56. Стаття 46. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є: -педагогічні і науково-педагогічні працівники; -особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; -працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші). Стаття 48. Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників 1. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку. 2. Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: -викладач; -старший викладач; -голова предметної (циклової) комісії; -завідуючий відділенням; -заступник директора; -директор. Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: -асистент; -викладач; -старший викладач; -директор бібліотеки; -науковий працівник бібліотеки;-доцент; -професор; -завідуючий кафедрою; -декан; -проректор; -ректор. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах .Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти.

57. Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів

Необхідність закріплення на міжнародному рівні професійних стандартів виникла через важливість для суспільства і держави юридичної діяльності і має за мету встановити її певні нормативи або зразки. Під професійними стандартами юристів розуміють закріплену у відповідних актах сукупність вимог, які ставляться до них, покладених обов'язків і наданих юристам прав, що утворює допустимий зразок їх поведінки і діяльності. Іншими словами, такі стандарти — це зразок поведінки і діяльності юристів, відображений у відповідних нормативних приписах. Міжнародне співтовариство через свої органи (ООН, Раду Європи, Міжнародну асоціацію юристів та інші) розробило і прийняло низку документів, що регламентують професійну діяльність та поведінку юристів. Деякі з цих документів є обов'язковими для впровадження в усіх державах, що є членами даних організацій, інші носять рекомендаційний характер. Серед головних міжнародних документів слід виді-лити: Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (1979 p.), Основні принципи етики поліцейської служби (1979 p.), Основні принципи незалежності судових органів (1985 p.), Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою (1985 p.), Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності Європейського співтовариства (1988 p.).... Слід звернути увагу на такі принципи професійної юридичної діяльності: 1. Законність діяльності. Професійні обов'язки повинні здійснюватися юристами виключно на підставі закону. 2.Незалежність юридичної професії. Ця вимога полягає у тому, що при здійсненні своїх службових обов'язків юристи завжди повинні діяти вільно, без будь-якого втручання чи тиску з боку влади або суспільства. 3.Моральність в юридичній професії. Згідно з міжнародними документами такі моральні якості, як чесність, порядність, справедливість та гуманізм, є обов'язковими для юриста 4.Гласність в роботі. 6. Професійна таємниця

58.Виникнення та становлення юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни(конспект)

"Деонтологія" - як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Ієремія Бентамом (1748-1832), працю якого "Деонтологія, або Наука про мораль" було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку.

Становлення та розвиток юридичної деонтології.

наука "Юридична деонтологія" виникла зовсім недавно.

Історичні передумови

1)суспільна витрибуваністьу праці юриста

2)розходження між правосвідомістю звичайних громадян та юристів

3)потреба суспільства в ефективній юридичній праці

Етапи розвитку

1)знайшов прояв в уявленні про те, якою має бути професія юриста.період Стародавнього риму.(Гай,Культіан,Юстиніан)4-3 ст до н.е.

2)період розвитку буржуазних відносин 17-18 ст.розширення віту юридичної практики. Поява з петром1.

3)поч 20ст. поява перших документів щодо стандарті юр професії.перші документи- компоративні. У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс "Вступ до юридичної спеціальності", метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність

4)80-… характерзується міжнародною уніфікацією вимог. Поява юридичних стандартів.

Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який справедливо вважається засновником науки "Юридична деонтологія". У 1988 році авторським колективом було опубліковано з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна Від юридичної деонтології як системи наукових знань слід відрізняти одноіменну навчальну дисципліну, що виконує дещо інші функції та вирішує свої спеціальні завдання. Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбувається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкретно - в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

59. Принципи юридичної практичної діяльності — це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права. Принципи юридичної практичної діяльності похідні від принципів права, конкретизують і деталізують їх.

До основних принципів юридичної практичної діяльності належать:

• правність (законність) діянь юриста та його рішень;

• рівність суб´єктів перед законом та правом;

• незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

• неупередженість;

• обґрунтованість рішень;

• професіоналізм (компетентність);

• справедливість;

• гуманізм;

• повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

• поєднання гласності та конфіденційності.

До соціальних функцій юридичної практичної діяльності належать ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна та ін. Спеціально-правові функції юридичної практичної діяльності — це напрями її власне правового впливу на суспільні відносини — регулятивного й охоронного, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб´єктів права, а охоронна функція — на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об´єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб´єктів права.

60. Про адвокатуру Стаття 2. Адвокат Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість. Стаття 3. Правове регулювання діяльності адвокатури . Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

61. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним, управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття законів, організація їх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста. Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Право все більше проникає в систему соціальних зв´язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права. У зв´язку з цим чекають свого юридичного вирішення проблеми морального порядку, яких раніше не існувало. Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання). Багато з перелічених питань необхідно попередньо вирішувати теоретично у межах юридичної деонтології, а точніше — знаходити своє попереднє моральне обґрунтування. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також у діяльності тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ. І дійсно, останнім часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю викладається навчальна дисципліна "юридична деонтологія", яка готує майбутніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належного виконання своїх професійних обов´язків, виховує їх у дусі шанобливого ставлення до права, до особи.

62. Форми юридичної діяльності Відповідно правові форми діяльності державних органів поділяються на установчу, правотворчу, правозастосовну, контрольно-наглядову та правосуддя Установча діяльність — це правова форма діяльності щодо створення і припинення функціонування шляхом реорганізації або лікві-дації всіх органів і структур державної влади, об’єднань громадян,суб’єктів підприємницької діяльності, а також їх кадрового забезпечення. Правотворча діяльність — це правова форма діяльності з розроблення, зміни та скасування правових норм, санкціонування іншихсоціальних норм шляхом надання юридичної сили вже існуючим у суспільстві правилам поведінки, звичаям; прийняття, офіційного оприлюднення та набрання чинності нормативно-правових актів. Правозастосовна діяльність — це правова форма діяльності з розгляду та вирішення індивідуальних юридичних справ, яка полягає в наділенні одних суб’єктів правами, покладанні на інших суб’єктів юридичних обов’язків, офіційному визнанні юридичних фактів, укладенні угод, розгляді юридичних питань про наслідки правових спорів і правопорушень та притягнення винних до юридичної відповідальності органами та посадовими особами позасудової юрисдикції. Правосуддя — це правова форма діяльності державних органіві посадових осіб системи судової влади з розгляду і вирішення в судових засіданнях у встановленому законом порядку юридичних справ у формі конституційного, адміністративного, господарського, цивільного та кримінального судочинства. Контрольно-наглядова діяльність — це правова форма діяльності,яка виражається в здійсненні юридично значущих дій за наглядомі перевіркою відповідності виконання та додержання підконтрольними суб’єктами правових приписів і припиненні правопорушень відповідними організаційно-правовими засобами.

63. професіограма судді Суддя — одна з найскладніших юридичних професій. У діяльності судці реалізується велика кількість спеціальних якостей і навичок, що органічно входять до структури особи судді й визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності. Основними аспектами професіограми судді є: Соціальний аспект. Суддя повинен максимально використовувати судову практику ведення процесів з ме­тою запобігання злочинних проявів та інших порушень законності. Суддя реалізує ідеї, закладені в законодавстві. Одночасно він вико­нує виховну функцію. Для судді з великим досвідом роботи характерні принциповість, високий рівень відповідальності за власну діяльність, Реконструктивний аспект. Це поточний і завершуючий аналіз зібраної по справі інформації, результатом якого є винесення справедли­вого вироку чи рішення, що відповідає чинному законодавству. Мислення судді повинно бути об'єктивним, всебічним, конкретним і певним. Комунікативний аспект. Передбачає спілкування з людьми під час судового процесу, яке здійснюється в межах кримінально-процесуаль­ного регулювання; суддя є основним його організатором. Організаційна діяльність. Це керування процесом судового розгля­ду головою суду в межах процесуального закону. Засвідчувальна діяльність. Завершує професіограму судді й спрямо­вана на подання добутої під час процесу інформації у спеціально перед­бачених законом формах.