AktyalniProblemy-2010

пластичные, встречающиеся в двух, а иногда в трех растительных сообществах, что обусловлено взаимным контактированием различных сообществ и широкой экологической амплитудой элементов флоры. Виды высших растений территории исследования объединены нами в 8 фитоценотипов: лесной, луговой, кустарниково-опушечный, околоводный, нагорно-ксерофитный, скальный, степной и сорный. Луговой фитоценоз изучаемого района лидируют по видовому составу (236 видов или 56,6 %). На плато альпийские луга развиваются на высоте примерно 2200-2300 м над ур. м. Флористический состав их однообразен, не богат и представлен Alchimilla caucasica, A. sericata, Carum caucasicum, Plantago saxatilis и другими видами. В отличие от аль-

пийских лугов субальпийские (1800 м. и выше) характеризуются богатым видовым составом, высоким и пышным травостоем. На плато березово-сосновые леса сохранились по северным склонам. В общем, в лесах сосредоточено 76 видов (11,6 %). Травя-

нистыми лесными представителями являются Vicia truncatula, Orthilia secunda, Pyrola media, P. secunda, Goodyera repens и др. По лесным опушкам и кустарникам встречаются 142 вида (21,7 %). Из кустарников здесь наиболее распространены Juniperus oblonga, Rosa oxyodon, R. pulverulenta, R. spinosissima, Cotoneaster racemiflorus, Euonymus verrucosa и др. Нагорные ксерофиты занимают южные сухие склоны плато, где выражены ксерические условия и известняковый субстрат. На долю этого флороценотипа приходится 205 видов (31,4 %). Постоянным участником этих ценозов явля-

ется Salvia canescens, Scabiosa gumbetica, Jurinea ruprechtii, а в нижней части плато встречаются настоящие фриганы с доминированием Astragalus denudatus, Onobrychis cornuta, Anthemis fruticulosa, Fumana prcumbens, Campanula andina, Convolvulus ruprechtii, Helianthemum nummularium и др. Сорные элементы плато свидетельствуют о значительной нарушенности коренных флороценотипов: Carduus albidus, Galinsoga parviflora, Lactuca tatarica, Medicago minima, Tribulus terrestis и др. В общем сорными являются 80 видов (12,3 %). Околоводных растений на плато 49 (7,5 %). В пределах этого фитоценоза фон создают виды родов Carex и Juncus, к которым присоединяют-

ся Caltha polypetala, Eupatorium cannabinum, Epilobium sp., Ligularia sp., Parnasia palustris и др. Степной фитоценотип на плато представлен 38 видами (5,8 %). В районе исследования степи занимают небольшие площади из-за хозяйственной деятельности человека. Эдификаторами степей являются Stipa capillata, S. pennata, S. pulcherrima, Achnatherum caragana, Bothriochloa ischaemum и др. Растений скального фитоценотипа 47 видов (7,2 %). Это Saxifraga juniperifolia, Draba bryoides, Campanula argunensis, Asplenium trichomanes, A. ruta-mutatia, Gystopteris filix fragilis и др.

Следовательно, на относительно небольшой территории Гунибского плато со сложным геоморфологическим строением, выраженном в сильной изрезанности внутренних склонов, с благоприятным микроклиматом и с перепадом высот от 1400 до 2351 м. над ур. моря на единицу площади приходится 18,25 вида, а флору в своей естественно-фитоценотической основе можно считать лугово-нагорно-ксерофильной.

ЛИТЕРАТУРА

Акаев Б.А., Атаев З.В., Гаджиева Б.С. и др. Физическая география Дагестана. – М.:

Школа, 1996. – 380 с.

Омарова С.О. Сравнительный анализ флоры локальных платообразных поднятий внутреннегорного Дагестана: Дисс. … канд. биол. наук. – Махачкала, 2005. – 186 с.

Стан популяцій рідкісних і зникаючих видів рослин околиць с. Крахмільці Решетилівського району Полтавської області

ОРЛОВА Л.Д., БОБОШКО О.П.

Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка вул. Остроградського, 2, м. Полтава, 36000, Україна

e-mail: orlova-ld@rambler.ru

У останні десятиріччя велика кількість біоти, зокрема рослин, набула статусу рідкісних внаслідок господарської діяльності людини. Сучасний рослинний світ Полтавської області характеризується високими показниками флористичного і ценотичного розмаїття і є в цілому типовим для Лівобережного Лісостепу. Проте, майже третина видів вищих судинних рослин (близько 500 видів) має обмежене поширення в регіоні. Серед них виявлені види, що потребують охорони на різних рівнях – світовому, європейському, національному і регіональному (Байрак, Стецюк, 2005).

Нами проведено дослідження по виявленню рідкісних та зникаючих рослин в околицях с. Крахмільці Решетилівського району Полтавської області.

На дослідженій території було знайдено 7 видів рідкісних і зникаючих рослин. Вони відносяться до 6 родин, 7 родів. Серед них: Astragalus dasyanthus Pall., (занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Червоного списку IUCN), Adonis vernalis L. (занесений до Червоної книги України, до Додатоку до Кон-

венції CITES), Asyneuma canescens (Waldst. et Kit.) Griseb. et Schenk, Convallaria mayalis L., Inula helenium L., Scilla sibіrica Haw. та Sanguisorba officinalis L. (включені і до списку регіонально рідкісних рослин Полтавщини).

Встановлено, що на 10 ділянках розміром 1 м² насиченість Astragalus dasyanthus – дуже рідко з площею покриття 1 %. Висота рослин, що зустрічались від 10 до 22 см. Загальна кількість рослин 10, середня кількість на 1 м² – одна рослина. Усі рослини квітували.

На 5 ділянках, де зустрічався Adonis vernalis насиченість його становила – дуже рідко, з площею покриття – 1 %. Висота рослин від 20 до 38 см. Загальна чисельність рослин – 5, середня кількість – одна рослина на 1 м². Усі рослини квітували.

На двох ділянках, де було знайдено квітуючі по одному екземпляру Asynema canescens, її насиченість становила – дуже рідко, площа покриття – 1 %. Висота рослин від 75 до 80 см.

Convallaria mayalis була виявлена на чотирьох ділянках. Її насиченість становила – дуже рідко, площа покриття – 2-5 %. Висота рослин – 15-20 см. Загальна кількість рослин – 16, середня – чотири на 1 м². Дані представники знаходилися на стадії квітування.

З 10 ділянок, на яких зустрічалася Scilla sibіrica, насиченість її становила: на ділянці № 1– рідко, № 2, № 5, № 8 – рясно, № 3, № 4, № 6, № 7, № 9, № 10 – дуже рясно; площа покриття – 18-80 %, що в середньому становить 57 %. Висота рослин від 11 до 16 см. Загальна кількість рослин – 206, середня – 21 на 1 м². Усі рослини квітували.

Насиченість Inula helenium на двох досліджуваних ділянках – дуже рідко. Площа покриття – 1 %. Висота рослин від 130 до 180 см. Загальна кількість рослин – дві. Рослини квітували.

На двох ділянках по одній особині зустрічався Sanguisorba officinalis. Його насиченість – дуже рідко, площа покриття – 1-2 %. Висота рослин 85-100 см. Рослини квітували.

Отже, на дослідженій території насиченість виявлених 7 рідкісних і зникаючих видів рослин складала, в основному, – дуже рідко, з площею покриття біля 1-2 %. На період дослідження всі рослини були у стадії квітування. Загальна кількість рослин на вивчених ділянках в залежності від виду коливалась від 2 до 206 особин. У результаті посиленого антропогенного тиску на досліджену територію чисельність виявлених рідкісних і зникаючих рослин постійно скорочуються і тому стан їх популяцій – критичний. Потрібно вжити термінових заходів щодо їх охорони.

ЛІТЕРАТУРА

Байрак О.М., Стецюк Н.О. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Полтавщини. – Полтава: Верстка, 2005. – 248 с.

Дослідження елементного складу рослин Gentiana acaulis L. та ґрунтів у місцях їхнього зростання

ПАСІЧНИК Г.І., МАЙОРОВА О.Ю., ТИМОЩУК У.С., БАБИН І.І., ДРОБИК Н.М.

Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, лабораторія екології та біотехнології вул. М. Кривоноса 2, м. Тернопіль, 46027, Україна

e-mail: pasichnyk1@yandex.ru

Одним з ключових факторів, що впливають на ріст і розвиток рослин, є мінеральне живлення. Особливості накопичення тих чи інших елементів у рослинах залежить як від їхнього вмісту у ґрунті, так і від виду рослин та їхніх органів (Ильин, 1985). Вивчення особливостей мінерального живлення рослин у конкретних місцях зростання є особливо актуальним для рідкісних видів, чисельність популяцій яких невпинно скорочується, у першу чергу, через невідповідність умов зростання екологічним потребам. До числа таких рослин належить червонокнижний вид тирлич безстебловий (Gentiana acaulis L.) (Червона …, 2009).

Метою даного дослідження було вивчення вмісту макро- (Ca, Na, K, Fe, Mg) і мікроелементів (Cu, Zn, Co, Mn) в інтактних рослинах G. acaulis з різних популяцій та в ґрунтах, на яких вони зростають. У роботі використовували зразки ґрунтів та рослин G. acaulis, відібрані на Чорногірському хребті – гора Ребра (2001 м.н.р.м.) та гора Туркул (1750 м.н.р.м.), Українські Карпати.

У результаті виявлено значні відмінності елементного складу ґрунтів реберської та туркульської популяцій; найменше коливалися показники концентрацій Zn, Cu, Mn та Co. Вміст Zn та Cu, які відносять до важких металів, перевищував ГДК у ґрунтах, як з г. Ребра (Zn – у 4,5 рази; Cu – у 4,1 рази), так і з г. Туркул (Zn – у 4,1 рази; Cu – у 3,7 рази). Поряд із цим, кількість Со та Mn не виходила за межі ГДК.

При дослідженні рослинного матеріалу виявлено значні відмінності щодо вмісту макрота мікроелементів у вегетативних органах. Частина досліджених елементів у найбільшій мірі накопичувалася у коренях: Zn та Cu у рослинах обох популяцій, Mg, Fe, Mn, Co – у рослинах рeберської популяції та K – туркульської. Вміст деяких елементів був найвищим у стеблах, зокрема Ca, Fe та Mg – у рослинах туркульської популяції, та Na – реберської. Що стосується листків, то серед досліджених елементів лише вміст К був найвищим у рослинах реберської популяції.

Встановлено значні міжпопуляційні відмінності щодо кількості макрота мікроелементів у рослинах. Зокрема, вміст Ca та Mn у стеблах рослин туркульської популяції перевищував аналогічні показники для рослинах реберської популяції у 5,2 та 4,4 рази відповідно. У той же час, кількість Na була у 2,2 рази більшою у стеблах рослин реберської популяції. Найменші міжпопуляційні відмінності вмісту виявлено для Zn та Co – у коренях, та для Zn та Cu – у листках досліджених рослин.

На основі порівняльного аналізу вмісту макрота мікроелементів у ґрунтах і рослинах встановлено, що більша кількість Ca, K та Mn у ґрунтах туркульської популяції, та Cu і Fe – у ґрунтах реберської популяції, забезпечували їхній вищий вміст в усіх органах рослин цих популяцій. У той же час, при низьких значеннях Na у ґрунті спостерігали його високі показники вмісту в стеблах і коренях рослин реберської популяції.

Отже, нами досліджено вміст макро- (Ca, Na, K, Fe, Mg) та мікроелементів (Cu, Zn, Co, Mn) в інтактних рослинах Gentiana acaulis L. та в ґрунтах, на яких вони зростають. Виявлено відмінності елементного складу ґрунтів і рослин реберської та туркульської популяцій.

ЛІТЕРАТУРА

ИльинВ.Б. Элементныйхимическийсоставрастений. – Новосибирск: Наука, 1985. – 154 с. Червона книга України. Рослинний світ // за ред. Я.П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг,

2009. – 900 с.

Особенности периода зимнего покоя видов рода Larix Mill. в условиях Севера

ПАУТОВА Н.В.

Учреждение Российской академии наук Институт биологии Коми НЦ УрО РАН ул. Коммунистическая, 28, г. Сыктывкар, 167982, Россия

e-mail: pautova_n@mail.ru

Древесным растениям для начала активной жизнедеятельности после зимнего покоя необходим определенный уровень теплообеспеченности – термический порог вегетации, величина которого генетически обусловлена и является видовым признаком. В годичном цикле развития хвойных растений северных широт период зимнего покоя наиболее продолжительный (6-8 месяцев). Одной из важнейших биологических особенностей видов Larix Mill. является способность начинать и заканчивать вегетацию при относительно низком температурном режиме, обуславливающая очень ши-

рокую амплитуду их экологической приспособляемости. Цель данной работы состояла в изучении особенностей периодов глубокого и вынужденного покоя, влияния фо-

топериода на сроки начала вегетации L.sibirica, L. sukaczevii, L. cajanderi, L. dahurica.

Исследования проводили на территории Корткеросского лесничества Республики Коми в условиях подзоны средней тайги (61º 50´ с.ш.).

Окончание формирования почечных структур и зачатков вегетативных и генеративных органов лиственниц, а также вступление в период покоя в условиях европейского Севера обычно происходит во второй половине сентября. При наступлении ранних заморозков в III декаде августа и резком понижении температуры в I декаде сентября (-5 … -11оС) почечные структуры последующей генерации входят в состояние покоя под прямым воздействием внешних условий. Исследование пробных ветвей в период октябрь–апрель показало, что в кроне почки вступают в период покоя в акропетальном направлении, а на отдельных ветвях – раньше на побегах высших порядков ветвления. Выход из данного состояния происходит в обратном направлении. Почки на ветвях нижней части кроны, взятых в период октября, набухают, но не распускаются. На 3-й неделе эксперимента с момента срезки побегов они начинают сравнительно быстро засыхать, а продолжительность жизни ветвей не превышает 14-19 суток. В этот период на распускание почечных структур существенное влияние оказывает состояние водопроводящей системы побегов, которая в период глубокого покоя перестает нормально подавать воду к почкам и зачаткам хвои. Начиная с февраля у срезанных побегов намечается ускорение прорастания почек, достигшее к началу апреля довольно высокой активности. Генеративные почки позже вступают в покой и раньше выходят из него, чем вегетативные. Таким образом, наиболее низкая жизнедеятельность побегов исследуемых видов лиственниц приходится на период октябрь - ноябрь. Продолжительность описанного периода в разные годы весьма вариативна. На резкие понижения температуры в любой период зимы лиственницы реагируют углублением покоя.

Сроки начала фаз сезонного развития вида в разных местах ареала, как правило, связаны с определенным количеством накопившегося тепла и продолжительностью светового дня в районе его произрастания. При изучении влияния фотопериода на сроки начала вегетации видов Larix между ними не выявлено какихлибо различий. При естественном и удлиненном на 1-4 часа дне нами не обнаружена разница в сроках распускания почек новой генерации. К незначительному увеличению продолжительности светового дня образцы ветвей оказались нейтральными. Однако, при непрерывном освещении у всех образцов было выявлено ускорение набухания и распускания почек. В наших условиях продолжительность светового дня за такой короткий период увеличивается лишь на 1 час 40 минут. Установленная нейтральность срезанных ветвей лиственниц к незначительному фотопериодическому воздействию свидетельствует о том, что продолжительность фотопериода не является фактором, детерминирующим сроки начала вегетации данных видов в условиях подзоны средней тайги.

Карбонатофільна рослинність відслонень України

ПАШКЕВИЧ Н.А., ФІЦАЙЛО Т.В.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ екології фітосистем вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: ecologia@bigmir.net

Питання про значення кальцію для рослин та його різноплановий вплив на рослини як екологічного фактора, є дуже актуальним. На виходах карбонатних порід в Україні досить різноманітна флора і рослинність, а її своєрідність залежить від складу карбонатів: крейда, мергель, вапняк.

Рослинність вапнякових відслонень відрізняється в залежності від геологічних характеристик, та в основному належить до різних таксономічних одиниць класу Festuco-Brometea. Незначні виходи крейди трапляються на північному сході, на вододілі Десни і Сейму, в межах Придеснянського плато. Угруповання на крейдяних відслоненнях цієї території досить бідні, для них характерні Helianthemum ovatum (Viv.) Dun., Linum flavum L., Salvia pratensis L., Onobrychis tanaitica Spreng., Anthemis subtinctoria Dobrocz., Carex humilis Leys. Це ксерофітні угруповання на де-

рново-карбонатних грунтах з підстиланням крейди, на відслоненнях та еродованих ділянках. У Волинському Лісостепу нерідко трапляються лесові горби з виходами крейди туринського ярусу. Більшість таких ділянок розміщені на змитих ділянках та еродованих схилах вкритих сосновими та дубово-сосновими лісами, а в рослинному покриві, там де відслонюється крейда, росте ряд рослин: Carex humilis, Anthericum ramosum L., Anemona sylvestris L., Prunella grandiflora (L.) Scholl., Helianthemum nummularium (L.) Mill.

Вапнякові відслонення поширені в південних і південно-західних районах України, по берегам річок, а також на Товтровову кряжі, Кременецьких горах, у північній частині Подільського плато. На Товтровому кряжі, що за геологією є бар’єрним рифом міоценового періоду, на урвистих схилах є фрагменти наскельних степів з Carex humilis та рослинність вапнякових скель та осипів: Gypsophila thyraica

A. Krasnova, Sempervivum ruthenicum Schnittsp. et C.B. Lehm., Chamaecytisus austriacum (L.) Link, Libanotis montana Crantz, Allium montanum F.W. Schmidt, A. podolicum

(Ascers. et Graebn.) Blocki ex Racib. На вапнякових скелях Покуття зустрічається

Minuartia thyraica, а в затінених щілинах папороті – Asplenium ruta-muraria L., A. trichomanes L. Рослинність вапнякових відслонень Поділля диференціюється в залежності від різної стадії вивітрювання, зональності та наявності шару дрібнозему. Угруповання схилів та осипів характерні для союзів Cirsio-Brachipodion pinnati,

Seslerio-Festucion glaucae, Galio campanulatae-Poion versicoloris, Helianthemo caniFestucion palentis. Тут зустрічається ряд рідкісних видів: Sesleria heufleriana Scher., Minuartia thyraica, Jurinea tyraica Klok., Schivereckia podolica Andrz. ex D.C. (Оніщен-

ко, 2001; Абдулоєва, 2002).

Крейдяні відслонення відомі по берегах річок, глибоких ярах і балках на сході країни, переважно по р. Сіверський Донець та його притоках, невеликі ділянки на півночі та на північному сході країни. Крейду, що виходить на поверхню в басейні р. Сіверський Донець вважають за сеноманський, туринський і сенонський яруси верхньокрейдяної епохи. Структура цих крейдяних відслонень неоднорідна, це стрімкі ли-

ті скелі чи схили з шаром (20-50 см) рухляку чи щебеню. Ценози утворені великою кількістю рідкісних видів: Thymus calcareus Klok. et Shost., Hyssopus cretaceus Dubyan, Matthiola fragrans Bunge, Scrophularia cretacea Fisch. ex Spreng, Artemisia hololeuca

Bieb. ex Bess., Festuca cretacea T. Pop. et Proskor., Schivereckia mutabilis (M. Alexeenko) M. Alexeenko та інші. Рослинність цих біотопів своєрідна та відноситься до класу He- lianthemo-Thymetea (Ромащенко и др., 1996).

Угруповання незатінених вапнякових скель та осипів карбонатних порід Aurinio saxatilis-Allietum podolici, Minuartio auctae-Festucetum pallentis відносяться до порядку Alysso-Sedetalia, класу Koelerio-Corynephoretea. На вапнякових скелях Покуття зустрічається Minuartia thyraica. В умовах затінених і вологих карбонатних порід, тріщинах скель зустрічаються угруповання класу Asplenietea trichomanis союзів

Cystopteridion (Cystopteridetum fragilis) та Asplenion ruta-murariae (Asplenietum ruta- murariae-trichomanis, Asplenio-Schiverekietum) (Малиновський, Крічвалушій, 2000).

Термофільна рослинність вапнякових осипів представлена угрупованнями Vincetoxicetum officinalis Medik. та Parietarietum officinalis L. класу Thlaspietea rotundifolii

(Малиновський, Крічвалушій, 2000).

На Кримському півострові карбонатофільна рослинність представлена в повному обсязі. Тут присутні як евритопні степові та хазмофітні угруповання (FestucoBrometea, Carici humilis-Androsacion, Veronici multifidae-Stipion ponticae; Asplenietea trichomanis, Asplenion ruta-murariae), так і специфічні угруповання з середземно-

морськими рисами (Thlaspietea rotundifolii, Helianthemo-Thymetea) (Корженевский и др., 2003).

На нашу думку, такий розподіл карбонатофільної рослинності обумовлений не лише едафічною специфічністю до субстрата, але й в багатьох випадках залежить від ксерофітної природи самих видів, що формують угруповання, і від їх ценотичної стратегії.

ЛІТЕРАТУРА

Абдулоєва О.С. До синтаксономії ксерофітної трав’янистої рослинності Західного Лісостепу (Придніпровське Поділля, Товтровий кряж, Кременецькі гори) // Укр. фітоцен. зб. – 2002. – Сер. А. – Вип. 1 (18). – С. 124-144.

Корженевский В.В., Багрикова Н.А., Рыфф Л.Э., Левон А.Ф. Продромус растительнос-

ти Крыма (20 лет на платформе флористической классификации) // Бюл. ГБС РАН. – 2003. –

Вып. 186. – С. 32-63.

Малиновський К.А., Крічвалушій В.В. Високогірна рослинність (Відп. ред. Малиновський К.А., Дідух Я.П.) // Рослинність України (Гол. ред. Соломаха В.А.). – К.: Фітосоціоцентр, 2000, том 1. – 230 с.

Оніщенко В.А. Рослинність карбонатних відслонень природного заповідника «Медо-

бори» // Укр. фітоцен. зб. – 2001. – Сер. А. – Вип. 1 (17). – С. 86-104.

Ромащенко К.Ю., Дідух Я.П., Соломаха В.А. Синтаксономія класу Helianthemo-

Thymetea cl. nov. рослинності крейдяних відслонень південно-східної України // Укр. фітоцен.

зб. – К., 1996. – Сер. А. – Вип. 1. – С. 49-62.

Дія ґрунтової посухи різної тривалості на параметри водного режиму гібридної кукурудзи

РОССИХІНА Г.С.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара пр. Гагаріна 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

е-mail: anna-rossihina@rambler.ru

Рослини з’явились з води, і вона довго залишалась для них єдиним середовищем існування. В розвитку рослинного світу по мірі виходу рослин на сушу водне середовище потроху замінювалось кисневим. При цьому роль води як фактору зовнішнього середовища зменшувалась; разом з тим посилились механізми її добування та витрачання. Вода є важливим вихідним, проміжним та кінцевим продуктом багатьох перетворень й середовищем, в якому проходять обмінні процеси. Обмін води між рослиною та оточуючим середовищем є джерелом постійних змін властивостей протоплазми. Стійкість складу та колоїдно-хімічних властивостей протоплазми є виразом відомого сталого відношення в притоці та віддачі води. Диспропорція між притоком та віддачею води несе за собою зневоднення протоплазми, порушення ритму й депресію процесів життєдіяльності, незворотні пошкодження та гибель рослин. Стійкість рослин залежить від здібності протистояти дії зневоднюючих факторів. Порівняно невеликі коливання в ступені обводнення тканин у живих непошкоджених рослин є наслідком внутрішнього регулювання водного режиму. Ця здібність обумовлена ходом обміну речовин, який впливає на стан колоїдної системи протоплазми й гідрофільні її властивості. Оскільки важливими показниками напруженості водного режиму є водний дефіцит (ВД), оводненість листків (ОЛ) та інтенсивність транспірації (ІТ), а фактором, що викликає це напруження – ґрунтова посуха (одним з поширених видів стресу), то ми ставили собі за мету з’ясувати реакції параметрів водного режиму гібридної кукурудзи за дії дефіциту вологи різної тривалості.

Об’єктами дослідження було обрано гібриди кукурудзи відмінних за стійкістю до посухи: Білозірський 295 СВ, Кадр 267 МВ та Дніпровський 310 МВ, селекції Інституту Зернового господарства НААНУ та районовані у Дніпропетровській області в різні роки. У 2-добовому віці проростків створювали модельну посуху шляхом припинення поливу рослин – 30% ПВ, що наступала на 4-у добу досліду. За такої вологості ґрунту дослідні рослини витримували 3, 10 діб. Контрольні рослини продовжували вирощувати за 60 % ПВ до закінчення експерименту. Матеріал для аналізів відбирали на 3, 10 добу дії посухи та на 2-добу після відновлення поливу.

Відмічено, що за дії помірної посухи (3 доби) водний дефіцит у листках посухостійкого гібриду Білозірський 295 СВ зростав в 1,2 рази порівняно з контролем, відносно стійкого Кадр 267 МВ – в 1,5 рази, а гібриду Дніпровський 310 МВ в 1,9 рази. При цьому відбувалось зниження: обводнення листків кукурудзи відповідно в 1,05; 1,2 та 1,45 рази та інтенсивності транспірації – в 1,2; 1,7; 1,9 рази. З поглибленням зневоднення до 10 діб у рослин гібриду Дніпровський 310 МВ фіксували суттєве зростання рівня ВД відносно контролю в 2,6 рази, з значним пригніченням рівня ОЛ (в 2 рази) та ІТ (в 2,5 рази). В той час як у гібридів Кадр 267 МВ та Білозірський 295 СВ показник ВД був збільшеним 1,8 та 1,4 рази, ступеню пригнічення ОЛ та ІТ суттє-

во послаблювався. Після поновлення поливу (протягом 2 діб) досліджувані показники посухостійких та відносно стійких рослин відповідали та наближались до рівня контрольних рослин. Для нестійкого гібриду Дніпровський 310 МВ водний дефіцит був збільшеним відносно контролю в 2,0 рази, обводнення листків та інтенсивність транспірації знижені в 1,5 та 1,9 рази до контролю.

Отже, аналіз впливу посухи різної сили на контрастні за стійкістю рослини кукурудзи узгоджується з літературними даними, й вказує на те, що: 1) зміни досліджуваних параметрів подібні за спрямованістю, але різні за ступенем їх пригнічення в цих умовах у різних за стійкістю до посухи організмів; 2) ВД збільшувався, а ОЛ та ІТ пригнічувались за дії посухи.

Еколого-фітоценотична характеристика газонних угруповань м. Дніпропетровська Україна) та м. Кордоба (Іспанія)

РОШКА О.В.

Дніпропетровський національний університет, НДІ біології пр. Гагаріна, 4, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна е-mail: Roshko@ua.fm

Екологія нині набуває провідного значення в біологічній науці. Знання екологічних закономірностей тепер необхідні для всієї діяльності людства на нашій планеті у зв’язку з загрожуючими для його існування прогнозами. Нині особливо відчувається негативний вплив антропогенного фактору на природу. Усвідомлення важких реальних екологічних ситуацій у країні примусили подивитись на сучасне і майбутнє по новому.

Одна з найважливіших екологічних проблем у місті – проблема зелених насаджень (міських парків, лісів, садів). Рослинність відновлює навколишнє середовище: забезпечує комфортність в межах умов проживання людей у місті, регулює (в деяких межах) газовий склад повітря і ступінь його забрудненості, пом`якшує кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового фактора та є естетичною з точки зору людини (Кушерець, Хилько, 2006).

На протязі 2009-2010 рр. ми спільно із співробітниками Кордобського університету (Іспанія) вивчали флористичний склад газонів Дніпропетровська та Кордоби, визначали проективне покриття (Раменский, 1956), фітоценотичну активність та визначали вміст гумусу газонних грунтів за Тюріним. Газони м. Дніпропетровськ містять 4,9-8,3% гумусу, а газони м. Кордоба містять 1,8-3,7 % гумусу.

Газони в центрі Дніпропетровська переважно з синантропними видами Polygonum aviculare L. (70,4 % проективного покриття, проспект Пушкіна), Elytrigia repens (L.) Nevski (67,4 % проективного покриття, близ міської лікарні № 9), Convolvulus arvensis L. (21,7 % проективного покриття, набережна житлового масиву Червоний Камінь), Taraxacum officinale Webb. ex Wigg. (18,9 % проективного покриття, парк ім. Глоби), Iris pseudacorus L., Lilium bulbiferum, L. lancifolium (23,8 % проективного по-

криття, близ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, проспект Гагаріна, 26), Salvia farinacea (39,9 % проективного покриття, близ крамниць «Білла» та «АТБ» житловий масив Червоний Камінь). Для газонів Дніпропетровська ми пропону-

ємо наступні угруповання рослин: 1. Physocarpus “Luteus”, Viola sororia “Rubra”, Humulus “Aureus”, Luzula nivea, Digitalis grandiflora, Aquilegia “Maxi”, Agastache “Ayala”, Gaura “Siskiyou Pink”, Heuchera “Citronella”, Coreopsis, 2. Allium atropureum, Anthemis tinctoria, Clematis alpina“Blue Princess”, Lavandula “Munstead”, Pyrus salicifolia, Euphorbia, Eryngium giganteum, Cistus laurifolius, Verbascum bombyciferum “Polarsommer”, Salvia officinalis“Purpurascens”, Salvia nemorosa“Viola Klose”, 3. Achillea fillipendulina “Feuerland”, Salvia verticillata “Purpurle Rein”, 4. Pseudolysimachion longifolium “Pink Damask”, Tanacetum coccineum, 5. Philomis russeliana, Lychnis coronata.

Газони в місті Кордоба представлені наступними рослинами: Chionodoxa gigantean (61,1 % проективного покриття), Narcissus cyclamineus “Jenny”(52,3 % про-

ективного покриття), Fritillaria meleagris “Aurora”(22,4 % проективного покриття), Anemone blanda (17,8 % проективного покриття), Lilium candidum (17,2 % проективного покриття), Narine bowdenii (19,4 % проективного покриття). Для газонів Кордоби ми пропонуємо наступні угруповання рослин: 1. Clematis jackmanii, Leucojum vernum, Tigridia pavonia, 2. Acidanthera murielae, Chionodoxa luciliae, Eranthis tubergenii, 3. Aethionema Warley Rose, Alyssum saxatile, Campanuela carpatica, Ligularia dentata, 4. Dodecatheon meadia, Gentiana acaulis, Pulsatilla vulgaris, Potentilla nepalensis.

Такимчином, запропоновані намирослинніугруповання покращать стангрунтів.

ЛІТЕРАТУРА

Кушерець В.І., Хилько М.І. Екологічна безпека: Термінологічний словник-довідник. – К.: Знання України, 2006. – 144 с.

Аналіз віталітетної та вікової структури популяції Allium obliquum L. Устянського заказника

РУБАНОВСЬКА Н.В., ГОРДІЙ Н.М.

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, 32300, Україна e-mail: natalka_rubanovs@mail.ru, natalia_gordiy@mail.ru

Фітопопуляціям властива внутрішня гетерогенність, яка виявляється в диференціації особин за віком, темпами перебігу фенологічних фаз й етапів онтогенезу, за рівнями виживання, продукційного процесу, розмірами, життєвим станом тощо. У зв’язку з цим у популяціях виділяють різні типи структур, основними з яких є вікова і віталітетна (Кирильчук, 2007).

Метою нашого дослідження було з’ясувати вікову та віталітетну структуру популяції A. оbliquum L., що продовжує дослідження стану популяції A. оbliquum як реліктового виду, що поширений на території Устянського заказника.

Вікова структура залежить як від ступеня розвитку популяції, так від екологічних умов, свідчить про певний етап розвитку, минуле, сучасне і майбутнє популяції та її життєвий стан, стійкість і зміну по відношенню до екологічних умов, а також розкриває особливості онтогенезу, його поліваріантності, механізмів регуляції в екосистемах (Дідух, 1998). Вікова структура являє собою співвідношення у популяції особин різних онтогенетичних (вікових) станів. Вона вказує на стійкість