52.Юридична деонтологія, як навчальна дисципліна, її предмет та значення

Юридична деонтологія як наукова та навчальна дисципліна не одне і теж. Я к навчальна дисципліна вона переслідує мету дати майбутньому юристу своєчасні уявлення про реальний сенс ї зміст вибраної професії, в окремих навчальних закладах викладається курс, що має назву "Вступ до юридичної спеціальності". По суті, ця назва досить чітко відбиває основні функції та призначення даної дисципліни.

Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбувається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкретно - в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

Юридичні деонтологія дає відповіді на багато поставалених питань при вступі на юридичний факулььтет. Ю деон: 1)ця наука пізнає сутність внутрішнього імперативу службового обов’язку у правових ситуаціях, допомагає пошуку та встановленню правової істини самим юристом; 2)ця наука, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особливого порядку, висвітлює етичний аспект діяльності юриста, враховуючи специфіку юридичної професії; 3) ця наука напрацьовує рекомендації про співпрацю юристів зі своїми колегами,взаємовідносини з громадянами, мистецтво спілкування та уміння приймати правильні рішення; 4) це - одна із юрид наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних наук; 5) ю д розкриває зміст системи знань про правознавство, взаємозв’язок таких соціальних явищ, як ю наука та ю практика, вивчає їх функції; Характеризуючи предмет навчальної дисципліни, слід звернутися до визначення науки "юридична деонтологія", в якому говориться, що це система загальних наукових знань про юридичну науку та юридичну практику, про вимоги до працівників юридичної сфери та систему формування професійних та особистих якостей працівників. Ці компоненти і являються головними складовими предмету навчальної дисципліни.

Завдання: 1) висвітлити соціальне призначення юристів як особливої професійної групи, підкреслюючи їх роль на сучасному етапі державного будівництва; 2) визначити роль та призначення ю діяльності і структурі соціальної діяльності; 3) разом з підвищенням ролі првників та ю професії підвищити авторитет права, враховуючи шанобливе ставлення всіх членів суспільства до права, що є необхідною умовою ефективного здійснення правової роботи; 4) виробити практичні рекомендація для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежність від рівня проф. підготовки, правової культи працівника, його моральності в цілому; 5) спрогнозувати тенденції розвитку ю науки, визначити необхідні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог у межах конкретних ю спеціальностей.

53. Система вищої юридичної освіти в Україні Система юридичної освіти складається з ряду компонентів:

1. Професійний відбір, як цілеспрямована діяльність, яка полягає у вивченні їх якостей з точки зору придатності для майбутньої професії і виявленні потенційних можливостей подальшого професійного розвитку. 2. Забезпечення засвоєння студентами (слухачами) загальнонаукових, фундаментальних та спеціалізованих правових знань, формування правової та політичної культури, юридичного мислення, сучасного праворозуміння. 3. Прищеплення вмінь, навиків юридичної роботи, знань про особливості діяльності юридичних установ, органів, сприяння втіленню загально-теоретичних положень у практику юридичної діяльності. 4. Удосконалення юридичної кваліфікації, збагачення форм та методів роботи, узагальнення практичного досвіду для задоволення потреб розвитку суспільства. Юридична освіта базується на певних принципах, серед яких необхідно зазначити такі: 1. Безперервність та поступове ускладнення навчального процесу. 2. Поєднання загальних та спеціалізованих знань у процесі навчання. 3. Поєднання теоретичного та прикладного у юридичному навчанні. 4. Творчий підхід до розв'язання наукових проблем та практичних ситуацій. В сучасних умовах завдання юридичної освіти полягають в тому, щоб дати студентам повноцінні юридичні знання з навчальних дисциплін в обсязі програми, прищепити їм навички умілого застосування теоретичних положень у ході практичної діяльності, сформувати у студентів переконаність у тому, що із закінченням навчального закладу не закінчується процес пізнання, що тільки безперервне удосконалення своїх знань, збагачення їх досягненнями теорії та практики - ключ до успіху у діяльності кожного юриста.

54. Про престижність нашої професіїсвідчить, насамперед, величезна кількість вузів, які готують юристів. великий попит на юридичну професію показує, що все більше й більше молодих людей опановують правові дисципліни та мріють стати юристами.Роль юридичної професії підвищується й тим, що внаслідок соціально-економічних трансформацій в Україні кожна установа (приватна або державна) має потребу у кваліфікованих юристах. Хоча на даний момент на українському ринку склалася надлишкова пропозиція юристів. Регулювати цю надлишкову кількість юристів адміністративними заходами на практиці неможливо та не потрібно. З цим самостійно впорається ринок. Звичайно, не всі, хто закінчує юрфак влаштовуються на роботу за спеціальністю. Проте, нічого поганого в цьому не має. Професія юриста — це фундамент знань для кожної людини, який потрібен для того, щоб людина могла самостійно ефективно відстоювати власні права та інтереси. В таких постійно змінюваних умовах все більше зростає попит на юристів. Та це вже не просто тенденція, це факт того, що роль юристів, престижність юридичної професії в Україні піднялись на декілька порядків вище.

55. Сутність систематизаційно-спрямовуючої функції юр практики Функції юридичної практика: У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції:

— правоспрямовуюча функція. Бажаючи досягти поставленої мети суб'єкти суспільства здійснюють діяльність, яка дозволить отримати результат з найменшими затратами зусиль і часу. У процесі цієї діяльності деякі правові норми проявляють найбільшу ефективність, інші взагалі не реалізуються, виявляються прогалини, суперечності, колізії у праві. Аналіз юридичної практики допомагає правотворчому органу визначити шляхи розвитку права, врегулювати нерегламентовані ним суспільні відносини, заповнити прогалини, усунути суперечності, колізії у праві, санкціонувати звичаї;

— оптимізуюча функція. — з'ясувальнозабезпечуюча функція. — роз'яснювальнозабезпечуюча функція. — правоконкретизуюча функція — правостабілізуюча функція.

— правотворча функція.