AktyalniProblemy-2010

В условиях Южного берега Крыма при благоприятных условиях рост вегетативной надземной массы начинался во второй половине мая – начале июня. Для определения оптимального срока сбора урожая были произведены отгонки в три срока, отличающихся по фазам развития растений. В результате исследования было установлено, что наибольшее накопление эфирного масла у представителей рода Ocimum происходило в фазу образования семян восковой зрелости в нижней части центрального соцветия. Массовая доля эфирного масла в надземной массе сырья в этот период в среднем составляла: у растений O. gratissimum – 0,35 % от сырой массы (1,21 % от абсолютно сухой), у растений O. sanctum – 0,04 % от сырой массы (0,11 % от абсолютно сухой), у растений O. canum – 0,11 % от сырой массы (0,48 % от абсолютно сухой). У растений O. basilicum она варьировала в пределах от 0,05 % до 0,25 % от сырой массы (0,23 % - 0,61 % от абсолютно сухой). Выявлено, что у растений O. basilicum citriodorum наблюдался наибольший выход эфирного масла в фазу массового созревания семян на центральных соцветиях и составил 0,15 % от сырой массы (0,64 % от абсолютно сухой). Отмечено, что при хранении сырья в течение суток показатель выхода эфирного масла у растений O. basilicum citriodorum возрос на 15 %, что не совпадает с литературными данными (Капелев, Машанов, 1973).

Структурный анализ растений по частям у представителей рода Ocimum показал, что основными маслообразующими органами являются листья и соцветия, стебли содержат следы масла и являются балластом. Наибольшее накопление эфирного масла у большинства видов рода Ocimum наблюдалось в соцветиях. У O. sanctum, собранных в фазу массового цветения, он составил 0,12 % от сырой массы (0,52 % от абсолютно сухой), у O. canum – 0,16 % от сырой массы (0,54 % от абсолютно сухой). Но у O. gratissimum и O. basilicum сорт Реган происходило снижение выхода масла из соцветий по сравнению с листьями. Так, выход эфирного масла у O. gratissimum в листьях составил 0,25 % на сырую массу или 1,04 % на сухое вещество и в соцветиях – 0,17 % от сырой массы (0,61 % от абсолютно сухой). Нами была установлено, что количественное соотношение исследуемых частей растения в надземной массе сырья сильно влияет на массовую долю эфирного масла.

Врезультате исследований определена динамика накопления эфирного масла

увидов рода Ocimum по фазам развития. По мере роста и развития растений массовая доля эфирного масла возрастает, достигая своего максимума в фазе образования семян восковой зрелости в нижней части центрального соцветия. У O. basilicum citriodorum максимальный выход эфирного масла наблюдается в фазу плодоношения.

ЛИТЕРАТУРА

Ермаков А.М., Иконников М.И., Лунникова Г.А. и др. Итоги и перспективы биохими-

ческих исследований культурных растений // Тр. По прикл. бот., генетике и селекции. – 1969.

– 41. – Вып. 1. – С. 326-363.

Капелев И.Г., Машанов В.И. Пряно-ароматические растения. – Симферополь. – Тав-

рия, 1973. – 95 с.

Либус О.К., Работягов В.Д., Кутько С.П., Хлыпенко Л.А. Эфирномасличные и пряно-

ароматические растения. Фито-, арома-, ароматотерапия. – Симферополь. – Салта, 2004. – 272 с.

Характер зміни вмісту вільної глутамінової кислоти в проростках

Pinus sylvestris L., інфікованих грибом Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.

ЧЕМЕРІС О.В.

Донецький національний університет вул. Щорса, 46, м. Донецьк, 83050, Україна e-mail: chemeris07@rambler.ru

За дії несприятливих умов та стресових факторів в рослинах формується стресовий метаболізм, що проявляється в зміні концентрацій звичайних або утворенні нових метаболітів. До стресових метаболітів відносяться амінокислоти, функціями яких є антиоксидантна, антиденатураційна, мембранота осмопротекторна (Larson, 1988). Нагромадження вільних амінокислот при інфікуванні рослин патогенами можна вважати за ознаку розвитку катаболічних процесів (Бойко, 1996).

Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. – небезпечний патоген хвойних дерев. Викликає хворобу, що призводить до зниження продуктивності деревостоїв і їх масової загибелі (Негруцкий, 1986; Федеров, 1984). Питанню стійкості рослин Pinus sylvestris L. присвячено ряд робіт (Бойко, 1996; Кудінова, 2004). Для створення стійких лісових насаджень необхідно вивчення фізіолого-біохімічних процесів у здорових і хворих рослин, а також пізнання механізмів стійкості різних видів сосни до гриба

H.annosum. Вільна глутамінова кислота відіграє важливу роль в обміні речовин рослини, бере участь в механізмах знешкодження аміаку та утворенні хлорофілу.

Метою дослідження було вивчення зміни вмісту вільної глутамінової кислоти

впроростках P. sylvestris, інфікованих грибом H .annosum. Проростки P. sylvestris вирощували на агаризованому живильному середовищі Чапека-Докса з вмістом глюкози 3 г/л (Бойко, 1996). У віці 21 доби проростки P. sylvestris інокулювали міцелієм штамів H. annosum. Зміну активності глутамінової кислоти визначали на 4, 7 та 10 добу після інокуляції на автоматичному аналізаторі амінокислот Т-339, виробництво Чехія, Прага (Козаренко, 1975; Овчинников, 1974). Окремо досліджували реакції проростків

P.sylvestris, отриманих з насіння темного і світлого забарвлення, на інфікування шта-

мами H. annosum.

На 4-ту добу після інфікування штамами НА-6-96 і НЦСГ-1м проростків

P.sylvestris, отриманих з насіння темного забарвлення, спостерігається достовірне підвищення вмісту вільної глутамінової кислоти порівняно з контрольними неінфікованими проростками. Причому вміст амінокислоти в інфікованих штамами проростках P. sylvestris знаходиться на одному рівні. На 7-му добу після інфікування проростків P. sylvestris з темного насіння вміст вільної глутамінової кислоти достовірно знижується порівняно з 4-тою добою інфікування і нижчий за контрольний варіант. На 10-ту добу інфікування штамами H. annosum проростків P. sylvestris, отриманих з насіння темного забарвлення, рівень вмісту вільної глутамінової кислоти у часі розвитку захворювання підвищується, досягаючи у випадку інокуляції штамом НА-6-96 значення контролю, а при інокуляції штамом НЦСГ-1м вміст амінокислоти нижчий, ні у здорових проростків в 1,5 рази.

При інфікуванні штамами H. annosum проростків P. sylvestris, отриманих з насіння світлого забарвлення, вміст вільної глутамінової кислоти на 4-ту добу розвитку

432 Experimental Botany

захворювання знижується порівняно з вмістом в неінфікованих проростках. У випадку інфікування проростків P. sylvestris штамом НА-6-96 вміст амінокислоти знижується в 1,3 рази, а при інфікуванні штамом НЦСГ-1м – в 2 рази. На 7-му добу інфікування проростків P. sylvestris вміст вільної амінокислоти нижчий за контрольний, але при інфікуванні штамом НА-6-96 знижується, а при інокуляції штамом НЦСГ-1м – підвищується порівняно з 4-тою добою. На 10-ту добу після інфікування вміст вільної глутамінової кислоти достовірно зростає у часі і порівняно з вмістом в здорових неінфікованих проростках P. sylvestris.

Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. і перспективи практичного використання екзометаболітів деяких дереворуйнівних грибів: Дис. … док. біол. наук: 03.00.12; 03.00.24. – К., 1996. – 461 с.

Козаренко Т.Д. Ионнообменная хроматография аминокислот. – Новосибирск: Наука.

Сиб. отд-ние, 1975. – 230 с.

Новые методы анализа аминокислот, пептидов и белков / Под ред. акад. Ю.А. Овчинникова. – М.:Мир, 1974. – 420 с.

Кудінова О.В. Фiзiологiчнi реакцii проросткiв Pinus sylvestris L. на інфекцію

Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.: Автореф. дис. … канд. бiол. наук: 03.00.12. – К., 2004. –18 с.

Негруцкий С.Ф. Корневая губка. – М.: Агропромиздат, 1986. – 196 с.

Федоров Н.И. Корневые гнили хвойных пород. – М.: Лесн. пром-ть, 1984. – 161 с.

Larson R.A. The antioxidants of higher plants // Phytochemistry. – 1988. – 27, N 4. – P. 969-978.

Получение каллусной ткани у некоторых видов тысячелистника (Achillea L.)

ЧУБ Л.Н., ЕГОРОВА Н.А.

Институт эфиромасличных и лекарственных растений НААНУ ул. Киевская, 150, г. Симферополь, АР Крым, 95493, Украина e-mail: lesya_che@ukr.net

Тысячелистник является одним из ценных ароматических и лекарственных растений. Многие виды тысячелистника известны прежде всего кровоостанавливающими, бактерицидными, противовоспалительными свойствами. Для парфюмернокосметической промышленности, медицины и фармакопеи представляют интерес эфирное масло, спиртовой и водный экстракты, а также хамазулен. Для повышения эффективности традиционного селекционного процесса при создании новых сортов растений широко применяются клеточные технологии, такие как получение сомаклонов, клеточная селекция, мутагенез in vitro (Мельничук и др., 2003). Полученные к настоящему времени результаты свидетельствуют об эффективности использования биотехнологических методов, на основе которых у ряда эфиромасличных культур был получен перспективный исходный селекционный материал (Егорова и др., 2009). В основе всех этих технологий лежит оптимизация условий образования каллусной

ткани и регенерации растений. Целью данной работы было исследование особенностей индукции каллусогенеза у различных видов и образцов тысячелистника. Материалом для исследования служили различные виды и селекционные образцы тысячелистника – Achillea millefolium L. (№ 6, № 11) и сорт Эней, A. filipendulina Lam. (K-21796) и A. nobilis L. В качестве эксплантов использовали листовые пластинки с фрагментом центральной жилки, которые культивировались на различных модификациях среды Мурасиге и Скуга.

В результате проведенных исследований было установлено, что на среде, не содержащей фитогормонов, а также при наличии в среде только цитокинина БАП или ауксина НУК в концентрации 1,0 мг/л не происходило образования каллусной ткани ни у одного из изучаемых генотипов. При добавлении ИУК или 2,4-Д (2,0 мг/л) лишь у сорта Эней у 10-61,1 % эксплантов было отмечено начало каллусогенеза. Повышение концентрации НУК до 2,0 мг/л привело к индукции каллусогенеза с частотой

2,5 % у №11, 23,3 % у сорта Эней, 14,3 % у A. filipendulina K-21796 и до 3 % у

A. nobilis. У A. millefolium № 6 не наблюдалось образования каллуса. Совместное использование НУК (2,0 мг/л) и БАП (1,0 мг/л) способствовало повышению частоты индукции каллусогенеза у всех образцов, кроме A. nobilis. Уменьшение содержания фитогормонов вдвое (НУК 1,0 мг/л, БАП 0,5 мг/л) привело к увеличению не только частоты (83,3-97,9 %), но и интенсивности пролиферации каллуса. Аналогичные процессы наблюдались и при введении в питательную среду НУК (2,0 мг/л) и кинетина (0,5 мг/л). Отмечены отличия по морфологии каллуса – у всех образцов А. millefolium он был зеленым, с желтоватыми и бурыми участками, более рыхлым, в то время как у A. filipendulina и A. nobilis образовывался плотный однородный каллус яркого зеленого цвета.

Установлено, что у всех изученных видов и образцов тысячелистника с наибольшей частотой и интенсивностью каллус образуется на среде Мурасиге и Скуга, дополненной НУК (1,0; 2,0 мг/л) и БАП (0,5 мг/л), или кинетином (0,5 мг/л).

ЛИТЕРАТУРА

Егорова Н.А., Ставцева И.В., Инюткина А.Г., Чуб Л.Н., Лолойко А.А. Культура каллу-

сных тканей и сомаклональная изменчивость у эфиромасличных растений // Сборник научных трудов Никит. ботан. сада. – 2009. – 131. – С. 63-67.

Мельничук М.Д., Новак Т.В., Кунах В.А. Біотехнологія рослин. – К.: ПоліграфКонсал-

тинг, 2003. – 520 с.

Вплив уповільнення гідратації за пророщування хронологічно старих зернівок озимої пшениці (Triticum aestivum L.) різних сортів на показники їх життєздатності

ЧУМИЧКІНА О.В., РУЖИЦЬКА О.М.

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра ботаніки Шампанський провулок, 2, м. Одеса 65058, Україна

e-mail: olya1987-04@mail.ru

З’ясування фізичних, фізіолого-біохімічних та генетичних аспектів старіння насіння, а також пошук шляхів підвищення його життєздатності як під час, так і після тривалого зберігання має як теоретичне так і практичне значення. Проблема зниження схожості насіння за його зберігання є однією з провідних для генних банків рослин. Але нерідко втрата схожості не є свідченням загибелі зародка. Однією з причин втрати схожості насінням вважають пошкодження клітинних мембран за набубнявіння. Висунута гіпотеза (Веселова и др., 1995), що підвищити схожість такого насіння можна за допомогою уповільнення швидкості гідратації.

Узв'язку з цим метою нашої роботи було визначення та порівняння окремих показників життєздатності зернівок озимої м’якої пшениці різних сортів після його тривалого зберігання, а також з’ясування можливості підвищення схожості хронологічно старих зернівок за допомогою уповільнення надходження в нього води в розчинах осмотично активної речовини поліетиленгліколю 8000 (ПЕГ 8000) під час пророщування.

Удослідженнях використовували зернівки озимої пшениці (Triticum aestivum L.) сортів Альбатрос, Леля, Ніконія, Обрій, Селянка та Струмок, яке зберігалося протягом 9 років в герметичних пляшках в кліматичній камері ВКШ-73 при температурі +4±1 С. Для оцінки якості зернівок після зберігання визначали його енергію проростання, схожість та життєздатність за тетразольно-топографічним методом згідно з ДСТУ 2240-95 (ДСТУ 2240-93, 1995). Активність процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) визначали в цілих повітряно-сухих зернівках, а також окремо в зародках. Також активність процесів ПОЛ визначали у зародках зернівок після 24-х годин бубнявіння у розчинах ПЕГ 8000. Для уповільнення надходження води під час бубнявіння зернівок використовували 5 та 20 % розчини ПЕГ 8000. Пророщування дослідних зернівок (Альбатрос 2003 року врожаю та Струмок 1998 року врожаю) проводили за наступними варіантами: зернівки, які попередьно витримували у 5 чи 20 % розчинах ПЕГ 8000 протягом 4 чи 24 годин, для подальшого пророщування переносили в чашки Петрі на фільтрувальний папір, змочений дистильованою водою, або пророщування зернівок проводили у 5 та 20 % розчинах ПЕГ 8000 протягом 7 діб.

Аналіз життєздатності зразків зернівок різних сортів, що зберігалися протягом 9 років, показав, що вони значно відрізняються за своїми посівними якостями, але у зернівок всіх дослідних зразків життєздатність за тетразольно-топографічним методом перевищувала показник лабораторної схожості.

Дослідження можливості підвищення схожості зернівок сортів Альбатрос та Струмок за уповільнення надходження в нього води у розчинах ПЕГ 8000 показало, що підвищення схожості спостерігається в усіх варіантах досліду. Найбільше підвищення схожості спостерігали у хронологічно старих зернівок обох сортів за їх проро-

щування у 5 % розчині ПЕГ. У зернівок сорту Альбатрос схожість зросла у 6 разів порівняно з контролем, а у зернівок сорту Струмок схожість перевищувала контрольну на 50 %. Вміст МДА в зародках зернівок, що пророщували за уповільнення гідратації у 5 % розчину ПЕГ протягом перших 24-х годин бубнявіння був на 20-30 % менше, ніж у зернівок того ж зразку за стандартних умов пророщування.

Таким чином, пророщування у розчині осмотично-активної речовини ПЕГ 8000 хронологічно старих зернівок супроводжувалось підвищенням його схожості порівняно з контролем. Отримані дані узгоджуються з даними інших авторів (Веселова и др., 1999), які свідчать про руйнування клітинних мембран у старому насінні внаслідок швидкого надходження в нього води за набубнявіння.

ЛИТЕРАТУРА

Веселова Т.В., Веселовский В.А. Возможность участия аквапоринов в поглощении воды семенами гороха разного качества // Физиология растений. – 2006. – 53, № 1. – С. 106-112.

Веселова Т.В., Веселовский В.А., Карташова Е.Р., Терешкина С.Д. Количественное определение потери жизнеспособности семян сосны при разных способах хранения // Физио-

логия растений. – 1995. – 42, № 4. – С. 616-621.

ДСТУ 2240-93. Насіння сільскогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови. – Держстандарт України, 1995. – 74 с.

Хукстра Ф.А., Головина Е.А. Поведение мембран при дегидратации и устойчивость ангидробиотических организмов к обезвоживанию // Физиология растений. – 1999. – 46, № 3.

– С. 347-361.

Геномна мінливість калусних культур гіркокаштану звичайного (Aesculus hippocastanum L.) за результатами

RAPD-PCR аналізу

ШАВАНОВА К.Є., КИСЕЛЬОВ Д.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, кафедра молекулярної генетики та біобезпеки вул. Героїв Оборони, 13, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: shavanova@gmail.com

У зв’язку з високим ступенем антропогенного навантаження та пошкодження рослин гіркокаштану звичайного (Aesculus hippocastanum L.) мінуючою міллю його застосування в розбудові ландшафтів може бути обмежено (Акимов, 2003). Таким чином, актуальним є оздоровлення, клонування та прискорене розмноження A. hippocastanum L. за допомогою культури in vitro (Чеченєва, 2010).

Відомостей про наявність чи відсутність геномних перебудов при довготривалому культивуванні A. hippocastanum у доступній літературі не виявлено. Серед факторів, що впливають на стабільність геному і викликають незворотні зміни, які можуть накопичуватися в процесі культивування у культурі тканин in vitro одними з головних є екзогенні фітогормони та інші компоненти живильних середовищ (Майданюк, 2006). Для дослідження впливу на геном A. hippocastanum розроблених нами біотехнологічних підходів та живильних середовищ, перевірки можливості їх довго-

тривалого використання без шкоди для збереження генофонду використано метод RAPD-PCR (Bhat, 1997). Метою роботи було дослідження впливу культивування калусних культур гіркокаштану звичайного на індукцію сомаклональної мінливості на молекулярному рівні.

За результатами RAPD-PCR аналізу встановлено наявність феномену спонтанної (сомаклональної) мінливості серед ліній гіркокаштану звичайного одного походження внаслідок довготривалого культивування in vitro, виявлені поліморфні ампліфікони вказують на відмінність в організації геному сомаклональних ліній A. hippocastanum. Значення генетичних дистанцій за Nei знаходяться в межах 0-0,3747, що свідчить про суттєві зміни генетичного матеріалу в калусних лініях гіркокаштану звичайного протягом довготривалого культивування in vitro. За результатами розрахунку філогенетичних зв’язків встановлено утворення одного основного кластера.

ЛІТЕРАТУРА

Акимов И.А., Зерова М.Д., Гершензон З.С. Первое сообщение о появлении в Украине каштановой минирующей моли Cameraria ohridella (Lipidoptera, Gracillariidae) на конском каштане обыкновенном Aesculus hippocastanum L. (Hihhocastanaceae) // Весник зоологии. – 2003. – 37, № 1. – С. 3-12.

Майданюк Д.Н., Андреев И.О., Спиридонова Е.В., Чеченева Т.Н., Кунах В.А. Геномная изменчивость линии кукурузы Black Mexican Sweet Corn C456 в культуре тканей in vitro: результаты RAPD-анализа // Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів. – 2006. –

4, № 1. – С. 58-67.

Чеченєва Т.М., Шаванова К.Є., Машковська С.П. Введення в культуру in vitro різних видів гіркокаштанів (рід Aesculus L.) // Физиология и биохимия культурных растений. – 2010.

42, № 2. – С. 132-136.

Bhat K.V., Lakhanpaul S., Chandel N. Molecular markers for characterization and identification of genetic resources of perennial crops // Molecular genetic techniques for plant genetic resources. IPRGI report. – 1997. – P. 107-117.

Изменение активности ингибиторов трипсина в клубнях картофеля (Solanum tuberosum L.), при обработке препаратом «Рифтал»

ШПИРНАЯ И.А., АРТЕМЬЕВА М.А., ИБРАГИМОВ Р.И.

Башкирский государственный университет, биологический факультет, кафедра биохимии и биотехнологии ул. Заки Валиди, 32, 450074, г. Уфа

е-mail:i-shia@yandex.ru

Как известно, одним из факторов устойчивости растений к патогенам и абиотическому стрессу является синтез специфических белков – ингибиторов протеиназ. Многочисленные данные, свидетельствующие о повышении количества ингибиторов экзогенных протеиназ в тканях при влиянии на растения различных факторов, указывают на возможность регуляции активности этих молекул путем воздействия на растения факторов различной природы, в т.ч. путем обработки их химическими соединениями - регуляторами метаболизма (Ryan, 1990; Яруллина, Ибрагимов, 2006).

Клубни картофеля содержат значительное количество белков – ингибиторов протеиназ (Мосолов, Валуева, 2005). В связи с этим актуальной задачей является изучение влияния синтетических препаратов на активность в клубнях этих молекул, относящихся к классу PR-белков. Препарат «Рифтал» на основе тетрагидрофуранола, является эффективным регулятором роста и развития растений и иммуномодулятором (Талипов и др., 2009). Рифтал использован в работе как аналог фитогормонов, в качестве экзогенной сигнальной молекулы.

Изучали влияние экстрактов из обработанных раствором Рифтала клубней картофеля на протеолитическую активность трипсина. Использовали 0,001 %; 0,01 %; 0,1 %, концентрации пепарата. По истечении 4, 7, 10 суток, соответственно после 1-, 2- и 3-х кратной обработки (опрыскивание) клубней, определяли в тканях активность ингибиторов трипсина по торможению скорости гидролиза ферментом хромогенного синтетического субстрата (Гофман, Вайсблай, 1975). Показано, что по истечении 4-х суток после обработки активность ингибиторов трипсина в клубнях определяется на значительно более низком уровне по сравнению с контролем (клубни, обработанные дистиллированной водой). При этом чем выше концентрация Рифтала, тем ниже уровень активности ингибиторов в клубнях.

Следующий анализ, проведенный через 7 суток после первой обработки, показал, что активность ингибиторов значительно повышается и приближена к значениям контрольного варианта. В случае использования 0,001 % раствора она даже превышает значение контрольного варианта. Через десять суток после первой обработки активность ингибиторов трипсина в клубнях, обработанных препаратом, значительно повышалась. Интересно, что в контрольном варианте наблюдалось значительное понижение активности ингибиторов. Это связано с тем, что прорастающие клубни характеризуются снижением ингибиторов протеиназ в тканях, поскольку эти белки активно транспортируются в проростки (глазки).

Можно предположить, что Рифтал (особенно относительно высокие концентрации) оказывает на растительный организм стрессовое воздействие. Как известно, развитие стресса включает три фазы (Полевой, 1989). По истечении 4 суток мы наблюдаем первую фазу стрессовой реакции, которая выражается в снижении уровня активности ингибиторов протеиназ. Соответственно, это может привести к ослаблению защитных свойств растений. В дальнейшем ингибиторная активность в обработанных клубнях повышается, и на 10-е сутки показатели активности превышают уровень контрольного варианта более чем в 4 раза. По-видимому, в этот период в клубнях активируются механизмы, повышающие их устойчивость к стрессовым факторам (фаза резистентности). Таким образом, наши эксперименты показывают, что обработка препаратом Рифтал приводит к изменению активности ингибиторов трипсина в растительных тканях, оптимальной концентрацией является 0,001 % раствор Рифтала.

ЛИТЕРАТУРА

Гофман Ю.Я., Вайсблай И.М. Определение ингибитора трипсина в семенах гороха. // Прикладная биохимия и микробиология. – 1975. – 2, № 5. – С. 777-783.

Мосолов В.В., Валуева Т.А. Ингибиторы протеиназ и их функции у растений // Прикладная биохимия и микробиология. – 2005. – 41, № 3.– С. 261-282.

Полевой В.В. Физиология растений. – М.: Издательство: «Высшая школа», 1989. – 464 с.

Талипов Р.Ф., Балахонцев Е.Н., Гилязетдинов Ш.Я. Рифтал и Тетрафур – новые эффе-

ктивные препараты для сельского хозяйства. – Уфа: РИЦ БашГУ, 2009. – 56 с.

Яруллина Л.Г., Ибрагимов Р.С. Клеточные механизмы формирования устойчивости растений к грибным патогенам. – Уфа: Гилем, 2006. – 228 с.

Ryan C.A. Protease inhibitors in plants: Genes for improving defenses against insects and pathogens // Ann. Rev. Phytopathol. – 1990. – № 28. – Р. 425-449.

Ультраструктура клітин міжвузля стебла кукурудзи (Zea mays L.) в процесі росту

ЩЕРБАТЮК М.М.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ фітогормонології вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: mshcherbatyuk@ukr.net

Динамічний ріст стебла злаків забезпечують інтеркалярні меристеми, розташовані у базальній частині кожного міжвузля. Спочатку міжвузля сформоване лише з меристематичних клітин. Потім з’являється зона утворена клітинами, які ростуть розтягуванням, а трохи згодом зона диференційованих клітин. На відміну від апікальних ростових зон, структура зон інтеркалярного росту міжвузлів злаків вивчена в недостатній мірі. Особливо це стосується ультраструктурних особливостей клітин. Тому головним завданням нашої роботи було дослідити за допомогою трансмісійного електронного мікроскопу особливості тонкої будови клітин ростових зон міжвузля рослини з інтеркалярним типом росту стебла.

Відбирали шосте міжвузля кукурудзи у період формування на стеблі сьомого листка. Для дослідження ультраструктури клітин фіксували зразки тканини (1×2 мм) із нижніх, середніх та верхніх сегментiв міжвузлів. Заливку в епоксидні смоли і контрастування проводили за загальноприйнятими методиками. Дослідження проводили у мікроскопі JEM-1230.

Показано, що клітини зони інтеркалярної меристеми за своєю ультраструктурою досить подібні до апікальних меристематичних клітин. Ядро має контрастну оболонку, нуклеоплазма характеризується високою гомогенністю, ядерце значних розмірів. Цитоплазма електронно щільна, мітохондрії округлої форми рівномірно розподілені в цитоплазмі. Товщина клітинних стінок у цій зоні складає 0,18 мкм. Зона розтягування складається з клітин, для яких характерна наявність великої вакуолі. Окремі вакуолі проявляють тенденцію до злиття. Завдяки збільшенню об’єму змінюється співвідношення цитоплазма/вакуоля на користь вакуолі, оскільки її об’єм зростає значно швидше, ніж об’єм цитоплазми. Ядра клітин цієї зони набувають характерної лопатевої форми. Для амілопластів характерні окремі крохмальні зерна і формування периферійних мембранних структур.

Серед вакуолізованих клітин зони розтягування нами вперше виявлено клітини значно меншого розміру з чіткими меристематичними ознаками – ядро займає значний об’єм цих клітини, цитоплазма щільна, наявні кілька провакуолей невеликого розміру. В зоні розтягування такі клітини зустрічаються досить часто. За нашими підрахунками на кожні 15-20 клітин, що ростуть, трапляється одна з меристематичними ознаками. Однак в зоні диференціації подібних структур ми не виявили. Можна при-

пустити, що ці клітини діляться і активно ростуть розтягуванням на завершальних етапах видовження міжвузлів по мірі диференціації і старіння фізіологічно старіших клітин, що їх оточують.

Клітини зони диференціації характеризуються наявністю вакуолі, яка займає близько 90 % об’єму. Прошарок цитоплазми, є дуже вузьким з рівномірно розподіленими органелами. Мітохондрії зберігають внутрішню мембранну структуру. Товщина стінок клітин зони досягає 0,62 мкм. Характер зміни ультраструктури вказує на старіння, зокрема відбувається фрагментація ендоплазматичного ретикулуму. Внаслідок значного збільшення об’єму клітин утворюються великі міжклітинники. В клітинах зони диференціації, які знаходяться під епідермою, виявлено хлоропласти з добре розвиненою структурою гран, що говорить про значну асимілюючу активність цих органел.

Таким чином, клітини зон інтеркалярного росту міжвузлів чітко відрізняються за особливостями ультраструктури, які обумовлені їхнім фізіологічним станом. Клітини з меристематичними ознаками сконцентровані не лише у вузькій зоні інтеркалярної меристеми, а також локалізуються значно вище в оточенні клітин, які активно ростуть розтягуванням.

Ефективність хижого клопа макролофуса (Macrolophus nubilus H.S.) та біопрепарату Актофіт в захисті овочевих та декоративних культур

ЮЩЕНКО Л.П.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, кафедра біоенергоконверсій та біотехсервісу вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: melioration_chair@twin.nauu.kiev.ua

Багаторічний досвід вирощування овочевих і декоративних культур переконує в тому, що без добре налагодженого захисту рослин ефективне вирощування рослинницької продукції в закритому ґрунті практично неможливе. Оскільки всюди, де є рослини, або де вони з’являються, їх обов’язково переслідують консументи із різних груп тваринного і рослинного світу. Рослини для них є кормом та місцем мешкання. Тепличні культури особливо підлягають пошкодженню шкідливими організмами. Для цього є ряд причин: сприятливий мікроклімат, постійно круглорічний вегетуючий низький набір рослин, наближений до монокультури, а тому легко пошкоджуваний певною групою шкідливих організмів, відсутністю їх природних ворогів і ін. Розвиток біометоду в закритому ґрунті вимагає формування адаптивного комплексу ентомофагів видами, які здатні тривалий час існувати в специфічних умовах теплиць та надійно стримувати чисельність шкідників на безпечному господарському рівні.

Хижий клоп макролофус Macrolophus nubilus H.S. є поліфагом і його здатність живитися фітофагами стала причиною вивчення біоекологічних особливостей з метою його використання в системах захисту овочевих культур закритого грунту. За добу личинка макролофуса знищує в середньому 800 личинок білокрилки, 30 імаго