5,17 Методи здійснення юридичної діяльності

Отже, юридична діяльність — це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми з метою розв’язання різних юридичних проблем.

Методи здійснення - це способи та прийоми, які використовуються для досягнення наміченого результату. Розрізняють два основних метода впливу на суспільні відносини метод примусу та метод заохочення. Хоча зрозуміло, що в кожному конкретному випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами ми можемо говорити про метод попередження, індивідуального впливу, метод фотографування, проведення допиту або обшуку, метод перевірки інформації, попереднього обговорення. Їх використання та поєднання залежать навіть від того, в якій сфері юридичної діяльності ми працюємо -наука, освіта, практична діяльність. Все залежить від реальної ситуації та складності поставлених завдань.

18. Стаття 2. Адвокат

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержавсвідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

19.Предмет і об*єкт юд Юридична деонтологія – це галузь юридичних науки та учбова дисципліна, що являє собою узагальнену систему знань про юридичну діяльність, види юридичної професії, професіональні і особисті якості юриста.

Предмет юридичної деонтології - оптимальний звід правил, якими повинен оволодіти і керуватися юрист, система психічних, правових, політичних, етичних, естетичних норм-вимог, у сукупності визначають правовий режим професійного спілкування юриста з колегами та клієнтами (атмосферу взаємовідносин по лінії "юрист-громадянин"), його професійна поведінка.

До предмету ЮД відносять:

1.юридична професія з її характерними рисами

2.юридична практика у взаємозвязку з юридичною освітою і юр.наукою

3.норми поведінки юриста різних спеціальностей.

20. Структура та види юр практики Види За інтелектуальним змістом юридична діяльність поділяється так: • пізнавально-пошукова — збирання повної інформації щодо юридичних явищ; • реконструктивна — аналіз інформації, розробка версій, напрямку розв’язання юридичної проблеми; • організаційна — упорядкування і координація дій суб’єктів при веденні юридичної справи; • реєстраційна — передавання отриманої інформації в письмовій правовій формі; • комунікативна — спілкування юриста з іншими учасниками і суб’єктами юридичної справи у процесі її вирішення. За суб’єктами розрізняють діяльність судову, арбітражну,слідчу,прокурорську,адвокатську,нотаріальну,юридичне консультування. Також за суб'єктами діяльності розрізняють ще такі, зокрема, види діяльності: • юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожежний нагляд та ін.); • криміналістично-судову експертизу; • діяльність оперативно-пошукових органів (МВС, СБУ); • діяльність органів виконання покарання. Залежно від норм права, які реалізуються, розрізняють такі види юридичної діяльності: • регулятивну, пов'язану з правомірною поведінкою суб'єкта права; • правоохоронну, пов'язану з неправомірною поведінкою суб'єкта права (із здійсненням правопорушення). Регулятивна діяльність поділяється на такі види: • реєстраційно-засвідчувальну (видача посвідчення про право приватної власності на квартиру); • правонадільну (дозвіл органів нотаріату на право вступу у володіння спадщиною). Правоохоронна діяльність поділяється на такі види: • попередження правопорушень (здійснення міліцією профілактики правопорушень); • припинення правопорушення(здійснюється після початку правопорушення),наприклад затримання за дрібне хуліганство; • розкриття правопорушень (знаходження правопорушників); • розслідування правопорушень (встановлення точних деталей злочину); • визначення судом чи іншими компетентними органами покарання правопорушника; • виконання покарання.

Відповідно складовими елементами структури юридичної практики є суб'єкт, його потреби, визначені цілі, сформовані мотиви, визначений предмет, здійснювана діяльність, використані засоби та досягнутий суспільний чи особистий результат.