Неоміфологічна школа

У 20-ті XX ст. позиції міфологічної школи були оновлені у неоміфологічній теорії Карла Густава Юнга, зокрема в його вченні проархетипи. Неоміфологізм у своїх дослідженнях розвивали Ж. Дюмезіль, Ш. Отран, Ф. Реглан, Ян де Фріс, Р. Карпентер, Дж. Кембел та ін.

В Україні

В Україні міфологічна школа, яка орієнтувала аналітичну свідомість на особливості світосприйняття кожного етносу, вплинула наМиколу Костомарова («Об историческом значений русской народной поззии», 1843; «Слов'янська міфологія», 1947), певною мірою — на М. Сумцова («Хліб у звичаях та піснях», 1885). Досвід міфологічної школи використовував у психологічній школіОлександр Потебня («Про міфологічне значення деяких звичаїв та повір'їв», 1865, та ін.), який вважав мовлення «головним і первинним знаряддям» міфічного мислення, шукав його сліди в народній поезії, спростовував припущення М. Мюллера про «хворобу мови» як джерела міфічних образів.

5.2 Олімпійські боги (олімпійці) у давньогрецької міфології — боги другого покоління (після першонароджених богів і титанів — богів першого покоління), вищі істоти, котрі мешкали на горі Олімп.

Традиційно в число олімпійських богів входило чотирнадцять богів. Списки олімпійців не завжди збігаються.

Родовід

До числа олімпійців входили діти Кроноса і Реї:

• Зевс (Zeus),

• Посейдон (Poseidon),

• Аїд (майже не входив у список),

• Гера,

• Деметра,

• Гестія,

а також їхні нащадки:

• Гефест (не завжди),

• Гермес,

• Персефона,

• Афродіта (у ранніх традиціях — народжена титаніда),

• Діоніс (не завжди),

• Афіна (Athena),

• Аполлон,

• Артеміда,

• іноді Геба.