71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності

Конфлíкт соціáльний - спроба досягнення винагороди шляхом підпорядкування, нав'язування своєї волі, видалення або навіть знищення супротивника, прагнучи досягти тієї ж винагороди. На відміну від інших соціальних регуляторів право регулює лише ті конфліктні ситуації, які мають правову природу, тобто пов'язані з правовими інститутами, інструментами, засобами, структурами. За соціальними характеристиками юридичні конфлікти поділяються на глобальні і регіональні, групові і міжособові, короткочасні та довгосторокові, казуальні та відновлені, внутрішні та міжнародні тощо. Юридичний конфлікт за правовими наслідками розглядається як юридичний факт, що тягне за собою виникнення, припинення або зміну правовідносин між учасниками конфлікту, а також між ними та правоохоронними, виконавчими органами держави. Це найпростіша схема виникнення і розв'язання юридичного конфлікту. Розв'язання юридичних конфліктів здійснюється в різних формах: шляхом парламентських або інших конституційних процедур, вирішення кримінальних, цивільних та інших справ у судах та арбітражі, прийняття правозастосовчих рішень міліцією, митною службою, податковою адміністрацією тощо. Юридичні засоби розв'язання конфліктів поділяються на три основні групи: конституційні процедури, які застосовуються для розв'язання конфліктів, в основному, у політичній сфері судовий та арбітражний розгляд справ адміністративні процедури.

72. професіограма прокурора Для досягнення ус­піху у ціяльності прокурор та його помічник повинні мати певні якості. -Мислення, яке розкриває причини будь-яких явищ, називається при-чинно-насліцковим. Саме такий характер має мислення прокурора, ос­кільки основним змістом його розумової ціяльності є встановлення наслідків. -широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, зас­тосовуючи знання з різних галузей наук та практики; -мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізаціїта використання знань у складних та звичайних умовах; -швидкість — вміння якнайшвидше розв'язувати завдання, швид­ко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів; -самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхиїх реалізації без сторонньої допомоги; -цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв'я­зання певного завдання, здібність тривалий час тримати його усвідомості, а також послідовно, планомірно думати над його роз­в'язанням; -критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропо­зиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати при­чини їх виникнення; -гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, вста­новлювати їх залежність і зв'язки; перебудовувати власну діяль­ність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації. -Комунікативний і засвідчу вальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов'язані з використанням мови в її основних формах — ус­ної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити. Проку­рор повинен виявляти неабиякі вольові якості; його професійна діяльність часто потребує особистої ініціативи, наполегливості, ціле­спрямованості та організаційних здібностей.

73. Принципи та фунукції юридичної практичної діяльності Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права.

До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:

• правність (законність) діянь юриста та його рішень;

• рівність суб´єктів перед законом та правом;

• незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

• неупередженість;

• обґрунтованість рішень;

• професіоналізм (компетентність);

• справедливість;

• гуманізм;

• повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

• поєднання гласності та конфіденційності.

До соціальних функцій юридичної практичної діяльності належать ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна та ін. Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрями її власне правового впливу на суспільні відносини — регулятивного й охоронного, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб´єктів права, а охоронна функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об´єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб´єктів права.

74. структура вищого закладу юридичної освіти Основні структурні підрозділи вищого закладу юридичної освіти такі: • третього і четвертого рівнів акредитації — інститути, факультети, ка­федри, курси тощо; • першого і другого рівнів акредитації — відділення. Кафедра:базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методич­ну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін; Факультет:основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації; Відділення:структурний підрозділ, що об´єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи; Предметна (циклова) комісія:структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін; Філія є відокремленим структурним підрозділом вищого навчального закладу, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживан­ня. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.