Співвідношення системи кп та системи Конституції дає підстави для висновків:

1. Система КП охоплює всі конституційно-правові норми, а система Конституції тільки частину із них.

2. Для системи КП характерне більш розгорнуте регулювання суспільних відносин ніж для системи Конституції

3. Система КП є суб’єктивною категорією

4. Система КП та система Конституції є динамічними категоріями, але система КП є біль мінливою

Особливо актуальним є виділення таких рівнів КП як матеріальне та процесуальне. Доцільність виділення процесуального рівня КП (конституційно-правового права К-ПП) обумовлена низкою причин:

1. Значна кількість конституційно-правових норм(знайти приклади)

2. Процесуальні норми містяться в усіх законах, які є джерелами конституційного права

3. Конституційно-процесуальні норми – ті норми, які покликані перевести реалізацію матеріально – конституційних норм в практичну площину( ст. 26)

4. Активна діяльність КСУ призводить до створення нових в тому числі процесуальних норм.

Місце кп в системі права

КП в системі вітчизняного права регулює основоположні суспільні відносини, а його норми є основою для інших галузей права. КП належить до публічного права, бо регулює питання організації діяльності органів публічної влади та відносини між ними та людиною. Водночас КП частково має і приватний характер, оскільки є базовим для всіх приватних галузей права.

Ознаки та види норм кп

Конституційно-правова норма – це формально визначене встановлене або санкціоноване Українським народом, державою або суб’єктами місцевого самоврядування правило поведінки, яке регулює суспільні відносини, що є предметом КП і забезпечується всіма засобами впливу, передбаченими чинним законодавством

Особливості конституційно-правових норм:

• Особливості структури ПН. В конституційному праві часто не представлені всі елементи правової норми, у більшості випадків конституційно-правової норми немає санкції та можуть не мати гіпотези.( по три приклади норм з КУ)

• Особливості змісту ПН. Полягає в тому що не все норми КП встановлюють конкретні права та обов’язки суб’єктів суспільних відносин, але це не впливає на важливість дотримання цих норм.

Класифікація норм КП:

1. За об’єктом правового регулювання.

2. За роллю в механізмі правового регулювання:

• норми загального регулювання правовідносин, вони підлягають безпосередньому застосування

• Конкретні регулятивні норми, що прямо визначають права та обов’язки суб’єктів та умови їх реалізації (знайти приклади)

3. За характером норм:

• Уповноважуючи

• Забовязуючі

• Забороняючі

4. За територією дії:

• загальнодержавні

• місцеві або локальні

5. За дією часі:

• норми КП, що діють невизначений час

• норми з обмеженим строком дій

6. За сферою застосування:

• загальні норми, дія яких поширюються на всі відносини, що регулюються КП(норми-принципи)

• спеціальні норми, які регулюють обмежене коло відносин(виборче права тощо)

• виняткові норми – діють винятково не певні відносини, винятки із правил.

7. За призначенням у механізмі правового регулювання:

1. Матеріальні

2. Процесуальні

В КП процесуальні норми прив’язані до конкретного інституту( порядок набуття громадянства не можна поширити на порядок проведення виборів)

Реалізація норм КП – це їх здійснення для досягнення тієї мети, яка переслідувалася при їх видання. Кожна КП норма є чинною, якщо вона видана уповноважена на те суб’єктом в межах його компетенції з дотриманням встановленого порядку прийняття та якщо вона набула законної сили.

4 форми реалізації КП норм:

• Здійснення – виражається в реалізації можливостей, які надаються суб’єктом суспільних відносин відповідними нормами права. В межах цієї норми реалізуються суб’єктивні права та свободи людини та громадянина. Слід розрізняти здійснення прав та свобод людиною та органами влади

• Виконання – реалізація забов’язуючих норм, тобто виконання суб’єктом права покладених на нього обов’язків

• Дотримання – реалізація виключно забороняючих норм

• Застосування – діяльність органів держави чи посадових осіб які використовуючи свої повноваження видають акти індивідуального значення на підставі норм права.

Тлумачення норм конституційного права – з’ясування їх фактичного змісту з метою подальшої реалізації. Види:

• Офіційне тлумачення норм КП може бути:

• Нормативне(здійснює КСУ, щодо конституції та законів України – ст. 147, 157 КУ, ЗУ «Про КСУ»(визначення конституційного подання та звернення)

Підставою для відкриття провадження КСУ щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є конституційне подання та конституційне звернення. Відповідно до ЗУ «Про КСУ» підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ є фактична необхідність у з’ясування або роз’ясненні, офіційної інтерпретації КУ та законів України. Суб’єкти Конституційного подання в цьому випадку: ПУ, 45 депутатів, ВСУ, омбудсмен, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРУ, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення щодо офіційного тлумачення КУ та ЗУ подається громадянами України, іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами. Підстава – наявність неоднозначного застосування положень КУ або ЗУ судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав та свобод

Одним із видів офіційного нормативного тлумачення є автентичне тлумачення – здійснюється тим органом, який прийняв норму, що тлумачення

Нормативне тлумачення інших актів(не КУ та ЗУ) може здійснюватися органами, які наділеними такими повноваженнями, воно має здійснюватися в межах закону та не виходити за межі його компетенції. Таке тлумачення – легальне або делеговане.

• Казуальне – подивитися в підручнику

• Неофіційне