_1-89 (1)
.pdf7.06.1996 р.; ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.). З огляду на це, в ст. 420 Цивільного кодексу України, де міститься перелік об'єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «комерційне найменування» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні.
Сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування.
Законодавство України не містить визначення комерційного (фірмового) найменування.У літературі суть фірмового найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.
Комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реалізації товарів, надання послуг.Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функцію індивідуалізації.Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому.Отже юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне найменування.
ЦК Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування 1.Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає
можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
2.Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
3.Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
4.Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в
оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
Комерційне найменування — це передусім будь-яка назва товариства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Назва має бути чіткою, короткою, такою, що легко сприймається і запам'ятовується, або, як кажуть, благозвучною. Однією із необхідних умов такого комерційного найменування має бути відповідність назви характеру діяльності даної фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву «принцип істинності фірми». Ще однією правовою ознакою комерційного найменування має бути вимога щодо оригінальності найменування. Не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використовуване або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншим. Найменування фірми має чітко відрізнятися від інших подібних. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. Використання в комерційному найменуванні власного імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.
Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг, які ними надаються.
Правовий режим комерційних найменувань характеризується наявністю ряду принципів (істинності, постійності та виключності). Відповідно до принципу істинності комерційне найменування юридичної особи не повинно вводити в оману споживачів та контрагентів щодо справжньої діяльності особи та не може містити елементів, що не відповідають дійсності. Юридична особа має використовувати у цивільному обороті своє незмінне повне або скорочене найменування (принцип постійності). Різні юридичні особи не можуть мати однакові комерційні найменування (принцип виключності). Виняток з даного принципу зафіксований у ч. 4 коментованої статті,
згідно якої особи можуть мати однакові найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або реалізовують, та послуг, які ними надаються.
57. Майнові права на комерційне найменування Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:
1)право на використання комерційного найменування;
2)право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;
3)інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
58. Поняття, функцій та види торговельних марок Торговельна марка — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного
підприємства від такого самого продукту іншого підприємства. Продукт у цьому разі вживається у значенні товару, тобто це все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак,аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений торговельною маркою, оскільки, знаючи торговельні марки тієї чи іншої фірми,покупець може судити про якість та інші характеристики товару.
Торговельні марки виконують чотири основні функції:
1) вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті- марки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і в той же час різко відрізнятися від марок, що використовуються конкурентами.; 2) вказівка на походження товару або послуг- дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна область, а підприємство.3) вказівка на певну якість товару і послуг полягає в тому, що торговельна марка, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тобто такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики
товару чи послуг.; 4) рекламування даного товару і послуг є також однією з основних функцій марки. Внаслідок зв'язку між товаром (послугами) і законом останній дає суспільству Інформацію про товари та послуги і цим самим допомагає володільцям стимулювати та зберігати попит на ці товари та послуги. Марки не повинні вводити в
оману споживача, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.
Види торгової марки За юридичним змістом торговельна марка: незареєстрована; зареєстрована
За формою вираження торговельна марка: словесна, образотворча, об'ємна; комбінована; світлова; звукова
За ступенем популярності торговельна марка: звичайні; відомі; загальновідомі За кількістю вимірів торговельна марка: двомірні (плоскі); тривимірні (об'ємні) За розрізняльної здатністю торговельна марка: сильна; слабка За типом впливу на органи почуттів торговельна марка: для слуху; для зору;
для дотику; для запаху ; для смаку; комбінована За кількістю і специфікою користувачів торговельна марка: індивідуальна; у
спільній власності; колективна; сертифікаційна За характером використання в господарській діяльності торговельна марка:
працює; непрацююча За джерелом походження торговельна марка: власна; позикових (ліцензійна
або франчайзингова)
За об'єктом використання торговельна марка: товарний знак; знак обслуговування
За суб'єктом використання торговельна марка: марка виробника; марка представника послуг; марка посередника
За ступенем охоплення продукції / послуг торговельна марка: індивідуальна для конкретного товару / послуги; індивідуальна для групи товарів / послуг; індивідуальна для всього асортименту
За територіальним охопленням торговельна марка: марка регіонального ринку; марка загальнодержавного ринку; марка міжнародного ринку
За строком отримання торговельна марка: звичайна; прискорена
59. Умови надання правової охорони торговельним маркам
Марці може бути надана правова охорона у випадку додержання таких основних вимог: вона не повинна суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на неї не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони. Підстави для відмови в наданні правової охорони сформульовані в законодавстві шляхом перерахування позначень, які не підлягають правовій охороні як торговельна марка.
Відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть набути правової охорони позначення, що:
1)не можуть бути у винятковому використанні окремих осіб (однак такі позначення можуть бути включені у знак як неохоронювані елементи, якщо на це мається згода відповідного компетентного органу або їх власників): державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені чи повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки;
2)з огляду на об'єктивні причини не зможуть виконувати функції торговельної марки, оскільки: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка надає товарові істотної цінності;
3)тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з: марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених із ними товарів і послуг; марками інших осіб, якщо вони охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема, визнаними добре відомими відповідно до ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності; комерційними (фірмовими) найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які набули на них право до дати подання до
Установи заявки щодо таких же або споріднених із ними товарів і послуг;
кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;
4) відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Законодавство України закріплює принцип не абсолютної, а відносної новизни позначень, що заявляються як торговельні марки, тобто новизна позначення обмежується територією України. Це, зокрема, означає, що реєстрація того чи іншого позначення як марки в інших країнах не перешкоджає визнанню даного чи подібного позначення маркою в Україні, якщо тільки інше не випливає з міжнародних угод, учасником яких є Україна.
При визначенні новизни позначення враховуються: по-перше, торговельні марки, зареєстровані чи заявлені для реєстрації в Україні; по-друге, марки, хоча і не зареєстровані на території України, але охоронювані на її території на підставі міжнародних договорів.
Ознака новизни тісно пов'язана із поняттям пріоритету. Новизна марки визначається на дату пріоритету, яка, у свою чергу, встановлюється за загальним правилом за датою надходження правильно оформленої заявки на реєстрацію марки до Установи. Поряд із цим пріоритет марки може встановлюватися за датою подачі першої заявки на марку в іншій країні - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет), якщо в Установу України заявка надійшла протягом 6 місяців із зазначеної дати. Виставочний пріоритет може встановлюватися за датою початку відкритого показу експоната на виставці, якщо в Установу України заявка на марку надійшла протягом 6 місяців із зазначеної дати. Пріоритет марки може встановлюватися також за датою міжнародної реєстрації товарного знаку відповідно до міжнародних договорів України.
Заявник, що бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців із дати подачі заявки до Установи подає заяву про пріоритет із посиланням на дату подачі і номер попередньої заявки та її копію з перекладом українською мовою або документ, що підтверджує показ зазначеної марки знака на виставці, якщо ці дії мали
місце у державі - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності. Якщо матеріали подано несвоєчасно, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику направляється повідомлення.
60. Суб‘єкти права на торговельні марки Суб'єктом права на подання заявки на торговельну марку може бути будь-яка
особа. Це передусім громадяни України, іноземних держав та особи без громадянства, а також будь-які юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об'єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки на знак для товарів і послуг мають також правонаступники зазначених осіб.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності.
61. Майнові права на торговельні марки.
Власники свідоцтв, міжнародних реєстрацій або суб'єкти, які мають торговельну марку, що визнана добре відомою, мають певні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. Згідно зі ст. 495 Цивільного кодексу України до таких прав належать наступні:
•вільне використання торговельної марки суб'єктами права інтелектуальної власності;
•виключне право на заборону або перешкоду протиправному використанню цієї марки;
•виключне право не заперечувати використанню торговельної марки у певних випадках;
•інші майнові права, передбачені законодавством.
Охорона майнових прав на торговельну марку здійснюється протягом 10 років. Власник свідоцтва може достроково припинити дію майнових прав у випадках,
передбачених законом та за умовами договору. Якщо власник торгівельної марки
зазнав збитків від особи, що мала дозвіл на її використання, то згідно з законодавством ця особа повинна відшкодувати збиток у певні строки.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» дострокове припинення майнових прав на торговельну марку відбувається у випадках:
•якщо несплачений збір за подовження строку дії свідоцтва;
•якщо позначення не використовується повністю;
•в інших випадках, передбачених законом.
62. Право попереднього користувача на торговельну марку Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо
було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Проте, якщо у результаті державної реєстрації заявник одержує весь обсяг майнових прав на торговельну марку, визначених у ст. 495 ЦК України, то попередній користувач, після реєстрації іншою особою його позначення як торговельної марки, зберігає лише право на її подальше використання. Право попереднього користувача є обмеженням прав власника свідоцтва, сформульованих у ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Зокрема, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак також не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення
походження товарів"; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.
Використання попереднім користувачем незареєстрованого знака, не визнаного добре відомим, до дати подання заявки іншою особою або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки іншої особи, не дає попередньому користувачеві виключних прав забороняти іншим особам, включаючи тих, що подали заявку або заявили про пріоритет, використовувати без його згоди незареєстрований знак. Проте попереднього користувача не позбавлено права подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони відповідно до вимог частини 8 статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Наразі лише формується практика застосування положення ст. 500 ЦК України. Суттєвий вплив на її формування справляють узагальнення вирішення окремих категорій спорів, що їх здійснює Вищий господарський суд. Основний зміст таких узагальнень з приводу права попереднього користувача полягають у наступному:
-право попереднього користувача виникає не лише у випадку використання торговельної марки, яка є тотожною із зареєстрованою торговельною маркою, а й у випадку використання торговельної марки, яка є схожою із зареєстрованою торговельною маркою.
-чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб'єкта права попереднього користувача, наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача.
-питання про наявність значної та серйозної підготовки до використання особою торговельної марки на підставі поданих нею документів не потребує спеціальних знань і є питанням права, а не питанням факту.
Попередній користувач має право на безоплатне продовження використання торговельної марки або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою, але позбавлений право заборонити її використання іншою особою та надавати чи передавати іншим особам права на таку торговельну марку. ЦК України містить лише єдиний виняток із даного правила, визначений у ч. 2 коментованої статті. Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки
разом із підприємством чи діловою практикою, яких було використано
незареєстровану марку. Відчуження права попереднього користувача також можливо лише з частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання. У разі виникнення спору значимість та серйозність підготовки до використання незареєстрованої торговельної марки для підтвердження наявності права переднього користувача, необхідно буде доводити у судовому порядку на підставі всього масиву наявних доказів.
63. Припинення та визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку Припинення дії свідоцтва:
1.Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.
2.Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.
3.Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.
4.Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;