних сортів, створених у Великобританії, Голландії, Данії, Росії та Україні.

У колекції Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України з представників роду Sorbus налічують такі види: S. aria (L.) Crantz., S. intermedia

(Ehrh.) Pers, S. domestica L., S. aucuparia L., S. torminalis (L.) Crantz.; сорти: Гранатная,

Невеженская, Російська крупноплідна, Моравська урожайна, Лаковая, Розіна, Ангрі, Сахарная, Рубіновая, Російская, Тітан, Лікерна, Бурка; декоративні форми:

S. aucuparia L. ´Pendula´, S. aucuparia L 'Autumn spire' (Небиков, 2009).

Всі види горобини є цінними об’єктами для наукових досліджень, мають практичне значення, завдяки цінним плодовим, лікувальним і декоративним якостям придатні для успішного використання у селекції, садівництві та паркобудуванні.

ЛІТЕРАТУРА

Дарилісів/ Ю.Я. Єлін, М.Я. Зерова, В.І. Лушпа, С.І. Шабарова. ―К.: Урожай, 1987. – 99 с. Небиков М.В. Лікарські властивості Sorbus aucuparia L. // Интродукция и селекция ароматических и лекарственных растений: Междунар. научн.-практ. конф. (Симферополь, 8-12

июня 2009 г.). – 2009. – С. 133.

Небыков М.В. Формирование коллекции интродуцентов рода Sorbus L. в Национальном дендропарке «Софиевка» НАН Украины // Проблемы современной дендрологии: Матер. междунар. научн. конф. (Москва, 30 июня-2 июля 2009 г.). – М., 2009. – С. 239–241.

Опалко А.І., Заплічко Ф.О. Селекція зерняткових культур // Селекція плодових і ово-

чевих культур. – К.: Вища шк., 2000. – С. 345-364.

Курьянов М.А. Рябина садовая. – М.: Агропромиздат, 1986. – 77 с.

Поплавская Т.К. Будет ли сладкой рябина // Сад и огород. – 2004. – № 5. – С. 36.

Види роду Lonicera L. перспективні для озеленення міст північного сходу України

ЧАЙКА А.М.

Ботанічний сад Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна вул. Клочківська, 52, м. Харків, 61022, Україна

e-mail: garden@univer.kharkov.ua

У світовій флорі налічують понад 200 видів роду Lonicera L., багато з яких відомі своїми декоративними якостями під час цвітіння та плодоношення (Пархоменко, 2005). Однак, видовий склад жимолостей , що використовується в озелененні міст на північному сході України є дуже бідним. Головним чином це L. tatarica L., значно рі-

дше L. xylosteum L. та L. caprifolium L. (Нестеренко, 1979).

В ботанічному саду Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна зібрана колекція жимолостей різного географічного походження, яка налічує 38 видів, 1 варіацію і 3 сорти з 2 підродів, 2 секцій та 14 підсекцій.

Нами вивчаються еколого-біологічні особливості і стійкість 20 видів жимолостей колекції ботанічного саду в умовах північного сходу України. На основі вивчення ритму сезонного росту і розвитку, зимостійкості і посухостійкості, рясності цвітіння і плодоношення виявлено, що цілком перспективними для використання в озелененні північного сходу України є 16 видів : L. alpigena L., L. altmannii Regel et Schmalh., L. caerulea L., L. caprifolium, L. caucasica Pall., L. edulis Turcz. ex Freyn, L. flava Sims., L. gibbiflora (Rupr.) Dipp., L. kamtschatica (Sevast.) Pojark., L. korolkowii Stapf, L. maackii (Rupr.) Herd., L. ruprechtiana Regel, L. sempervirens L., L. tatarica, L. x brownii (Reg.) Carr., L. xylosteum L.; менш перспективними – 4 види: L. deflexicalyx Batal. та L. floribunda Boiss. et Buchse, які показали нижчу зимостійкість; L. fragrantissima Lindl. & Paxt. та L. involucrate Banks ex Spreng., які показали як нижчу зимостійкість, так і посухостійкість.

ім. В.Н. Каразіна рекомендуємо при озелененні міст північного сходу України використовувати:

- для поодиноких та групових посадок, обсадки водойм: L. alpigena, L. altmannii, L. caerulea, L. caucasica, L. deflexicalyx, L. edulis, L. fragrantissima, L. floribunda, L. involucrata, L. kamtschatica, L. korolkovii, L. maackii, L. ruprechtiana,

L.tatariсa, L. xylosteum;

-для оформлення альпійських гірок: L. alpigena;

-для вертикального озеленення: L. caprifolium, L. flava, L. sempervirens, L. x

brownii;

-для створення живоплотів: L. alpigena, L. altmannii, L. caerulea, L. edulis, L. xylosteum;

- для використання в захисних лісосмугах: L. caucasica, L. gibbiflora, L. korolkovii, L. maackii, L. xylosteum, L. ruprechtiana, L. tatarica.

ЛІТЕРАТУРА

Нестеренко З.Н. Зеленое богатство Харьковщины. Путеводитель. – Харьков: Прапор, 1979. – 111с.

Пархоменко Л.І. Рід Lonicera L. // Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. 2. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – С. 556-588.

Рост и развитие древесных интродуцентов в городских условиях

ШЕСТАК К.В.

ГОУ ВПО «Сибирский государственный технологический университет», кафедра селекции и озеленения пр. Мира, 82, г. Красноярск, 660049, Россия

e-mail: k_shestak@mail.ru

Сложная природная обстановка городов Сибири усугубляется значительными техногенными нагрузками, что приводит к ослаблению растений, преждевременному их старению, поражению болезнями и вредителями, снижению продуктивности и даже гибели зеленых насаждений. Это свидетельствует о необходимости изучения и оценки городских фитоценозов с целью замены видов, не зарекомендовавших себя в данных условиях, на более устойчивые к неблагоприятной урбанизированной среде, обладающие высокими декоративными и экологическими свойствами. Целью данных исследований явилось изучение особенностей роста и развития древесных растений в зеленых насаждениях города Шарыпово. Город Шарыпово расположен на юго-западе Красноярского края. Климат района исследований резко континентальный. Средняя годовая температура составляет минус 1,2 0С, среднемесячное количество осадков – 29,3 мм. Состояние растений в городской среде оценивалось согласно модифицированной к местным условиям методике Н.А. Кохно (1980); жизнеспособность биотипов определялась по методике Я.И. Мулкиджанян, Л.М. Фурсовой (1976).

Изучение основных таксонометрических характеристик растений показало, что большинство изучаемых видов на данном возрастном этапе имеет показатели в пределах биологической нормы. Отставание некоторых видов в росте обусловлено влиянием типа, схемы посадок, микроусловиями произрастания. При подеревной оценке жизнеспособности растений выявлено, что пять изучаемых видов в городских посадках находятся в отличном и хорошем состоянии – у всех растений в биогруппах наблюдается высокая зимостойкость, правильная естественная форма кроны, отсутствие сухих ветвей, обильное цветение и плодоношение, естественное возобновление. У

Fraxinus lanceolata Borkh., Pyrus ussuriensis Maxim., Populus balsamifera L., Populus alba L., Populus sowietica pyramidalis Jabl., Ulmus pumila L., Ulmus glabra Huds. от 72

до 88 % экземпляров в биогруппах находятся в отличном и хорошем состоянии; у остальных растений отмечается наличие небольшого количества сухих побегов и отставание в росте (удовлетворительное состояние). У Lonicera tatarica L. 36 % биотипов характеризуются наличием сухих ветвей. Состояние 20 % растений в биогруппах Populus italica (Du Roi) Moench отличное и хорошее, остальные отстают в росте и отличаются слабым цветением. У Tilia cordata Mill. 40 % экземпляров имеют удовлетворительное состояние, остальные – плохое: отмечена суховершинность, значительное количество сухих побегов, снижение облиственности и повреждение листовых пластин. При комплексной оценке характера роста, генеративного развития и зимостойкости растений установлено, что в городских посадках полностью адапти-

ровались 12 изучаемых видов: Acer negundo L., Crataegus sanguine Pall., Fraxinus lanceolata, Malus baccata (L.) Borkh., Populus alba, P. balsamifera, P. sowietica pyramidalis, Pyrus ussuriensis, Ribes alpinum L., Syringa josikaea Jacq. fil., Ulmus glabra, U. pumila (показатель адаптации 80-100). Степень акклиматизации Lonicera tatarica (76 баллов) и Populus italica (78 баллов) оценена как хорошая; Tilia cordata адаптировалась удовлетворительно (59 баллов).

Таким образом, большинство изучаемых видов в условиях города Шарыпово могут быть рекомендованы для более широкого применения (они вполне зимостойки, устойчивы, отличаются стабильным ростом и развитием, жизнеспособны, имеют хорошее состояние). К менее устойчивым отнесены Lonicera tatarica, Populus italica, Tilia cordata – данные виды могут ограниченно применятся в озеленении при условии надлежащего ухода.

Продуктивність вегетативного розмноження видів та сортів Hemerocallis L. в умовах Лісостепу України

ЩЕРБАКОВА Т.О.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України вул. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: Shcherbacova@mail.ru

Здатність до вегетативного розмноження відображає стан рослин при інтродукції і має суттєве значення для практичного застосування. Перспективними для культури є

види і сорти, що добре розмножуються вегетативно, забезпечують повну передачу потомству цінних декоративних ігосподарсько-біологічних ознак(Былов, 1978).

Види та сорти роду Hemerocallis L., посідаючи одне з головних місць в світовому асортименті садових культур, належать до числа найбільш перспективних квітнико- во-декоративних рослин для інтродукції в Україні. Однак, широке застосування лілійників в промисловому вирощуванні та озелененні стримується дефіцитом посадкового матеріалу високодекоративних сортів останніх років світової селекції. Дослідження продуктивності вегетативного розмноження таких сортів новинок є актуальним.

Проблемі вегетативного розмноження Hemerocallis присвячено ряд вітчизняних та зарубіжних праць (Munson 1989; Dunwell, 1998; Пельтихина, Крохмаль, 2005; Крестова, 2010). Встановлено, що лілійник є кореневищним геофітом з переважанням вегетативного розмноження. Вегетативний спосіб розмноження лілійнику є основним для його видів та єдиним для сортів (Dunwell, 1998). Пельтихиною та Крохмаль проаналізовано особливості вегетативного розмноження видів та сортів Hemerocallis в умовах Донбасу.

Метою нашої роботи було порівняльне вивчення здатності до вегетативного розмноження видів та 43 нових високодекоративних сортів лілійнику під час інтродукційного експерименту в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України протягом 2004-2008 рр.

Дослідженнями встановлено високу продуктивність вегетативного розмноження (25-35 вегетативних пагонів на третій рік після пересадки) у видів та форм:

H. citrina Baroni, H. middendorffii Baker, Н. fulva var. kwanso Regel. та (16-24 вегетати-

вних пагони на третій рік після пересадки) у сортів: ‘Balls of Red’, ‘Demerie Doll’, ‘Leprechaun’s Lace’, ‘Oolay’, ‘Pookie Bear’, ‘Siloam Double Classic’, ‘Siloam Cinderella’, ‘Stella D’oro’, ‘Double River’, ‘Little Red Warbler’ (мініатюрні та дрібноквіткові), ‘By Myself’, ‘Commandment’, ‘Сustard Candy’, ‘El. Desperado’, ‘Friar’s Lantern’, ‘Gentle Shepherd’, ‘Instant Friendship’, ‘Jovial’, ‘Kensington Manor’, ‘Mariska’, ‘Spider Miracle’ (великоквіткові культивари). Отримані дані свідчать про високий рівень адаптації зазначених видів та сортів до умов інтродукції та дозволяють рекомендувати їх для використання в озелененні та розширення вітчизняної селекційної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

Былов В.Н. Основы сравнительной оценки декоративных растений // Интродукция и селекция цветочно-декоративных растений. – М.: Наука, 1978. – С. 7-32.

Крестова И.Н. Род Hemerocallis L. (семейство Hemerocallidaceae R. Br.) в условиях культуры в Приморском крае: Автореф. дис. … канд. биол. наук. – Владивосток, 2010. – 18 с.

Пельтихина Р.И., Крохмаль И.И. Интродукция видов и сортов рода Hemerocallis L. (Hemerocallidaceae R. Br.) в Донбас и перспективы их использования в декоративним садовод-

стве. – Донецк, 2005. – 234 с.

Dunwell W.C. Hemerocallis (daylily) propagation // Perennial Plants. – 1998. – 6, №1.– P. 9-13. Munson R.W. Hemerocallis, the daylily. – Portland, Oregon: Timber Press, 1989. – 144 pp.