AktyalniProblemy-2010

всюджені в евкаріотичних геномах, їх широко використовують для побудови генети-

чних карт (Isobe et al, 2009).

Метою нашої роботи було визначення рівня міжсортової мінливості за п’ятьма мікросателітними локусами 28 зразків конюшини лучної різного походження. ДНК було виділено із суміші насіння цетавлонним методом. Праймери для роботи було підібрано за допомогою літературних даних як такі, що виявляють поліморфізм

(TPSSR16, TPSSR17, TPSSR28, TPSSR34, TPSSR50). Електрофорез проводили у 2 %

агарозному гелі у розчині 1×ТВЕ. Візуалізацію результатів проводили за допомогою бромистого етидію із фотографуванням в УФ-променях.

Усі 5 SSR-локусів виявляли поліморфізм. Досліджені мікросателітні локуси характеризувались як такі, що мають різну кількість гетерозигот та алельних варіантів на локус. Середня кількість можливих гетерозигот на локус складала 3,6 і варіювала у межах від 2 (TPSSR28) до 5 (TPSSR16, TPSSR50). Усього було досліджено 13 алельних варіантів. Середня кількість алельних варіантів на локус складала 2,6 і варіювала у межах від 2 (TPSSR17) до 4 (TPSSR50). Найбільш поліморфним виявився локус TPSSR16 (PIC=0,67), а найменш поліморфним – TPSSR17 (PIC=0,16). Результати досліджень свідчать про те, що для вивчених зразків конюшини лучної властивий високий рівень міжсортової мінливості.

ЛІТЕРАТУРА

Злацкая А.В., Шитикова Ю.В., Король Л.В. Изучение внутривидового консерватизма локусов микросателлитов (SSR) // Тези міжнар. наук. конф., присвяченої 200-річчю Ч. Дарвіна і 200-річчю Нікітського ботанічного саду (3 листопада 2009 р., Ялта, Україна). – 2009. – С. 26.

Луханина Н.В., Голоенко И.М., Синявская М.Г., Давыденко О.Г. Исследование поли-

морфизма микросателлитных последовательностей генома стародавних сортов Hordeum // Тези міжнар. наук. конф., присвяченої 200-річчю Ч. Дарвіна і 200-річчю Нікітського ботанічного саду (3 листопада 2009 р., Ялта, Україна). – 2009. - С. 44.

Саналатий А.В., Солоденко А.Е., Сиволап Ю.М. Идентификация генотипов подсолне-

чника украинской селекции при помощи SSRP-анализа // Цитология и генетика. – 2006. – 40,

№ 4. – С. 31-37.

Isobe S., Kolliker R., Hisano H. et al. Construction of a consensus linkage map for red clover (Trifolium pratense L.) // BMC Plant Biology. – 2009. – 9, N 57. – P. 1-11.

Sato S., Isobe S., Asamizu E. et al. Comprehensive structural analysis of the genome of red clover (Trifolium pratense L.) // DNA Research. – 2005. – N 12. – P. 301-364.

Моделирование процесса естественной гибридизации между видами Saxifraga cernua L. и S. sibirica L. семейства Камнеломковые (Saxifragaceae)

ДЫМШАКОВА О.С.

ИнститутэкологиирастенийиживотныхУрОРАН, лабораториямолекулярнойэкологиирастений ул. 8 Марта, 202, г. Екатеринбург, 620144, Россия

e-mail: dymshakova@rambler.ru

Гибридизация является одним из важнейших явлений в процессе видообразования растений (Цвелев, 1972; Грант, 1982). Этот вопрос изучался на протяжении

многих лет. Однако в литературе обычно приводится только описание того или иного гибрида. Гораздо меньше известно работ, в которых бы проводилось искусственное моделирование естественной гибридизации. Хотя именно такие исследования важны для понимания процессов видообразования (Kaplan, Fehrer, 2006).

На территории горного Урала обитают два родственных вида камнеломки (Saxifraga L.): к. поникающая (S. cernua L.) и к. сибирская (S. sibirica L.), отличающиеся по морфологическим и репродуктивным признакам и по уровню плоидности. На Среднем Урале среди видов S. cernua и S. sibirica были обнаружены растения с промежуточным морфологическим обликом. Предполагалось, что они появились в результате межвидовой гибридизации (Капралов, 2004). Таким образом, существование комплекса S. cernua – S. sibirica на Урале предоставляет возможность для искусственного моделирования естественной гибридизации между этими видами.

Всего было проведено 560 скрещиваний. При прямой гибридизации растений S. cernua (2n = 24) и S. sibirica (2n = 16) потомство было получено в 46,4 % случаев, при скрещивании гибридных потомков с родительским видами – в 33,4 %, при скрещивании гибридов в пределах одного растения – в 10,0 %. Межгибридное скрещивание и самоопыление не давали результатов. Наиболее высокая доля завязывания семян наблюдалась при опылении гибридов первого поколения пыльцой S. sibirica (48,7 % случаев), по сравнению с опылением пыльцой S. cernua (7,3 %). Примерно одинаковый уровень завязывания семян (36,6 % и 33,4 %) наблюдался при опылении родительских растенийпыльцойгибридныхрастений(Дымшакова, 2009, 2010).

Полученные гибридные растения имели широкий диапазон изменчивости по морфологическим и репродуктивным признакам, перекрываясь с родительскими видами. При скрещивании диплоидной S. sibirica и тетраплоидной S. cernua были получены растения трех уровней плоидности: ди-, три- и тетраплоиды (Дымшакова, 2010). Таким образом, полученные данные позволяют предположить один из возможных путей возникновения растений с промежуточными признаками – гибридогенный.

ЛИТЕРАТУРА

Грант В. Видообразование у растений. – М.: Мир, 1984. – 528 с.

Дымшакова О.С. Искусственная гибридизация между Saxifraga cernua L. и

S. sibirica L. // Экология. – 2009. – № 6. – С. 1-3.

Дымшакова О.С. Естественная и искусственная гибридизация в комплексе Saxifraga cernua L. – S. sibirica L. на Урале: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. – Екатеринбург, 2010. – 21 с.

Капралов М.В. Популяционная структура комплекса Saxifraga cernua L. – S. sibirica L. на Уралеифакторыееопределяющие: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. – Екатеринбург, 2004. – 24 с.

Цвелев Н.Н. О значении гибридизационных процессов в эволюции злаков (Poaceae) // История флоры и растительности Евразии. – Л. : Наука, 1972. – С. 5-15.

Kaplan Z., Fehrer J. Comparison of natural and artificial hybridization in Potamogeton Fehrer // Presila. – 2006. – 78. – P. 303-316.

Вплив природної посухи та 6-бензиламінопурину (БАП) на макроморфогенез і продуктивність пшениці (Triticum aestivum L.),

ячменю (Hordeum vulgare L.) та вівса (Avena sativa L.)

ЖУК В.В.

Київський національний університет ім.Тараса Шевченка, кафедра фізіології та екології рослин пр. Академіка Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна

e-mail: zhuk_bas@voliacable.com

Вирощування ярих злаків – пшениці, ячменю, вівса – у районах з частими посухами у весняно-літній період суттєво знижує їх продуктивність, тому зменшення її негативної дії залишається актуальною проблемою сучасної науки. Посуха пригнічує ріст надземної частини рослин, прискорює їх старіння. Визначну роль у регуляції цих процесів відіграють фітогормони класу цитокінінів. Метою наших досліджень було вивчення дії природної посухи та цитокініну 6-бензиламінопурину (БАП) на макроморфогенез та продуктивність ярої м’якої пшениці (Triticum aestivum L.), ячменю (Hordeum vulgare L.), вівса (Avena sativa L.). Рослини пшениці сортів Скороспілка 95, Скороспілка 99, Недра, ячменю сортів Асторія, Бадьорий, Циліндра, вівса сортів Нептун, Соломон і Самуель вирощували на ділянках дослідного господарства НАН України «Феофанія». У період трубкування рослини дослідних варіантів обробляли водним розчином БАП у концентрації 10-4 М за діючою речовиною. Після обробки рослин проводили морфометричні виміри рослин, визначали наростання маси листків і зернівок, проводили аналіз структури врожаю. Встановлено, що у оброблених БАП рослин пшениці, ячменю і вівса зростали розміри останнього листка, який забезпечує асимілятами зернівки у період формування колоса, кількості зерен у колосі. БАП затримував старіння листків, сприяв відтоку асимілятів та води до колосу у пшениці та ячменю і волоті у вівса, тому відбувалось формування більш виповненого зерна в дослідних варіантах, порівняно з контрольними, що збільшувало масу 1000 зерен. Отже, дія екзогенного цитокініну на рослини ярих злаків – пшениці, ячменю, вівса – в умовах природної посухи проявилась у стимуляції ростових процесів та затримці старіння, що сприяло підвищенню продуктивності рослин в умовах дефіциту води та високих температур середовища. Окремі сорти пшениці, ячменю та вівса відрізнялись за стійкістю до посухи та реакцією на екзогенний цитокінін БАП (Жук, Капустян, 2009 а, б). Це може бути обумовлено специфікою ростових процесів та ендогенним вмістом цитокінінів.

Додатково проводили вивчення ультраструктурної організації клітин мезофілу листків пшениці контрольного варіанту та обробленого БАП. Встановлено, що БАП сприяв збереженню нативності структури хлоропластів, відзначено впорядковані стопки гран та тилакоїди строми. В хлоропластах наявні значні крохмальні зерна та осміофільні глобули. Збереження структурного впорядкування хлоропластів клітин мезофілу свідчить про їх високу функціональну здатність.

Таким чином, дія природної посухи проявляється в затримці росту, скороченні асиміляційної поверхні листків, прискоренні старіння, що призводить до зменшення продуктивності. Регуляторна роль екзогенних цитокінінів полягає в стимуляції росту стебла, колоса, листкових пластинок, збільшенні кількості та маси зерен, затримці

процесів старіння, що дозволяє підвищити продуктивність ярих злаків в умовах дефіциту води і високих температур середовища.

ЛІТЕРАТУРА

Жук В.В., Капустян А.В. Вплив цитокінінів на жаростійкість злаків в природних умовах вирощування // Біологія: від молекули до біосфери: Мат.и IV Міжнар. конф. молодих нау-

ковців (17-21 листопада 2009 р.). – Харків, 2009 – С. 209-210.

Жук В., Капустян А. Дослідження протекторних властивостей БАП у Triticum aestivum за умов високотемпературного стресу // Вісник Київського національного університету ім. Та-

раса Шевченка. – 2009. – Вип. 26. – С. 68-69.

Регуляторна роль оксиду азоту в реакції рослин Triticum aestivum L. на дію природної посухи

ЖУК І.В.

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра фізіології та екології рослин пр. Академіка Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна

e-mail: zhuk_bas@voliacable.com

Оксид азоту (NO) розглядають як сигнальну молекулу, що задіяна у неспецифічній адаптивній відповіді рослин на посуху та інші стресові чинники (Мусієнко, Жук, 2009). У рослинній клітині NO утворюється через аргінін або нітрит, його продукує нітратредуктаза. NO стимулює видалення цитозольного Са2+ із замикаючих клітин продихів та активує аніонні канали, що спричиняє закриття продихів. Підвищення вмісту пероксиду водню у клітинах індукує утворення NO, який здатен зменшувати рівень активних форм кисню, зупиняти окиснення ліпідів. Вивчення ролі NO у зменшенні дії посухи є актуальною проблемою сучасної біології. Отримані на проростках пшениці дані з використанням продуцента NO нітропрусиду натрію свідчать про його суттєву роль в антиокиснювальному метаболізмі (Жук, Капустян, Мусієнко, 2009). Метою нашої роботи було вивчення антистресової дії NO на рослини ярої пшениці в умовах природної посухи.

Польовий дослід проводили в умовах Київської області на полях дослідного господарства Інституту ботаніки НАН України «Феофанія». Рослини ярої пшениці сортів Вітка, Скороспілка 95, Скороспілка 99, Недра вирощували на дерновопідзолистому ґрунті. Обробку проводили донором NO – водним розчином нітропрусиду натрію у концентрації 0,2 мМ – у фазі трубкування. Протягом досліду вивчали активність пероксидаз. У період наливу зерна проводили морфометричні виміри: визначали довжину прапорцевого листка, висоту рослин і довжину колоса. Після дозрівання проводили аналіз структури врожаю. Встановлено, що обробка рослин пшениці продуцентом NO підвищувала їх стійкість до водного та високотемпературного стресів, збільшувала розмір листків, активувала фермент пероксидазу. Після завершення формування рослин відзначено під впливом NO збільшення розмірів листків. Під впливом продуцента NO кількість зерен у колосі зростала у пшениці сортів Скороспілка 95, Скороспілка 99 та Недра. Таким чином, NO формував системну відповідь рос-

лин пшениці на посуху, виконував сигнальну та регулюючу роль у антиоксидантному захисті та зменшенні втрат води.

Нами також було проведено вивчення водного режиму пшениці. В умовах жорсткої ґрунтової та повітряної посухи обробка рослин пшениці NO підвищувала водозатримувальну здатність прапорцевого листка у сортів пшениці Вітка та Недра.

Таким чином, фізіологічна дія NO на рослини пшениці в умовах природної посухи проявилась у вигляді регуляції водного режиму рослин, підтримки ростових процесів, збільшення продуктивності рослин. Отже, сигнальна та регулююча роль NO в умовах природної посухи збільшувала стійкість сортів ярої пшениці та зменшувала негативну дію дефіциту води і високої температури навколишнього середовища. Подальше вивчення регуляторної ролі сигнальних молекул рослин дозволить здійснювати екзогенну регуляцію фізіологічних процесів та підвищувати адаптивну здатність рослин до несприятливих умов навколишнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА

Жук І., Капустян А., Мусієнко М. Захисна роль оксиду азоту за дії високотемпературного стресу на рослини пшениці // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія«Інтродукціятазбереженнярослинногорізноманіття». – 2009. – Вип. 26. – С. 69-71.

Мусієнко М.М., Жук І.В. Молекулярні механізми індукції захисних реакцій рослин в умовах посухи // Укр. бот. журн. – 2009. – 66, № 4. – С. 580-595.

Салициловая и жасмоновая кислоты в регуляции продукции АФК и экспрессии гена оксалатоксидазы в растениях пшеницы

(Triticum aestivum L.) при инфицировании Septoria nodorum Berk.

ЗАИКИНА Е.А., БУРХАНОВА Г.Ф., ЯРУЛЛИНА Л.Г., МАКСИМОВ И.В.

Учреждение Российской академии наук Институт биохимии и генетики Уфимского научного центра РАН пр. Октября, 71, г. Уфа, Республика Башкортостан, Россия

e-mail: evisheva@yandex.ru

Процесс распознавания патогенов в растениях осуществляется с помощью сигнальных систем, которые определяют реакцию клеток на различные химические и физические воздействия (Тарчевский, 2002). Число веществ, выполняющих функции медиаторов сигнальных систем, постоянно возрастает. Такую роль могут выполнять жасмоновая (ЖК) и салициловая (СК) кислоты, окись азота, перекись водорода и некоторые другие соединения. Эффективными элиситорами защитных реакций растений являются многие природные олигосахариды, в первую очередь структурные компоненты клеточных стенок грибов (гликан, хитин, хитозан) и растений (олигогалактоурониды). В лаборатории биохимии иммунитета растений ИБГ УНЦ РАН была выявлена важная роль растительного фермента оксалатоксидазы в генерации перекиси водорода

иформировании защитного ответа растений пшеницы к грибным патогенам (Яруллина

идр., 2003). Активация оксалатоксидазы и сопряженная с ней генерация перекиси водорода под воздействием СК и хитоолигосахаридов повышали устойчивость пшеницы к возбудителям твердой головни и корневой гнили. Весьма перспективным является соз-

дание новых препаратов на основе СК и ЖК для комплексной защиты растений, которые эффективны даже в наномолярных концентрациях. Для создания таких препаратов необходимы новые сведения о механизмах индуцирования сигнальными молекулами устойчивости к патогенам при участии оксалатоксидазы.

В данной работе анализировали воздействие сигнальных молекул и элиситоров (СК, ЖК и хитоолигосахаридов (ХОС)) на защитный потенциал пшеницы T. aestivum L. при инфицировании возбудителем септориоза Septoria nodorum Berk. У части 7-суточных проростков пшеницы срезали листья и помещали их во влажную камеру на фильтровальную бумагу, смоченную в растворе бензимидазола (40 мг/л). Отрезки листьев инокулировали суспензией пикноспор S. nodorum из расчета 106 спор/мл. ХОС, СК и ЖК в соответствующих концентрациях (1 мг/л, 0,05 мМ и 10-7 М) использовали для замачивания зерновок пшеницы. Через 24, 48, 72 ч после инфицирования провели анализ процессов продукции перекиси водорода, супероксидного радикала, активности оксалатоксидазы, уровня экспрессии гена оксалатоксидазы в растениях.

Проведенное исследование показало, что предобработка растений пшеницы ХОС, СК и ЖК снижает степень роста и развития возбудителя септориоза в растительных тканях, усиливает продукцию активных форм кислорода, оказывает индуцирующее действие на экспрессию гена и активность оксалатоксидазы. Так, уровень транскрипции оксалатоксидазы в растениях пшеницы, обработанных ЖК и ХОС, увеличивался при инфицировании в два раза. Полученные данные свидетельствуют о чувствительности гена оксалатоксидазы к элиситорам и сигнальным молекулам, а также открывают перспективы повышения устойчивости растений путем усиления его транскрипционной активности.

Работа выполнена при частичной финансовой поддержке грантом Минобрнауки НК 542 П_13 и АВЦП «Развитие научного потенциала высшей школы» №2.1.1./5676.

ЛИТЕРАТУРА

Тарчевский И.А. Сигнальные системы растений. – М.: Наука, 2002. – 294 с.

Яруллина Л.Г., Трошина Н.Б., МаксимовИ.В., Хайруллин Р.М. Участие оксалатоксида-

зы в неспецифичной защитной активации окисления ортофенилендиамина в проростках пшеницы при стрессе // Агрохимия. – 2003. – № 12. – С. 55-59.

Використання Zingeria biebersteiniana (Claus) P.A. Smirn. як модельного об’єкту цитогенетичних досліджень. Особливості культивування Z. biebersteiniana в умовах закритого грунту

ЗІМІНА О.В., САВІНСЬКИЙ С.К., ВДОВИЧЕНКО Ж.В., СИТНИК К.С., ПАРІЙ М.Ф.

Національний університет біотехнології і природокористування, українська лабораторія якості та безпеки продукції АПК вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: konhobar9103@yandex.ru

Zingeria biebersteiniana (Claus) P.A. Smirn. – один з найбільш рідкісних видів української флори. Ця рослина відноситься до реліктів флори Давнього Середземно-

мор’я. Також ця рослина є унікальною через малу кількість хромосом (2n = 4), що робить її зручним об’єктом для цитогенетичних досліджень. Останні відомості про знаходження цингерії на території Криму відносяться до 19 століття (гербарій Траутфеттера).

Метою нашої роботи було перевірити можливість вирощування та розмноження рослин Z. biebersteiniana в умовах закритого грунту, що обумовлено високою привабливістю цієї рослини як модельного об’єкту для цитогенетичних та каріологічних досліджень, а також подальша селекція за такими ознаками, як скороспілість, витривалість в умовах кімнатного вирощування, а також вивчення динаміки розвитку цієї рослини в умовах кімнатного вирощування. Також одним із завдань, було визначення гетерозиготності материнської рослини за деякими ознаками, приведеними нижче. Для нашого дослідження було використано насіння однієї рослини Z. biebersteiniana (F1) з популяції поблизу озера Ельтон (Волгоградська обл., РФ), люб’язно надане нам співробітником ННЦ Нікітський ботанічний сад В.В. Корженевським. Для проведення досліду було використано по 100 насінин другого покоління з кожної з 8 рослин (F2) для визначення мітотичної активності та 100 насінин для подальшої вегетації. Для кожного з 8 типів рослин враховувалися такі показники, як схожість насіння, виживаність рослин на момент появи 6 листка, висота 1- місячних рослин, час початку квітування та мітотичний індекс .

Схожість насіння становить: №1 – 18 %; № 2 – 12 %; № 3 – 31 %; № 4 – 22 %; № 5 – 20 %; № 6 – 15 %; № 7 – 27 %; № 8 – 19 %. До появи шостого листка вижило рос-

лин: № 1 – 54 %; № 2 – 62 %; № 3 – 44 %; № 4 – 38 %, № 5 – 42 %; № 6 – 53 %; № 7 – 40 %; № 8 – 47 %. Середня висота одномісячних рослин: №1 – 12 см; № 2 – 8,6 см; № 3 – 15,4 см; № 4 – 12,2 см; № 5 – 9,7 см; № 6 – 9,4 см; № 7 – 11,4 см; № 8 – 16,2 см. Початок квітування: № 1 – 53 дні; № 2 – 49 днів; № 3 – 54 дні; № 4 – 61 день; № 5 – 51 день; № 6 – 54 дні; № 7 – 63 дні; №8 – 58 днів. Для підрахування мітотичного індексу використовувалась коренева меристема цингерії. Мітотичний індекс становив: № 1 – 4,2 %; № 2 – 3,8 %; № 3 – 6,5 %; №4 – 5,3 %; №5 – 4,2 %; № 6 – 3,2 %; № 7 – 4,1 %; № 8 – 5,5 %.

Таким чином, рослини Z. biebersteiniana мають досить короткий час вегетації, значну кількість насінин з однієї рослини, відносно великий розмір хромосом і можуть ефективно культивуватися в умовах закритого грунту, та бути використані як модельний об’єкт для цитогенетичних, молекулярних і каріологічних досліджень. В подальшому ми плануємо більш докладне дослідження цієї рослини за допомогою сучасних молекулярних методів, таких як AFLP, FISH.

ЛІТЕРАТУРА

Гриф В.Г., Иванов И.Б. Временные параметры митотического цикла у цветковых рас-

тений // Цитология. – 1985. – 17, № 6. – С. 694-717.

Никифоров А.Р., Корженевский В.В. Zingeria biebersteiniana (Poaceae) – «потерянный» элемент крымской флоры // Бюл. Никит. Ботан. сада. – 2009. – Вып. 98. – С. 42-46.

Цвелев Н.Н. Злаки СССР. – Л., 1976. – С. 341.

Внутривидовая изменчивость состава флавоноидов

Polygonum aviculare L.

1ЗОРИКОВА С.П., 2МАНЯХИН А.Ю., 2ЗОРИКОВА О.Г.

1Горнотаежная станция им. В.Л. Комарова ДВО РАН, лаборатория лекарственных растений ул. Солнечная,4, п. Горнотаежное, Приморский край, 692533, Россия

e-mail: si19@mail.ru

2Владивостокский государственный университет экономики и сервиса, научнообразовательный центр «Растительные ресурсы» ул. Гоголя. 41, г. Владивосток, 690990, Россия

Изучение внутривидовой изменчивости состава и содержания флавоноидов проводили на образцах сырья травы Polygonum aviculare L.s.I (горец птичий). Исследовали P. aviculare приморской популяции и сырье этого же вида, заготовленное г. Красногорск, Московской области.

В современной фармакологии трава горца – ценное средство с широким фармакологическим действием – тонизирующим, общеукрепляющим, антиоксидантным, диуретическим. Широкий спектр лекарственного действия P. aviculare обусловлен высоким содержанием биологически активных веществ. Надземная часть растения характеризуется набором типичных биологически активных компонентов – полисахаридами, эфирными маслами, флавоноидами, и микроэлементами, также присутствуют каротин, фенолкарбоновые кислоты, кумарины, дубильные вещества. Большая часть работ связана с исследованием полифенольных соединений, в частности, флавоноидов. Изучение особенностей накопления флавоноидов в пределах ареала имеет немаловажное значение в определении ресурсного потенциала этого ценного лекарственного растения.

Исследования состава флавоноидов проводили методом обращеннофазовой ВЭЖХ с использованием хроматографа Shimadzu LC10VP Series (Япония), на колонке

Phenomenex Luna C18 (250×4,6 mm), УФ детекцией при 275 нм в градиентном элюи-

ровании (0,1% ортофосфорная кислота, ацетонитрил).

Суммарное содержание флавоноидов составило 9,4 %. Анализ полученных хроматограмм показал, что сырье P. aviculare европейской популяции характеризуется более бедным набром флавоноидов, что демонстрирует наличие 4 хорошо выраженных пиков, тогда как для растений приморской популяции показано наличие как минимум 6 соединений. Предположительно эти вещества можно идентифицировать как авикулярин (3), лютеонин (1), мирицетин (2), кверцетин (4), рутин (5). Площадь пиков отражает большее количественное содержание флавоноидов, кроме авикулярина (3) в сырье приморской популяции.

Проведенные исследования показали наличие выраженной внутривидовой географической изменчивости по составу флавоноидов. Выявлены изменения, как в качественном, так и количественном составе. Для приморской популяции характерен более широкий набор соединений, и большее количественное содержание. Для исследуемых объектов подобраны условия оптимального экстрагирования с максимальным выходом экстрактивных веществ (до 19,8 %), режим эффективного хроматографического разделения основных компонентов, получены параметры подлинности, включающие хроматографические профили, являющиеся индивидуальной

характеристикой природной композиции, хроматографические характеристики основных компонентов и их характерные соотношения.

Динаміка росту представників деяких видів родини

Vitaceae Juss.

ЗУЄВА О.А.

Ботанічнийсад ім. акад. О.В. ФомінаКиївського національногоуніверситетуім. ТарасаШевченка вул. Комінтерну, 1, м. Київ, 01032, Україна

e-mail: rainbow_sky@ukr.net

Уродині Vitaceae до тропічного та субтропічного клімату приурочені види ро-

дів Cissus L., Cуphostemma (Planch.) Alston та Tetrastigma (Miq.) Planch. (Тропические ..., 1961; Тахтаджян, 1987). Батьківщиною більшості з них є вологі тропічні або субтропічні ліси Америки та Південно-Східної Азії, невелика кількість походить з аридних та напіваридних зон Африки, Південної Америки, Австралії та о. Мадагаскар (Тахтаджян, 1987). За життєвими формами виноградні переважно деревні ліани, але є серед них і пігмейні дерева та напівкущики з пагонами сукулентного типу (Гайдаржи, 2009).

Для проведення дослідження динаміки росту рослин видів родини Vitaceae нами було вибрано модельні види з родин Cissus та Tetrastigma, а саме Cissus quadrangularis L., C. tuberosa Moc. et Sesse ex DC та Tetrastigma henryi Gagn. Два перші види за життєвою формою кущики з пагонами сукулентного типу, котрі втрачають листки кожні 4-5 місяців, а останній вид – вусиконосна несукулентна ліана, масовий листопад для якої нехарактерний. Спостереження проводилися в умовах оранжереї Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна методом вимірювання щотижневого приросту. Впродовж усього дослідного періоду температура в оранжереї підтримувалася в межах від 23° до 27°С, довжина світлового дня поступово зменшувалася від 17 годин у червні до 12 годин у жовтні. Початок росту зафіксований у середині червня.

Уході експерименту нами встановлено, що всі три види у літній період ростуть дуже активно. Так для Cissus quadrangularis пік темпів росту припадає на кінець червня-початок липня, приріст у цей період максимальний та становить у середньому 20 см на тиждень, що спостерігається при середній температурі 25°С. Для C. tuberosa пік росту припадає на середину липня з максимальним приростом 40 см на тиждень, коли середня температура в оранжереї становить приблизно 23°С. А T. henryi росте найповільніше, максимальний темп росту має у другій половині червня та дає 15 см приросту на тиждень при середній температурі 25 °С. У жовтні-листопаді при поступовому зниженні середньодобових температур в оранжереї темпи росту всіх 3 видів пропорційно зменшуються, а наприкінці листопада ріст майже повністю припиняється.

Таким чином, за відносно стабільних температур та в умовах поступового скорочення світлового дня усі три досліджувані види мають максимальний темп росту приблизно в один і той самий період. Але усі вони ростуть з різною швидкістю та дають різний приріст за одиницю часу. Так види роду Cissus, вихідці з аридних зон, періоди різкої нестачі ґрунтової вологи переживають у безлистковій фазі, втрачаючи листки раз на 4-5 місяців, а у вологий сезон ростуть значно швидше та проходять усі

фази розвитку до настання наступної посухи. А T. henryi не має яскраво вираженого листопаду та періоду відносного спокою, оскільки цей вид походить з вологого тропічного лісу, де немає різких перепадів вологості ґрунту від сезону до сезону. Тому рослини цього виду поступово та більш повільно розвиваються впродовж тривалого часу.

ЛІТЕРАТУРА

Гайдаржи М.М. Життєві форми і онтоморфогенез сукулентних рослин. Автореф. дис.

... док. біол. наук. – К., 2009.

Тахтаджян А.Л. Флористические области Земли. – Л., 1987. – 224 с.

Тропические и субтропические растения. Краткие итоги интродукции в орнжерееглавного ботанического сада. – М., 1961. – 187 с.

Прооксидантно-антиоксидантна система капусти (Brassica L.) різних за рівнем стійкості сортів

1КАЗНАЧЄЄВА М.С., 2ЦЕБРЖИНСЬКИЙ О.І.

1Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.К. Винниченка, кафедра біології вул. Шевченка, 1, м. Кіровоград, 25006, Україна

e-mail: kazna4eeva@gmail.com

2Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, кафедра біології вул. Нікольська, 24, м. Миколаїв, 54030, Україна

e-mail: tsebrzhinsky@mail.ru

Дослідження прооксидантно-антиоксидантного балансу рослин є актуальними, оскільки: посилене фотосинтетичне утворення активних форм кисню (АФК) не лише спричинює вільнорадикальне перекисне окиснення біополімерів (ВРПО), деструкцію мембран, апоптоз та некроз тканин (Костюк, 2004), але, поряд з цим, є важливим агентом сигнальної системи рослин, головним ініціатором захисної реакції надчутливості та потужним індуктором синтезу антиоксидантів (Колупав, 2007); невисвітленою залишається динаміка зміни кількісної оцінки вмісту антиоксидантів зі збільшенням терміну зберігання їстівних вегетативних частин рослин. Малоновий діальдегід – основний вторинний продукт ВРПО, є маркером окисного стресу. Каталаза – один з найактивніших ферментних антиоксидантів, прискорює розклад Н2О2. Потужним неферментативним антиоксидантом є аскорбінова кислота, що гасить АФК, та відновлює окиснені форми інших антиоксидантів, стимулює імуностійкість (Цебржинский, 1992).

Матеріали та методи. Для дослідження використовували рослини капусти білокачанної сортів: «Тарас F1» (високостійкий сорт – 9 клас стійкості до хвороб, середньостиглий, середньопродуктивний – 7), «Золотий нектар» (7 клас стійкості та продуктивності, ранньостиглий), «Іюльська» (5 клас стійкості та продуктивності, ранньостиглий) урожаю 2009 року, а також рослини капусти урожаю 2008 року сорту «Іюльська». Зразки для біохімічного аналізу добували з середини поперечного зрізу качана. Кожна дослідна група включала 10 проб. Досліджували рівень малонового діальдегіду (МДА0, МДА1,5, ∆МДА), активність каталази та концентрацію аскорбінової кислоти.

Встановлено: 1) активність каталази у високостійкого сорту «Тарас F1» (0,81 ± 0,07 мкмоль/хв) є в 1,68 раз вищою ніж у малостійкого сорту «Іюльська» (0,48 ±