AktyalniProblemy-2010

признаки этого вида ольхи носят преимущественно промежуточный характер. Например, по форме и размеру листьев встречаются все переходные формы от ольхи черной к серой. Предполагается, что естественный гибрид получен при скрещивании ольхи черной в качестве материнской формы. В то же время многочисленные попытки получения такого варианта скрещивания искусственным путем неизменно терпели неудачу, в то время как в обратном направлении (ольха серая × ольха черная) скрещивание вполне успешно.

Скрещивания между ольхой черной и серой успешно проведены в ряде стран. Латвийские лесоводы включили в процесс гибридизации также A. hybrida. Полученные искусственно гибриды, как правило, быстрорастущие. Однако часть гибридных растений заметно отстает в росте, и поэтому при посадке в культуру потомства F1 необходим отбор хорошо развитого высокорослого посадочного материала. Особенно хорошие результаты получены в варианте ольха черная × ольха гибридная. Кроме названного гибрида, в разное время и в разных местах обнаруживались естественные и получены искусственно более или менее перспективные гибриды: A. glutinosa ×

A.incana = A. pubescens Tauch., гибрид с сильным уклонением в сторону ольхи серой.

A.cordata × A. glutinosa = A. elliptica Regina; A. subcordata × A. incana = A. Regelli Call.; A. rugosa × A. incana = A. aschersoniana Call.

ЛИТЕРАТУРА

Банаев Е.В., Шемберг М.А. Ольха в Сибири и на Дальнем Востоке России (изменчивость, таксономия, гибридизация). – Новосибирск: Изд-во СО РАН. – 2000. – 99 с.

Справочник лесовода / П.С. Пастернак, П.И. Молотков, И.Н. Патлай и др.; Под ред. П.С. Пастернака. – К.: Урожай, 1990. – 296 с.

Юркевич И.Д., Гельтман В.С., Парфенов В.И. Сероольховые леса и их хозяйственное использование, Минск: Изд-во АН БССР. – 1963. – С. 10-11.

Интродукция видов рода Incarvillea Juss. в условиях средней полосы России

ЖУКОВСКАЯ Н.В., КУЗНЕЦОВА Н.А., ШУЙСКАЯ Е.В.

Учреждение Российской академии наук Институт физиологии растений им. К.А. Тимирязева ул. Ботаническая, 35, г. Москва, 127276, Россия

e-mail: zhukovskayanv@rambler.ru

Для расширения растительного генофонда любого региона большое значение имеет интродукция и акклиматизация растений. Под интродукцией растений понимают введение видов или сортов растений в районы, где они раньше не культивировались. В цветочном оформлении территорий наряду с однолетниками важное значение приобретают многолетники. Высокий декоративный эффект и сравнительно небольшие денежные затраты на работы по озеленению снискали им заслуженную популярность. К числу перспективных растений можно отнести виды рода Incarvillea Juss., относящиеся к семейству Бигнониевые (Bignoniaceae), которые произрастают преимущественно в тропиках. На обширной территории России некоторые виды данного рода встречаются в диком состоянии только близ её южных границ (Тахтаджян,

1981). Более известны культивируемые в садах и парках южных районов деревья этого семейства: катальпа (Catalpa), павлония (Paulownia) и лиана кампсис (Campsis). Род Incarvillea включает 14 видов, дико произрастающих в Средней Азии, Тибете и Китае.

Цель данной работы – интродукция пяти видов Incarvillea и выяснение возможностей их освоения в культуре, в условиях средней полосы России. Исследования проводились на опытных участках Ботанического сада и Лаборатории цветоводства МСХА им. К.А. Тимирязева, Овощной опытной станции им. В.И. Эдельштейна и приусадебном участке Московской области. Посевы семян осуществлялись в оранже-

I. compacta Maximowicz (плотная), I. olgae Rgl. (Ольги), I. sinensis Lamarck (китайская).

Интродукция растений осуществлялась семенами, полученными по обменным каталогам из ботанических садов Европы. Для оценки результатов культивирования инкарвиллей использовалась методика, разработанная Р.А. Карписоновой (1985). Она позволяет учитывать нетолько декоративныекачестварастений, но иих хозяйственно-биологическиепризнаки, определяющие перспективность вида для выращивания в культуре.

Инкарвиллеи – многолетние травянистые растения. У I. delavayi, I. compacta, I. mairei листья собраны в прикорневую розетку, перистораздельные. Цветки сирене- во-розовые, пурпурные воронковидные диаметром до 6-9 см, с желтым или оранжевым зевом, собраны в рыхлое кистевидное соцветие, цветут поочерёдно, обычно одновременно раскрыты 2-3 цветка. Цветение конец мая-июнь. I. olgae образует разветвленный стебель высотой до 150 см, цветки светло-розовые, диаметром до 2,5 см, собраны в рыхлое, верхушечное соцветие. Цветение с первой половины июля в течение 40-45 дней. I. sinensis в условиях средней полосы России – травянистое однолетнее растение, разрастается в большой куст высотой 80-100 см. Цветки белые, до 3 см в диаметре, имеют слабый аромат. Цветение с середины июля до заморозков.

Комплексная оценка интродукции показала, что исследуемые виды I. delavayi, I. mairei, I. compacta, I. olgae являются перспективными и рекомендуются для любительского цветоводства и редкого использования в городском озеленении. Они характеризуются недостаточной зимостойкостью, но хорошими репродуктивными способностями, устойчивостью к вредителям и болезням. Инкарвиллеи можно использовать для каменистых садов, альпинариев, для выращивания под пологом лиственных деревьев, для групповых и одиночных посадкок на газоне. Виды I. delavay, I. mairei, I. compacta можно использовать для выгонки – растения зацветают к концу апреля.

ЛИТЕРАТУРА

Жуковская Н.В. Введение в культуру некоторых видов инкарвиллей (Incarvillea) // Материалы VIII Международной научно-методической конференции «Интродукция нетрадиционных и редких растений» (Мичуринск-наукоград РФ, 8-12 июня 2008 г.). – Мичуринск, 2008. – Т. II. – C. 39-43.

Карписонова Р.А. Травянистые растения широколиственных лесов СССР. – М.: Наука, 1985. – 205 с.

Тахтаджян А.Л. Жизнь растений. Т. 5 (2). Цветковые растения. – М.: Просвещение, 1981. – 512 с.

472 Dendrology and Ornamental Horticulture

Вивчення дендрофлори паркової зони промислового міста

1ЗАЙЦЕВА І.А., 1ЛОВИНСЬКА В.М., 2КАБАР А.М., 2КОМАР М.В.

1Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра садово–паркового господарства вул. Ворошилова, 25, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна

e-mail: glub@ukr.net, dicentra@ukr.net

2Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Ботанічний сад просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

Серед міст України Дніпропетровськ є одним з найбільш промислово розвинених. Рекреаційні зони, виділені у Дніпропетровську для відпочинку й оздоровлення городян, є особливо вразливим елементом благоустрою міста. Підвищення рівня екологічної безпеки й стійкості природних екосистем в умовах промислових міст неможливо без аналізу видового складу й дослідження структури популяцій живих організмів, що їх створюють. Саме актуальність цієї проблеми визначила мету даної роботи.

Об'єкт досліджень – парк «40-річчя звільнення Дніпропетровська», розташований у південно-західній частині міста Дніпропетровська. Вивчення окремих видів рослинності парку проводилося за довідниками «Дендрофлора Украины…» (2002, 2005). Латинські назви рослин наведені згідно С.К. Черепанова (1981).

Виявлено, що рослинність на території парку «40-річчя звільнення Дніпропетровська» характеризується значною різноманітністю видів і екоморф та представлена 56 видами, що відносяться до 33 родин. Серед ценоморф у дослідженій флорі переважають лісові види. Також спостерігається підвищена кількість рудеральних видів рослин. Це свідчить про дигресію рослинних угруповань, основною причиною якої, на наш погляд, є антропогенний вплив, зокрема, витоптування й збільшення випадків неконтрольованого забруднення території парку побутовими відходами.

Деревно-чагарникова рослинність на території ландшафтного парку «40-річчя звільнення Дніпропетровська» представлена переважно штучними лісонасадженнями. Як правило, це рядові посадки із вкрапленнями поодиноких груп і солітерів. У насадженнях домінують акація біла (Robinia pseudacacia L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.) та в’яз гладкий (Ulmus laevis Pall.). До складу деревних порід входять також ясен ланцетний (Fraxinus lanceolata Borkh.), тополя чорна (Populus nigra L.),

айлант найвищий (Ailanthus altissima (Mill.) Swingle), рідко зустрічаються гледичія колюча (Gleditsia triacanthos L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) та ін. Окремо, в

невеликій кількості, зростає верба вавилонська (Salix babilonica L.). Із чагарників у парку представлена бузина чорна (Sambucus nigra L.), ожина сиза (Rubus caesius L.). Рудеральними видами є айлант найвищий і гледичія колюча.

За шкалою життєздатності зелені насадження досліджуваної території відносяться до рослин ІІ категорії (Кучерявый, 1981). Це рослини без видимих ознак пригнічення, але з уповільненим рівнем перебігу обмінних процесів. Рослини даної групи вимагають періодичного догляду.

Таким чином, було встановлено, що флора парку «40-річчя звільнення Дніпропетровська» відрізняється значним різноманіттям видів та екоморф, при цьому спостерігається підвищена кількість рудеральних видів рослин, що свідчить про дигресію рослинного угруповання.

ЛІТЕРАТУРА

Дендрофлора Украины. Дикорастущие и культивированные деревья и кустарники. Покрытосеменные. Часть І / М.А. Кохно. – К.: Фитосоциоцентр, 2002. – 448 с.

Дендрофлора Украины. Дикорастущие и культивированные деревья и кустарники. Покрытосеменные. Часть ІІ / М.А. Кохно, Н.М. Трофименко. – К.: Фитосоциоцентр, 2005. – 716 с.

Кучерявый В.П. Зеленая зона города. – К.: Наук. думка, 1981. – 248 с. Черепанов С.К. Сосудистые растения СССР. – Л.: Наука, 1981. – 510 с.

Изучение сезонного роста и развития древесных растений в условиях оранжереи ЦБС НАН Беларуси

КАБУШЕВА И.Н.

ГНУ «Центральный ботанический сад НАН Беларуси», лаборатория оранжерейных растений, ул. Сурганова, 2в, г. Минск, 220012, Беларусь

e-mail: kabusheva_hbc@mail.ru

Для успешного сохранения биологического разнообразия в виде коллекций живых растений необходимо проводить изучение биологии интродуцентов в новых условиях. В этом плане одним из важных вопросов является сезонная ритмика роста и развития тропических и субтропических растений в условиях оранжерейных комплексов умеренной зоны.

Для растений открытого грунта широко применяются методики фенологических наблюдений (Методика …, 1972; Юркевич и др., 1980), основанные на фиксации календарных дат наступления и окончания определенных фенологических фаз, цикличность прохождения которых тесно связана с выраженной сезонностью в условиях умеренно континентального климата Беларуси. В субтропическом и тропическом климатах у растений в течение года может наблюдаться несколько периодов выраженной ростовой активности и относительного покоя. В связи с этим наиболее подходящей представляется методика, разработанная для древесных видов, произрастающих в тропическом климате (Phenology …, 2005), с некоторыми модификациями (Кабушева, Гетко, 2009). Данная методика дает возможность подробного описания фенологических событий (не только их наличия, но их обилия и частоты), а также проведения унифицированной классификации видов по характеру смены листвы, типам роста побегов, частоте цветения и наличию плодоношения.

В условиях фондовой оранжереи ЦБС НАН Беларуси наблюдения за ростом и развитием представителей тропической и субтропической флоры согласно упомянутой методике проводятся с 2008 года на 20 таксонах древесных растений. По характеру смены листвы большинство исследованных видов ведет себя как вечнозеленые растения с непрерывной сменой листвы. Psidium guajava L. можно отнести к полувечнозеленым, Nandina domestica Thunb. – к вечнозеленым с сезонной сменой листвы, Ficus religiosa L. – к не полностью листопадным растениям. Для исследованных видов в течение года наблюдали 1-2 пика активного роста побегов и отмечали ежегодный период относительного покоя, приходящийся на наиболее неблагоприятное осеннезимнее время года (низкая освещенность, короткий фотопериод). Образование буто-

нов и цветов отмечали у Ardisia polycephala Wall., Nandina domestica, Psidium guajava, Theobroma cacao L., сикониев у Ficus religiosa L., Ficus linqua Warb., однако зрелые плоды развивались только у Ardisia polycephala и Nandina domestica.

ЛИТЕРАТУРА

Кабушева И.Н., Гетко Н.В. Система наблюдений за ростом и развитием оранжерейных растений // Збереження бiорiзноманiття тропiчних i субтропiчних рослин: Матерiали Мiжнар. наук. конф. (Київ, 10-13 березня 2009 р.). – К., 2009. – С. 110-114.

Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР: сб. ст. / отв. ред.

П.И. Лапин. – М., 1972. – 80 c.

Юркевич И.Д., Голод Д.С., Ярошевич Э.П. Фенологические исследования древесных и травянистых растений (методическое пособие). – Минск: Наука и техника, 1980. – 88 с.

Phenology and growth habits of tropical trees: long-term observations in the Bogor and Cibodas Botanical Gardens, Indonesia / ed. by H. Hatta, D. Darnaedi // National Science Museum Monographs. – Tokio, 2005. – № 30. – 436 p.

Оптимальные сроки при укоренении черенков декоративных форм видов рода Juniperus L. и эффективность использования перлита в качестве субстрата

КЕЛЬКО А.Ф.

ГНУ «Центральный ботанический сад Национальной академии наук Беларуси» ул. Сурганова, 2В, г. Минск, 220012, Беларусь

e-mail: annx@inbox.ru

Декоративные формы видов рода Juniperus L. представляют собой ценный материал для ландшафтного проектирования благодаря высокой зимостойкости многих из них (Торчик, Антонюк, 2007) и широкому разнообразию морфологических признаков. Так как декоративные формы в основном являются результатом внутривидовой изменчивости, а значит, несут в себе и физиологические изменения (Вакула, 1964), то возникают отклонения в способности этих форм к вегетативному размножению по сравнению с видом. В связи с этим для достижения максимальной эффективности при укоренении черенков особенно трудно размножаемых декоративных форм необходимо проводить исследования особенностей вегетативного размножения отдельных перспективных культиваров. Основное внимание следует уделить срокам черенкования, которые в значительной мере определяют успех размножения (Павловский, 2007). Ряд авторов также отмечают существенное влияние типа субстрата на укореняемость стеблевых черенков (Маяцкий, Талалуева, 1991; Vakouftsis, 2009). Причем для некоторых видов хвойных как наиболее эффективный рекомендуется перлит

(Мамедов, 1964).

В результате исследований осуществлен подбор оптимальных сроков черенкования некоторых перспективных форм видов рода Juniperus L., а также дана оценка эффективности использования перлита в качестве субстрата. Установлено, что для большинства исследованных декоративных форм наиболее благоприятным сроком черенкования является период начала роста побегов маточных растений. Укореняе-

мость черенков при этом составляет от 60 до 77 %. В то же время черенки некоторых культиваров (например, J. scopulorum Sarg. ‘Blue Arrow’) лучше укореняются в период окончания роста побегов. Выявлено, что использование перлита в качестве субстрата для укоренения способствует увеличению выхода укорененных черенков декоративных форм видов J. virginiana L. и J. chinensis L. на 9-31 %. В то время как у черенков декоративных форм J. scopulorum Sarg. укореняемость в перлите снижается на 5-31 %.

ЛИТЕРАТУРА

Вакула В.С. Декоративные формы древесных растений в БССР (вопросы интродукции, биологии декоративных форм в связи с использованием в зеленом строительстве): Автореф. дис. … канд. биол. наук. – Минск, 1964. – 32 с.

Мамедов Ф.М. Укореняемость летних черенков древесных пород в различных субстратах // Бюллетень главного ботанического сада. – 1964. – Вып. 56. – С. 89-94.

Маяцкий И.Н., Талалуева Л.В. Размножение декоративных деревьев и кустарников в

Vaccinium×covilleanum But. et. Pl. (V. corymbosum L.) в зависимости от сроков черенкования,

типа почвенного субстрата и его температурного режима // Проблемы лесоведения и лесоводства: Сборник научных трудов ИЛ НАН Беларуси. – Гомель: ИЛ НАН Беларуси, 2007. –

Вып. 67. – С. 528-541.

Торчик В.И., Антонюк Е.Д. Декоративные садовые формы хвойных растений. – Минск: Эдит ВВ, 2007. – 152 с.

Vakouftsis G. Effect of IBA, Time of Cutting Collection, Type of Cuttings and Rooting Substrate on Vegetative Propagation in Cupressus macrocarpa ‘Goldcrest’ // Propagation of Ornamental Plants. – 2009. – 9, № 2. – P. 65-70.

Розмноження інтродуцентів роду Lilium L. у Національному ботанічному саду НАН України за допомогою

стеблових цибулинок

КИКОТЬ Л.М.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, відділ квітниково-декоративних рослин вул. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: kyklar@mail.ru

Поширенню лілії в Україні перешкоджають багато факторів, головний з яких

– відсутність достатньої кількості якісного посадкового матеріалу бажаних видів і сортів. Розробка ефективних способів масового розмноження цієї культури допоможе вирішити дане завдання. Для лілії, особливо її сортів, відтворення і розмноження можливе виключно за рахунок різних природних та штучних способів вегетативного розмноження, зокрема, за допомогою стеблових цибулинок. Вони утворюються в пазухах зеленого листя окремих видів і сортів як результат видозміни пазушних бру-

ньок. Це явище характерне для Lilium lancifolium Thunb., L. bulbiferum L., L. sulphureum Baker, L. sargentiae Wils. та їх гібридів (McRae, 2001). Стимулювання

розвитку пазушних бруньок у лілії є типовим прикладом порушення апікального домінування. Ген, дія якого викликає появу таких цибулинок, контролює рівень ауксинів у верхівці пагону, які згодом переходять у пазухи листків (McRae, 1980). Таким чином, усі фактори, що діють на верхівку пагону, а також на саме стебло, можуть змінити дію даного гену (Мартынова, 2001).

Селекцією цибулинконосних лілій займаються в РФ (Мартынова, 2001) та США (Wadekamper, 1988). Водночас, нідерландські селекціонери вважають наявність стеблових цибулинок у промислових сортів суттєвою вадою. Ми вважаємо доцільним серед інших цінних ознак проводити добір за здатністю продукувати стеблові цибулинки.

З метою виявлення перспективних за цією ознакою видів і сортів було проведено обстеження лілій колекції НБС. При цьому у L. aurantiacum Weston, L. henryi

Baker, L. regale Wils., L. willmottiae Wils., усіх сортів з Розділів ІІ, ІV-V, VI (крім

Pagoda Bells) і VІІ-VIII та 32 % від числа перевірених Азійських гібридів (Розділ І) не було відмічено жодного випадку утворення стеблових цибулинок. У 15-ти сортів Азійських гібридів, наприклад, ‘Red Star’, ‘Мазурка’, ‘Mystic Piramide’, ‘Акварель’, ‘Осенняя Песня’ тощо, стеблові цибулинки розвиваються не кожен рік і лише на де-

яких рослинах, у сортів ‘Black Out’, ‘Prince Favorite’, ‘Wizard’, ‘Алые Паруса’, ‘Вол-

на’, ‘Золотая Нива’, ‘Награда’, ‘Наина’, ‘Народная’, ‘Наина’, ‘Славянка’, ‘Стройная’ їх появу викликає видалення пуп’янків, а у сортів ‘Юбилейная’ (Розділ І) і ‘Pagoda Bells’ – прищипування верхівки пагону на початку вегетації.

Щороку без додаткової стимуляції утворюють стеблові цибулинки 45 сортів з групи Азійські гібриди та L. lancifolium. Найбільша продуктивність відмічена у ‘Pink Champagne’ (100,3 цибулинок), ‘Вероника’ (98,5), ‘Снежана’ (71,4). Понад половини сортів утворює невелику (до 33 шт.) кількість цибулинок. Це такі, як ‘Золотая Осень’

(16,5 шт.), ‘Василиса’ (20,3 шт.), ‘Yellow Star’ (23,3 шт.) та ряд інших. Продуктивні-

шими є сорти ‘Румба’ (51,0 шт.), ‘Сестра Аэлиты’ (50,5 шт.), ‘Млада’ (56,0 шт.), ‘Аэлита’ (65,0 шт.). Коефіцієнт варіації середньої кількості стеблових цибулинок у перерахунку на одну рослину в усіх досліджених лілій не перевищує норми.

ЛІТЕРАТУРА

Мартынова В.В. Наследование признака бульбоносности в гибридном потомстве азиатских лилий // Основные итоги и перспективы научных исследований ВНИИС им. И.В. Ми-

чурина (1931-2001 гг.). Сб. научн. трудов. – Тамбов: Изд-во ТГТУ. – 2001. – Т. 1. – С. 215-223. McRae E.A. Genetic for lily growers // Yearbook NALS. – 1980. – Р. 98-110.

McRae E.A. Lilies: a guide for growers and collectors. – Portland, Oregon: Timber Press, 2001. – 392 p.

Wadekamper S. Where Have All The Lilies Gone? // North Am. Lily Soc. Yearbook. – 1988. – P. 38-48.

Перспективність культивування та використання в озелененні видів роду Rosa L. природної флори України в умовах Правобережного Лісостепу України

КЛЮЄНКО О.В.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, відділ ландшафтного будівництва вул. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: nbg@nbg.kiev.ua

Представники роду Rosa L. здавна широко застосовуються в різних галузях народного господарства, зокрема, в медицині та декоративному садівництві. Ботанічні сади України мають досвід інтродукції більш ніж 120 видів шипшин світової флори (Кохно и др., 1987; Кондратюк и др., 1988; Афанасьева, Булах и др., 1997; Ткачук, Ткачук, 1999; Бойко и др., 2002; Репецкая и др., 2006; Опанасенко та ін., 2008; Рубцова, 2009 та ін.). Однак кількість видів дикорослих шипшин, що використовуються при озелененні, зокрема, великих міст України, сьогодні дуже обмежена.

В Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України ведеться робота по створенню колекції видів роду Rosa природної флори України, яка налічує 25 видів. З них 19 перейшли у генеративний віковий стан. З метою оцінки перспективності використання останніх в ландшафтному будівництві в умовах Правобережного Лісостепу, згідно з методикою М.А. Кохна й О.М. Курдюка (1994), протягом 20072009 років проводилась оцінка їх зимо-, посухостійкості та ступеня адаптації, а також оцінка декоративності (за 14 ознаками) за модифікованою методикою Н.В. Котелової (Котелова, Виноградова, 1974; Сидоренко, 2008). До дослідження було залучено 10

видів шипшин (R. bordzilowskii Chrshan., R. canina L., R. corymbifera Borkh., R. crenatula Chrshan., R. glabrifolia C.A. Mey. ex Rupr., R. majalis Herrm.,

R.pimpinellifolia L., R. rubiginosa L., R. tomentosa Smith, R. villosa L.), які представлені

уприродній флорі Правобережного Лісостепу, а також види, що відсутні на згаданій території, зокрема, R. tschatyrdagi Chrshan., що поширена на півдні Криму та Кавказі,

R.diacantha Chrshan. – західнопричорноморський ендемік, R. agrestis Savi, R. glauca Pourr., R. pendulina L. – євро-середземноморські види, що зростають у прикарпатськозакарпатських лісах та Західному Лісостепу, 1 євро-сибірський (R. gorinkensis Besser)

та 3 східнопричорноморських види (R. donetzica Dubovik, R. lupulina Dubovik і R. pygmaea M. Bieb.). Отримані дані свідчать, що досліджені види шипшин в умовах НБС характеризуються досить високою зимота посухостійкістю (4-5 балів). Однак, слід відмітити, що верхівки деяких однорічних пагонів часто підмерзають у середзем-

номорської R. tschatyrdagi, євро-середземноморських R. agrestis, R. glauca, R. pendulina та причорноморських видів R. diacantha, R. lupulina і R. Pygmaea. У більшості неморальних видів (R. agrestis, R. canina, R. corymbifera, R. crenatula, R. glabrifolia, R. glauca, R. pendulina, R. tomentosa, R. villosa) під час літніх посух, що спостерігаються в останні роки, був зафіксований літній листопад. Адаптаційне число всіх досліджених видів шипшин перевищує 80 балів, що свідчить про повну адаптацію цих видів в НБС. Але дещо нижчі показники мають представники видів

R. аgrestis, R. pendulina, R. diacantha та R. tschatyrdagi. Перші два види в умовах Києва

478 Dendrology and Ornamental Horticulture

мають дещо нижчу посухостійкість та зимостійкість, а R. diacantha та R. tschatyrdagi – нижчу зимостійкість, що зумовлює зниження показників генеративного розвитку та

R. pimpinellifolia, R. rubiginosa, R. tomentosa, R. villosa) мають високу (101-113 балів), 7 видів (R. agrestis, R. crenatula, R. diacantha, R. donetzica, R. gorinkensis, R. lupulina, R. majalis) – достатньо високу (84-100 балів), а R. pygmaea та R. tschatyrdagi – посеред-

ню декоративність. Останні два види – це невеликі кущі 35-70 см заввишки, що в природних умовах зростають на сухих кам'янистих схилах і можуть поповнити асортимент рослин, що використовуються для оформлення кам'янистих гірок.

Отримані результати дозволяють зробити висновок про перспективність культивування досліджених видів та більш широкого їх використання в озелененні міст в умовах Правобережного Лісостепу України.

ЛІТЕРАТУРА

Каталог деревьев и кустарников ботанических садов Украинской ССР / АН УССР, ЦРБС; сост. Н.А Кохно [и др.]. – К.: Наук. думка, 1987. – 70 с.

Каталог растений Донецкого ботанического сада: справочное пособие / под общ. ред. Е.Н. Кондратюка. – К.: Наук. думка, 1988. – 527 с.

Каталог растений Криворожского ботанического сада / Л.И. Бойко, Е.В. Василенко, Л.В. Вечканова [и др.]. – К.: Фитосоциоцентр, 2002. – 164 с.

Каталог растений Центрального ботанического сада им. Н.Н. Гришко / Е.В. Афанасьева, П.Е. Булах, А.Ф. Галицкая [и др.]. – К.: Наук. думка, 1997. – 435 с.

Колекція рослин ботанічного саду Дніпропетровського національного університету / В.Ф. Опанасенко, І.О. Зайцева, А.М. Кабар [та ін.]. – Д.: РВВ ДНУ, 2008. – 224 с.

Котелова Н.В., Виноградова О.Н. Оценка декоративности деревьев и кустарников по сезонам года // Физиология и селекция растений и озеленение городов. – М., 1974. – С. 37-44.

Кохно М.А., Курдюк О.М. Теоретичні основи і досвід інтродукції деревних рослин в Україні. – К.: Наук. думка, 1994. – 186 с.

Репецкая А.И., Леонов В.В., Малашенко Е.В. Коллекция крымских видов рода Rosa L.

в ботаническом саду Таврического национального университета им. В.И. Вернадского // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Сер. "Биология,

химия". – 2006. – 19 (58), № 2. – С. 51-56.

Рубцова О.Л. Рід Rosa L. в Україні: генофонд, історія, напрями досліджень, досягнення та перспективи: монографія. – К.: Фенікс, 2009. – 375 с.

Сидоренко І.О. Методика оцінювання декоративності рослин видів роду

Rhododendron L. // Наук. доп. Нац. аграр. ун-ту. – 2008. – № 3 (11). – С. 1-16.

Ткачук О.О., Ткачук О.А. Підсумок інтродукції рослин роду Rosa в Ботанічному саду ім. О.В. Фоміна // Інтродукція рослин та збереження рослинного різноманіття. – 1999. –

Вип. 1. – С. 32-34.

Декоративна цінність Rhus typhina L. в умовах Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України

КОВАЛЬЧУК Т.Д.

Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України вул. Київська 12 А, м. Умань, 20300, Україна

e-mail: sofievka@ck.ukrtel.net

В умовах урбанізації зростає актуальність раціонального та естетичного використання рослинних ресурсів. Важливу роль у розв’язанні цієї проблеми відіграє інтродукція декоративних рослин, яка дає можливість збагачувати флористичні ресурси регіону та покращувати антропогенно-перетворені ландшафти. Декоративні насадження у містах і селищах виконують різноманітні функції. Вони поліпшують їхній архітектурний вигляд, знижують швидкість вітру, регулюють тепловий режим, очищують та зволожують повітря, поглинають шум (Калініченко, 2003).

До таких рослин належать види роду Rhus L. Сумах пухнастий (Rhus typhina L.) – один із найбільш поширених декоративних видів із роду Rhus в Україні. Rh. typhina та його форми культивуються в багатьох ботанічних садах, різних дендродекоративних районів України (Кохно, 1987). У Національному дендрологічному парку «Софіївка» НАН України також інтродуковано Rh. typhina та його форми

Rh. typhina ‘Laciniata’ та Rh. typhina ‘Dissecta’ (Каталог …, 2000). Такі декоративні якості як життєві форми, розміри рослин, архітектоніка крони, форма, будова, листя і суцвіть, тощо зумовлюють культивування сумаха оленерогого в «Софіївці». У парку оцтове дерево проявляє себе в двох життєвих формах як дерево (до 10 м заввишки) та кущ (до 3 м), в залежності від умов росту. Крона зонтикоподібна. Кора старих пагонів коричнева, повздовжньо-розстріскуюча. Молоді гілки, осі суцвіть та черешки листків густо бархатисто опушені. Листки сумаху підсилюють декоративний ефект насаджень, особливо в осінній період, коли набувають жовтого, червоного та рожевого забарвлення. Листки чергові до 50 см завдовжки, непарноперисті, з 11-31 листочків, які є видовжено-еліптичні або ланцетні, по краях дрібно пилчасті 6-13 см завдовжки і 2-3,5 см завширшки, загострені на верхівці, зверху темно-зелені, знизу сірі, опушені.

Листкові пластинки у форм Rh. typhina ‘Laciniata’ та Rh. typhina ‘Dissecta’ розсічені,

що є особливою прикрасою даних форм. Квіти дрібні, непримітні, зеленувато-жовті, зібрані в густі волоті 20 см завдовжки, які з’являються у червні. Високу декоративну цінність мають плоди – кулясті кістянки, густо вкриті червоними волосками. Плоди достигають у серпні-вересні, набуваючи червоно-коричневого, малинового, кармінового забарвлення. На дереві суцвіття тримаються довго, часто опадають навесні наступного року. Саме ці декоративні якості сумаху олененерогого привертають увагу відвідувачів та є прикрасою парку. Враховуючи такі екологічні якості сумаху як невибагливість до родючості ґрунтів, солевитривалість, зимостійкість, посухостійкість та світлолюбність, його використання дає можливість декорувати не лише рівнинні території, а й сухі піщані ґрунти, укоси, схили та закріплювати еродовані землі.

ЛІТЕРАТУРА

Калініченко О.А. Декоративна дендрологія. – К.: Вища шк., 2003. – 199 с.